Справа № 550/928/24 Номер провадження 22-ц/814/1342/25Головуючий у 1-й інстанції Хоменко Д. Є. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
14 серпня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Полтава цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2024 року,
У серпні 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду першої інстанції із вказаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №200500570 від 11.04.2016 у загальному розмірі 56190,50 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 11.04.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200500570 щодо кредитування - кредитний договір, відповідно до умов якого (повернення, платності, строковості) банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 12892,39 грн., з встановленим строком користування з 11.04.2016 року по 11.04.2019 року, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі №910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за зазначеним кредитним договором. ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.
Станом на 19.06.2024 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 37609,66 грн., з яких: 12892,39 грн. - заборгованість за кредитом; 24717,27 грн. - заборгованість за відсотками.
Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване недоведеністю позовних вимог.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційну скаргу обгрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено необгрунтований висновок, про те, що витяг з реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до договору № 7_БМ не є офіційним документом та який не може розглядатися як доказ.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно вимог ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.04.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200500570 щодо кредитування - кредитний договір, відповідно до умов якого (повернення, платності, строковості) банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 12892,39 грн., з встановленим строком користування з 11.04.2016 року по 11.04.2019 року, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
На підтвердження факту укладення кредитного договору між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 представником позивача надано підписані відповідачем копії письмових доказів, зокрема: заяву №200500570 від 11.04.2016 року, анкету №2651986 від 11.04.2016 року, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 11.04.2016 року, договір добровільного страхування життя від 11.04.2016 року, згоду суб'єкта на обробку персональних даних від 11.04.2016 року.
20.07.2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк ПАТ «Банк Михайлівський» відступає новому кредитору ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами, що підтверджується копією вказаного договору.
З копії Витягу Реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до Договору №7_БМ про відступленням прав вимоги від 20.07.2020 року, відповідно до якого до нового кредитора ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за кредитним договором №200500570, укладеним 11.04.2016 року з ОСОБА_1 на строк до 11.04.2019 року на суму 37609,66 грн., з яких: 12892,39 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 24717,27 грн. - заборгованість за доходами (а.с.6 зворот).
Згідно з наданим позивачем розрахунком, сума заборгованості за кредитним договором №200500570 від 11.04.2016, з 19/06/2021 до 19/06/2024 становить 37609,66 грн., сума інфляційних втрат 15191,23 грн., 3% річних 3389,61 грн., а всього загальна заборгованість 56190,50 грн.(а.с.19).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність заборгованості гр. ОСОБА_1 не підтверджена належними та допустимими доказами у справі.
Крім цього, на підтвердження набуття права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Діджи Фінанс» надало копію договору факторингу №7_БМ від 20 липня 2020 року. Проте додаток № 1 до договору факторингу, яким є реєстр боржників, позивач суду не надав.
У самому договорі факторингу №7_БМ від 20 липня 2020 року не зазначено про передання ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги за кредитним договором №200500570 від 11.04.2016.
Відповідно до умов договору факторингу ТОВ «Діджи Фінанс» та ПАТ «Банк Михайлівський» дійшли згоди щодо передачі прав вимоги за реєстром боржників до договору факторингу.
Водночас, позивачем не було надано суду підписаного ним та банком акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №7_БМ від 20 липня 2020 року, у якому було б зазначено про передачу права грошової вимоги за кредитним договором №200500570 від 11.04.2016. Наявний у матеріалах справи витяг реєстру боржників, не є належним доказом передачі такого реєстру боржників, оскільки не містить дати, підписів сторін, а є лише додатком до вказаного договору.
Колегія суддів враховує, що витяг з додатку до договору факторингу №7_БМ від 20 липня 2020 року, долучений до позовної заяви, був сформований ТОВ «Діджи Фінанс» в односторонньому порядку та не містить підпису уповноваженої особи ПАТ «Банк Михайлівський», а також будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості, яку відступає первісний кредитор. Фактично доданий витяг є документом, що надрукований позивачем та підписаний його керівником, що не є ідентичним копії оригінального документа.
Наданий разом з апеляційною скаргою Реєстр договорів, права вимоги за яким відступаються та боржників за такими договорами колегією суддів не приймається.
Позивачем не зазначено поважних причин, які б перешкоджали йому надати усі наявні у нього докази до суду першої інстанції, що позбавляє суд апеляційної інстанції права приймати нові докази в силу вимог частини 3 статті 367 ЦПК України.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Отже, з огляду на положення статей 12,13 ЦПК України, саме позивач мав визначитися із обсягом доказів, на яких він ґрунтує свої вимоги, та надати суду відповідні докази. При цьому слід врахувати, що ТОВ «Діджи Фінанс» є фінансовою компанією та має бути обізнаним щодо того, якими саме доказами мають бути підтверджені обставини надання кредиту, наявності заборгованості та передання права вимоги. Відповідно, ризики ненадання таких доказів мають бути покладені саме на ТОВ «Діджи Фінанс».
Доводи апеляційної скарги про те, що реєстр кредитних договорів є додатком до договору №7_БМ від 20.07.2020 є загальнодоступною інформацією, колегією суддів відхиляється, оскільки обов'язок доказування покладається на сторону, як на підставу своїх вимог у відповідності до ст.81 ЦПК України.
Враховуючи викладене, вирішуючи даний спір в межах заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим позивачем доказам, дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
ТОВ «Діджи Фінанс» в апеляційній скарзі не спростував обгрунтованих висновків суд першої інстанції.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" - залишити без задоволення.
Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 19 серпня 2025 року.
Головуючий суддя Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль