іменем України
21 серпня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/684/25
Головуючий у першій інстанції - Глушко О. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1099/25
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Мамонової О.Є., Висоцької Н.В.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ»
Відповідач: ОСОБА_1
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя Глушко О.І.), ухвалене у м.Бахмач,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулося з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що 25 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» був укладений Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2069426 у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 в сумі 14 700 грн, строком на 30 днів з процентною ставкою 1,90 % в день, право вимоги за яким відповідно до укладеного договору факторингу між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» № 02-24122001 від 24 грудня 2021 року перейшло до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ». Відповідачка умови кредитного договору від 25 червня 2021 року за №2069426 не виконувала, а тому утворилась заборгованість у розмірі 48 216 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом - 14 700 грн та простроченої заборгованості за процентами - 33516 грн, яку просить позивач стягнути з відповідачки на свою користь.
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» задоволено: стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2069426 від 25 червня 2021 року, у загальному розмірі 48 216 грн, із яких: 14 700 грн - заборгованість за основним боргом, 33 516 грн - заборгованість за відсотками; 5 422,40 грн у рахунок повернення судових витрат із яких: 2 422,40 грн судового збору; 3 000 грн на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт укладання 25 червня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору № 2069426 в електронній формі, за яким відповідачка отримала 14 700 грн і не виконала зобов'язання щодо повернення коштів та сплати відсотків. Право вимоги за цим договором позивач набув на підставі договору факторингу № 02-24122001 від 24 грудня 2021 року. Доводи відповідачки про неукладення договору та пропуск строку позовної давності суд визнав необґрунтованими, оскільки кредитний договір є дійсним і не оспорювався у встановленому законом порядку, а перебіг позовної давності, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зупинявся на час дії воєнного стану.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі відповідачка наполягає на тому, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, безпідставно визнав належними і допустимими довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та виписку з особового рахунку, які не підтверджують факту отримання нею кредитних коштів і не є первинними бухгалтерськими документами, не витребував від банку відомості щодо належності картки, на яку нібито було здійснено переказ коштів, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність заборгованості. Відповідачка зазначає, що самостійно надати такі докази не може, оскільки в позовній заяві не вказано повного номеру банківської картки, на яку первісний кредитор мав здійснити зарахування. Наданий позивачем розрахунок заборгованості також не є безспірним, оскільки складений самостійно без надання первинних бухгалтерських документів на підтвердження перерахування коштів. З огляду на відсутність належних та допустимих доказів отримання нею коштів, вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач зазначає, що кредитний договір № 2069426 від 25.06.2021 укладений у формі електронного документа з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а кошти перераховані на картковий рахунок відповідачки, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та випискою з рахунку. Посилання апеляційної скарги на відсутність первинних документів позивач вважає безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено як факт укладення кредитного договору, так і факт перерахування коштів та порушення відповідачкою його умов. Відповідачка не надала доказів того, що кошти не були зараховані на її рахунок або що цей рахунок їй не належить. Розрахунок заборгованості проведений у межах строку кредитку з урахуванням автопролонгації відповідно до умов укладеного договору.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За приписами ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
По справі встановлено, що 25 червня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2069426 (далі «договір») у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до якого ОСОБА_1 наданий кредит у сумі 14 700 грн на строк 30 днів, зі сплатою 1,90 % в день, що становить 8 379 грн відсотків за 30 днів (14 700/100х1.90х30).
Цим договором також передбачено автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після визначеної договором дати повернення кредиту, при цьому загальний строк користування кредитом не може перевищувати 120 календарних днів (п. 4.2 Договору). Відповідно, у разі продовження строку користування кредитом відсотки за 120 днів становлять 33 516 грн (14700/100х1.90х120).
Також в цей же день відповідачкою підписаний паспорт споживчого кредиту (арк. с. 8-14).
Сторонами не заперечується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - одна і та сама особа, що також підтверджується збігом даних, окрім прізвища, зазначених в укладеному договорі від 25 червня 2021 року, у відповіді від 21 березня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру та паспортом громадянина України для виїзду за кордон, який належить відповідачці (арк. с. 14, 39, 47).
Відповідно до пункту 2.1. договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 .
Згідно із пунктом 6.4.1 клієнт зобов'язаний у встановлений договором строк, повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності.
Згідно із повідомленням № 32761-0403 від 04 березня 2024 року, ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомляє про успішність операцій згідно із договором з ТОВ «Лінеура Україна» ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року, зокрема й щодо операції 25 червня 2021 року на суму 14 700,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 95144437, маска картки НОМЕР_1 , призначення платежу: Зарахування 14 700,00 грн на карту НОМЕР_1 (арк. с. 26).
24 грудня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу № 02-24122001, відповідно до умов якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору своє право вимоги за кредитними договорами (арк. с. 22-25).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу від 24 грудня 2021 року, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4051669 від 25 червня 2025 року в сумі 48 216,00 грн, що складається з 14 700,00 грн заборгованості за основною сумою боргу, 33 516,00 грн заборгованості за відсотками (арк. с. 17).
З наданої позивачем виписки з особового рахунку вбачається, що станом на 10.01.2025 року за кредитним договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 2069426 від 25 червня 2021 року утворилась заборгованість у сумі 48 216,00 грн., яка складається з наступного: 14 700,00 грн заборгованості за основною сумою боргу, 33 516,00 грн заборгованості за відсотками (за 120 календарних днів користування кредиту).
Аналіз наданої позивачем виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 2069426 від 25 червня 2021 року свідчить, що відсотки за користування кредитними коштами нараховані в межах строку дії договору та за процентною ставкою, визначеною його умовами, тому їх нарахування є правомірним.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).
Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладеного договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, такий договір у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Встановивши вказані обставини та враховуючи, що між сторонами у справі виникли кредитні правовідносини, відповідачка отримала кредитні кошти, але в порядку та на умовах договору не повернула, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованості за кредитним договором.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не погоджувала умови договору про надання кредиту і не підписувала його в жодній формі, спростовуються матеріалами справи.
Так, ОСОБА_1 шляхом заповнення на веб-сайті https://credit7.ua усіх граф відповідної форми надала відомості, що її ідентифікують, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, адресу проживання, ідентифікаційний номер, номер особистого електронного платіжного засобу, електронну адресу, та підтвердила їх за допомогою одноразового ідентифікатора А101. При цьому кошти було перераховано саме на номер рахунку, вказаний позичальником.
За змістом ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, наведене свідчить, що відповідачка ознайомилась і погодилась з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Вказаний договір або його окремі положення недійсними не визнано, отже умови договору є обов'язковими для виконання позичальником.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доводи відповідачки щодо відсутності в матеріалах справи доказів перерахування їй коштів не заслуговують на увагу оскільки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» листом підтвердило, що згідно із договором з ТОВ «Лінеура Україна» ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року перерахувало 25 червня 2021 року 14 700 грн на картковий рахунок НОМЕР_2 , який вказала відповідачка при укладенні кредитного договору.
Колегія суддів апеляційного суду вважає зазначений доказ належним, яким підтверджується факт перерахування позичальниці кредитних коштів на визначений нею рахунок.
Належними, допустимими та беззаперечними доказами відповідачка не спростувала факту перерахування на її картковий рахунок зазначених коштів, про отримання яких ОСОБА_1 наполягає ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ».
Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування строку позовної давності за заявою відповідачки, оскільки позивач звернувся з позовом до відповідачки у березні 2025 року в межах загального трирічного строку позовної давності, оскільки в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, і діє на даний час, а перебіг позовної давності, вважався зупиненим до 14 травня 2025 року, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним і дослідженим в судовому засіданні доказам та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді