21.08.25
33/812/335/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 473/2667/25
Номер провадження: 33/812/335/25 Головуючий у місцевому суді: Домарєва Н.В.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Крамаренко Т.В.
21 серпня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,
за участю захисника - адвоката Ліпатова С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №332911, від 17 травня 2025 року, водій ОСОБА_1 17 травня 2025 року о 01 год 03 хв керував транспортним засобом «Nissan Maxima», номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Алкофор 507. Відповідно до тесту № 00074, проведеному 17 травня 2025 року о 01 год 20 хв газоаналізатором Алкофор 507, водій дійсно керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, результат огляду позитивний - 1,31 ‰. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
He погодившись із зазначеною постановою суду, 23 липня 2025 року ОСОБА_1 подав до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з недоведеністю його вини у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що адміністративний протокол серії ЕПР1 № 332911 від 17 травня 2025 року складений відносно нього о 01 год. 37 хв. поліцейським з грубими порушеннями його прав та інтересів та чинного законодавства, а саме: ПДР України та Закону України «Про національну поліцію» та сумісних наказів МВС та МОЗ України «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водія транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» за N? 1452/735 від 11.11.2015 року, а викладені в постанові Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 липня 2025 року обставини не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Також звертає увагу суду на те, що пояснень в суді першої інстанції він не надавав, оскільки під час розгляду справи знаходився на військовій службі, про що повідомляв працівників поліції які зупинили його в нічний час 17 травня 2025 року поза межами міста Вознесенська, а не на вул. Одеській, 80 як зазначено в адміністративному протоколі.
Наголошує на тому, що винним себе у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не вважає.
Вказує на , що під час розгляду цієї адміністративної справи в суді першої інстанції не було враховано, зокрема, те, що працівники поліції на службовому автомобілі рухались по вул. Одеській в м. Вознесенську за автомобілем яким він керував, жодних порушень ПДР України з його боку не відбувалось і біля АЗС розташованої вже за межами м. Вознесенська працівники поліції подали звукові сигнали зупинитись, при цьому грубо порушуючи порядок зупинення транспортних засобів, який регламентується наказом №111 від 27.03.2009 року і здійснюється виключно спеціальним пристроєм з червоним катафотом (жезлом), а у виняткових випадках - жестом руки, при цьому поліцейський спочатку вказує на транспортний засіб, а потім на місце, де йому слід зупинитись.
Разом з тим зазначає, що вимоги працівників поліції виконав і зупинився за межами АЗС. В ході перегляду першого файлу відеозапису з перших секунд зафіксовано що поліцейський не представившись і не назвавши причину зупинки, почав ставити питання які не відносяться до тієї обстановки яка сталась, тобто питав його та його пасажира від кого доноситься запах алкоголю.
Зауважує, що погодився на прохання працівника поліції пройти медичний огляд на місці зупинки і пройшов його, продувши в якийсь спеціальний прилад, натомість його назву та документи на той прилад поліцейський йому не надав.
В ході подальшого перегляду файлів відеозаписів на які посилається суд першої інстанції, як доказ його вини було зафіксовано як два працівники поліції запросили його пройти в їх службовий автомобіль, обмеживши його в праві вільного пересування, де складали відносно нього адміністративний протокол, а потім безпідставно відсторонили його від подальшого керування транспортним засобом.
Крім цього, звертає увагу, що поліцейським офіцером громади Вознесенського РУП ГУНІ в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Чебановим В.В., який склав адміністративний протокол відносно нього за ч.1 ст. 130 КУпАП було грубо порушено процедуру встановлення особи, оскільки він є військовослужбовцем В/Ч НОМЕР_2 і перебував на військовій службі в указаній військової частині по мобілізації і має звання старший солдат.
Вказані обставини свідчать про обізнаність працівника поліції про те, що він має особливий правовий статус і що на нього не поширюються положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджену наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103.
Зауважує, що медичний огляд мав проводитись за спеціальним порядком, передбаченим п.9.15 розділу ІХ Інструкції про порядок патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у ЗСУ затвердженою наказом МО України №515 від 10.10.2016 та ст. 266-1 КУпАП.
Крім того, звертає увагу на положення ст. 15 КУпАП, згідно якого при порушенні ПДР України водіями транспортних засобів ЗСУ або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчинені ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-5 цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника - адвоката Ліпатова С.В., який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі й просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України ( ст. 246 КУпАП).
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин (ст. 248 КУпАП).
Відповідно до ч.1 ст. 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Згідно ст. 280 КУпАП Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених в оскаржуваній постанові суду.
З вказаним висновком суд апеляційної інстанції погоджується в повному обсязі з огляду на таке.
За положеннями пункту 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2, 3, 6, 7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №332911, від 17 травня 2025 року, водій ОСОБА_1 17 травня 2025 року о 01 год 03 хв керував транспортним засобом «Nissan Maxima», номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Алкофор 507. Відповідно до тесту № 00074, проведеному 17 травня 2025 року о 01 год 20 хв газоаналізатором Алкофор 507, водій дійсно керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, результат огляду позитивний - 1,31 ‰. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказаний протокол водієм ОСОБА_1 підписано без зауважень.
Також, в матеріалах справи міститься чек щодо тестування на алкоголь, проведеного на місці зупинки працівниками поліції за допомогою приладу Алкофор 507, тест №00074, результат - 1,31 ‰ (а.с.2).
За результатами проведення на місці зупинки працівниками поліції огляду на стан алкогольного сп'яніння працівниками поліції складено Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів, в якому зазначено, що огляд проведено у зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 , ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Результатом огляду є позитивна проба, показник - 1,31‰.
Вказаний Акт ОСОБА_1 підписано без зауважень та заперечень (а.с.7).
Апеляційний суд враховує, що обставини фабули адміністративного правопорушення, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та норма інкримінованого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, повністю узгоджуються із дослідженими судом апеляційної інстанції відеозаписами з відео реєстратора та з нагрудної камери працівника поліції.
Так, з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що працівниками поліції в темну пору доби було зупинено транспортний засіб «Nissan Maxima», номерний знак НОМЕР_1 . Після чого, працівниками поліції було повідомлено водія про порушення ним правил комендантської годи та встановлено особу водія. В подальшому, у зв'язку з виникненням у працівника поліції обґрунтованої підозри про перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, через наявність запаху алкоголю з порожнини рота, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу або в медичному закладі. При цьому, сам водій вказаного факту не заперечував, а навіть підтвердив, зазначивши, що випив тільки що пива (06 хв 40 с відеозапису). Водій погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомого технічного приладу, результат огляду склав - 1,31 ‰. З даним результатом огляду ОСОБА_1 погодився. Після чого, працівник поліції роз'яснив водієві наслідки такого результату та повідомив, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, а також те, що його відсторонено від подальшого керування транспортним засобом. Також, ОСОБА_1 було роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Після складання протокол, водія було ознайомлено з його змістом.
Відомості, які містяться на відеозаписі свідчать про дотримання працівником поліції в повному обсязі Інструкції № №1452/735 під час проведення огляду та вимог ст.266 КУпАП.
Цей відеозапис є одним із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення, на якому зафіксована подія правопорушення, який суд оцінює в сукупності з іншими долученими до протоколу доказами, які досліджені судом, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказані докази свідчать, про те що водій ОСОБА_1 17 травня 2025 року о 01 год 37 хв керував транспортним засобом «Nissan Maxima», номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Отже суддя першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
При накладенні стягнення на водія, визначенні його виду та розміру, суддею місцевого суду дотримані загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, визначені статтею 33 КУпАП.
Висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з керуванням транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, є правильним.
Доводи апеляційної скарги про те, що адміністративний протокол серії ЕПР1 № 332911 від 17 травня 2025 року складений з грубими порушеннями прав та інтересів ОСОБА_1 та чинного законодавства, є безпідставними та не заслуговують на увагу суду з огляду на вище викладене.
Посилання ОСОБА_1 на те, що він не мав змогу надати пояснення в суді першої інстанції, апеляційним судом враховано, однак суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 скориставшись своїм правом на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, виклав в апеляційній скарзі свою позицію, щодо складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, уклавши договір про надання правової допомоги з адвокатом Ліпатовим С.В., Маливанчук також скористався своїм правом на юридичну допомогу.
Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, він себе не вважає, апеляційний суд розцінює як обраний ним спосіб захисту, з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Також не заслуговують на увагу суду посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що працівниками поліції був порушений порядок зупинення транспортних засобів, який регламентується наказом №111 від 27.03.2009 року, оскільки вказані обставини не впливають на суть вчиненого правопорушення.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 мав змогу оскаржити дії працівників поліції, які на його думку є неправомірні, однак відомості про таке оскарження або про його результати в матеріалах справи відсутні.
За такого посилання в апеляційній скарзі на неправомірність таких дій, є безпідставними.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що працівниками поліції перед проходженням огляду на стан сп'яніння не було повідомлено назву приладу та не було надано документи на нього, на увагу суду не заслуговують, оскільки вказана обставина не впливає на вчинене ОСОБА_1 правопорушення, а крім того, жодних питань чи зауважень щодо технічного приладу під час проходження огляду у водія не було.
Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що він є військовослужбовцем та має особливий правовий статус, а тому на нього не поширюються положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджену наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 №1103, не є слушними, оскільки зазначене є невірним тлумаченням ОСОБА_1 норм права.
Також, суд звертає увагу на те, що порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому ст.266 КУпАП.
Посилання ОСОБА_1 на те, що з огляду на положення ст. 15 КУпАП штраф як адміністративне стягнення до нього не мав бути застосований, суд до уваги не бере, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП, військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Таким чином, у разі вчинення військовослужбовцем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у позаслужбовий час, за межами території військової частини, працівники Національної поліції мають повноваження здійснювати огляд на стан сп'яніння та складати відповідні адміністративні матеріали.
Разом з цим, матеріали справи не містять доказів того, що 17 травня 2025 року о 01 год 37 хв ОСОБА_1 перебував при виконанні службових завдань або на території військової частини. Навпаки, з відеозапису чітко вбачається, що він був у цивільному одязі, керував приватним транспортним засобом, який не має ознак належності до військового майна.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, твердження захисника - адвоката Ліпатова С.А. з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на спробу уникнення водієм ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винуватості водія ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові та були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законну і обґрунтовану постанову відносно ОСОБА_1 з наведенням обґрунтованих мотивів.
Згідно довідки Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
За такого, обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік відповідає обставинам справи, вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
За таких обставин, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував усі обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Крамаренко