Справа № 296/8793/25
1-кс/296/4029/25
Іменем України
13 серпня 2025 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі клопотання Т.в.о. заступника начальника сектору дізнання Житомирського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 , поданого в межах кримінального провадження №12025065640000232 від 09.08.2025 про арешт майна
Т.в.о. заступника начальника сектору дізнання Житомирського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Житомирській області звернувся до слідчого судді за погодженням прокурора із вказаним клопотаннями в обґрунтування якого зазначив, що 09.08.2025 року о 03 год. 08 хв. за адресою: м. Житомир, вул. Жуйка, 3, працівниками поліції під час поверхневої перевірки у гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено речовину, ззовні схожу на наркотичну.
Згідно рапорту поліцейського взводу №2 № 4 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області ОСОБА_6 від 09.08.2025 під час несення служби 09.08.2025 року складі екіпажу «Граніт 101» під час коменданської години о 03 год. 00 хв. за адресою : м. Житомир, вул. Жуйка 2 було зупинено автомобіль марки «Mersedes-Benz» д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в ході розмови помітно нервував тому згідно ст. 34 ЗУ «Про Національному поліцію» було проведено поверхневу перевірку, в ході якої на передньому коврику пасажирського сидіння вказаного автомобіля було помічено пачку з-під цигарок марки « Parlament» в середині якої виявлено поліетиленовий зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору згорток. На місце події було викликано СОГ.
Крім цього, встановлено, що вказаний автомобіль згідно свідоцтва про реєстраціютранспортного засобу НОМЕР_2 від 27.05.2022 належить гр. ОСОБА_7 , зареєстрованому за адресою : АДРЕСА_1 та фактичним користувачем якого є гр. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , мобільний номер телефону НОМЕР_3 09.08.2025 автомобіль марки «Mersedes-Benz» д.н.з НОМЕР_1 . в кузові сірого кольору, який поміщено на майданчик тимчасового утримання вилучених транспортних засобів, що за адресою: м. Житомир, вул. Слобідська, 35, Житомирської області, визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №12025065640000232 від 09.08.2025, про що винесено відповідну постанову.
Слідчий клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав викладених в ньому.
Суд дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч.10 ст.170 КПК України).
Водночас, відповідно до положень ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. п.3, 4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У відповідності до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
З аналізу процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор подаючи клопотання про арешт майна повинні довести завдання арешту майна, а саме те, що незастосування арешту на майно може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Доведеною повинна бути і мета щодо такого майна, передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, зокрема: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно із положеннями ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Так, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.08.2025 вбачається, що 09.08.2025 року о 03 год. 08 хв. за адресою: м. Житомир, вул. Жуйка, 3, працівниками поліції під час поверхневої перевірки у гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено речовину, ззовні схожу на наркотичну.
Слід зазначити, що слідчим не надано доказів, що вилучений автомобіль є предметом вчинення злочину чи зберіг на собі його сліди.
Визнання вилученого майна речовими доказами також не може бути безумовною підставою для його арешту.
Крім цього, слідчим не надано доказів, що у кримінальному провадженні призначено експертизу та вилучений автомобіль є об'єктом її дослідження.
Застосування заходу забезпечення кримінального провадження в частині, що стосується прав і свобод особи, повинно відповідати не тільки загальним вимогам, зазначеним у відповідних статях Кримінального процесуального кодексу України, а і нормам викладеним у Конституції України та рішеннях Європейського суду з прав людини.
За таких обставин стороною обвинувачення не доведена виправданість у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на вищевказане тимчасово вилучене майно, а тому слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частин тимчасово вилученого майна.
Керуючись статтями 98, 170-172, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Відмовити у задоволенні клопотання Т.в.о. заступника начальника сектору дізнання Житомирського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 , поданого в межах кримінального провадження №12025065640000232 від 09.08.2025 про арешт майна.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1