Справа № 464/2064/24
пр.№ 2/464/311/25
13.08.2025 м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді - Сабари Л.В.,
секретаря судового засідання - Бович Д.С.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
представника відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівниками під час виконання трудових обов'язків, утвореної внаслідок нестачі,
встановив:
ТОВ «Т-Стиль» звернулось до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , в якому в порядку відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівниками під час виконання трудових обов'язків, утвореної внаслідок нестачі, просить стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 84 645,70 грн., з ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 64 120,74 грн., з ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 69 124,06 грн., з ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 80 945,72 грн., з ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 50 313,87 грн., з ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 35 483,91 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачі були працівниками магазину ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат Goldi», що за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45 (далі - магазин). Так, ОСОБА_2 з 08.12.2022 було прийнято касиром торгівельного залу магазину, 10.01.2023 переведено на посаду адміністратора магазину та відповідно між нею та ТОВ «Т-Стиль» було укладено трудовий договір №39 від 10.01.2023, договір №40 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 10.01.2023, а також останню під підпис ознайомлено з посадовою інструкцією адміністратора магазину (у редакціях від 01.09.2019, 01.05.2023). ОСОБА_4 з 20.12.2022 прийнято продавцем-консультантом магазину, 10.01.2023 переведено на касира торгівельного залу та відповідно між нею та ТОВ «Т-Стиль» було укладено трудовий договір №43 від 10.01.2023, договір №44 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 10.01.2023, а також останню під підпис ознайомлено з посадовою інструкцією касира торгівельного залу (у редакціях від 01.09.2019, 01.05.2023). ОСОБА_5 з 20.12.2022 прийнято продавцем-консультантом магазину, 10.01.2023 переведено на касира торгівельного залу та відповідно між нею та ТОВ «Т-Стиль» було укладено трудовий договір №41 від 10.01.2023, договір №42 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 10.01.2023, а також останню під підпис ознайомлено з посадовою інструкцією касира торгівельного залу (у редакціях від 01.09.2019, 01.05.2023). ОСОБА_6 з 19.12.2022 прийнято продавцем-консультантом магазину, 10.01.2023 переведено на касира торгівельного залу та відповідно між нею та ТОВ «Т-Стиль» було укладено трудовий договір №37 від 10.01.2023, договір №38 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 10.01.2023, а також останню під підпис ознайомлено з посадовою інструкцією касира торгівельного залу (у редакціях від 01.09.2019, 01.05.2023). ОСОБА_7 з 15.03.2023 прийнято продавцем-консультантом торгівельного залу та відповідно між нею та ТОВ «Т-Стиль» було укладено трудовий договір №515 від 15.03.2023, договір №517 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 15.03.2023, а також останню під підпис ознайомлено з посадовою інструкцією продавця-консультанта магазину (у редакції від 03.01.2023). ОСОБА_8 з 14.07.2023 прийнято продавцем-консультантом магазину та відповідно між нею та ТОВ «Т-Стиль» було укладено трудовий договір №7192 від 14.07.2023, договір №1794 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 14.07.2023, а також останню під підпис ознайомлено з посадовою інструкцією продавця-консультанта магазину (у редакції від 01.05.2023). 10.01.2023 між позивачем та членами колективу (бригади) магазину, в особі адміністратора Яворської В.І., укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, який діяв до 24.05.2023. За період роботи відповідачів було проведено три інвентаризації матеріальних цінностей. Так, за результатами проведення вказаних інвентаризацій, було виявлено нестачу матеріальної цінностей, зокрема за період з 15.03.2023 до 16.03.2023 було виявлено нестачу матеріальних цінностей на суму 35 710,00 грн., за період з 29.06.2023 до 30.06.2023 - на суму 143 757,00 грн. та за період з 24.07.2023 до 25.07.2023 - на суму 240 877,00 грн. 26.07.2023 позивачем прийнято рішення про призначення службового розслідування у зв'язку із виявленими недостачами матеріальних цінностей у приміщенні магазину, яке було проведено за період з 28.07.2023 до 07.08.2023. Комісія за результатами проведення службового розслідування встановила, що відповідачі є матеріально відповідальними та підзвітними особами, оскільки приймали під звіт матеріальні цінності, виконували операції, що пов'язані з безпосереднім обслуговуванням матеріальних цінностей, контролю за їх рухом та зберіганням, а також комісією виявлено порушення з боку працівників магазину виконання їх посадових обов'язків. 09.08.2023 позивачем прийнято наказ №989-Ос «Про звільнення у зв'язку із втратою довір'я» відповідно до якого на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України відповідачів з 09.08.2023 було звільнено із займаних посад. Враховуючи наведене, позивачу було завдано матеріальну шкоду внаслідок порушення працівниками (відповідачами), які були матеріально відповідальними особами та підписували договори про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, покладених на них трудових обов'язків, що призвело до утворення нестачі, яка підлягає стягненню з них пропорційно до їх окладу.
19.04.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , відповідно до якого просить відмовити у позові в повному обсязі. Заперечення обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 була прийнята на посаду продавця-консультанта магазину з 15.03.2023, тобто в день першої інвентаризаційної перевірки. 15.03.2023 між позивачем та ОСОБА_7 було укладено трудовий договір №515 від 15.03.2023 та договір №517 про повну індивідуальну відповідальність від 15.03.2023. Між іншими відповідачами та позивачем також було укладено договори про повну індивідуальну відповідальність. 10.01.2023 між позивачем та членами колективу (бригади) магазину укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 10.01.2023, який діяв до 23.05.2023. У подальшому 24.05.2023, між позивачем та членами колективу (бригади) магазину укладено Договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 24.05.2023.Водночас, зважаючи на те, що з кожним з працівників було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, колективна матеріальна відповідальність не могла бути запроваджена. Більше того, колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Разом з тим, позивач не надав доказів (наказу) про запровадження колективної (бригадної) відповідальності у товаристві та навіть сам підтверджує відсутність у ТОВ «Т-Стиль» профспілкової організації та профспілкового комітету. Однак, погодження з профспілковим комітетом установи чи організації (зокрема стосовно об'єктивної необхідності застосування саме цієї форми відповідальності) є необхідною умовою укладання договору про колективну матеріальну відповідальність. Звертає увагу на те, що, всупереч умов укладеного договору про колективну (бригадну) відповідальність, власником (позивачем) не було створено умов для належного виконання прийнятих за договором зобов'язань, що полягало, зокрема у відсутності камер відеоспостереження до травня 2023 року, несправності протикрадіжкових систем, тобто недостатній увазі до системи безпеки та недбалому ставленні до її функціонування, відсутності працівників охорони, а велика площа магазину і відносно до неї невелика кількість працівників на зміні унеможливлювали уникнення крадіжок, про які неодноразово повідомлялося відповідачами позивачу. Крім того, наданими до позовної заяви додатками не підтверджується причина утворення нестачі. Зважаючи на наведене, вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.
19.04.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача ОСОБА_6 - Мельник Л.Я., відповідно до якого просить відмовити у позові в повному обсязі, з огляду на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву відповідача ОСОБА_7
22.04.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, поданий представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_11 , відповідно до якого просить відмовити у позові в повному обсязі. Заперечення обґрунтовує тим, що на момент вступу на посаду адміністратора ОСОБА_2 діяв як договір про індивідуальну так і колективну матеріальну відповідальність, що суперечить чинному законодавству. Позивачем в посадовій інструкції ОСОБА_2 від 01.05.2023 визначено що вона здійснює тільки контроль за зберіганням, продажем, відпуском товарно матеріальних цінностей а також вживає заходи щодо їх збереження, але не є відповідальною особою за збереження товарно-матеріальних цінностей, тоді як посадові інструкції інших відповідачів є відмінними, ними розмежовано їх дії при здійсненні своїх обов'язків, відтак вважаю, що договір про колективну відповідальність є таким, що не міг бути укладеним. Зазначені у інвентаризаційних описах відомості про те, що цінності, перелічені в описі, знаходяться на моєму відповідальному зберіганні, є такими що не відповідають дійсності, оскільки в обов'язки ОСОБА_2 не входило зберігання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується її посадовою інструкцією, Жодним долученим до позовної заяви доказом не підтверджується причина нестачі та лишків, зазначених у відомостях до інвентаризації, не встановлена вина ОСОБА_2 . Крім того, вважає, що інвентаризація в магазині проведена із грубими порушеннями законодавства, відтак такі докази є недопустимими. Розрахунок розміру шкоди не відповідає матеріалам справи, не підтверджений належними, достатніми та допустимими доказами. Позивач станом на 10.01.2023 не провів інвентаризацію матеріальних цінностей залишку в магазині, жодним документом не підтверджений факт, які саме матеріальні цінності та в якій кількості та на яку вартість передано для зберігання та ведення діяльності магазину ОСОБА_2 , а отже не визначена кількість та його вартість товарно-матеріальний цінностей переданих на матеріальне зберігання ОСОБА_2 , що напряму впливає на розмір визначеної позивачем нестачі за період з 16.03.2023 по 25.07.2023 та підтверджує неправильність розрахунків нестачі в магазині. Долученими до позовної заяви службовими розслідуваннями позивача не встановлено конкретних трудових обов'язків, порушених ОСОБА_2 , та чи є порушення цих обов'язків прямим причинним зв'язком між протиправною та винною дією чи бездіяльністю та шкодою, яка настала. Зважаючи на відсутність доказів дії чи бездіяльності ОСОБА_2 , яка вплинула на нестачу матеріально-товарних цінностей, вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
24.04.2024 через систему «Електронний суд» надійшли відзиви на позовну заяву, подані представником відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , відповідно до яких просить відмовити у позові в повному обсязі, з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_6 від 19.04.2024.
26.04.2024 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзиви відповідачів, подана представником позивача ОСОБА_12 , згідно з якою вказує на те, що договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність між членами колективу магазину було укладено з дотриманням вимог чинного законодавства. Наголошує на тому, що відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами того, що позивач створив належні умови праці для працівників. Крім того, представник вважає, що після проведення першої інвентаризації відповідачі не повідомили керівництво про несправність протикрадіжних систем, оскільки їх не було притягнуто до відповідальності за виявлену нестачу матеріальних цінностей, проте при наступних ревізіях останні, усвідомлюючи можливість настання відповідальності, повідомили керівництво про таку несправність задля відведення від себе підозри та наклепу на керівництво щодо створення неналежних умов праці. З урахуванням наведеного, просить позов задовольнити повністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2024 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 26.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 14.08.2024 клопотання представника відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - ОСОБА_9 про витребування доказів задоволено частково, витребувано у ТОВ «Т-Стиль» наступні докази: інформацію про те, якою є площа магазину Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi», що розташований за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45; копії графіків виходу на роботу працівників магазину Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi», що розташований за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45, за період з 19.12.2022 по 25.07.2023 та докази ознайомлення з ними ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; копії табелів обліку використання робочого часу щодо ОСОБА_4 (з 20.12.2022), ОСОБА_5 (з 20.12.2022), ОСОБА_13 (з 19.12.2022), ОСОБА_7 (з 15.03.2023) та ОСОБА_8 (з 14.07.2023), тобто з моменту їх прийняття на роботу до 25.07.2023; копію правил внутрішнього трудового розпорядку Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi»; копію колективного договору Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi»; інформацію про те, скільки разів Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ ТІ СІСТЕМС» про необхідність діагностики/перевірки протикрадіжних систем, які розташовані у магазині Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi» за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45 за період з 19.12.2022 по 25.07.2023; відеозаписи, на які Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» посилається в матеріалах справи №464/2064/24 у позові, інформацію та докази, чи працювали працівники охорони за період з 08.12.2022 по 25.07.2023 у ТМ «Льонокомбінат «Goldi» Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала з підстав, що в ньому викладені, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог з підстав, що викладені у відзивах на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, отримавши показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступне.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 перебували у трудових правовідносинах з ТОВ «Т-Стиль» та обіймали посади адміністратора, продавців-консультантів, касирів магазину ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi» у м. Львів, вул. Стрийська, 45 згідно з трудовими договорами, укладеними строком на 1 рік.
10.01.2023 ТОВ «Т-Стиль» з відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а 14.07.2023 з ОСОБА_8 було укладено договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Одночасно, 10.01.2023 та 24.05.2023 ТОВ «Т-Стиль» з членами колективу (бригади) магазину ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi» у м. Львові, вул. Стрийська, 45 укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.
З вищевикладеного слідує, що між сторонами виник спір у сфері трудових відносин з приводу відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на працівників трудових обов'язків.
Вирішуючи заявлені позивачем позовні вимоги по суті, суд зважає на таке.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема, між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.
Відповідно до ст. 135-2 КЗпП України при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади). Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність розробляються за участю профспілкових об'єднань України та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
При цьому, згідно зі ст. 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.
Статтею 138 КЗпП України визначено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду роботодавець повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
За загальним правилом, суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі ст. ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню.
Відповідно до ст. 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті, показаннями свідків оглянути речові докази.
При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.
Згідно з наказом ТОВ «Т-Стиль» від 07.12.2022 №1 518-Ос «Про прийняття на роботу» ОСОБА_2 з 08.12.2022 прийнято касиром торгівельного залу магазину ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi» з посадовим окладом згідно штатного розпису.
На підставі заяви ОСОБА_2 про переведення, останню з 10.01.2023 переведено на адміністратора магазина ТМ «Льонокомбінат «Goldi» з посадовим окладом згідно штатного розпису, що підтверджується наказом ТОВ «Т-Стиль» від 10.01.2023 №21-Ос «Про переведення».
10.01.2023 між ТОВ «Т-Стиль» та ОСОБА_2 укладено трудовий договір №39, яким, зокрема визначено права та обов'язки сторін, умови та порядок оплати праці, відповідальність, підстави для його розірвання, а також договір №40 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Посадовою інструкцією адміністратора магазину ТОВ «Т-Стиль» у редакціях від 01.09.2019 та 01.05.2023, з якими під підпис ознайомлено ОСОБА_2 , визначено функціональні обов'язки, права та відповідальність адміністратора (магазину) (т. 1, а. с. 13-28).
Згідно з наказом ТОВ «Т-Стиль» від 09.12.2022 №1 572-Ос «Про прийняття на роботу» ОСОБА_4 з 20.12.2022 прийнято продавцем-консультантом магазину ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi» з посадовим окладом згідно штатного розпису.
На підставі заяви ОСОБА_4 про переведення, останню з 10.01.2023 переведено на касира торгівельного залу магазина ТМ «Льонокомбінат «Goldi» з посадовим окладом згідно штатного розпису, що підтверджується наказом ТОВ «Т-Стиль» від 10.01.2023 №23-Ос «Про переведення».
10.01.2023 між ТОВ «Т-Стиль» та ОСОБА_4 укладено трудовий договір №43, яким, зокрема визначено права та обов'язки сторін, умови та порядок оплати праці, відповідальність, підстави для його розірвання, а також договір №44 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (т. 1, а. с. 29-34).
Згідно з наказом ТОВ «Т-Стиль» від 19.12.2022 №1 574-Ос «Про прийняття на роботу» ОСОБА_5 з 20.12.2022 прийнято продавцем-консультантом магазину ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi» з посадовим окладом згідно штатного розпису.
На підставі заяви ОСОБА_5 про переведення, останню з 10.01.2023 переведено на касира торгівельного залу магазина ТМ «Льонокомбінат «Goldi» з посадовим окладом згідно штатного розпису, що підтверджується наказом ТОВ «Т-Стиль» від 10.01.2023 №22-Ос «Про переведення».
10.01.2023 між ТОВ «Т-Стиль» та ОСОБА_5 укладено трудовий договір №41, яким, зокрема визначено права та обов'язки сторін, умови та порядок оплати праці, відповідальність, підстави для його розірвання, а також договір №42 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (т. 1, а. с. 35-38).
Згідно з наказом ТОВ «Т-Стиль» від 16.12.2022 №1 562-Ос «Про прийняття на роботу» ОСОБА_6 з 19.12.2022 прийнято продавцем-консультантом магазину ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi» з посадовим окладом згідно штатного розпису.
На підставі заяви ОСОБА_6 про переведення, останню з 10.01.2023 переведено на касира торгівельного залу магазина ТМ «Льонокомбінат «Goldi» з посадовим окладом згідно штатного розпису, що підтверджується наказом ТОВ «Т-Стиль» від 10.01.2023 №20-Ос «Про переведення».
10.01.2023 між ТОВ «Т-Стиль» та ОСОБА_6 укладено трудовий договір №37, яким, зокрема визначено права та обов'язки сторін, умови та порядок оплати праці, відповідальність, підстави для його розірвання, а також договір №38 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (т. 1, а. с. 39-44).
Посадовою інструкцією касира торгівельного залу магазину ТОВ «Т-Стиль» у редакціях від 01.09.2019 та 01.05.2023, з якими під підпис ознайомлено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , визначено функціональні обов'язки, права та відповідальність касира торгівельного залу магазину (т. 1, а. с. 45-50).
Згідно з наказом ТОВ «Т-Стиль» від 14.03.2023 №300-Ос «Про прийняття на роботу» ОСОБА_7 з 15.03.2023 прийнято продавцем-консультантом магазину ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi» з посадовим окладом згідно штатного розпису.
15.03.2023 між ТОВ «Т-Стиль» та ОСОБА_7 укладено трудовий договір №515, яким, зокрема визначено права та обов'язки сторін, умови та порядок оплати праці, відповідальність, підстави для його розірвання, а також договір №517 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (т. 1, а. с. 51-53).
Згідно з наказом ТОВ «Т-Стиль» від 13.07.2023 №874-Ос «Про прийняття на роботу» ОСОБА_14 з 15.07.2023 прийнято продавцем-консультантом магазину ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi» з посадовим окладом згідно штатного розпису.
14.07.2023 між ТОВ «Т-Стиль» та ОСОБА_14 укладено трудовий договір №1792, яким, зокрема визначено права та обов'язки сторін, умови та порядок оплати праці, відповідальність, підстави для його розірвання, а також договір №1794 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. (т. 1, а. с. 54-58).
Посадовою інструкцією продавця-консультанта магазину ТОВ «Т-Стиль» у редакціях від 03.01.2023 та 01.05.2023, з якими під підпис ознайомлено ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , визначено функціональні обов'язки, права та відповідальність продавця-консультанта (т. 1, а. с. 59-64).
10.01.2023 між ТОВ «Т-Стиль» та членами колективу (бригади) магазину ТОВ «Т-Стиль» «Льонокомбінат «Goldi», що за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45, в особі адміністратора ОСОБА_2 , укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, підписаний, серед іншого, членами колективу (бригади) ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
24.05.2023 між ТОВ «Т-Стиль» та членами колективу (бригади) магазину ТОВ «Т-Стиль» «Льонокомбінат «Goldi», що за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45, в особі адміністратора ОСОБА_2 , укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, підписаний, серед іншого, членами колективу (бригади) ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (т. 1, а. с. 65-68).
У зв'язку із доповідною запискою голови робочої інвентаризаційної комісії ОСОБА_16 від 25.07.2023, ТОВ «Т-Стиль» прийнято наказ від 26.07.2023 №70/2-Од «Про призначення службового розслідування у зв'язку із виявленими недостачами матеріальних цінностей у приміщенні Складу магазину ТОВ «Т-Стиль» за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45» (т. 1, а. с. 70).
На підставі протоколу засідання комісії з службового розслідування від 07.08.2023 та акту службового розслідування від 07.08.2023, ТОВ «Т-Стиль» прийнято наказ від 09.08.2023 №989-Ос «Про звільнення у зв'язку з втратою довір'я», відповідно до якого на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з 09.08.2023 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звільнено із займаних посад у зв'язку із втратою довір'я до них (т. 1, а. с. 71-77).
Згідно з інвентаризаційним описом №ТС-0000245 від 15.03.2023, звіряльною відомістю результатів інвентаризації запасів від 18.03.2023, протоколом інвентаризаційної комісії від 20.03.2023, за результатами проведення інвентаризації виявлено нестачу матеріальних цінностей на суму 35 710,00 грн (т. 1, а. с. 85-108).
27.06.2023 ТОВ «Т-Стиль» прийнято наказ від 27.06.2023 №60-Од з метою проведення інвентаризації матеріальних цінностей, які знаходяться у приміщеннях складі магазину ТОВ «Т-Стиль» за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45 (т. 1, а. с. 109).
Згідно з інвентаризаційним описом №ТС-0000667 від 29-30.06.2023, звіряльною відомістю результатів інвентаризації запасів від 03.07.2023, протоколом інвентаризаційної комісії від 04.07.2023, за результатами проведення інвентаризації виявлено нестачу матеріальних цінностей на суму 143 757,00 грн (т. 1, а. с. 110-141).
На підставі наказу ТОВ «Т-Стиль» від 21.07.2023 №68-Од у зв'язку із виявленням факт нестачі 420 одиниць матеріальних цінностей на суму 143 757,00 грн. прийнято рішення про проведення повторної інвентаризації матеріальних цінностей, які знаходяться у приміщенні складу магазину ТОВ «Т-Стиль» за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45 (т. 1, а. с. 142).
Згідно з інвентаризаційним описом №ТС-0000806 від 24-25.07.2023, звіряльною відомістю результатів інвентаризації запасів від 28.07.2023, протоколом інвентаризаційної комісії від 29.07.2023, за результатами проведення інвентаризації виявлено нестачу матеріальних цінностей на суму 240 877,00 грн (т. 1, а. с. 143-213).
З актів приймання-передачі майна, накладних на переміщення матеріалів вбачається факт передачі товарних одиниць, вказаних у таких документах, зі складу готової продукції у м. Рівне до складу магазину Львів №4 (т. 1, а. с. 228-250, т. 2, а. с. 1-61).
Таблицею визначено графік виходу на роботу працівників магазину ТОВ «Т-Стиль» «Льонокомбінат «Goldi», що за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45 (т. 2, а. с. 109-112).
Правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Т-Стиль», затвердженими 31.01.2014, визначено, зокрема, порядок організації праці, відомостей щодо умов праці, вимог трудової дисципліни у товаристві (т. 2, а. с. 113-118).
Відповідач ОСОБА_2 , допитана в судовому засіданні як свідок, надала показання про те, що, виконуючи посадові обов'язки адміністратора магазину ТОВ «Т-Стиль» «Льонокомбінат «Goldi», що за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45, робила все можливе для збереження товарно матеріальних цінностей. Крім того вказала, що неодноразово повідомлялась керівництво про необхідність посилення заходів безпеки магазину, зокрема з приводу налаштування роботи протикрадіжних систем, а також щодо необхідності збільшення кількості працівників магазину, оскільки, з огляду на площу такого, їх не вистачало, що унеможливлювало належним чином оглядати та дбати за безпечність товарів. Зазначила, що на робочому місці не була кожного дня, відтак не мала фізичної можливості контролювати робочий процес за її відсутності. Погодилась, що підписувала договір про індивідуальну та колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, усвідомлювала, що є матеріально відповідальною особою, разом з тим, за період роботи жодного разу не виявляла факту крадіжок. Під час ревізії була присутньою, однак їй невідомо у зв'язку із чим утворились такі нестачі.
Відповідач ОСОБА_6 , допитана в судовому засіданні як свідок, надала показання про те, що з 16.12.2022 працювала в магазині ТОВ «Т-Стиль» «Льонокомбінат «Goldi», що за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45, на посаді продавця-консультанта. Так, до її обов'язків входило розкладати товар, стояти на роздягальні, спілкуватись з клієнтами. При прийнятті на роботі, підписувала ряд документів, проте конкретно які пригадати не може, їх примірників не має, оскільки таких їй не видавали. Так, при прийнятті на роботу, магазин лише облаштовували, камер спостережень не було або ж такі не працювали. Відеоспостереження запрацювало приблизно в травні 2023 року. Зазначила, що протикрадіжна система працювала через раз, охорони в магазині не було. На великій площі торгівельного залу в середньому кожного дня працювало по 3-4 працівники. Вказала, що їй невідомі причини утворення нестачі, була свідком, коли особи намагались сховати товар у сумку та покинути приміщення магазину без розрахунку, проте запобігала таким спробам. Під час ревізії була присутня частково, оскільки відповідальні за інвентаризацію особи залишались також у поза її робочий час. Вказала, що після проведеної ревізії з її зарплати щомісячно проводили списання коштів.
Відповідач ОСОБА_7 , допитана в судовому засіданні як свідок, надала показання про те, що з 15.03.2023 працювала в магазині ТОВ «Т-Стиль» «Льонокомбінат «Goldi», що за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45, на посаді продавця-консультанта. Так, при прийнятті на роботу, підписувала ряд документів, зокрема шаблони документів про відпустку, лікарняний, звільнення, тощо. Її посадові обов'язки їй роз'яснила адміністратор, зокрема до її обов'язків входило розкладати товар, стояти на роздягальні, спілкуватись з клієнтами. Зауважила, що буквально через декілька днів, як розпочала працювати, в магазині вже провели першу інвентаризацію. На початку роботи її повідомили, що камері відеоспостереження в магазині не працюють, такі налаштували аж в травні 2023 року. Протикрадіжні системи давали збій, у зв'язку із чим адміністратор звернулась до керівництва та повідомила про проблему. Бували випадки, коли товар приїжджав на склад без чіпу або ж такий не спрацьовував. Вважає, що нестача могла утворитись внаслідок вжиття недостатніх заходів безпеки магазину та недостатньої кількості працівників на зміні. Зауважила, що спілкувались з керівництвом щодо необхідності встановлення відтворення камер спостереження на касі, оскільки вхід магазину знаходився далеко, проте такі прохання залишено без відповідного реагування. Під час проведення ревізії була присутньою, таку проводили поза межами робочого часу. При цьому зазначила, що ревізори одразу ж повідомили адміністратора про те, нестача утворилась внаслідок крадіжок товару працівниками.
Відповідач ОСОБА_8 , допитана в судовому засіданні як свідок, надала показання про те, що працювала на посаді продавця-консультанта в магазині ТОВ «Т-Стиль» «Льонокомбінат «Goldi», що за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45, з 14.07.2023 по 24.07.2023, тобто близько 8 робочих днів. До її обов'язків входили контроль чистоти залу, сортування одягу, консультування відвідувачів, прибирання роздягальнь. Вказала, що можливості перегляду відеозаписів з камер спостереження не було, оскільки такі були розташовані в складі, а не біля кас. Більше того, такі відеозаписи зберігались лише протягом 24-ох годин. Після останньої інвентаризації, коли її та інших працівників ще не повідомили про звільнення, в магазин прийшла нова команда, після чого їх повідомили про неналежне виконання посадових обов'язків та у зв'язку із цим звільнили.
Надаючи оцінку доводам сторін з приводу спору, суд встановив наступне.
Відповідачі, будучи працівниками магазину ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi», що за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45, перебували у трудових відносинах із відповідачем, кожній були визначені трудові обов'язки трудовими договорами та посадовими інструкціями, були сторонами договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, у зв'язку із чим усвідомлені про те, що є суб'єктами повної матеріальної відповідальності.
У період часу з 15.03.2023 по 25.07.2023 роботодавцем у магазині ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат «Goldi» у м. Львові, вул. Стрийська, 45, проведено 3 інвентаризації матеріальних цінностей, за результатами котрих було виявлено нестачу матеріальних цінностей на суму 35 710 грн., 143 757 грн. та 240 877 грн.
Між сторонами виник спір з приводу матеріальної шкоди, виявленої під час другої та третьої інвентаризації, проведених у червні та липні на суму 143 757 грн. та 240 877 грн.
Вказані обставини відповідачами не оспорювалися, у зв'язку із чим, в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України, вважаються такими, що не підлягають доказуванню, оскільки відсутні обґрунтовані сумніви щодо їх достовірності або добровільності їх визнання.
Разом з тим, надаючи оцінку доводам позивача про те, що відповідачі є відповідальними за спричинення підприємству шкоди, суд зважає на наступне.
Згідно з пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» (далі - постанова) суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.
Згідно з п. 16 вказаної постанови розмір шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і меж матеріальної відповідальності. Солідарна матеріальна відповідальність застосовується лише за умови, якщо судом встановлено, що шкода підприємству, установі, організації заподіяна спільними умисними діями кількох працівників або працівника та інших осіб.
До аналогічних правових висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року за результатами розгляду справи №334/10099/21. Зокрема, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Під прямою дійсною шкодою необхідно розуміти, зокрема втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Таким чином, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі. Обов'язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).
Як вбачається із умов договорів про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, члени колективу звільняються від відшкодування шкоди якщо буде встановлено, що шкода заподіяна не з їх вини.
Однак, з огляду на вищевикладене та беручи до уваги положення ст. 138 КЗпП України, у трудових спорах саме роботодавець повинен довести наявність вини та винних дій працівника.
Одночасно, вказана вина працівника нерозривно пов'язана із порушення покладених на нього трудових обов'язків (ст. 130 КЗпП).
Як встановлено судом, трудові обов'язки відповідачів були визначені трудовими договорами та посадовими інструкціями.
Зокрема, як випливає з посадової інструкції адміністратора, затвердженої 21.09.2019, ОСОБА_2 , починаючи з 10.01.2023 як адміністратор зобов'язана була контролювати організацію торгово-технологічного процесу, правильне оформлення торговельного залу, викладання товарів, наявність цінників, збереження товарно-матеріальних цінностей, додержання правил торгівлі, правильність застосування цін та якість надання торговельних послуг покупцям, консультувати покупців з питань розміщення товарів у магазині, наявності товарів у продажу, їх якості та цін, контролювати своєчасне поповнення робочого запасу товарів, правильне використання торговельно-технологічного обладнання, розглядати претензії покупців, що пов'язані з торговельним обслуговуванням та приймати обґрунтовані рішення, вживати заходів щодо прискорення обслуговування покупців, створення для них комфортних умов торговельного обслуговування, запобігання і ліквідації конфліктних ситуацій, що виникають під час обслуговування покупців, стежити за раціональним розміщенням продавців-консультантів та касирів торговельного залу на робочих місцях. Контролювати додержання працівниками правил безпечного ведення робіт, протипожежного захисту, виробничої санітарії та гігієни, правил внутрішнього трудового розпорядку, проводити інвентаризацію, складати товарні звіти, акти на брак, акти приймання та здавання при передаванні матеріальних цінностей, готувати пропозиції щодо матеріального заохочення найбільш старанних працівників, інформувати виконавчого директора підприємства про наявні недоліки, здійснювати контроль за виконанням працівниками вказівок керівництва підприємства щодо торговельного обслуговування населення, при виконанні функціональних обов'язків дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, вимог посадової інструкції, правил та норм охорони праці, правил техніки безпеки та протипожежного захисту, професійної етики, деонтології, а також не розголошувати персональні дані інших осіб тощо.
Згідно з посадовою інструкцією, затвердженою 01.05.2023, завдання та обов'язки адміністратора визначені розділом 2.
Завдання та обов'язки касира торговельного залу (магазину) закріплені у розділі 2 Посадової інструкції, затвердженої 01.09.2019, згідно котрих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 10.01.2023 мали перевіряти справність електронного контрольно-касового апарату, заправляли контрольну і чекову стрічки, ознайомлюватися з асортиментом товару і цінами на них, вести розрахунки із споживачами за товари, вироби та послуги, відраховувати вартість покупки, отримувати гроші, пробивати чеки, видавати решту, повертати кошти за невикористаний чек, усувати дрібні неполадки електронного контрольно-касового апарату, підраховувати кошти і здавати їх в установленому порядку, звіряти суми реалізації з показаннями касових лічильників, у разі виявлення недостачі в касі магазину, помилок в адмініструванні негайно повідомляти про те, що трапилося адміністратора магазину, не допускати знищення документів, підтверджуючих оборот наявних засобів в касі, здійснювати операції по прийняттю, обліку, видачі та збереженню грошей з обов'язковим дотриманням правил збереження, своєчасно заповнювати необхідну документацію, пов'язану з роботою каси і рухом наявних засобів, виконувати інші обов'язки зі збереження в касі грошових документів та цінних паперів.
Одночасно, завдання та обов'язки продавця-консультанта закріплені у розділі 2 Посадової інструкції, затвердженої 03.01.2023 та 01.05.2023, згідно з котрими ОСОБА_7 з 15.03.2023 та ОСОБА_6 з ОСОБА_8 мали здійснювати приймання товарно-матеріальних цінностей, а саме товару, перевіряти та відбирати товар, який не підлягає прийманню за наявними дефектними ознаками, контролювати наявність необхідної кількості товару в торговому залі магазину і поповнювати його, розміщувати у торговельному залі магазину за розміром, зростом, повнотою, видом, статево-віковими ознаками та ознаками сезонності товар, вилучати з продажу неякісний товар, контролювати своєчасне поповнення робочого запасу товарів, правильне використання торговельно-технологічного обладнання, підготовляти до роботи торговельний зал магазину, контролювати наявність товару і цінників на ньому, вірність їх розміщення, відповідність інформації, при потребі заповнювати цінники і наклеювати їх на відповідний товар, розміщувати товар відповідно товарним групам, принципам мерчандайзингу, підтримувати чистоту в торговельному залі магазину, під час тривалого зберігання періодично перекладати, просушувати очищати від пилу товар, дбайливо ставитися до товарно-матеріальних цінностей і вживати заходів щодо їх збереження, запобігати завданню шкоди, у встановленому порядку вести облік, складати та своєчасно подавати звіти про рух та залишки товарно-матеріальних цінностей, своєчасно інформувати адміністратора та керівника підприємства про обставини, що загрожують зберіганню товарно матеріальних цінностей, компетентно обслуговувати відвідувачів, створювати комфортні умови для вибору товару, консультувати покупців з питань розміщення товарів у магазині, наявності товару у продажі, їх якості та цін, вирішувати спірні питання з покупцями, своєчасно доповідати про усі обставини, які ускладнюють виконання безпосередніх функцій продавця-консультанта, використовувати інвентар за призначенням, за розпорядженням керівництва виконувати інші обов'язки, накази та розпорядження директора.
При цьому, як випливає із Договорів про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 10.01.2023 та 24.05.2023, у п. 8 Розділу ІІ закріплено, що члени колективу (бригади) зобов'язані дбайливо ставитесь до цінностей і вживати заходів до запобігання шкоди, в установленому порядку вести облік, складати і своєчасно подавати звіти про рух та залишки цінностей, своєчасно інформувати власника про всі обставини, які загрожують зберіганню цінностей.
З огляду на те, що ст. 130 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків, суд бере до уваги загальні основи настання матеріальної відповідальності (а не норми, що передбачать умови відповідальності за майнову шкоду, спричинену внаслідок порушення вимог цивільного законодавства, оскільки при вирішенні спору суд керується виключно нормами трудового законодавства), висловлені Верховним Судом України у п. 2 Постанові Пленуму №6 від 27.03.92 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» де шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Близьку за змістом правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17, зокрема, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Таким чином, аналізуючи сталу практику Верховного Суду з питань застосування відповідальності за спричинену шкоду, суд бере до уваги, що у вказаному спорі слід встановити наявність прямої дійсної шкоди підприємству, порушення працівником посадових обов'язків, що може розцінюватися як протиправна поведінка на робочому місці, причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, вину особи, в силу поведінки (активної чи пасивної) котрої спричинено шкоду.
З огляду на те, що позивачем у червні та липні 2023 року проведено інвентаризацію товарно матеріальних цінностей, за результатами котрих встановлено недостачу товару, вартість котрих оцінено за даними товарного обліку, відповідачами не спростовано їх результатів, наявні підстави погодження із твердженням ТОВ «Т-Стиль», що позивачу спричинено пряму дійсну шкоду у вигляді втрати товару на суму 143 757 грн. та 240 877 грн. відповідно.
В той час, при встановленні причинного зв'язку та вини, суд зважає на правову позицію КГС ВС, викладену у постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20, про те, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Як випливає з доводів позивача, викладених у позовній заяві, відповідачі неналежно виконували свої посадові обов'язки, що призвело до втрати матеріальних цінностей за короткий строк, зокрема порушили правила проведення операцій з матеріальними цінностями, недбайливо ставилися до товару і не вживали заходів щодо їх збереження, не запобігали завданню шкоди, приховували факти відсутності товару та його актуальної кількості, не повідомляли про порушення роботи антикрадіжних систем, про крадіжки, усі обставини, що загрожували зберіганню цінностей, порушили умови трудових договорів та договорів про колективну матеріальну відповідальність.
Такі твердження позивача суд вважає необґрунтованими та недоведеними, зважаючи на наступне.
Позивачем не наведено жодних діянь відповідачів, що свідчили б про неналежне виконання посадових обов'язків, оскільки не вказано конкретного трудового обов'язку, порушеного ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді адміністратора, касира чи продавця-консультанта, закріпленого у відповідній посадовій інструкції, не вказано та не підтверджено будь-якими доказами дані про час, місце, обставини порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями кожним відповідачем чи недбайливого ставлення до товару, що призвело до наслідків у вигляді втрати товару.
Доводи про не вчинення дій для запобігання завданню шкоди суд визнає голослівними, оскільки не встановлено їх причини та не наведено даних про те, що відповідачам було достовірно відомо про обставини, що сприяють спричиненню шкоди.
Щодо тверджень про приховування відповідачами фактів відсутності товару та його актуальної кількості, не повідомлення про порушення роботи антикрадіжних систем, то суд зважає на те, що згідно з посадовими інструкціями лише продавець консультант та касир в установленому порядку веде облік, складає і своєчасно подає звіти про рух та лишки товару.
Суд погоджується, що договорами про колективну (бригадну) відповідальність передбачено обов'язок усіх членів колективу в установленому порядку вести облік, складати і своєчасно подавати звіти про рух та лишки товару, однак з документів, долучених позивачем до справи, не представляється можливим встановити яким документом передбачено порядок ведення такого обліку, складення і подання звітів, оскільки не надано доказів про необхідну періодичність вчинення таких дій, порушення відповідачами такого порядку, зокрема не подання чи не своєчасного подання, ознайомлення відповідачів з цим порядком або обставини, вказані у обліках чи звітах останніми суперечать обставинам виявлених ревізіями, мали такі дії вчиняти кожен працівник чи керівник колективу.
Одночасно, позивачем не підтверджено, що останнім виявлено факт несправності антикрадіжних систем, що мав місце впродовж певного періоду часу, однак про такі обставини, що достовірно були відомі колективу, не були повідомлені керівнику чи власнику підприємства.
Хоча, як вбачається із пояснень відповідачів, наданих під час останньої ревізії, даних із скріншотів спілкування за допомогою інтернет застосунку, про факти неналежної роботи засобів безпеки працівниками магазину повідомлялися уповноважені особи, однак достатніх заходів щодо їх перевірки власником підприємства не вживалися.
Крім того, позивачем не доведено, що в магазині було вчинено крадіжки товару або існували ситуації, що безпосередньо впливали на збереження товару (пожежа, затоплення, форс мажорні обставини), про котрі було відомо колективу, однак останні не повідомляли про такі.
З огляду на вищевикладене вбачається, що кожен із відповідачів був наділений індивідуальними трудовими обов'язками в силу посади, котру займав, однак позивачем не розмежовано конкретних діянь (дії чи бездіяльності) кожного, які мають ознаки неналежного їх виконання у певний період часу за певних обставин, і про це було відомо усім членам колективу, що призвело до наслідків у виді нестачі товару.
Також, слід звернути увагу на те, що ВС у постанові від 07 лютого 2019 року у справі № 363/1400/16-ц прийшов до переконання, що не відібрання пояснень у працівників з питань нестачі, не встановлення причин, що її зумовили, є підставою для відмови у позові.
Зокрема, позивачем не підтверджено жодними доказами того, що керівництвом підприємства після отримання актів інвентаризації у березні та червні 2023 року вживалися заходи щодо встановлення причин виявленої нестачі, оскільки пояснення з даного приводу у працівників не відбиралися, контрольна перевірка антикрадіжних систем не проводилася, наявність можливості винесення товару поза межами таких не перевірялася, матеріали відеоспостереження не оглядалися.
Таким чином, суд вважає недоведеними обставини спричинення матеріальної шкоди підприємству неправомірними діями відповідачів, оскільки не здобуто доказів, що свідчать про їх неналежне виконання трудових обов'язків, закріплених у посадових інструкціях згідно з займаними посадами, у зв'язку із чим не представляється можливим розмежувати вину кожного відповідача, що діяв або без діяв в конкретній обстановці, що призвело до спірних наслідків.
Вказане також свідчить про неможливість застосування до відповідачів умов повної матеріальної відповідальності на підставі укладених договорів про індивідуальну матеріальну відповідальність (хоча позивач визначив, що останні підлягають відповідальності за умовами договорів про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність).
Крім того, при вирішенні спору в частині спричинення розміру матеріальної шкоди підприємству відповідачами, суд зважає на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12 травня 2021 року у справі № 337/2083/17, де суд прийшов до переконання, що зміна складу колективу та підписання договору про колективну відповідальність новими членами колективу повинна була стати підставою для проведення інвентаризації та складання актів приймання-передачі матеріальних цінностей вказаними працівниками. Наведене обумовлено тим, що хоча працівники і несуть колективну відповідальність, але лише за матеріальну шкоду, заподіяну розкраданням, нестачею, умисним знищенням або зіпсуттям матеріальних цінностей через недбалість під час неналежного виконання ними своїх обов'язків, тобто за загальним правилом вони не можуть бути відповідальними за матеріальну шкоду, яка виникла тоді, коли вони не були стороною договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, тобто не відповідали за збереження матеріальних цінностей.
Як вбачається із матеріалів справи, первинно договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність із відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та продавцем-консультантом ОСОБА_15 (що вибув 07.03.2023) було укладено 10.01.2023.
Однак, будь-яких доказів про проведення інвентаризації станом на 10.01.2023, складання актів приймання-передачі матеріальних цінностей вказаними працівниками позивачем суду не надано, у зв'язку із чим не представляється можливим встановити кількість товару, переданого останнім під відповідальне зберігання, та його вартість, на час підписання Договору про колективну матеріальну відповідальність.
В подальшому, між позивачем та вищевказаними відповідачами було укладено новий Договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 24.05.2023, до котрого приєдналася ОСОБА_8 лише 14.07.2023, хоча, як випливає із матеріалів справи, остання інвентаризація матеріальних цінностей проводилася з 15.03.2023 по 16.03.2023, після котрої, ОСОБА_2 як представником колективу здійснювалося приймання товару згідно актів прийому передачі, що свідчить про відсутність фактичних даних про передачу відповідної кількості товару колективу на зберігання на момент підписання Договору
Крім того, як вбачається із актів інвентаризації, крім наявних товарно-матеріальних цінностей комісією встановлено факти нестачі товарів, однак, не вказано кількість та види товарів отриманих колективом на зберігання при підписанні договорів про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, кількість та види товарів отриманих в порядку поповнення матеріально-товарних цінностей, у зв'язку із чим у суду відсутні достатні підстави встановити, що товари, визнані нестачею, дійсно передавалися на відповідальне зберігання відповідачам як бригаді.
При цьому, накладні/вимоги та акти приймання передачі матеріально-товарних цінностей суд визнає доказом на підтвердження того, що колектив міг отримати відповідний індивідуально визначений товар на зберігання, однак матеріали інвентаризації не свідчать, що саме цей товар визнаний недостачею, оскільки весь одяг облікується за артикулем, кольором, розміром, на час перевірки перебував у залишку, та був в наявності. При цьому, відсутні дані про кількість та вид товару проданого за час дії договорів про колективну матеріальну відповідальність, вилученого з обліку як неналежної якості тощо.
Окремо суд зважає на те, що згідно накладних/вимог про відпуск внутрішнє переміщення матеріалів, товар відпускався зі складу готової продукції у м.Рівне до складу магазину Львів №4 із вказанням відомостей хто дозволив відпуск, хто здійснив відпуск товару та хто прийняв, однак без зазначення суб'єкта через кого здійснювалася передача товару. З таких документів не представляється достовірно встановити, чи особа, котра здійснила відпуск товару вчиняла дії з його передачі колективу за місцем знаходження магазину, чи за місцем знаходження складу готової продукції, суб'єкту, що здійснював його перевезення (оскільки в судовому засіданні представник позивача ствердив, що товар доставлявся водім автомобіля, що є працівником підприємства).
При цьому, ані особа, котра здійснювала відпуск товару зі складу готової продукції, ані водій як працівники підприємства позивачем до справи не залучалися, доказів, що вони не є матеріально-відповідальними працівниками не надано.
Також, суд критично оцінює твердження позивача про те, що останнім добросовісно виконано вимоги ч. 2 ст. 135-2 КЗпП України при запровадженні колективної відповідальності працівників за відсутності профспілкового комітету, оскільки це не суперечить висновкам Верховного Суду України, викладеним в ухвалі від 06.05.2004 у справі № 706кс03 та Узагальненнях Вищого спеціалізованого суду України від 11.12.2015, з огляду на позицію ВС, викладену у постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 204/5569/16-ц.
Так, суд касаційної інстанції вказав, що договори про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність вважаються укладеними з порушенням частини другої статті 135-2 КЗпП України за відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження того, що колективна (бригадна) матеріальна відповідальність встановлювалася за отримання погодження виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства. Крім того, прийшов до переконання, що наявність таких даних, а також недоведення роботодавцем обставин створення належних умов для збереження схоронності переданих товарно-матеріальних цінностей, вказують на відсутність підстав для покладення матеріальної відповідальності на працівників.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ствердив, що на підприємстві відсутній профспілковий комітет.
Разом з тим, як вбачається із Договорів про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність такі укладено на підставі наказу від 06.11.2018 № 642/1-ос про встановлення колективної (бригадної) матеріальної відповідальності, погодженого з профспілковим комітетом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Крім того у п.2 Р.І засвідчено, що рішення власника про встановлення колективної (бригадної) матеріальної відповідальності оформляється наказом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Таким чином, відповідачі, підписуючи вказані договори, мали обґрунтовані сподівання на те, що відомості, внесені до документу, є правдивими.
З огляду на вищевикладене, вбачається, що вказані позивачем твердження про відсутність профспілкового комітету на підприємстві свідчать про внесення до Договорів неправдивих даних про погодження рішення щодо встановлення колективної матеріальної відповідальності з профспілковим комітетом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом з метою створення видимості дотримання вимог ч.2 ст. 135-2 КЗпП України.
Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи відповідачів про те, що роботодавцем не в повній мірі були створені належні умови для збереження схоронності переданих товарно-матеріальних цінностей.
Так, як вбачається із матеріалів справи, площа магазину в котрому працювали відповідачі складала 900 м.кв. Графіками виходу на роботу підтверджено, що на роботі перебувало 4 працівників, а починаючи із травня 2023 - 3, з яких один адміністратор, касир та продавець-консультант, котрі впродовж робочого дня зобов'язані виконувати трудові завдання. Не зважаючи на те, що в магазині були встановлені камери відеоспостереження, працівники такого не мали можливості переглядати відеоматеріали через відсутність відповідних засобів, в той час, таку можливість мали уповноважені працівники ТОВ «Т-Стиль», як це вбачається із скриншотів переписки у мобільному застосунку.
Також, визначаючи розмір шкоди спричиненої кожним відповідачем, позивач посилався зокрема на п. 7.3 наказу Мінторгу СРСР від 19.08.1982 № 169 «Об утверждении указаний о порядке применения в государсвенной торговле законодательства, регулирующего материальную ответственность рабочих и служащих за ущерб причиненний предприятию, учреждению, организации», брав до уваги розмір заробітної плати у вигляді окладу згідно займаної посади.
Однак, як вбачається з п. 16 Договорів про колективну бригадну матеріальну відповідальність заподіяна колективом шкода підприємству, установі, організації, яка підлягає відшкодуванню, розприділяється між членами цього колективу (бригади) пропорційно місячній тарифній ставці (посадовому окладу) і фактично відпрацьованому часу за період від останньої інвентаризації до дня виявлення шкоди.
Разом з тим, встановлено, що позивач при розподілі розміру шкоди між відповідачами фактично відпрацьований час до уваги не брав.
Одночасно, важливим є те, що нормативно-правовий акт, на котрий посилається позивач як на правову підставу визначення порядку розподілу між відповідачами шкоди, складений недержавною мовою, у зв'язку із чим в суду відсутні можливості встановити їх зміст.
Більше того, відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про дерадянізацію законодавства України» закріплено, що органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, фізичним особам, юридичним особам всіх форм власності, іншим учасникам суспільних відносин враховувати, виходячи з вимог пункту 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, що на території України не застосовуються: 1) акти органів державної влади і органів державного управління Союзу РСР, крім їх положень, що не суперечать Конституції України і Закону України «Про правонаступництво» та стосуються: суверенітету України та її територіальної цілісності в межах існуючого державного кордону України, визначеного Конституцією України та законами України, а також міжнародними договорами України; адміністративно-територіального устрою України; опису, нагородження, правил носіння та передачі (в тому числі і через спадкування) орденів, медалей, орденських стрічок та стрічок медалей на планках, знаків розрізнення, почесних звань, звань СРСР, а тому суд погоджується з доводами представника відповідачів про те, що розподіл розміру шкоди є необґрунтованим та здійсненим на підставі акту, що на території України не діє.
Таким чином, з огляду на трудове законодавство, сталу практику ВСУ та ВС з питань стягнення шкоди заподіяної підприємству, установі, організації внаслідок порушення працівниками покладених на них трудових обов'язків, суд зважає на те, що наявність трудових відносин між сторонами спору та укладення договору про колективну чи індивідуальну матеріальну відповідальність колективу чи робітника не може вважати достатньою та необхідною умовою для притягнення відповідача до матеріальної відповідальності.
Беручи до уваги, що договори про колективну матеріальну відповідальність, укладені із відповідачами, не відповідають вимогам ч. 2 ст. 135-2 КЗпП України, до їх положень внесено недостовірні відомості про погодження із профспілковим органом, котрий на підприємстві відсутній, позивачем не вказано які трудові обов'язки порушено кожним відповідачем та за яких обставин, що призвело до нестачі, отже не доведено вину, не встановлено причинний зв'язок між порушенням трудової дисципліни та наслідками, встановленими за результатами інвентаризації, така не проводилася на момент підписання вищевказаних договорів, у зв'язку із чим відсутні докази про передачу колективу товарно-матеріальних цінностей на зберігання, за результатами виявлення відсутності товару у березні та червні, роботодавцем не встановлювалися причини та умови наслідків, розмір шкоди спричиненої кожним відповідачем нараховано в порушення положень договору, оскільки не враховано фактично відпрацьований час, у зв'язку із чим суд приходить до переконання про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, у зв'язку із чим у позові необхідно відмовити повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч. 1, п. п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 заявлено розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі по 5 000 грн.
На підтвердження розміру витрат, понесених на професійну правничу допомогу, адвокатом відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - ОСОБА_9 надано наступні докази: ордери на надання правової допомоги, копії договір про надання правової допомоги, укладених між вказаними відповідачами та адвокатським об'єднанням «ЕМЕЛ ПАРТНЕРС», в особі голови Мельник Л.Я., копії рахунків на оплату послуг, копії платіжних інструкції про переказ коштів згідно з розрахунками.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, враховуючи складність справи, зважаючи на час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони, беручи до уваги відсутність клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням висновку суду про відмову у позові в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 понесені ними витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 5 000,00 грн. кожному з відповідачів.
Крім того, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
ухвалив:
у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівниками під час виконання трудових обов'язків, утвореної внаслідок нестачі, відмовити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» на користь ОСОБА_6 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» на користь ОСОБА_7 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» на користь ОСОБА_8 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 серпня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль», місцезнаходження: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6, код ЄДРПОУ 35750435;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
Відповідач: ОСОБА_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
Відповідач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Головуюча Сабара Л.В.