Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/2580/25
Номер провадження: 1-кп/511/306/25
21 серпня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного провадження обвинувальній акт у кримінальному провадженні №12025166390000085 від 15.07.2025 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Піонерське Роздільнянського району Одеської області, військовослужбовця за мобілізацією, посада механік-водій медичного пункту в/ч НОМЕР_1 , звання «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 164 КК України, -
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, призваним по мобілізації та проходячи військову службу на посаді механіка-водія медичного пункту військової частини НОМЕР_1 у званні «солдат», в порушення вимог ст.ст. 3,28, 29,68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України. Проте, в порушення вищезазначених вимог законодавства, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина за наступних обставин.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України ( ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства»).
ОСОБА_3 , будучи батьком неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаючи про зобов'язання передбачені ст. 150 Сімейного кодексу України, ст. ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно яких виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини, умисно ухилився від виконання покладених на нього зазначених обов'язків.
Так, 03.06.2019 року Роздільнянським районним судом Одеської області видано судовий наказ у справі №511/975/19 за заявою ОСОБА_5 , яким зобов'язано стягувати з ОСОБА_3 аліменти на утримання їхньої спільної дитини, а саме неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення сином Владиславом повноліття, тобто до 26.01.2034 року.
Однак, ОСОБА_3 , починаючи з 01.10.2019 року та по 01.07.2025 рік умисно утримався від виконання покладених на нього судом обов'язків і будучи фізично здоровим та працездатним, будучи попередженим про необхідність сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітньої дитини, на повідомлення про необхідність виплати боргу не реагував, не доклав ніяких зусиль для допомоги на утримання неповнолітньої дитини, в той же час отримував доходи та мав можливість сплачувати аліменти, що призвело до виникнення заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 167 183, 25 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч. 1 ст. 164 КК України.
Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд кримінального правопорушення (проступку) у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
В заяві від 01.08.2025 року щодо визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, складеній в присутності захисника адвоката ОСОБА_6 , ОСОБА_3 визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.164 КК України, та погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами викладеними в обвинувальному акті. ОСОБА_3 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Законний представник потерпілого ОСОБА_5 також звернулась до суду із заявою, згідно якої вона згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження та згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.
Згідно ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акту з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні; письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.3 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні; матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється у визначеному КПК України порядку і повинен відповідати загальним вимогам до вирок. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення (проступку), дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення злочину і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого ним правопорушення, вчинення ним правопорушення відноситься до категорії кримінальних проступків, а також суд враховує особу обвинуваченого та враховує ті обставини, що він характеризується задовільно за місцем проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є особою раніше не судимою, має на утриманні неповнолітню дитину від іншого шлюбу.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 є щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 не встановлені.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, якими відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття, на підставі викладеного, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст.164 КК України, в межах санкції статті, по якій кваліфіковані дії обвинуваченого, у виді у виді обмеження волі та можливим звільнити його від відбування призначеного покарання, надавши іспитовий строк на підставі ст.75 КК України.
Обмежень , передбачених ч.3 ст.61 КК України, для призначення такого виду покарання судом не встановлено.
Також суд вважає необхідним по даній справі з метою організації органами виконання покарань належного контролю за поведінкою обвинувачених покласти на нього обов'язки, передбачені п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався. Процесуальні витрати відсутні. Цивільний позов по справі не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-370, 373-374, 381, 382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Копію вироку надіслати учасникам судового провадження не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня отримання копії вироку учасниками судового провадження.
Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: ОСОБА_1