Справа № 522/16816/25
Провадження № 3/522/5732/25
21 серпня 2025 року місто Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Ляшко О.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП,
09.07.2025 року о 23:45 год у м. Одеса, вул. Академічна, буд. 28/4, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом електросамокатом «Jet» в стані алкогольного сп'яніння. Огляд зі згоди водія на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, проводився на місці зупинки із застосуванням приладу Drager прилад 0393 тест 1291, проба позитивна та становить 0,79 проміле, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.
Допитаний в судовому засіданні, ОСОБА_1 визнав свою винуватість в інкримінованому йому правопорушенні і повністю підтвердив обставини справи, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не заперечуючи наявних у справі доказів. Просив розстрочити штраф строком на 12 місяців, у зв'язку з тим, що на теперішній час має скрутне матеріальне становище.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є встановлений факт наявності у особи алкогольного сп'яніння, наркотичного сп'яніння чи іншого сп'яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння на місці скоєння правопорушення або в умовах лікувального закладу, щодо вживання алкогольних напоїв та лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідженні судом докази, зокрема відомості, що наведені в протоколі серії ЕПР1 №386734 від 10.07.2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 09.07.2025 року, відеозапис долучений до матеріалів справи, свідчать про те, що в розумінні ст. 251 КУпАП, вони є належними, допустимими та такими, що дають можливість суду прийняти рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до результатів тестування газоаналізатору Drager Alcotest ARLM - 0393 від 09.07.2025 року ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, виявлено 0,79 ‰ проміле алкоголю.
Зазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Наявний у матеріалах справи відеозапис, який описаний вище є повним та вичерпно інформативним, носить безсторонній характер, позбавлений упередження та суб'єктивного ставлення і надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VІІІ, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, оскільки є показанням технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Суд визнає зазначені докази допустимими, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст.266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858.
Зі змісту ч. 1 ст. 266 КУпАП, оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння підлягають особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9 (а) ПДР, порушення якого ставиться у вину притягуваному, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 1.10. ПДР учасник дорожнього руху, це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні.
До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).
Відповідно до п. 1.10 Розділу 1 Правил, механічний транспортний засіб -транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Термін охоплює всі види механічних транспортних засобів, включаючи трамваї і тролейбуси, а також трактори і самохідні машини.
Відповідно до вимог Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року, який набрав чинності 23.03.2023 року внесено зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якого, транспортним засобом є:
- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 вказано, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об'єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
В вищенаведеній постанові Верховного Суду вказано про те, що для кваліфікації діяльності, пов'язаної з використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
З огляду на наведене транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено.
Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів.
З викладеного слідує, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п./п. «а» п. 2.9 ПДР України, який передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, 09.07.2025 року о 23:45 год у м. Одеса, вул. Академічна, буд. 28/4, керував транспортним засобом електро самокат «Jet» в стані алкогольного сп'яніння.
Інших доводів, за яких можливо було б дійти висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та за яких дана справа підлягала б закриттю, в судовому засіданні встановлено не було.
Таким чином з викладеного слідує, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Судом враховується характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Суд враховує те, що ОСОБА_1 вчинив умисне правопорушення, характер якого вказує на те, що воно є грубим адміністративним правопорушенням.
Обставин, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.
Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, беручи до увагу особу ОСОБА_1 , а також безальтернативну санкцію ч. 1 ст.130 КУпАП, суд дійшов висновку, що з метою його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень на нього необхідно накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів.
При цьому суд зазначає, що відповідно до висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04.09.2023 у справі №702/301/20, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Також, ОП ККС ВС у вказаній постанові зазначила, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Незважаючи на те, що у вказаній постанові йдеться про додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами за вчинення особою кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 286, 286-1 КК, але правовий висновок, наведений у ній, підлягає застосуванню і у справах про адміністративні правопорушення при вирішенні питання про можливість застосування додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки незалежно від виду правопорушення, чи то воно є кримінальним, чи то адміністративним, у будь-якому разі, йдеться про той самий захід примусу, а саме про позбавлення права керувати транспортними засобами, у зв'язку з вчиненням правопорушення, а також, у будь-якому разі, має бути дотримана засада справедливості та принцип рівності всіх перед законом при застосуванні цього заходу примусу.
Крім того, згідно ст. 304 КУпАП питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову. Відповідно до ч. 2 ст. 301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
Визначаючи порядок сплати штрафу ОСОБА_1 , суд враховує його майнове становище щодо якого відсутні відомості про його дохід, але він заявив, що його матеріальне становище тяжке в силу обставин, які діють в Україні, а також розмір штрафу, який призначається судом як адміністративне стягнення, та який в свою чергу є достатньо великим в порівнянні з встановленою в Україні мінімальною заробітною платою, у зв'язку з чим приходить до висновку, що сплата ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000,00 грн. одним платежем становитиме для нього надмірний тягар, про що притягуваний також заявив в судовому засіданні, тому суд на підставі ч. 2 ст. 301 КУпАП, вважає за можливе відстрочити сплату штрафу у повному обсязі та призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком на дванадцять місяців.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у зв'язку з винесенням постанови про накладання адміністративного стягнення, на порушника покладається обов'язок сплати судового збору, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 гривень 60 копійок на користь держави.
Керуючись ст.ст. 9, 24, 33, 40-1, 130, 221, 251, 266, 283, 284, 301, 304 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 /однієї тисячі/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 /сімнадцять тисяч/ гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік.
Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплату суми штрафу у розмірі 17000 гривень строком на 12 (дванадцять) місяців з виплатою штрафу перші десять місяців по 1000 (одна тисяча) гривень, щомісячно, решту останні два місяці рівними частинами по 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень, починаючи з дня набрання постанови законної сили.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок /шістсот п'ять/ гривень 60 копійок на користь держави.
Роз'яснити особі, яка притягується до відповідальності, що відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Згідно ст. 303 КУпАП у разі відстрочки виконання постанови відповідно до КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Документи, що підтверджують сплату штрафу та судового збору не пізніше трьох робочих днів після закінчення вказаного строку, мають бути надані (надіслані) правопорушником до суду.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Приморського районного суду м. Одеси протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя О.П. Ляшко