Справа № 298/346/25
Номер провадження 3/298/267/25
21 серпня 2025 року с-ще Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., розглянувши матеріали, що надійшли від відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП,-
До Великоберезнянського районного суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №246146 від 26 лютого 2025 року, складений поліцейським СРПП ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Коман Я., «26 лютого 2025 року о 22.30 год. гр. ОСОБА_1 перебуваючи на стаціонарному посту «Ужок», на вимогу працівників поліції вийти з автомобіля Рено номерний знак НОМЕР_1 та показати, що саме він перевозить в причепі зазначеного автомобіля, а також проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку з вчиненням ним адміністративного правопорушення за ст.210 КУпАП, категорично відмовився, при цьому висловлювався в грубій формі на адресу поліцейських та працівників ДПСУ».
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 185 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, про час, місце та дату розгляду повідомлявся. Про причину неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
На офіційному сайті Великоберезнянського районного суду Закарпатської області в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення справи щодо ОСОБА_1 до розгляду були зазначені відомості про дату, час та місце розгляду такої.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
При цьому, суддею зауважується, що ОСОБА_1 мав об'єктивну можливість особисто або через представника в повній мірі реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, та не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення, однак такими своїми правами останній не скористався.
Вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, знаючи, що в провадженні суду знаходиться відповідна справа, про що свідчать наведені вище обставини.
Від ОСОБА_1 клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
За таких обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та захисника за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В силу ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність суб'єктивних та об'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Відсутність складу адміністративного правопорушення визнається КУпАП обставиною, що виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Диспозиція ст.185 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Відповідно до абз. 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» зазначено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Зазначене правопорушення обов'язково передбачає наявність законного розпорядження (вимоги) працівника поліції.
Вимоги працівника поліції та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, мають бути законодавчо обґрунтовані. В протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги (розпорядження) були висунуті працівниками поліції та які дії правопорушником були вчинені, що являють собою злісну непокору вказаним вимогам (розпорядженням).
Таким чином, з формулювання суті адміністративного правопорушення, яка наведена у вищезазначеному протоколі не вбачається того факту, що ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, так як не зазначено, яка саме вимога працівника поліції була звернена до ОСОБА_1 і ним не була виконана, зокрема, чи була така вимога законною, наполегливою, неодноразово повтореною.
У протоколі про адміністративне правопорушення відсутній опис обставин, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 непокори законній вимозі працівника поліції, відсутні відомості в чому полягала вимога поліцейського, виконання якої ОСОБА_1 категорично відмовлявся б здійснювати, не зрозуміло, яке ж саме законне розпорядження чи законна вимога були висунуті співробітником поліції, в чому саме полягало невиконання законної вимоги та щодо кого із співробітників поліції вона була спрямована.
Більше того, у фабулі протоколу не конкретизовано особу поліцейського, закону вимогу якого не виконав ОСОБА_1 .
Як слідує із фабули правопорушення, що викладена у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №246146 від 26 лютого 2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП та матеріалів справи, відсутня об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, крім означеного вище протоколу, надано протокол про адміністративне затримання, рапорт поліцейського СРПП ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Івана Бринько від 27.02.2025, рапорт старшого інспектора СРПП ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Василя Долешак від 26.02.2025, які на переконання судді, факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, не підтверджують.
Крім цього, як у наявних в матеріалах справи рапортах, так і у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається про те, що відповідно до бази даних ІПНП гр. ОСОБА_1 перебуває у статусі ухилень за поданням Личаківсько-залізничним об'єднаним РТЦК та СП, однак підтверджуючих даних матеріали справи не містять.
Не доводить винуватості у вчиненні ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, і рапорт інспектора-чергового ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Падяк Р.В. від 27.02.2025, оскільки такий лише вказує про факт реєстрації повідомлення, що надійшло з служби 102 та реєстрації ЄО.
До матеріалів справи не додано жодного документу, яким би підтверджувалась особа ОСОБА_1 , що унеможливлює встановлення вірних анкетних даних особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Що стосується відеозапису, який долучено до матеріалів справи, то такий за відсутності інших належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалася вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, не може бути визнаний судом беззаперечним та поставленим в основу доведеності вини правопорушника.
За наслідками перегляду долучених до матеріалів справи відеозаписів встановлено, що ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції надавав документи, які підтверджують його особу, назвав свої анкетні дані, а також надав військово-облікові документи, також документи у підвердження факту та підстав перевезення вантажу, неможливість виходу з автомобіля обгрунтовував поганим самопочуттям, зокрема, травмою ноги. У подальшому на відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_1 вийшов з авто і попрямував в автомобіль в супроводі працівників в комуфляжній формі, відтак відсутні підтави стверджувати про відмову останнього від виконання висловлених до нього вимог.
Будь-яких інших доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення суду не надано, що унеможливлює встановлення наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року, заява №926/08), суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з вимог ст.ст. 252, 280 КУпАП, враховуючи практику ЄСПЛ, оцінюючи обставини справи та надані докази, суддя вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом не доведений, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується судом на його користь.
У зв'язку з відсутністю об'єктивних доказів у справі, суддя позбавлена можливості встановити винність чи невинність особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, зокрема ОСОБА_1 , а тому вважає за необхідне закрити провадження в справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, так як не доведена вина останнього у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
За змістом п.7 ст.247 КУпАП провадження може бути закрито в разі закінчення на момент розгляду справи строків накладення адміністративних стягнень, передбачених ст. 38 КУпАП. Тобто законодавець визначив, що провадження може закриватись, якщо орган, який розглядає справу, дійде висновку щодо закінчення строків накладення стягнення, що можливо, на переконання суду, лише після встановлення судом факту наявності події правопорушення, вини особи у вчиненні цього правопорушення. Суд вважає, що системний аналіз положень ст.247 КУпАП, дає підстави для висновку, що перед ухваленням рішення про можливість закриття провадження в справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП (що є нереабілітуючими підставами закриття провадження), суд повинен дійти висновку про відсутність реабілітуючих підстав, передбачених іншими пунктами ст.247 КУпАП, за наявності яких закриття провадження на підставі п.7 ст.247 КУпАП недопустиме.
Враховуючи, що суд у даній справі дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост.185 КУпАП, тому провадження підлягає закриттю з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 294 КУпАП, суд,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Зизич В.В.