Справа № 346/3437/25
Провадження № 11-сс/4808/287/25
Категорія ст.173 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
20 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
представника адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 липня 2025 року про арешт майна, -
Ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 липня 2025 року з метою забезпечення збереження речових доказів накладено арешт на:
- ноутбук марки «НР», серійний номер: 5СВ2462HZ3;
- мобільний телефон марки «Iphone 14 Pro Max» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , із сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» з абонентським номером « НОМЕР_3 »;
- електронну заяву про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, №61057456, поданої від імені ОСОБА_10 16.05.2024 року щодо квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_11 , що стала підставою для формування ініціативної довідки №378916208, сформованої ОСОБА_9 ;
- деталізовану відомість виконаних дій по співробітнику ОСОБА_9 за 15.05.2024 року;
- заяву про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформованої ОСОБА_9 №61306751, поданої від імені ОСОБА_12 31.05.2024 року, щодо квартири АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_13 ;
- інформацію з Державного реєстру прав на нерухоме майно № 380975262 сформованої ОСОБА_9 ;
- деталізовану відомість виконаних дій по співробітнику ОСОБА_9 за 31.05.2024 року,
із забороною володіння, користування та розпорядження цим майном до проведення всіх необхідних слідчих дій чи інших процесуальних заходів або до скасування арешту у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу. Просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. Скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчої СВ Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_14 про арешт майна відмовити із застосуванням наслідків, передбачених ч. 3 ст. 173 КПК України, а саме, повернення усього тимчасово вилученого майна особі, у якої воно було вилучено - ОСОБА_9 .
Вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а також неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Зокрема, посилається на те, що слідча з порушенням 48 годинного строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України, звернулася до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час обшуку, проведеного 18 липня 2025 року за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 .
При цьому, за змістом оскаржуваної ухвали, предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні є факт надсилання державним реєстратором відділу державної реєстрації Управління ЦНАП Коломийської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_9 на мобільний телефон громадянина ОСОБА_12 інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яка на думку сторони обвинувачення є інформацією з обмеженим доступом. Однак, слідчим суддею, внаслідок неповноти судового розгляду, не враховано, що інформація із вищевказаних реєстрів є відкритою та загальнодоступною і без жодних обмежень може бути надана будь-якій особі, яка маючи електронно-цифровий підпис та сплативши адміністративний збір, отримує доступ до інформації про речові права на нерухоме майно та їх обтяження не лише відносно себе, але і щодо будь-якої іншої особи. За таких обставин, орган досудового розслідування безпідставно отримав дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , безпідставно вилучив вищевказані мобільний телефон із сім-карткою та ноутбук, а слідчий суддя безпідставно наклав на них арешт, що свідчить про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження посилається на те, що суд не повідомляв ОСОБА_9 про дату, час і місце розгляду клопотання слідчого та копія ухвали йому не надіслана в строки, передбачені ч. 7 ст. 173 КПК України.
Під час апеляційного розгляду:
- адвокат ОСОБА_8 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги;
- прокурор вважав, що ухвала слідчого судді є законною, а подана апеляційна скарга є необґрунтованою, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга подається на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо, зокрема, ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що ОСОБА_9 , щодо майна якого вирішувалося питання про арешт, не був повідомлений про розгляд клопотання, в матеріалах судового провадження відсутні дані про отримання ним копії оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що ОСОБА_9 не пропустив строк на оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна і апеляційна скарга його представника може бути розглянута по суті апеляційною інстанцією.
Положеннями ст. 131 КПК України передбачено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.167 та ч.2 ст.168 КПК тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що клопотання про арешт майна подано в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025091250000116 від 25.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України.
За змістом клопотання, в ході проведення досудового розслідування в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № №12024096180000149 від 16.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, було встановлено, що державний реєстратор Коломийської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на прохання ОСОБА_12 за грошову винагороду надсилав останньому інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме |майно, яка є інформацією з обмеженим доступом.
18 липня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді від 07 липня 2025 року проведено обшуки за адресою: АДРЕСА_4 , тобто за фактичним місцем проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в нежитлових будівлях на території Управління «Центр надання адміністративних послуг» Коломийської міської ради Івано-Франківської області, які знаходяться за адресою: м. Коломия, площа Привокзальна, 2а/1, Івано-Франківської області, тобто за місцем роботи ОСОБА_9 .
В ході цих слідчих дій виявлено та вилучено:
-ноутбук марки «НР», серійний номер: 5СВ2462HZ3;
-мобільний телефон марки «Iphone 14 Pro Max» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , із сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» з абонентським номером « НОМЕР_3 »;
-електронну заяву про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, №61057456, поданої від імені ОСОБА_10 16.05.2024 року щодо квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_11 , що стала підставою для формування ініціативної довідки №378916208, сформованої ОСОБА_9 ;
-деталізовану відомість виконаних дій по співробітнику ОСОБА_9 за 15.05.2024 року;
-заяву про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформованої ОСОБА_9 №61306751, поданої від імені ОСОБА_12 31.05.2024 року, щодо квартири АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_13 ;
-інформацію з Державного реєстру прав на нерухоме майно № 380975262 сформованої ОСОБА_9 ;
-деталізовану відомість виконаних дій по співробітнику ОСОБА_9 за 31.05.2024 року.
18.07.2025 року слідчим винесено постанову про визнання речовими доказами майна, вилученого під час проведення обшуку.
18 липня 2025 року слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, яке вилучене під час обшуку, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на вилучене майно.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вказане у клопотанні майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, про те, що майно, на яке накладено арешт, відповідає критеріям речових доказів, визначених законом, оскільки існує сукупність підстав вважати, що майно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть мати доказове значення під час досудового розслідування, а тому з метою запобігання можливого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, передачі, відчуження вилученого майна, наявна правова підстава, передбачена ч. 3 ст. 170 КПК України для арешту вказаного майна.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 вважає, що сукупність наявних доказів в кримінальному провадженні свідчить про відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_9 . Однак, вищевказані доводи не можуть бути перевірені слідчим суддею, але можуть і повинні бути перевірені органом досудового слідства під час проведення досудового розслідування. Колегія суддів звертає увагу на те, що на даній стадії розслідування слідчий суддя зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, одним із яких і є накладення арешту на майно, та не має права вирішувати ті питання, які вирішує суд під час розгляду по суті, а саме питання, пов'язані з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Колегія суддів вважає голослівними доводи адвоката про те, що клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна не підлягало до задоволення, оскільки подано з порушенням строків, передбачених ч.5 ст.171 КПК України.
Приписами абз.2 ч.5 ст.171 КПК України встановлено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
З матеріалів провадження вбачається, що обшук проводився 18 липня 2025 року та на наступний день слідчий звернувся з клопотанням про арешт майна, вилученого під час обшуку, тобто з дотриманням вимог ч. 5 ст. 171 КПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що проведення досудового розслідування дозволяє встановити нові обставини, які вимагають постійного перегляду заходів, які забезпечують кримінальне провадження, а тому суд апеляційної інстанції оцінює законність судового рішення на час його ухвалення.
Так, відповідно до вимог ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, слідчим суддею були порушені вимоги закону, які б давали підстави для скасування судового рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді прийнята у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту та перевірив доцільність накладення арешту у даному кримінальному провадженні.
При апеляційному розгляді не встановлено істотних порушень норм КПК України, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді, і не вбачаються такі підстави і зі змісту апеляційної скарги.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 липня 2025 року про арешт майна залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5