Справа № 348/2391/24
Провадження № 11-кп/4808/312/25
Категорія ст.125 ч.1 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
20 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з ро згляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 на вирок Надвірнянського районного суду від 17 квітня 2025 року, відносно ОСОБА_11 за ст. 125 ч.1 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Перерісль, Надвірнянського району, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , вважає вирок суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що судом першої інстанції неправильно оцінено характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння, не враховано, що інкриміноване правопорушення є кримінальним проступком, а також не враховано відсутність фізичних, тілесних та душевних страждань потерпілого.
Таким чином, судом без належної оцінки принципів розумності та справедливості визначено завищену суму моральної шкоди (30 000 грн.) та витрат на правничу допомогу (25 797, 28 грн.), що у сукупності перевищує 55 000 гривень, тоді як призначене основне покарання становить лише 850 гривень.
Окрім цього, звертає увагу суду на те, що враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатами потерпілого робіт, витрачений час, доходить висновку, що заявлені витрати є необгрунтованими, а тому підлягають зменшенню до 10 000 гривень.
Просить вирок Надвірнянського районного суду від 17 квітня 2025 року в частині задоволення цивільного позову змінити, а саме задовольнити вимоги потерпілого в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., а також понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 10 000 грн.
Представник потерпілого ОСОБА_10 в поданому заперечені на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , вважає її безпідставною та необгрунтованою.
Зазначає, що суд першої інстанції належним чином оцінив дії обвинуваченого та ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння. Окрім цього, судом встановлено факт нанесення тілесних ушкоджень тим більше щодо людини, яка є інвалідом з дитинства.
Звертає увагу суду на те, що потерпілий поніс і несе значні матеріальні витрати через дії обвинуваченого, оскільки йому важко користуватись громадським транспортом та неможливість пішки переміщуватись в населеному пункті, потерпілий вимушений користуватись індивідуальним транспортом, що приводить до значних матеріальних витрат, так як проживає в населеному пункті с. Цуцилів, що за 15 км від м. Надвірна, а судових засідань по даній справі було 13.
Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.
За вироком суду ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Цивільний позов задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду у розмірі 30000 гривень .
Стягнуто зі ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 25797 (двадцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто сім) гривень 28 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судом встановлено, що 02.07.2024 року о 09.40 год. ОСОБА_11 , перебуваючи на АДРЕСА_2 , в приміщенні Переріслянського ЦНАП, діючи умисно, завдав один удар кулаком лівої руки спрямований в обличчя ОСОБА_9 , внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді краєвого сколу емалі першого зуба на верхній щелепі справа, садна в ділянках верхньої губи справа, що відносяться до легких тілесних ушкоджень. Такими діями, ОСОБА_11 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_11 в судове засідання не з'явився у зв'язку з сімейними обставинами, однак захисник ОСОБА_8 просив розгляд апеляційної скарги здійснювати за його відсутності.
Під час апеляційного розгляду:
- захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, а вирок суду першої інстанції змінити в частині цивільного позову;
- прокурор заперечив з приводу поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , просив залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін;
- потерпілий ОСОБА_9 та його представник ОСОБА_10 , заперечили з приводу поданої апеляційної скарги захисника, просили залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вирок суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_11 у вчиненні кримінального проступку, за який його засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винуватість у вчинені вказаного проступку.
Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення даного проступку обвинуваченим.
Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_11 за ст. 125 ч.1 КК України є правильною і апелянтом не оспорюється. А тому, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, вирок в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_11 покарання, суд дотримався положень ст. 65, 66, 67 КК України. Судом першої інстанції враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, його вік, сімейний стан, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю.
Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, визначена ч.2, 3 ст. 50 КК України, може бути досягнута при призначенні обвинуваченому ОСОБА_11 міри покарання у виді штрафу, належним чином вмотивувавши таке рішення у вироку.
Таке покарання, на думку апеляційного суду, відповідає тяжкості вчиненого кримінального проступку, особі обвинуваченого, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 оскаржує вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільних позовів, тому суду апеляційної інстанції перевіряє оскаржений вирок в цій частині.
У відповідності з приписами ст.127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.
Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно приписів ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до норм ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного кодексу України.
Положеннями ст.23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Установлено, що діями обвинуваченого ОСОБА_11 потерпілому ОСОБА_9 завдано фізичні та моральні страждання.
Отже, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що вимога потерпілого про відшкодування моральної шкоди є підставною.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.23 ЦК України).
Вирішуючи питання щодо розміру завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню, враховується тривалість моральних страждань і переживань потерпілого, оскільки останньому обвинувачений спричинив тілесні ушкодження у виді краєвого сколу емалі першого зуба на верхній щелепі справа, садна в ділянках верхньої губи справа, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвело до істотних змін у його житті.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, враховується, що здоров'я людини є найвищою соціальною цінністю, а тому на підставі ст.1167 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню і з урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин справи.
Беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий ОСОБА_9 , зважаючи на обставини, за яких було заподіяно моральну шкоду, а також те, що він є інвалідом першої групи довічно, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 15.11.2016 року апеляційний суд вважає, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_9 в частині відшкодування моральної шкоди були підставно задоволені частково судом першої інстанції.
Визначений розмір моральної шкоди судом першої інстанції, на думку апеляційного суду відповідає критеріям виваженості, справедливості та розумності.
Щодо доводів сторони захисту з приводу того, що судом першої інстанції без належної оцінки принципів розумності та справедливості визначено завищену суму витрат на правничу допомогу у розмірі 25 797,28 гривень колегія суддів вважає їх безпідставним та необгрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати на правову допомогу несе в тому числі цивільний відповідач.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Окрім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Приписами ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються з: витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження судом першої інстанції було належним чином перевірено та надано оцінку підтверджуючим документам поданим представниками потерпілого - адвокатами ОСОБА_12 та ОСОБА_10 щодо розрахунку витрат на правову допомогу.
А тому, судом першої інстанції підставно стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь потерпілого ОСОБА_9 , 25797, 28 гривень витрат на правничу допомогу, оскільки дана сума документально була підтверджена представниками потерпілого.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 слід залишити без задоволення, а вирок Надвірнянського районного суду від 17 квітня 2025 року без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , залишити без задоволення.
Вирок Надвірнянського районного суду Івано - Франківської області від 17 квітня 2025 року щодо ОСОБА_11 за ст.125 ч.1 КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_5
ОСОБА_4