Р I Ш Е Н Н Я
19.08.2025
м. Лозова Харківської області
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:
головуючого - Харабадзе К.Ш.,
за участю секретаря - Діденко І.Ю.,
Справа № 629/3530/25
Номер провадження 2/629/1089/25
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу про стягнення боргу,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу, посилаючись на те, що ним було передано в борг відповідачу грошові кошти за розпискою від 22.04.2022 у розмірі 130000 гривень, строком до 21.05.2025. У вказаний строк відповідач кошти взяті у борг не повернув. 15.05.2025 позивачем було направлено на адресу відповідача лист про повернення боргу до 21.05.2025, але до теперішнього часу грошові кошти не повернуті. Відповідно до умов розписки, відповідач зобов'язався у разі не повернення грошових коштів у визначений строк, сплатити пеню у розмірі 1 відсотка від суми боргу за кожний день прострочки до повного погашення боргу. На підставі вищевикладеного, просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 130000 гривень, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 475800 гривень.
ОСОБА_2 в наданому відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що 26.09.2024 року суд вже розглядав цивільну справу між тими самими сторонами щодо боргу за розпискою та задовольнив позов частково, визнавши основну суму боргу у розмірі 200 000 грн. Позивач подає повторний позов по новій розписці, яка, згідно з його ж словами у листуванні, була складена замість попередніх та на більшу суму. Проте попередні розписки знищені за спільною згодою. З моменту ухвали 2024 року відповідачем було добровільно сплачено 52 890 грн. У переписці позивач підтверджує, що після виплати вказаної у рішенні суду суми, він погоджується надати нотаріально завірену заяву про відсутність претензій до відповідача.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, в наданій суду заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно із частинами першою та третьою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця, а також, що позичальник зобов'язується повернути позику.
Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Як вбачається з письмової розписки від 22.04.2022 ОСОБА_1 надав у борг ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 130000 гривень до 21.05.2022. Також зобов'язався в разі неповернення боргу до 21.05.2022 сплатити пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.
15.05.2025 позивач направив ОСОБА_2 заяву про повернення боргу, однак в добровільному порядку відповідачем борг не повернуто.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2021 у справі № 757/62714/18, згідно яких статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Наявність у позивача документа, у якому міститься інформація про отримання відповідачем у позику грошових коштів у розмірі 18304,00 грн. свідчить про те, що відповідач взяла на себе зобов'язання з повернення таких коштів. Наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 154/3443/18 (провадження № 61-6026св20).
Отже, суд враховує, що у позивача наявний документ, у якому міститься інформація про отримання відповідачем у позику грошових коштів у розмірі 130000 грн., що свідчить про те, що відповідач взяв на себе зобов'язання з повернення таких коштів. Позивачем наданий оригінал розписки, і в ньому не зазначено про повернення оспорюваної суми, та те, що зазначена розписка була складена замість попередніх розписок на більшу суму, що свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане. Також суд приймає до уваги той факт, що розписка перебуває у позивача. За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Тягар доведення обґрунтованості заперечень щодо позовних вимог - покладається на відповідача. Доводи позивача відповідачем у відповідності до ст. 81 ЦПК України не спростовані, суд не приймає доводів і заперечень відповідача, надані ним роздруківки, оскільки вони не є належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами .
Суд звертає увагу на те, що письмова форма договору позики внаслідок її реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передачі грошової суми позичальнику. Оригінал боргової розписки надано суду позивачем, що доводить невиконання відповідачем своїх зобов'язань. При цьому суд встановив, що грошові кошти відповідач взяв у позивача у борг, і вимога про повернення боргу була доведена до відома відповідача, однак позика не була повернена позичальником протягом встановленого законом строку.
Суд установив, що між сторонами існують договірні правовідносини з позики, позичальником не виконані зобов'язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику, не повернуті, а тому, враховуючи встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості в розмірі 130000 грн. основного боргу.
Щодо вимог позивача про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 475800 грн., суд зазначає на таке.
Як вбачається із наведеного у позовній заяві розрахунку, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 21.05.2024 по 21.05.2025 становить 475800 грн.
Згідно із п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.
Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, підстави для нарахування та стягнення з відповідача за ч. 2 ст. 625 ЦК України відсутні.
Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що проценти за порушення грошового зобов'язання, як захід відповідальності, за період включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, нарахована позивачем пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 21.05.2024 по 21.05.2025 стягненню із відповідача не підлягає.
За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений останнім при подачі позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 206, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою від 22.04.2022 у розмірі 130000 /сто тридцять тисяч/ гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1300 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3143 гривні 50 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2
Повний текст рішення виготовлено 20.08.2025.
Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ