Справа № 138/664/25
Провадження №:2-а/138/35/25
18 серпня 2025 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого, судді: Цибульського О.Є.,
з участю: секретаря Спічко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,-
11 березня 2025 року представник позивача Літвін І.М. звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі
В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 14 жовтня 2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № 514, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в сумі 17000 грн.
Позивач не згоден з постановою та вважає її такою, що не відповідає вимогам законодавства та підлягає скасуванню.
Заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, позивач посилається на те, що згідно вступної та мотивувальної частини постанови №514 від 14.10.2024 працівник поліції доставив його до ІНФОРМАЦІЯ_2 без військово-облікового документу військовозобов'язаного. Цього ж числа в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 на вимогу уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 пред'явити військово-обліковий документ військовозобов'язаного позивач повідомив, що у нього відсутній військово-обліковий документ як в паперовій так і в електронній формі, тому не має змоги його пред'явити, про що рапортом здійснено доповідь керівнику. Однак обставини зазначені в постанові не відповідають дійсності. 07.10.2024 позивач під час руху скутером в межах населеного пункту м. Ямпіль Могилів-Подільського району був зупинений працівником патрульної поліції, який наказав пред'явити військово-обліковий документ військовозобов'язаного. Позивач надав поліцейському для ознайомлення паспорт громадянина України в застосунку «Дія» та військово-обліковий документ в електронній формі. На що отримав відповідь що військово-обліковий документ в електронній формі з Резерв+ не є офіційним документом, повинен бути військовий квиток в паперовому вигляді. Якщо такого немає, то він доставить позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 для з'ясування обставин. При цьому, працівником поліції під час перевірки військово-облікового документа в електронній формі разом з документом, що посвідчує особу, не здійснювалася фото і відеофіксація процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото та відеофіксації. На виконання норм Закону позивач через застосунок Резерв+ дані уточнив вчасно-18.05.2024, про що у військово-обліковому документі в електронній формі є відповідний запис. Вказаний документ було пред'явлено поліцейському під час зупинки позивача 07.10.2024. По прибуттю 07.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 в супроводі поліцейського позивач знову пред'явив військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 було перевірено дані щодо військовозобов'язаного в Реєстрі «Оберіг», як пояснили позивачу. Позивач пояснив, що військовий квиток в паперовому вигляді йому ніколи не видавали, строкову службу не проходив по причині навчання. В подальшому з погрозами, що позивач ухиляється від військової служби, йому було вручено направлення на проходження військово-лікарської комісії. На що ОСОБА_1 показав уповноваженій особі ІНФОРМАЦІЯ_2 фото довідки до акту огляду МСЕК, де його мама ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю першої «Б» групи та потребує постійної сторонньої допомоги і він як військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. На прохання позивача надати можливість написати заяву про надання відстрочки в зв'язку з потребою догляду за мамою з інвалідністю І групи, позивачу було відмовлено під приводом, що спочатку необхідно пройти лікарську комісію. На останок, йому було вручено повістку про прибуття до ТЦК та СП на наступний день, тобто 08.10.2024. При цьому повідомили, що в цей день необхідно прийти з довідкою ВЛК. Про те, що розгляд справи призначено на 14.10.2024 ніхто не повідомив. Під час перебування позивача в ІНФОРМАЦІЯ_2 на нього постійно здійснювали моральний тиск.
Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №514 по справі про адміністративне правопорушення від 14 жовтня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого за ч.3 ст.210-1 КУпАП та провадження у справі закрити. Стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 31.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для надіслання відзиву на позовну заяву і усіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову, а також витребувано докази.
Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28.05.2025 здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Літвін І.М. в судове засідання не з'явилися. Представник позивача подав до суду заяву, де просив судовий розгляд здійснювати у його та позивача відсутність, позовні вимоги підтримують та просять їх задовільнити.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав, письмовий відзив на позов від представника відповідача не надходив.
Дослідивши адміністративний позов та докази, надавши оцінку обставинам зазначеним у позовній заяві, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 14.10.2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 винесена постанова №514 відповідно до якої ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. Підставою винесення даної постанови слугували наступні обставини: 07.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками поліції доставлений ОСОБА_1 без військово-облікових документів військовозобов'язаного. Отже, на вимогу уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 пред'явити свій військово-обліковий документ військовозобов'язаний ОСОБА_1 повідомив, що у нього відсутній військово-обліковий документ, як в паперовій так і в електронній формі, тому немає змоги його пред'явити. Згідно з ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та пунктах пропуску через державний кордон України. Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України № 3543-ХІІ громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізації підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону № 3543-ХІІ громадяни України винні у порушенні правил військового обліку громадян України, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності несуть відповідальність згідно з законом. Таким чином ОСОБА_1 в особливий період порушив законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При встановленні розміру штрафу на виконання загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, що встановлені ст. 33 КУпАП було встановлено характер правопорушень, майновий стан: не працює, місячний заробіток не повідомив. Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність згідно ст.ст. 34, 35 КУпАП немає. Згідно протоколу № 410 від 07.10.2024 розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено на 11 год. 00 хв. 14.10.2024, про що ОСОБА_1 був особисто повідомлений під підпис та не прибув на розгляд справи особисто. На підставі ст. 268 КУпАП у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 було своєчасно повідомлено про місце і час розгляду справи і від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, дана адміністративна справа була розглянута за його відсутності.
Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Відповідно до ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
Відповідач, в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав суду доказів, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався відповідно до вказаних вище вимог КУпАП.
Так, із матеріалів даної справи відносно ОСОБА_1 не вбачається, що відповідач вжив всіх передбачених нормами КУпАП заходів щодо повідомлення позивача про день, час та місце розгляду справи та надання позивачу можливості реалізувати його права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі на отримання правової допомоги.
Також відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Оскільки у матеріалах справи відсутня інформація про те, що позивач був поінформований про дату, час та місце розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд погоджується із доводами позивача щодо порушення його прав, в тому числі і права на захист, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови № 514 від 14.10.2024.
Крім того, відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме факту того, що уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснила вимогу до позивача пред'явити військово-обліковий документ, а позивач таку вимогу не виконав та не пред'явив військово-обліковий документ у письмовій чи в електронній формі.
Більше того, згідно примітки ст. 210 КУпАП - положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ст. 1, 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Держателем Реєстру є Міністерство оборони України.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки - Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки координується та спрямовується Міноборони.
Таким чином, відповідач мав можливість отримати з системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ» персональні дані військовозобов'язаного ОСОБА_1 про те, що останній перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , дані уточнив вчасно а саме 18.05.2024, про що свідчить доданий позивачем до позовної заяви роздрукований з додатку Резерв+ електронний військово-обліковий документ позивача з номером в реєстрі Оберіг 160520210693266100011, який має однакову юридичну силу з паперовим військово-обліковим документом (п. 2, 9 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого Постановою КМУ № 559 від 16.05.2024).
При цьому представником відповідача не надано суду докази неможливості отримання ІНФОРМАЦІЯ_3 персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи станом на 17.12.2024.
За таких підстав суд приходить до висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в тому числі і відповідно до положень примітки до ст. 210 КУпАП.
Суд наголошує, що згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов'язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача рішення, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 10000 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.1 та ч.2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, з аналізу положень ч.3 ст. 134 та ч.7 139 КАС України встановлено, що у разі прийняття судом рішення на користь сторони, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Згідно з вищезазначеними положеннями законодавства на сторону, яка заявляє вимогу про стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу, покладається обов'язок надати докази, які підтверджують заявлений розмір витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з матеріалами справи, на підтвердження витрат на правову допомогу представник позивача надала: договір про надання правової допомоги №03/03/25 від 03.03.2025; додаткову угоду № 1 до договору про надання про надання правової допомоги №03/03/25 від 03.03.2025; акт приймання передачі наданих послуг до договору про надання про надання правової допомоги №03/03/25 від 03.03.2025, відповідно до якого загальна вартіть правової допомоги становить 10000,00 грн.; платіжну інструкцію № Р24А3995781496D7645.
Водночас, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір таких витрат, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет спору, кількість поданих та опрацьованих письмових доказів у справі, суд вважає, що зазначені в акті виконаних робіт надані адвокатом Літвін І.М. послуги є обґрунтованими та відповідають критеріям їх реальності та розумності.
Відтак, з урахуванням наданих позивачем доказів понесених витрат на правничу допомогу, суд не заперечує обґрунтованості встановленого договірними відносинами розміру послуг з правової допомоги, який був сплачений позивачем за надані послуги, однак оцінюючи співмірність заявленої до стягнення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, з урахуванням обсягу необхідної правової допомоги в даній конкретній справі, суд вважає, що розмір витрат, які можуть бути відшкодовані за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, становить 5000,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. 77, 139 ч. 1, 205, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі задовольнити повністю.
Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 № 514 від 14.10.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Закрити провадження в адміністративній справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Представник позивача: адвокат Літвін Ігор Миколайович, адреса: вул. Костянтинівська, буд. 56, офіс № 13, м. Київ, 04071.
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце знаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя: О.Є.ЦИБУЛЬСЬКИЙ