Справа№754/5241/25
Провадження № 2/938/228/25
21 серпня 2025 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,
за участю: секретаря судових засідань Мартищук Х.Я.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом: ОСОБА_1 ,
до відповідача: ОСОБА_2 ,
про розірвання шлюбу,
за участю:
позивач: не з'явилась;
відповідач: не з'явився;
Обставини справи.
Позивач звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого у Красноїльській сільській раді Верховинського району Івано-Франківської області 23.05.2015, актовий запис №4. Також просить залишити проживати разом із нею малолітніх дітей.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08.04.2025 справу №754/5241/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 передано на розгляд за підсудністю Верховинському районному суду.
Ухвалою Верховинського районного суду від 27.05.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 18.06.2025.
В судове засідання 18.06.2025 сторони не з'явилися, про дату час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Позивач ОСОБА_1 , 02.06.2025 подала через канцелярію суду заяву про розгляд справи без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.
Відповідач ОСОБА_2 причини неявки не повідомив, докази отримання ним судової повістки про виклик до суду на 18.06.2025 на адресу суду не повернулись. Шляхом відстеження поштового відправлення на офіційному сайті АТ «Укрпошта» встановлено, що відповідач ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик до суду 12.06.2025.
Враховуючи неявку відповідача в судове засідання, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, для надання відповідачу можливості подати відзив на позовну заяву, строк подачі якого станом на 18.06.2025, не закінчився, розгляд справи було відкладено на 29.07.2025.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді, судове засідання 29.07.2025 не відбулось, та наступне судове засідання було призначено на 21.08.2025.
В судове засідання 21.08.2025 сторони не з'явились. В матеріалах справи наявна заява позивача про розгляд справи без її участі. Відповідач причин неявки не повідомив. Шляхом відстеження на офіційному сайті АТ «Укрпошта» поштового відправлення, яким відповідачу направлялась судова повістка про виклик до суду на 21.08.2025, встановлено, що таке повертається без вручення адресату, у зв'язку із відсутністю одержувача за відповідною адресою.
В той же час, суд звертає увагу на те, що поштова кореспонденція направлялась відповідачу на його зареєстровану адресу місця проживання, яка вказана в позовній заяві та відповіді отриманій судом від Верховинської селищної ради в порядку передбаченому ч.6 ст. 187 ЦПК України.
Згідно з положеннями ч.ч.7,8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до положень ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою.
Отже, у разі якщо судова повістка направлена судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Окрім цього, відповідача було додатково повідомлено про дату та час судового засідання, шляхом розміщення на офіційному Web-сайті Судової Влади України оголошення про його виклик до Верховинського районного суду Івано-Франківської області та шляхом направлення судової повістки про виклик на мобільний номер телефону відповідача зазначений у позовній заяві.
Таким чином, судом, вживалися всі передбачені законом заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та такий, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.
Статтею 43 ЦПК України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до норм ч.ч.1,3,4 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Частиною 1 статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи той факт, що відповідач будучи належним чином повідомленим про дачу, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився та не повідомив причин неявки, відзив на позов не подав, а позивач подав заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи №754/5241/25 та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Правова позиція позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в позовній заяві посилається на те, що 23.05.2015 між нею та відповідачем було укладено шлюб, який вони зареєстрували у Красноїльській сільській раді Верховинського району Івано-Франківської області, актовий запис №4.
У шлюбі в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак спільне життя з відповідачем не склалось через різні погляди на сімейне життя та обов'язки, внаслідок чого в сім'ї відбувались сварки, які призвели того, що вони стали чужими людьми. Збереження сім'ї вважає неможливим, оскільки це суперечить їх інтересам. Після розірвання шлюбу просить залишити дітей проживати з нею.
Правова позиція відповідача.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзиву на позов чи будь-яких письмових пояснень по суті спору не подав.
Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , було укладено шлюб, який зареєстровано 23.05.2025 у виконавчому комітеті Красноїльскої сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, актовий запис №4. Після державної реєстрації прізвище чоловіка " ОСОБА_5 ", прізвище дружини " ОСОБА_5 " , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 23.05.2015, виданим Красноїльскою сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області (а.с. 2).
Від спільного подружнього життя у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 13.08.2016 (а.с.4) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 31.01.2020 (а.с.5).
Оцінка суду.
Як вбачається із позовної заяви, між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу розірвання укладеного між ними шлюбу, які врегульовано положеннями Сімейного кодексу України.
Частиною 2статті 3 Сімейного кодексу України, встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до частини 4 статті 3 Сімейного кодексу України, сім'я створюється зокрема на підставі шлюбу.
Частиною 1 статті 24 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Відповідно до положень частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Статтею 110 Сімейного кодексу України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя визначено статтею 112 Сімейного кодексу України.
Зокрема, законодавцем визначено, що при вирішенні такого спору, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Позивачка, просить суд розірвати укладений між нею та відповідачем шлюб, оскільки через різні погляди на сімейне життя та обов'язки, вони стали чужими людьми, шлюб суперечить її інтересам, та примирення із відповідачем є неможливим.
Відповідач в судове засідання, не з'явився, проти розірвання шлюбу не заперечив.
Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що на даний час шлюб між сторонами існує формально, подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе, воно буде суперечити інтересам позивача, а тому шлюб слід розірвати.
Стосовно прохання позивача ОСОБА_1 залишити малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,на проживання разом з нею, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною 1 статті 9 СК України визначено, що подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.
Згідно з правилами частин 1 та 2 ст.160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них будуть проживати малолітні діти, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України). Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, в також у разі звернення до суду органів та осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Матеріали справи не містять доказів того, що після припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами, малолітні діти залишилася проживати з матір'ю. У позовній заяві не зазначено про наявність будь-якого спору з даного приводу між сторонами, та матеріалами справи існування такого не підтверджено.
Питання щодо залишення дитини на проживання з матір'ю після розірвання шлюбу не є окремою позовною вимогою і нормами чинного законодавства, зокрема Сімейним кодексом України, під час розгляду спору про розірвання шлюбу не передбачено вирішення питання щодо залишення дітей після розірвання шлюбу на проживання з одним із батьків. Безперечно, не можна вважати помилкою вирішення питання про залишення на проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Однак, вирішення такого питання є правом суду, а не обов'язком.
Суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що відповідно до ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу; згідно з абз.2 ч.3 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
В порядку ч. 2 ст. 115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Судові витрати.
Відповідно до вимог п.1 ч.2ст.141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.
При поданні позову до суду позивачкою було сплачено судовий збір в сумі 1211грн 20 коп., що підтверджується квитанцією від 07.04.2025 №16.
Таким чином, слід стягнути з відповідача на користь позивача, сплачений судовий збір в сумі 1211,20грн.
Керуючись ст.ст.10-13,76-81,141,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд,
позов задовольнити повністю.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , який було зареєстрованого 23 травня 2015 у виконкомі Красноїльської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, актовий запис №4.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмір 1211 гривень 20 коп.
Копію рішення після набрання ним законної сили направити до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; персональний ідентифікаційний номер- НОМЕР_4 ;
відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Роман ДЖУС