Справа № 214/2731/25
2/214/2863/25
Іменем України
04 серпня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
при секретарі - Собченко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін,цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Галач Тетяна Анатоліївна, до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, -
Позивач через свого представника звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21 травня 2020 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа Банк» (зараз АТ «Сенс Банк») заборгованості за кредитним договором №501100475 від 15 січня 2019 року, укладеним між АТ «АЛЬФА БАНК» та ОСОБА_1 , у загальному розмірі 20 210 грн. 93 коп., у тому числі: 1 467 грн. 03 коп. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2 202 грн. 74 коп. - прострочена заборгованість за комісією та процентами, 15 050 грн. 20 коп. - строкова заборгованість за сумою кредиту, 840 грн. 96 коп. - строкова заборгованість за комісією та процентами, 650 грн. 00 коп. - плата за вчинення виконавчого напису. Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 14 477 грн. 69 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 816 грн. 80 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис №18489 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа Банк» (нова назва АТ «Сенс Банк») заборгованості за кредитним договором №501100475 від 15 січня 2019 року, укладеним між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 , у загальному розмірі 20 210 грн. 93 коп. 03 липня 2020 року на підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області було відкрито виконавче провадження №62453178.
Із вчиненим виконавчим написом позивач не згоден, вважає, що його вчинено з порушенням вимог законодавства, а тому його слід визнати таким, що не підлягає виконанню. Так, представник позивача зазначає, що сума заборгованості необґрунтована, безпідставна та не підтверджується належними письмовими доказами. Крім того, позивач вказує, що вчинений виконавчий напис є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений на Кредитному договорі, що не посвідчений нотаріально.
У виконавчому провадженні №62453178 з примусового виконання виконавчого напису №18489 від 21.05.2020 року стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа Банк» (нова назва АТ «Сенс Банк») 14 477 грн. 69 коп. та відповідно у разі визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, перестає існувати правова підстава для отримання відповідачем АТ «Сенс Банк» грошових коштів від позивача, тому грошові кошти в розмірі 14 477 грн. 69 коп. підлягають поверненню в повному обсязі.
У зв'язку із чим позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою суду від 07.04.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого убачається, що виконавчий напис вчинено з дотримання вимог діючого законодавства, тому відсутні підстави визнавати його таким, що не підлягає виконанню. Позивач не спростував той факт, що на час вчинення виконавчого напису розмір заборгованості був іншим. Сама по собі незгода боржника з розміром заборгованості та їх розрахунком не є підставою для визнання заборгованості спірною. Крім того, вказував, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є безпідставними, матеріали справи не містять жодного доказу, що відповідні кошти були сплачені, а договір про надання правової допомоги та ордер, як єдиний доказ, не можуть бути доказом того, що відповідні кошти були сплачені. Також, якщо зважити на складність справи та зміст позовної заяви, то стає очевидним, що винагорода у розмірі, зазначеному у орієнтовних розрахунках судових витрат є завищеною, надуманою, недоведеною жодними доказами, та такою що дійсно не відповідає складності справи та сумі, яка стягнуто згідно виконавчого напису, а тому підлягає зменшенню.
Крім того, представник відповідача звертає увагу, що станом на дату подачі позову виконавчий напис не є таким що не підлягає виконанню, відтак кошти, що стягнуті на виконання не є такими, що є безпідставно перераховані. Позовні вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.
Від позивача чи його представника відповідь на відзив до суду не надходила.
Від третіх осіб заяви по справі не надходили.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що 15 січня 2019 року між АТ «Альфа Банк» та позивачем було укладено оферту на укладання угоди про надання кредиту №501100475 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
21 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис №18489, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа Банк» заборгованості за Кредитним договором №501100475 від 15.01.2019 року у розмірі 19 560 грн. 93 коп., у тому числі 1 467 грн. 03 коп. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2 202 грн. 74 коп. - прострочена заборгованість за комісією та процентами, 15 050 грн. 20 коп. - строкова заборгованість за сумою кредиту, 840 грн. 96 коп. - строкова заборгованість за комісією та процентами. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто із стягувача АТ «Альфа Банк» у розмірі 650 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.
03 липня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62453178 на підставі виконавчого напису №18489, виданого 21 травня 2020 року приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа Банк» заборгованості у розмірі 20 210 грн. 93 коп.
09 липня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області щодо виконавчого провадження №62453178 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, тим самим з ОСОБА_1 , який отримує дохід у Філії №2 ТОВ «Метінвест-Промсервіс» у м. Кривому Розі здійснюється відрахування із доходів у рахунок погашення заборгованості на користь АТ «Альфа Банк».
Згідно до довідки приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. від 18.03.2025 року за вих. №01.29/18553, кошти, що були стягнуті з позивача у примусовому порядку у виконавчому провадженні №62453178 розподілені наступним чином:
-витрати виконавчого провадження - 569 грн. 00 коп., отримувач приватний виконавець Русецька О.О.;
-основна винагорода приватного виконавця - 1 447 грн. 76 коп., отримувач приватний виконавець Русецька О.О.;
-борг за виконавчим документом - 14 477 грн. 69 коп., отримувач АТ «Альфа Банк».
Відповідно до відповіді на запит Міністерства юстиції України №39866/45655-33-25/37.4 від 19.03.2025 року, наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2021 року №931/5 відповідно до рішення Комісії від 19.02.2021 року №5 на підставі п.п. «е» п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат», а саме у зв'язку з неодноразовими порушеннями нотаріусом законодавства при вчиненні виконавчих дій, які встановлено рішеннями судів, що завдало шкоди фізичним та юридичним особам, свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України від 17.01.2008 року за №6685 на ім'я ОСОБА_2 анульовано. Приватну діяльність ОСОБА_2 припинено з 15 березня 2021 року.
Порядок вчинення виконавчого напису та його форма врегульовано Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», 16 главою Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Як передбачено в п.п. 3.1., 3.2. Глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.
Відповідно до п. 2-2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в тому числі в частині, доповнення Переліку новим розділом «2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/20084/14 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року відмовлено.
Оскаржений позивачем виконавчий напис вчинений нотаріусом 21 травня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до Кредитного договору №501100475 від 15.01.2019 року, укладеного між позивачем та АТ «Альфа Банк», який укладено у простій письмовій формі.
Разом з тим, розділом 3 глави 16 Порядку встановлені умови за яких вчиняються виконавчі написи нотаріуса, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Учинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус проводить свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції та не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає та не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, по захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 закону «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 року у справі №569/8884/17.
Суд також зауважує, що заборгованість повинна бути безспірною, тобто боржник окрім обізнаності щодо розміру заборгованості повинен її визнати та погодитись із її розміром.
Відтак є підстави вважати, що заборгованість позивача за Кредитним договором, за яким виконавчим написом нотаріуса звернуто стягнення з позивача, не є безспірною.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., зареєстрований в реєстрі за №18489 про стягнення з нього на користь АТ «Альфа Банк» (нова назва АТ «Сенс Банк») заборгованості за Кредитним договором №501100475 від 15.01.2019 року у розмірі 20 210 грн. 93 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Положення 83 глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №910/1531/18.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17 висловила позицію, що згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.
Таким чином, оскільки підставою для набуття коштів відповідачем був виконавчий напис №18489 від 21.05.2020 року, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, тому відпала сама підстава для набуття та утримання ним коштів у сумі 14 477 грн. 69 коп., стягнутих з позивача та перерахованих відповідачу у рахунок погашення боргу за виконавчим написом.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів також підлягає задоволенню.
Разом з тим, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у загальному розмірі 1 816 грн. 80 коп. (1 211 грн. 20 коп. - судовий збір за подання до суду позовної заяви + 605 грн. 60 коп. - судовий збір за подання заяви про забезпечення позову).
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Судом встановлено, що 11 жовтня 2023 року між адвокатом Галач Т.А. та позивачем було укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги №33/23/ц, відповідно до якого адвокат зобов'язався надати юридичні послуги щодо захисту та представництва інтересів клієнта.
На підтвердження витрат, понесених на правничу допомогу, суду було надано додаток №5 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 28.03.2025 року, яким сторони погодили, що сума гонорару адвокату становить 3 000 грн. 00 коп., квитанція №000079 від 28.03.2025 року на суму 3 000 грн. 00 коп.
Разом з тим, у відзиві на позовну заяву представник відповідача висловив незгоду із розміром правничої допомоги, який позивач просить стягнути з відповідача, обґрунтовуючи тим, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є безпідставними,матеріали справи не містять жодного доказу, що відповідні кошти були сплачені, а договір про надання правової допомоги та ордер, як єдиний доказ, не можуть бути доказом того, що відповідні кошти були сплачені. Крім того, якщо зважати на складність справи та зміст позовної заяви, то винагорода у розмірі, зазначеному у орієнтовних розрахунках судових витрат є завищеною, надуманою, недоведеною жодними доказами, та такою що дійсно не відповідає складності справи та сумі, яка стягнуто згідно виконавчого напису, а тому підлягає зменшенню.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд бере до уваги характер правовідносин у цій справі, те, що дана справа є нескладною та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відтак не потребує від представника позивача значних зусиль у наданні правничої допомоги, зокрема, таких як подання додаткових клопотань та участь у судових засіданнях, враховуючи те, що у даній категорії справ вже сформувалась судова практика, що в свою чергу не потребує додаткового правового аналізу з боку адвоката для складання документів та формування правової позиції у справі, враховує час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, котрі є незначними, критерії розумності їхньої вартості, неминучості, обґрунтованості, а також думку представника відповідача про неспівмірність витрат із складністю справи та приходить до висновку про дійсну неспівмірність розміру витрат із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витрачених адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих послуг, тобто завищення їхнього розміру, тому суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат та стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 137, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Галач Тетяна Анатоліївна, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №18489, вчинений 21 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа Банк» (зараз Акціонерне товариство «Сенс Банк») заборгованості за кредитним договором №501100475 від 15.01.2019 року, укладеним між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 , у загальному розмірі 20 210 грн. 93 коп., у тому числі: 1 467 грн. 03 коп. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2 202 грн. 74 коп. - прострочена заборгованість за комісією та процентами, 15 050 грн. 20 коп. - строкова заборгованість за сумою кредиту, 840 грн. 96 коп. - строкова заборгованість за комісією та процентами, 650 грн. 00 коп. - плата за вчинення виконавчого напису.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: м. Киів, вул. Велика Васильківська, будинок 100) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 14 477 грн. 69 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: м. Киів, вул. Велика Васильківська, будинок 100) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 816 грн. 80 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 2 000 грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Попов.