Справа №229/2111/22
1-кп/212/506/25
20 серпня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого ОСОБА_1 , за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі кримінальне провадження № 62022050020000459 від 01 жовтня 2022 року стосовно:
ОСОБА_4 , який 22 лютого 1992 року народився у селі Черче Рогатинського району Івано-Франківської області, громадянину України, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, 2014, 2021, 2023 років народження, учасника бойових дій, стрільцю відділення охорони 3 взводу охорони 3 роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 (на момент інкримінованих дій), наразі працює монтажником електронного устаткування в ТОВ "САНЛАРІКС" місце проживання було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , з 15 жовтня 2024 року місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України,-
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження в режимі дистанційного судового провадження: прокурор - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачений - ОСОБА_4 , захисник обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації,проходячи її на посаді стрільця-помічника гранатометника механізованого відділення механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, близько 16 годин 00 хвилин 10 червня 2022 року, перебуваючи у м. Бахмут Донецької області, відмовився нести обов'язки військової служби, зокрема зайняти позиції в районі н.п. Золоте-4 Луганської області та у подальшому, до виконання обов'язків військової служби, на території Луганської області так і не приступив, та в період із 13 по 20 червня 2022 року, самовільно, не маючи на те дозволу відповідного командування, залишив зону виконання завдань за призначенням та вибув до місця постійного проживання в Івано-Франківській області, тобто відмовився від несення обов'язків військової служби, вчиненій в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні ОСОБА_4 вину визнав в повному обсязі, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що дійсно покинув зону виконання завдань у червні 2022 року. Проте в подальшому повернувся та сумлінно виконував свій військовий обов'язок до 2024 року. Звернув увагу, що є патріотом, волонтером, має трьох дітей на утриманні як багатодітний батько. Підкреслив, що щиро розкаявся. Просить суворо не карати.
Враховуючи зазначену вище позицію обвинуваченого та його захисника, відсутність у прокурора заперечень проти цього, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, зокрема щодо часу, місця, обстановки, способу вчинення та наслідків, форми вини й мотивів кожного епізоду кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується. У суду не виникло сумнівів у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, якому декілька разів було роз'яснено, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений систематично та послідовно протягом усього часу розгляду справи визнавав усі обставини справи й погоджувався з кваліфікацією вчинених ним діянь, його показання є чіткими, мають логічний характер, об'єктивно узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підстав для самообмови не встановлено, тому у суду не має сумнівів у його волевиявленні.
З огляду на наведене, оскільки фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені правильно, повністю підтверджуються обвинуваченим і беззаперечно ним визнаються, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена в судовому засіданні поза будь-яким розумним сумнівом.
За встановлених обставин, суд кваліфікує зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 409 КК України, за ознаками: відмова від несення обов'язків військової служби, вчиненій в умовах воєнного стану
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно з вимогами ст. 65-67 КК України суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину: тяжкий, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра наразі не перебуває, одружений, багатодітний батько, працює, посткримінальну поведінку обвинуваченого, який повернувся до виконання бойових завдань, отримав статус учасника бойових дій, займається волонтерською діяльністю.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України судом визнається щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Приймаючи до уваги обставини справи, позицію сторони обвинувачення, доповідь органу пробації, враховуючи наявність обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, суд на підставі ч.1 ст.69 КК України вважає за можливе призначити ОСОБА_4 більш м'який вид основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст.409 КК України, у виді штрафу.
Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 53 КК України, з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.
Згідно положень ст. 26 КВК України, у разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов'язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу засуджений має повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату відповідної частини штрафу. У разі несплати засудженим чергового платежу штрафу, призначеного як основне покарання, з розстрочкою його виплати, суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.
Приймаючи до уваги майновий стан обвинуваченого, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, суд вважає, що є достатньо об'єктивних факторів, які ускладнюють виконання судового рішення, тому вважає можливим розстрочити сплату штрафу із розстрочкою на дванадцять місяців рівними частинами.
На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому та необхідним для досягнення мети покарання і завдань кримінального судочинства, а також, буде відповідати інтересам суспільства на даний час.
Мотиви ухвалення інших рішень:
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази відсутні. Цивільний позов не заявлено.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України
Призначити ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 409 КК України із застосуванням частини 1 статті 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 409 КК України, із застосуванням ст. 53 КК України, призначивши ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 102000 (сто дві тисячі) гривень.
На підставі частини 4 статті 53 Кримінального кодексу України розстрочити виплату штрафу ОСОБА_4 у розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів, що становить 102000 гривень, рівними частинами на строк 12 місяців (один рік), встановивши суму виплати штрафу у розмірі 8500 гривень щомісячно протягом 11 місяців у строк до останнього дня кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за тим, у якому даний вирок набере законної сили, та один платіж протягом дванадцятого місяця до останнього дня цього місяця у розмірі 8500 гривень.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 - до набрання вироку законної сили - не обирати.
Матеріали кримінального провадження залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі № 229/2111/22.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Роз'яснити обвинуваченому, захиснику, потерпілим, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинуваченим, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, також роз'яснити право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1