8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2151/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Харківського обласного центру зайнятості (61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, 1-А; код ЄДРПОУ: 03491277)
до Фізичної особи-підприємця Редея Олександра Петровича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )
про стягнення коштів мікрогранту
без виклику учасників справи
20.06.2025 Харківський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Редея Олександра Петровича, в якій просить суд:
- стягнути з фізичної особи-підприємця Редея Олександра Петровича (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на рахунок уповноваженого банку, з якого здійснювалося перерахування мікрогранту, за наступними реквізитами: отримувач: AT "Ощадбанк", код отримувача: 00032129, надавач платіжних послуг отримувача: AT "Ощадбанк", рахунок отримувача: НОМЕР_2 , призначення платежу: "Повернення гранту (мікрогранту) ФОП Редея Олександра Петровича (РНОКПП НОМЕР_1 )" коштів мікрогранту в сумі 250 000,00 грн.;
- стягнути з фізичної особи-підприємця Редея Олександра Петровича (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491277, вул. Громадського Олега, 1-А, м. Харків, 61068, рахунок UА648201720355489001017099650, Держказначейська служба України, м. Київ) суму сплаченого при подачі позову до суду судового збору - 3750,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання мікрогранту в частині створення протягом 6 місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку двох робочих місць з працевлаштуванням на них осіб на строк не менш як на 24 місяці.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.06.2025 прийнято позовну заяву Харківського обласного центру зайнятості до Фізичної особи-підприємця Редея Олександра Петровича стягнення коштів мікрогранту до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/2151/25. Вирішено розгляд справи №922/2151/25 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу відповідно до статті 251 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Згідно відповіді №1503985 від 23.06.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адреса реєстрації ФОП Редея Олександра Петровича є АДРЕСА_3 . Водночас, відповідно до інформації, наявної в Реєстрі, Редей Олександр Петрович 11.06.2025 припинив свою підприємницьку діяльність за власним рішенням.
Цивільно-правова відповідальність фізичної особи - підприємця встановлена ст.52 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Разом з цим, відповідно до ч.8 ст.176 ГПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно відповіді №1504059 від 23.06.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру адреса реєстрації Редея Олександра Петровича є АДРЕСА_3 .
В той же день, для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.251, ст.252 та ст.167 Господарського процесуального кодексу України, суд з використанням установи поштового зв'язку АТ "Укрпошта" направив на адресу відповідача - Фізичної особи-підприємця Редея Олександра Петровича ( АДРЕСА_1 ) вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/2151/25 від 23.06.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Задля належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у цій справі, ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.07.2025 витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території фізичної особи Редея Олександра Петровича.
Згідно листа Міністерства соціальної політики України (вх.№16994 від 22.07.2025) відомості про фізичну особу Редея Олександра Петровича відсутні у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
07.07.2025 вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/2151/25 від 23.06.2025 було повторно направлено на відому адресу відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначену судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
Згідно відповіді №13684369 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, відповідачем 28.06.2025 зареєстрований Електронний кабінет. Однак, інформація про доставку до його Електронного кабінету ухвали суду про відкриття провадження по справі №922/2151/25 від 23.06.2025 в КП "Діловодство спеціалізованого суду" не відображається.
Разом з цим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
З огляду на зазначене, виходячи з презумпції обізнаності відповідача, суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.
Проте, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Разом з цим, 21.08.2025 через кабінет Електронного суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№19251 від 21.08.2025) з додатками.
Приписами ст.42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду, свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.80 ГПК України).
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.5 ст.80 ГПК України).
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (ст.113 ГПК України).
Відповідно до частини другої, третьої та шостої статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Відповідач з клопотанням про поновлення строку на подання доказів та/або пояснень до суду не звертався.
Водночас, приписами частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Разом з цим, у статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Суд також враховує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Враховуючи вищевикладене, задля дотримання принципів господарського судочинства, суд вважає можливим прийняти до розгляду пояснення з додатками відповідача та поновити йому процесуальний строк для їх подання.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
За допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг "Дія", з метою отримання коштів мікрогранту ФОП Редеєм Олександром Петровичем було подано до уповноваженого банку заяву №472HFB від 26.06.2023 та проект бізнес - плану щодо діяльності станції технічного обслуговування "Пром Сіті" зі строком реалізації 36 місяців.
Відповідно до наказу №191 від 14.11.2023 "Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу" Державним центром зайнятості прийнято рішення надати мікрогранти на створення або розвиток власного бізнесу 1 850 отримувачам на загальну суму 434 481 017,00 грн.
Додатком №3 до наказу Державного центру зайнятості №191 від 14.11.2023 визначено список заявників які отримали позитивне рішення комісії Державного центру зайнятості та набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, у період з 19.06.2023 по 02.07.2023.
У списку заявників, що отримали позитивне рішення, була заява відповідача №472HFB за порядковим номером 96 підсумковий скоринговий бал 159 із сумою проекту 250 000,00 грн. (Харківська).
Відповідно до пункту 19 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу №738 (надалі - Порядок) у разі, коли отримувачем є фізична особа, такий отримувач повинен протягом 20 робочих днів з дня отримання позитивного рішення про надання мікрогранту зареєструватися фізичною особою - підприємцем або створити юридичну особу, укласти Договір про надання мікрогранту (далі - договір мікрогранту) за формою, встановленою Мінекономіки, та подати до уповноваженого банку пакет документів для відкриття рахунка. Уповноважений банк протягом двох робочих днів повинен відкрити рахунок отримувачу або повідомити отримувачу про відмову у відкритті такого рахунка.
У разі коли отримувачем є суб'єкт господарювання, такий отримувач повинен протягом 20 робочих днів з дня отримання позитивного рішення про надання мікрогранту укласти договір мікрогранту та подати до уповноваженого банку пакет документів для відкриття рахунка. Уповноважений банк протягом двох робочих днів повинен відкрити рахунок отримувачу або повідомити отримувачу про відмову у відкритті такого рахунка.
Пунктом 20 Порядку визначено, що для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання.
У договорі мікрогранту обов'язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою'для повернення отримувачем отриманих коштів.
Обов'язковою умовою договору мікрогранту, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацами другим та п'ятим пункту 4 цього Порядку, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пункігом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. Під виконанням обов'язкової умови щодо створення робочих місць у цьому Порядку слід розуміти створення робочих місць понад штатну чисельність працівників на дату подання заяви на отримання мікрогранту або створення робочих місць у зв'язку з утворенням нового суб'єкта господарювання.
Наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969 "Про затвердження порядку проведення оцінювання заяв, критеріїв оцінювання та необхідної кількості балів (оцінки) для прийняття Державним центром зайнятості рішень про надання мікрогрантів/грантів на створення або розвиток власного бізнесу, форми бізнес-плану, форми договору про надання мікрогранту, форми договору про надання гранту, а також кінцевих строків подання заяв на отримання мікрогрантів/грантів" (із змінами та доповненнями) затверджено форму договору про надання мікрогранту, який є договором приєднання у розумінні ст.634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання уповноваженому банку Заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором, який укладається між Державним центром зайнятості та суб'єктом господарювання, щодо якого прийнято рішення про надання мікрогранту.
Відповідачем подано заяву про приєднання до Договору про надання мікрогранту, згідно з якою відповідач приєднався до умов Договору про надання мікрогранту, що оприлюднений на офіційному сайті Державного центру зайнятості (www.dcz.gov.ua).
Укладання договору внаслідок приєднання отримувача до його умов передбачає надання мікрогранту в розмірі 250000,00 грн. відповідно до наданих отримувачем заяви на отримання мікрогранту та бізнес-плану на підставі рішення Державного центру зайнятості про надання мікрогранту.
У заяві, поданій відповідачем, зазначено про обов'язкову умову договору щодо створення протягом 6 місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку 2 (двох) робочих місць з працевлаштуванням на них осіб на строк не менш як на 24 місяці.
Пунктом 2 розділу ІІІ "Розмір мікрогранту" Договору мікрогранту визначено, що мікрогрант надається у безготівковій формі у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через уповноважений банк у строки та порядку, визначені договорами про взаємодію та Порядком. Уповноважений банк забезпечує оплату витрат отримувача на цілі, визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору та передбачені бізнес-планом.
14.12.2023 на відкритий відповідачем рахунок були зараховані кошти мікрогранту в сумі 250 000,00 грн., що підтверджується листом АТ "Ощадбанк" №75/3-02/22204/2025 від 24.02.2025.
Надання мікрогранту відповідачу здійснено за рахунок коштів Фонду.
Пунктом 1 розділу V "Обов'язкова умова договору та допустимі витрати коштів мікрогранту" Договору мікрогранту визначено, що обов'язковою умовою договору, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацами другим та п'ятим пункту 4 Порядку, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць у значенні, наведеному в абзаці третьому пункту 20 Порядку, залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менше як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту.
У розділу VI "Права та обов'язки сторін" Договору мікрогранту зазначено, що отримувач зобов'язується використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених Порядком та цим договором, виконати обов'язкову умову визначену Порядком №738, повернути до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в новішому обсязі, в разі невиконання обов'язкової умови.
В свою чергу Державний центр зайнятості зобов'язується вжити заходів необхідних для надання коштів мікрогранту у відповідності до умов цього Договору та Порядку. Державний центр зайнятості має право:
через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості, а також із залученням відповідних центральних та/або місцевих органів влади (у разі необхідності), здійснювати моніторинг та контроль виконання умов договору (зокрема, шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача) протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в Уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку відповідно до Порядку;
вимагати від отримувача необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та створених робочих місць тощо;
вимагати повернення коштів мікрогранту та розірвати цей Договір у випадках, передбачених його умовами та Порядком.
Відповідно до п.21 Порядку №738 та пункту 8 розділу IV "Строки та порядок використання мікрогранту" Договору мікрогранту Харківською філією Харківського обласного центру зайнятості 12.06.2024 був здійснений моніторинг візит щодо додержання умов договору мікроганту, укладеного з ФОП Редеєм Олександром Петровичем, шляхом виїзного огляду місця провадження господарської діяльності м. Харків, бульвар Юр'єва, 2а, що підтверджується Актом перевірки дотримання умов договору мікрогранту №244 від 12.06.2024.
Згідно з Актом перевірки дотримання умов договору мікрогранту №244 від 12.06.2024 встановлено, що відповідачем відповідно до бізнес-плану по видатковій накладній №7756 від 19.12.2023 було здійснено закупку обладнання та матеріалів для ведення господарської діяльності на суму 250 000,00 грн., а саме: шиномонтажний верстат на суму 39 916,67 грн., балансувальний верстат на суму 38 250,00 грн., пристрій для заміни хладогента на суму 75 000,00 грн., хладоген фреон на загальну суму 9 400,00 грн., комплект розхідних матеріалів на суму 45 766,66 грн., разом на суму 208 333,33 грн., сума ПДВ 41 666,67 грн., усього з ПДВ 250 000,00 грн., кошти мікрогранту використані в повному обсязі.
Фактична кількість працівників, яких працевлаштовано - 1, а саме: Мішина Віталія Олександровича, дата прийняття на роботу - 08.01.2024.
До вищевказаного акту перевірки ФОП Редей О.П. надав пояснення, що акт перевірки підписати не може, у зв'язку з тимчасовим перебуванням за кордоном, підтвердив використання коштів мікрогранту в повному обсязі і повідомив про працевлаштування лише одного працівника та про те, що податки не сплачував та діяльність не здійснює.
Згідно з даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи (ЄІАС) станом, на 15.05.2025 ФОП Редей О.П. після отримання мікрогранту створив лише одне робоче місце, тобто не виконав обов'язкову умову Договору мікрогранту щодо створення протягом шести місяців після отримання мікрогранту, а саме, з 15.12.2023 по 14.06.2024, двох робочих місць та працевлаштування на них осіб на строк не менше як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту.
Пунктом 6 розділу VII "Відповідальність сторін" Договору мікрогранту передбачено, що у разі невиконання отримувачем обов'язкової умови, він повертає до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі.
Відповідно до п.8 розділу VII "Відповідальність сторін" Договору мікрогранту у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 Порядку, сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості в судовому порядку.
Як стверджує позивач, на виконання вимог пункту 20 Порядку №738 ФОП Редей О.П. був зобов'язаний в термін з 15.06.2024 по 14.07.2024 повернути у повному обсязі суму мікрогранту уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснювалося перерахування мікрогранту.
У своїй заяві від 10.07.2024 до Державного центру зайнятості ФОП Редей О.П. зазначив у зв'язку із ситуацією в місті Харкові не має можливості надати два робочі місця, чим не виконує грантових зобов'язань, всю суму гранту повернути не має можливості, оскільки ним закуплено обладнання та прохає надати відстрочення платежу.
Листом від 10.01.2025 №33/1123/331-25 Державний центр зайнятості повідомив ФОП Редея О.П., що прохання про розстрочення повернення мікрогранту буде розглянуто після отримання підтвердження зарахування коштів АТ "Ощадбанк" в сумі 50 000 грн. (20 відсотків суми отриманого мікрогранту) відповідно до вимог пункту 20 Порядку №738.
Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 наказу Державного центру зайнятості від 02.05.2025 №90 "Про розстрочення повернення коштів мікрогранту" відмовлено в розстроченні повернення коштів мікрогранту за Договором мікрогранту ФОП Редею О.П.
Наказом Харківського обласного центру зайнятості від 12.02.2025 №82 "Про повернення коштів мікрогранту" вирішено вжити заходів щодо повернення відповідачем коштів мікрогранту в сумі 250 000,00 грн.
20.02.2025 Харківським обласним центром зайнятості на адресу ФОП Редея О.П. рекомендованою кореспонденцією, а також електронною поштою на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено претензію від 19.02.2025 з вимогою повернути кошти в сумі 250 000,00 грн. в місячний строк з дня її одержання, яка була повернута у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Як стверджує позивач, до цього часу ФОП Редеєм О.П. суму мікрогранту в розмірі 250 000,00 грн. не повернуто, чим порушено вимоги пункту 20 Порядку №738 та пункту 6 розділу VII "Відповідальність сторін" договору мікрогранту, що й стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
В свою чергу відповідач у поясненнях просить суд врахувати форс-мажорні обставини, які зробили неможливим виконання грантових зобов'язань, взяти до уваги, що усі грантові кошти використані цільово, а власні вкладення призвели до його повного банкрутства, зважити на те, що державна програма, яка була задумана як допомога бізнесу у складних умовах, у його випадку де-факто перетворилася на форму покарання за обставини, які не залежать від нього.
На підтвердження зазначеного відповідач надав копії заяви до Державного центру зайнятості від 13.05.2025, відповіді Центру зайнятості від 02.05.2025, довідки про закриття ФОП, довідка про інвалідність матері, довідки про необхідність постійного догляду за матір'ю, документу з воєнкомату про відстрочку, звернення до Центру зайнятості від 10.07.2024.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.12 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.
Підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб'єктів господарювання визначаються законом (ч. 3 ст. 16 ГК України).
Статтею 48 ГК України визначено, що з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом, зокрема, сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів; подають підприємцям інші види допомоги. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.
Правовідносини між сторонами врегульовані Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738.
Частинами 1, 2 ст.12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, що державна підтримка надається суб'єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб'єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Відповідно до ст.16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.
Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.
Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Пунктом 1 Порядку передбачено, що метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд), державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки "Фонд підтримки малого та середнього бізнесу", відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті.
Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм.
Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості (п.2 Порядку).
Згідно з п.4 Порядку розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує:
75000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача зареєструватися фізичною особою - підприємцем;
150000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком;
250000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком.
Пунктом 6 Порядку передбачено, що надання мікрогрантів за рахунок коштів Фонду, здійснюється Державним центром зайнятості в межах обсягу коштів, передбачених в бюджеті Фонду на поточний бюджетний період за відповідним напрямом, через уповноважені банки відповідно до договору про взаємодію між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості.
Як було встановлено судом, за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг "Дія", з метою отримання коштів мікрогранту ФОП Редеєм Олександром Петровичем було подано до уповноваженого банку заяву № 472HFB від 26.06.2023 та проект бізнес - плану щодо діяльності станції технічного обслуговування "Пром Сіті" зі строком реалізації 36 місяців.
Відповідно до наказу №191 від 14.11.2023 "Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу" Державним центром зайнятості прийнято рішення надати мікрогранти на створення або розвиток власного бізнесу 1 850 отримувачам на загальну суму 434 481 017,00 грн.
Додатком №3 до наказу Державного центру зайнятості №191 від 14.11.2023 визначено список заявників які отримали позитивне рішення комісії Державного центру зайнятості та набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, у період з 19.06.2023 по 02.07.2023.
У списку заявників, що отримали позитивне рішення, була заява відповідача №472HFB за порядковим номером 96 підсумковий скоринговий бал 159 із сумою проекту 250 000, 00 грн. (Харківська).
Відповідно до пункту 19 Порядку № 738 у разі коли отримувачем є фізична особа, такий отримувач повинен протягом 20 робочих днів з дня отримання позитивного рішення про надання мікрогранту зареєструватися фізичною особою - підприємцем або створити юридичну особу, укласти Договір про надання мікрогранту (далі - договір мікрогранту) за формою, встановленою Мінекономіки, та подати до уповноваженого банку пакет документів для відкриття рахунка. Уповноважений банк протягом двох робочих днів повинен відкрити рахунок отримувачу або повідомити отримувачу про відмову у відкритті такого рахунка.
У разі коли отримувачем є суб'єкт господарювання, такий отримувач повинен протягом 20 робочих днів з дня отримання позитивного рішення про надання мікрогранту укласти договір мікрогранту та подати до уповноваженого банку пакет документів для відкриття рахунка. Уповноважений банк протягом двох робочих днів повинен відкрити рахунок отримувачу або повідомити отримувачу про відмову у відкритті такого рахунка.
Пунктом 20 Порядку визначено, що для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання.
У договорі мікрогранту обов'язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів.
Обов'язковою умовою договору мікрогранту, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацами другим та п'ятим пункту 4 цього Порядку, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. Під виконанням обов'язкової умови щодо створення робочих місць у цьому Порядку слід розуміти створення робочих місць понад штатну чисельність працівників на дату подання заяви на отримання мікрогранту або створення робочих місць у зв'язку з утворенням нового суб'єкта господарювання.
Наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969 "Про затвердження порядку проведення оцінювання заяв, критеріїв оцінювання та необхідної кількості балів (оцінки) для прийняття Державним центром зайнятості рішень про надання мікрогрантів/грантів на створення або розвиток власного бізнесу, форми бізнес-плану, форми договору про надання мікрогранту, форми договору про надання гранту, а також кінцевих строків подання заяв на отримання мікрогрантів/грантів" (із змінами та доповненнями) затверджено форму договору про надання мікрогранту, який є договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише Шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання уповноваженому банку Заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором, який укладається між Державним центром зайнятості та суб'єктом господарювання, щодо якого прийнято рішення про надання мікрогранту.
Відповідачем подано заяву про приєднання до Договору про надання мікрогранту, згідно з якою відповідач приєднався до умов Договору про надання мікрогранту, що оприлюднений на офіційному сайті Державного центру зайнятості (www.dcz.gov.ua). Укладання договору внаслідок приєднання отримувача до його умов передбачає надання мікрогранту в розмірі 250000,00 грн. відповідно до наданих отримувачем заяви на отримання мікрогранту та бізнес-плану на підставі рішення Державного центру зайнятості про надання мікрогранту.
У заяві, поданій відповідачем, зазначено про обов'язкову умову договору щодо створення протягом 6 місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку 2 (двох) робочих місць з працевлаштуванням на них осіб на строк не менш як на 24 місяці.
Пунктом 2 розділу ІІІ "Розмір мікрогранту" договору мікрогранту визначено, що мікрогрант надається у безготівковій формі у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через Уповноважений банк у строки та порядку, визначені договорами про взаємодію та Порядком. Уповноважений банк забезпечує оплату витрат отримувача на цілі, визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору та передбачені бізнес-планом.
14.12.2023 на відкритий відповідачем рахунок були зараховані кошти мікрогранту в сумі 250 000,00 грн., що підтверджується листом АТ "Ощадбанк" №75/3-02/22204/2025 від 24.02.2025.
Надання мікрогранту відповідачу здійснено за рахунок коштів Фонду.
Пунктом 1 розділу V "Обов'язкова умова договору та допустимі витрати коштів мікрогранту" Договору мікрогранту визначено, що обов'язковою умовою договору, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацами другим та п'ятим пункту 4 Порядку, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць у значенні, наведеному в абзаці третьому пункту 20 Порядку, залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менше як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту.
У розділу VI "Права та обов'язки сторін" Договору мікрогранту зазначено, що отримувач зобов'язується використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених Порядком та цим договором, виконати обов'язкову умову визначену Порядком №738, повернути до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в новішому обсязі, в разі невиконання обов'язкової умови.
В свою чергу Державний центр зайнятості зобов'язується вжити заходів необхідних для надання коштів мікрогранту у відповідності до умов цього договору та Порядку. Державний центр зайнятості має право:
через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості, а також із залученням відповідних центральних та/або місцевих органів влади (у разі необхідності), здійснювати моніторинг та контроль виконання умов договору (зокрема, шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача) протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в Уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку відповідно до Порядку;
вимагати від отримувача необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та створених робочих місць тощо;
вимагати повернення коштів мікрогранту та розірвати цей Договір у випадках, передбачених його умовами та Порядком.
Відповідно до п.21 Порядку та пункту 8 розділу IV "Строки та порядок використання мікрогранту" Договору мікрогранту Харківською філією Харківського обласного центру зайнятості 12.06.2024 був здійснений моніторинг візит щодо додержання умов договору мікроганту, укладеного з ФОП Редеєм Олександром Петровичем, шляхом виїзного огляду місця провадження господарської діяльності м. Харків, бульвар Юр'єва, 2а, що підтверджується Актом перевірки дотримання умов договору мікрогранту №244 від 12.06.2024.
Згідно з Актом перевірки дотримання умов договору мікрогранту №244 від 12.06.2024 встановлено, що відповідачем відповідно до бізнес-плану по видатковій накладній №7756 від 19.12.2023 було здійснено закупку обладнання та матеріалів для ведення господарської діяльності на суму 250 000,00 грн., а саме: шиномонтажний верстат на суму 39 916,67 грн., балансувальний верстат на суму 38 250,00 грн., пристрій для заміни хладогента на суму 75 000,00 грн., хладоген фреон на загальну суму 9 400,00 грн., комплект розхідних матеріалів на суму 45 766,66 грн., разом на суму 208 333,33 грн., сума ПДВ 41 666,67 грн., усього з ПДВ 250 000,00 грн., кошти мікрогранту використані в повному обсязі.
Фактична кількість працівників, яких працевлаштовано - 1, а саме: Мішина Віталія Олександровича, дата прийняття на роботу - 08.01.2024.
До вищевказаного акту перевірки ФОП Редей О.П. надав пояснення, що акт перевірки підписати не може, у зв'язку з тимчасовим перебуванням за кордоном, підтвердив використання коштів мікрогранту в повному обсязі і повідомив про працевлаштування лише одного працівника та про те, що податки не сплачував та діяльність не здійснює.
Згідно з даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи (ЄІАС) станом, на 15.05.2025 ФОП Редей О.П. після отримання мікрогранту створив лише одне робоче місце, тобто не виконав обов'язкову умову Договору мікрогранту щодо створення протягом шести місяців після отримання мікрогранту, а саме, з 15.12.2023 по 14.06.2024, двох робочих місць та працевлаштування на них осіб на строк не менше як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту.
Відповідно до пункту 20 Порядку у разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з Дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Відповідні рішення про повернення приймаються регіональними центрами зайнятості.
Уповноважений банк протягом п'яти робочих днів повертає зазначені кошти на:
реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий у Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку - для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету;
спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий у Казначействі, - для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету;
на рахунок Фонду - для мікрогрантів, наданих за рахунок коштів Фонду.
Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.
Пунктом 6 розділу VII "Відповідальність сторін" Договору мікрогранту передбачено, що у разі невиконання отримувачем обов'язкової умови, він повертає до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі.
Відповідно до п.8 розділу VII "Відповідальність сторін" Договору мікрогранту у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 Порядку, сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості в судовому порядку.
На виконання вимог пункту 20 Порядку №738 ФОП Редей О.П. був зобов'язаний в термін з 15.06.2024 по 14.07.2024 повернути у повному обсязі суму мікрогранту уповйноваженому банку на рахунок, з якого здійснювалося перерахування мікрогранту.
Абзацом двадцять другим пункту 20 Порядку №738 передбачено, що у разі неможливості повернення коштів мікрогранту в установлені строки отримувач може звернутися до Державного центру зайнятості із заявою щодо розстрочення повернення коштів мікрогранту. У заяві зазначається сума коштів, яку отримувач просить розстрочити, а також обґрунтування причин, що свідчать про неможливість повернення коштів мікрогранту в установлені строки. Державний центр зайнятості має право укласти з отримувачем договір щодо розстрочення повернення коштів мікрогранту строком до 12 календарних місяців з дня укладення відповідного договору. При цьому отримувач до моменту укладення такого договору повинен повернути не менше 20 відсотків суми отриманого мікрогранту одноразово.
У своїй заяві від 10 липня 2024 року до Державного центру зайнятості ФОП Редей О.П. зазначив у зв'язку із ситуацією в місті Харкові не має можливості надати два робочі місця, чим не виконує грантових зобов'язань, всю суму гранту повернути не має можливості, оскільки ним закуплено обладнання та прохає надати відстрочення платежу.
Листом від 10.01.2025 №33/1123/331-25 Державний центр зайнятості повідомив ФОП Редея О.П., що прохання про розстрочення повернення мікрогранту буде розглянуто після отримання підтвердження зарахування коштів АТ "Ощадбанк" в сумі 50 000 грн. (20 відсотків суми отриманого мікрогранту) відповідно до вимог пункту 20 Порядку №738.
Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 наказу Державного центру зайнятості від 02.05.2025 №90 "Про розстрочення повернення коштів мікрогранту" відмовлено в розстроченні повернення коштів мікрогранту за Договором мікрогранту ФОП Редею О.П.
Наказом Харківського обласного центру зайнятості від 12.02.2025 №82 "Про повернення коштів мікрогранту" вирішено вжити заходів щодо повернення відповідачем коштів мікрогранту в сумі 250 000,00 грн.
Відповідно до абзацу дванадцятого пункту 21 Порядку №738 у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пункту 20 цього Порядку і цього пункту сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.
Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу І Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.12.2020 №2663 (зі змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 28.12.2020 за № 1305/35588 (далі - Положення), Державна служба зайнятості (далі - Служба) є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством економіки України (далі - Мінекономіки). Служба складається з Державного центру зайнятості, регіональних центрів зайнятості - Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості та їх філій, закладу післядипломної освіти "Центр підвищення кваліфікації служби зайнятості", закладів професійної (професійно-технічної) освіти Державної служби зайнятості, інших закладів освіти Державної служби зайнятості, а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою.
Згідно з пунктом 2 розділу II Положення служба забезпечує виконання завдань і функцій у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функцій виконавчої дирекції Фонду, визначених законами України "Про загальнообов'язковe державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення" до внесення змін до цих законів України.
20.02.2025 Харківським обласним центром зайнятості на адресу ФОП Редея О.П. рекомендованою кореспонденцією, а також електронною поштою на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено претензію від 19.02.2025 з вимогою повернути кошти в сумі 250 000,00 грн. в місячний строк з дня її одержання, яка була повернута у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Доказів повернення коштів в сумі 250 000,00 грн. відповідач не надав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В свою чергу відповідач позовних вимог не спростував, доказів виконання умов Договору про надання мікрогранту суду не надав.
Наявність заборгованості в сумі 250 000,00 грн. відповідач не спростував, доказів її погашення матеріали справи також не містять.
За наведених обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язань на виконання вимог Порядку та Договору про надання мікрогранту, що має наслідком повернення відповідачем отриманої суми мікрогранту на підставі п.8 розділу VII Договору на отримання мікрогранту та п.21 Порядку.
Стосовно припинення відповідачем своєї підприємницької діяльності суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її обов'язок укласти обов'язковий до укладення договір не припиняється, а продовжує існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №904/1083/18.
Отже позивач, звертаючись до господарського суду з цим позовом, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з обов'язку повернення мікрогранту відповідачем, який на час взяття мікрогранту мав статус фізичної особи - підприємця, і цей обов'язок у відповідача із втратою ним статусу фізичної особи - підприємця не припинився.
Стосовно заявленого відповідачем у поясненнях клопотання про врахування форс-мажорних обставин, які зробили неможливим виконання грантових зобов'язань, взяття до уваги, що усі грантові кошти використані цільово, а власні вкладення призвели до його повного банкрутства, зважити на те, що державна програма, яка була задумана як допомога бізнесу у складних умовах, у його випадку де-факто перетворилася на форму покарання за обставини, які не залежать від нього, суд зазначає наступне.
За твердженнями відповідача, усі отримані грантові кошти були використані виключно за цільовим призначення на придбання та встановлення обладнання для станції технічного обслуговування автомобілів (СТО). Жодної копійки не було витрачено поза межами визначених умовами гранту. Для реалізації проекту відповідач додатково вклав усі свої особисті заощадження, які пішли на ремонт та облаштування приміщення, оплату оренди, комунальні платежі та рекламу. За обсягом ці витрати були співмірними із сумою самого гранту, і саме вони стали вирішальним чинником його повного фінансового виснаження. У результаті відповідач залишився без будь-яких коштів, що унеможливлює повернення заявленої суми.
Також відповідач зазначив, що його бізнес знаходився у місті Харків, яке від початку широкомасштабної війни постійно перебувало в зоні активних бойових дій. Значна частина населення, у тому числі потенційні працівники та клієнти, виїхали за межі міста. Електро- та енергопостачання неодноразово переривалося, що робило роботу підприємства неможливою. Умови ведення господарської діяльності були зруйновані факторами, які не залежали від нього. У зв'язку з активними бойовими діями в Харкові та неможливістю забезпечити безпеку та догляд за моєю матір'ю, яка потребує постійної допомоги, відповідач був змушений виїхати за межі України після реалізації основної частини проекту. На теперішній час відповідач перебуває за кордоном, а зв'язок зі ним здійснюється виключно через електронну пошту (вказана в системі електронного суду).
Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст.14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Статтею 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Згідно п.п.6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.
Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.
Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Разом з цим, у розділі Х Договору про надання мікрогранту передбачено, що сторона звільняється від визначеної цим договором та законодавством України відповідальності за повне або часткове порушення цього договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчено довідкою Торгово-промислової палати України у визначеному цим договором порядку. Про настання та припинення форс-мажорних обставин сторона зобов'язана повідомити в письмовій формі іншу сторону цього договору протягом трьох днів з дня настання або припинення таких обставин відповідно.
Форс-мажорними обставинами визнаються усі обставини, визначені частиною другою статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
У разі коли строк дії форс-мажорних обставин продовжується більше ніж тридцять днів, кожна із сторін в установленому порядку має право ініціювати розірвання цього договір.
Однак, матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов'язань відповідача саме за спірним Договором про надання мікрогранту.
При цьому суд зазначає, що в силу положень ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином відповідач, уклавши Договір про надання мікрогранту з позивачем, добровільно став стороною вказаного Договору, а відтак на відповідних умовах зобов'язаний нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань.
Відповідно до ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за Договором про надання мікрогранту, погодився із передбаченою ним відповідальністю за невиконання взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені Договором строки їх виконання.
Більш того, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 №376, територію м. Харкова віднесено до території можливих бойових дій з 15.09.2022 по теперішній час.
В свою чергу відповідач звернувся із заявою з метою отримання коштів мікрогранту до уповноваженого банку 26.06.2023. Тобто у період, коли територію м. Харкова вже було віднесено до території можливих бойових дій. А відтак, відповідач мав усвідомлювати всі ризики невиконання свої договірних зобов'язань.
При цьому, форс-мажор (обставини непереборної сили) звільняє лише від відповідальності за порушення зобов'язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов'язання і не є підставою для припинення такого зобов'язання.
Одне лише твердження відповідача про наявність форс-мажорних обставин, які зробили неможливим виконання грантових зобов'язань, та його повного банкрутства не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань.
Надані відповідачем докази, а саме копії заяви до Державного центру зайнятості від 13.05.2025, відповіді Центру зайнятості від 02.05.2025, довідки про закриття ФОП, довідка про інвалідність матері, довідки про необхідність постійного догляду за матір'ю, документу з воєнкомату про відстрочку, звернення до Центру зайнятості від 10.07.2024, не доводять зазначені відповідачем обставини та не є підставою для звільнення відповідача від виконання ним відповідних зобов'язань перед позивачем взятих на себе на підставі Договору про надання мікрогранту.
Суд зазначає, що інші наведені у поясненнях доводи відповідача були досліджені та проаналізовані судом, однак, оскільки відповідачем на підтвердження вказаних доводів не надано жодного належного чи допустимого доказу, суд не вбачає за доцільне приймати їх до уваги.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Харківського обласного центру зайнятості до Фізичної особи-підприємця Редея Олександра Петровича про стягнення коштів мікрогранту - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Редея Олександра Петровича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на рахунок уповноваженого банку, з якого здійснювалося перерахування мікрогранту, за наступними реквізитами: отримувач: AT "Ощадбанк", код отримувача: 00032129, надавач платіжних послуг отримувача: AT "Ощадбанк", рахунок отримувача: НОМЕР_2 , призначення платежу: "Повернення гранту (мікрогранту) ФОП Редея Олександра Петровича (РНОКПП НОМЕР_1 )" суму коштів мікрогранту в розмірі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Редея Олександра Петровича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь Харківського обласного центру зайнятості (61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, 1-А; код ЄДРПОУ: 03491277; рахунок UА648201720355489001017099650, Держказначейська служба України, м. Київ) суму сплаченого при подачі позову до суду судового збору у розмірі 3 750 (три тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "21" серпня 2025 р.
Суддя Т.О. Пономаренко