20 серпня 2025 року м. Одеса Справа № 915/190/25
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши справу №915/190/25
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, e-mail: energoatom@atom.gov.ua; код ЄДРПОУ 24584661)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромтранстехніка" (65023, м. Одеса, вул. Дюківська, 14/245, e-mail: Tlux.dp@gmail.com; код ЄДРПОУ 39789005)
про стягнення 2437,36 грн.
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами (письмове провадження), -
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромтранстехніка" заборгованості в загальній сумі 2437,36 грн., у т.ч. пені за порушення строків постачання товару в сумі 900,36 грн. та штрафу 7% за прострочення постачання товару понад 30 календарних днів в сумі 1537,20 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.
19.08.2024 між Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" та ТОВ "Спецпромтранстехніка" було укладено договір № 53-123-01-24-09298 на постачання товару на суму 632400,00 грн.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався передати товар, у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах DDP, що передбачає максимальний обсяг обов'язків продавця, включаючи всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки.
Відповідно до п. 3.1 договору з урахуванням додаткової угоди №1 до договору, постачання продукції повинно було здійснитись з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 31.10.2024.
Згідно з п. 3.5 договору датою постачання є дата отримання товару на складі Вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
За ствердженнями позивача, поставка товару на суму 606120,00 грн. постачальником виконано вчасно, згідно видаткових накладних №РН-0000006 від 22.10.2024, №РН-0000009 від 30.10.2024. Поставка товару за договором на суму 21960,00 грн. постачальником виконана з порушенням строку вказаного в договорі, постачання відбулося 12.12.2024 (видаткова накладна №РН-00000012 від 11.12.2024).
Відповідно до п. 4.1 договору у разі порушення термінів постачання за договором, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої в зазначені терміни продукції за кожен день прострочення.
Так, позивач зазначає, що строк постачання товару, встановлений договором, сплив 31.10.2024. Наразі за умовами п. 4.1 договору постачальник повинен сплатити пеню відповідно до наступного розрахунку: постачання ТМЦ на суму 21960,00 грн. відбулося 12.12.2024 у відповідності до пункту 3.5 договору (видаткова накладна №РН-00000012 від 11.12.2024) - строк порушення склав 41 день, тому сума пені згідно видаткової накладної №РН-00000012 від 11.12.2024 становить 900,36 грн. (21960,00 грн - сума боргу, період прострочення - 01.11.2024 - 11.12.2024, кількість днів прострочення - 41, розмір пені за кожний день прострочення - 0,1 %).
Окрім того, позивач вказує, що п. 4.1 договору передбачена відповідальність постачальника у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів у вигляді сплати штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого товару. З огляду на те, що кількість днів прострочення поставки, починаючи з 01.11.2024 по 12.12.2024, складає 41 день, сума штрафу від вартості поставленого товару з порушенням строку постачання дорівнює 1537,20 грн. (21960,00 грн. х 7%).
Таким чином, загальна сума штрафних санкцій складає 2437,56 грн. (900,36 грн. + 1537,20 грн.), що заявлена до стягнення.
Також позивач, обґрунтовуючи підсудність спору господарському суду Миколаївської області, у позовній заяві послався на положення п. 1.3 договору на постачання товару № 53-123-01-24-09298 від 19.08.2024 р., згідно з якими місцем виконання цього договору, у тому числі (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов'язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких зобов'язань, пов'язаних із якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ, тому позивачем подано позовну заяву до Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2025 р. вказану позовну заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/190/25 за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
03.03.2025 від представника Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - Берестовенко О.М. до Господарського суду Миколаївської області через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій представник позивача у зв'язку з добровільним погашенням ТОВ "Спецпромтранстехніка" пені в сумі 499,32 грн. позивач зменшує суму позовних вимог та просить стягнути з відповідача 401,04 грн. пені, 1537,20 грн. 7% штрафу та 3028,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
У відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Так, ухвалою суду від 12.02.2025 р. відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
З урахуванням викладеного та зважаючи на те, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а тому заяву представника позивача від 03.03.2025 р. про зменшення позовних вимог, подану у межах встановленого строку, підлягає прийняттю до розгляду.
Отже, позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення з відповідача 401,04 грн. пені та 1537,20 грн. 7% штрафу підлягають розгляду по суті.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином шляхом надсилання ухвал суду до електронного кабінету, зареєстрованого відповідачем в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС в порядку ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України.
Відповідно до відомостей, наявних у КП ДСС, відповідач - ТОВ "Спецпромтранстехніка" є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в Електронному суді та має власний кабінет в Електронному суді.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Так, ухвала суду від 12.02.2025 про відкриття провадження у даній справі № 915/190/25 була вручена відповідачу 13.02.2025 о 10:42 год.
Крім того, відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з цим, на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальших Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», починаючи з 24.02.2022, на території України діє режим воєнного стану.
За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
При цьому у Рекомендаціях, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладеною. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».
За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Окрім того, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі «Штеґмюллер проти Авторії»).
У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом» (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).
При цьому суд зауважує, що в м. Миколаєві періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких судді та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
На підставі вищевикладеного, враховуючи наявність загрози у зв'язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, територіальне розташування міста Миколаєва відносно зони бойових дій, постійні повітряні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав та обов'язків учасників справи, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, наскільки це було можливим за вказаних умов, в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
19.06.2024 р. між Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпромтранстехніка" (постачальник) укладено договір № 53-123-01-24-09298 на постачання товару, згідно з п. 1.1 якого позивач як постачальник зобов'язується передати покупцю, а відповідач як покупець приймає на себе зобов'язання прийняти та сплатити товар CPV 42910000-8 Апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації (Оливні, бензинові та повітрозабірні фільтри), (далі -товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації №1 (додаток до договору № 1), що є невід'ємною частиною цього договору, рік виготовлення товару - не раніше 2023 року.
Відповідно до п. 1.3 договору місцем виконання, у т.ч. (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов'язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких зобов'язань, пов'язаних з якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ.
Пунктом 2. 1 договору визначено, що загальна вартість товару є твердою та складає: разом 527000,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20%: 105400,00 грн.; всього з ПДВ 632400,00 грн.
Згідно з п. 2.2 договору, оплата відбувається протягом 180 календарних днів після повного постачання товару згідно специфікації № 1 (додаток до договору № 1), підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі товарів та виконання постачальником умов п.п. 3.4, 6.1, 6.2 цього договору. Штраф та пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Відповідно до п. 3.1 договору, постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 20.08.2024, на умовах - DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Південноукраїнське відділення ВП "Складське господарство", відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника постачальника.
Згідно з п. 3.4 договору, з товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну, (в 3 примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД попозіційно; електронну податкову накладну, складену належним чином та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України; акт (акти) приймання-передачі товарів (в 3 примірниках), підписаний з боку постачальника, відповідно до видаткової накладної, за встановленою покупцем формою; документи, що підтверджує відповідність продукції, відповідно технічної специфікації до предмета закупівлі.
Відповідно до п. 3.5 договору, датою постачання є дата видаткової накладної на товар, що підтверджує надходження товару на склад вантажоодержувача для подальшого приймання товару згідно п.п. 6.1, 6.2.
Відповідно до п. 4.1 договору у разі порушення зобов'язань за договором, а саме порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.
Пунктом 4.6 договору визначено, що у разі, якщо постачальник не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін або відбудеться зупинення реєстрації податкової накладної та це призведе до втрати у покупця права на нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, покупець має право в односторонньому порядку зменшити загальну суму договору, передбачену в п. 2.1, на відповідну суму ПДВ за такою податковою накладною. У разі, якщо постачальник не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін або відбудеться зупинення реєстрації податкової накладної, покупець у зазначений в п. 2.2 термін перераховує постачальнику частину коштів, зменшену на суму ПДВ. Оплата частини вартості товару в розмірі суми ПДВ здійснюється покупцем після оформлення та реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН згідно з вимогами Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 4.7 договору сторони домовились, що покупець має право затримати оплату продукції у випадку наявності спорів між сторонами щодо сплати заборгованості, штрафних санкцій, відшкодування збитків та інших платежів, які підлягають сплаті згідно з цим та іншими, укладеними між сторонами правочинами, до моменту остаточного вирішення таких спорів.
Згідно п. 6.1 приймання товару за якістю та кількістю здійснюється згідно з вимогами нормативних та виробничих документів ДП "НАЕК "Енергоатом", зокрема Стандарту ДП "НАЕК "Енергоатом" - "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021.
Пунктом 12.1 договору визначено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; приймати поставлені товари згідно розділу 6.
Відповідно до п. 13.1 договору, він вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2025 р. включно, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов'язань та в частині виконання покупцем зобов'язань по оплаті - до повного їх виконання. Продовження строку дії договору можливе до його закінчення, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.
02.09.2024 р. між сторонами укладено було укладено додаткову угоду № 1 до договору на постачання товару № 53-123-01-24-09298 від 19.08.2024, відповідно до умов якої сторони домовилися внести зміни до п. 3.1. договору та викласти його у наступній редакції: п.3.1 договору постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 31.10.2024, на умовах - DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Південноукраїнське відділення ВП "Складське господарство", відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника постачальника. Вантажоодержувач - Південноукраїнське відділення філії ВП Складське господарство АТ НАЕК Енергоатом для філії ВП Південоукраїнська АЕС.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, як постачальником, здійснено постачання товару позивачу, як покупцю, згідно видаткових накладних: №РН-0000006 від 22.10.2024 на суму 595032,00 грн. (отримання товару покупцем 12.10.2024); №РН-0000009 від 30.10.2024 на суму 11088,00 грн. (отримання товару покупцем 30.10.2024); №РН-00000012 від 11.12.2024 на суму 21960,00 грн. (отримання товару покупцем 12.12.2024).
Як вказує позивач, поставка товару на загальну суму 606120,00 грн. відповідачем, як постачальником, виконано вчасно, згідно видаткових накладних №РН-0000006 від 22.10.2024 на суму 595032,00 грн., №РН-0000009 від 30.10.2024 на суму 11088,00 грн. Поставка товару за договором на суму 21960,00 грн. постачальником виконана з порушенням строку вказаного в договорі, постачання відбулося 12.12.2024 (видаткова накладна №РН-00000012 від 11.12.2024), у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строків постачання товару та штраф 7% за прострочення постачання товару понад 30 календарних днів.
Позивач звертався до відповідача з претензією № 23-0030.06/25628-вих від 19.11.2024 на суму 499,32 грн., в якій просив відповідача перерахувати протягом 10-ти банківських днів штрафні санкції за порушення зобов'язання за договором у сумі 499,32 грн. на рахунок позивача. Направлення претензії на адресу відповідача позивач підтвердив надавши опис вкладення у експрес відправлення (№5500100019630), накладну та квитанцію.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, укладений між сторонами договір на постачання товару від 19.08.2024 № 53-123-01-24-09298 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 02.09.2024 до договору від 19.08.2024 № 53-123-01-24-09298) є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) та згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
За положеннями ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Згідно зі ст. 689 ЦК покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу (відповідна позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18 (пункти 8.20-8.21).
Сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення (відповідна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18 (пункт 8.33).
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, сторонами по справі у спірному договорі встановлено обов'язок постачальника (відповідача) здійснити поставку товару (п. 3.1 договору, з урахуванням додаткової угоди №1 до договору), не пізніше 31.10.2024 на умовах - DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Південноукраїнське відділення ВП "Складське господарство", відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника постачальника. Вантажоодержувач - Південноукраїнське відділення філії ВП Складське господарство АТ НАЕК Енергоатом для філії ВП Південоукраїнська АЕС.
Преамбула умов Міжнародних правил тлумаченню Термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року (поставка з оплатою мита) встановлює наступне: термін "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець надасть товар, який пройшов митне очищення імпорту та без розвантаження з прибулого транспортного засобу у розпорядження покупця в названому місці призначення.
Термін "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.
Отже, за вказаними умовами відповідач як постачальник зобов'язався доставити товар на вказаний позивачем склад.
Згідно п. 3.5 договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Як з'ясовано судом, на виконання умов договору від 19.08.2024 № 53-123-01-24-09298 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 02.09.2024 до договору від 19.08.2024 № 53-123-01-24-09298) відповідачем було поставлено на адресу Південноукраїнського відділення ВП "Складське господарство" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" товар згідно видаткових накладних:
- №РН-0000006 від 22.10.2024 р. на суму 595032,00 грн. з ПДВ (товар отримано позивачем 22.10.2024 р.),
- №РН-0000009 від 30.10.2024 р. на суму 11088,00 грн. з ПДВ (товар отримано позивачем 30.10.2024 р.),
- №РН-00000012 від 11.12.2024 р. на суму 21960,00 грн. з ПДВ (товар отримано позивачем 12.12.2024 р.),
Вказане підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними.
Отже, судом встановлено, що строк постачання товару за видатковою накладною №РН-00000012 від 11.12.2024, встановлений договором, сплив 31.10.2024.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості отриманих послуг) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Разом з тим з огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині поставки товару згідно умов договору не виконав у встановлений договором строк, зокрема, по видатковій накладній №РН-00000012 від 11.12.2024 р. на суму 21960,00 грн. з ПДВ, а саме до 31.10.2024, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, починаючи з 01.11.2024, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами п. 4.1 договору у разі порушення зобов'язань за договором, а саме порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.
При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у такому розмірі: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором від 19.08.2024 № 53-123-01-24-09298 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 02.09.2024 до договору від 19.08.2024 № 53-123-01-24-09298) щодо здійснення постачання товару у встановлений договором строк, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню на суму вартості несвоєчасно поставленого товару в розмірі 21960,00 грн., який був поставлений з порушення терміну за видатковою накладною № РН-00000012 від 11.12.2024 р., за період прострочення з 01.11.2024 - 11.12.2024 р., що становить 900,36 грн. Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що вказаний розрахунок пені був здійснений позивачем правильно та арифметично вірно.
З урахуванням часткової сплати відповідачем суми пені у розмірі 499,32 грн. і зменшення позивачем розміру позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 401,04 грн.
Також позивачем, у відповідності до п. 4.1 договору нараховано відповідачу штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.
Отже, оскільки строк порушення поставки склав 41 день, відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф в розмірі 7% від суми вартості несвоєчасно поставленого товару в розмірі 21960,00 грн, що становить за розрахунком позивача 1537,20 грн. (21960,00 грн. х 7%).
Відтак, з відповідача підлягає також стягненню штраф 7% в сумі 1537,20 грн.
За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов'язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.
Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за спірним договором, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, виходячи з остаточно заявленої суми до стягнення.
При цьому суд зауважує, що з огляду на остаточну ціну позову, що складає 1938,24 грн., ставка судового збору дорівнювала 3028,00 грн., оскільки 1,5% від ціни позову, що підлягали сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 29,07 грн. (1938,24 грн. х 1,5%) та є меншим ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2025 року. Водночас з урахуванням того, що позовна заява подана в електронній формі через "Електронний суд" ЄСІТС, відповідно позивач за подання позову мав сплатити судовий збір в розмірі 2422,40 грн. із застосуванням коефіцієнту 0,8 у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (3028 грн. х 0,8). Таким чином, з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості в загальній сумі 1938,24 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромтранстехніка" (65023, м. Одеса, вул. Дюківська, 14/245, e-mail: Tlux.dp@gmail.com; код ЄДРПОУ 39789005) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, e-mail: energoatom@atom.gov.ua; код ЄДРПОУ 24584661) пеню в сумі 401/чотириста одна/грн. 04 коп., штраф в сумі 1537/одна тисяча п'ятсот тридцять сім/грн. 20 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Ільєва