номер провадження справи 9/83/25
20.08.2025 Справа № 908/1458/25
м.Запоріжжя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОРЕСУРС», код ЄДРПОУ 38520991
до відповідача: Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО», код ЄДРПОУ 00130926
про стягнення суми 31738,60 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без повідомлення (виклику) сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою «ЕЛЕКТРОРЕСУРС» про стягнення з відповідача: Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» суми 31738,60 грн, з яких: 17586,07 грн основний борг, 2278,00 грн 3% річних, 11874,53 грн втрати від інфляції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 16.05.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1458/25 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 21.05.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1458/25, присвоєно номер провадження справи 9/83/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
03.06.2025 до суду надійшла заява АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО», в якій повідомлено про те, що 16.05.2025 року здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме: змінено найменування відповідача з Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» на Акціонерне товариство «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО». Просив суд змінити найменування відповідача у справі №908/1458/25.
13.06.2025 до суду від АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» надійшла заява, в якій заявник просив призначити справу №908/1458/25 до розгляду в загальному позовному провадженні з викликом сторін.
Ухвалою суду від 18.06.2025 у задоволенні заяви Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» про призначення справи №908/1458/25 до розгляду в порядку загального позовного провадження відмовлено. В даній ухвалі суду також зазначено про зміну найменування відповідача у справі №908/1458/25 з Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» на Акціонерне товариство «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО».
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані порушенням відповідачем зобов'язання за договором про закупівлю робіт №Р490417 від 12.04.2017, а саме: не виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт згідно підписаними сторонами Актами приймання-передачі виконаних робіт №№ 1, 2, 3, 4 за березень 2020 року від 05.03.2020 на загальну суму 17586,07 грн з ПДВ. Підрядник виписав і передав Замовнику рахунок на оплату №ЕР-1333 від 22.07.2020 на суму 17586,07 грн, який не оплачений, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у вказаному розмірі, яка заявлена позивачем до стягнення. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати. Позов обґрунтований, зокрема, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 629 ЦК України, ст.ст.173,174, 193 ГК України та умовами договору.
У позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складається з суми 3028,00 грн сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких згідно з доданим до позовної заяви орієнтовним розрахунком становить 19000,00 грн. У позові вказано, що докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, який надійшов до суду 05.06.2025, зазначивши зокрема наступне. Між АТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «Електроресурс» було укладено Договір про закупівлю робіт № Р490417 від 12.04.2017 року. В подальшому між Підрядником та Замовником до Договору укладались Додаткові угоди, якими продовжувався строк закінчення робіт. Додатковою угодою № 9 від 29.11.2019 року встановлено, що строк закінчення робіт по вказаному об'єкту - 31.03.2020 року. В березні 2020 року між Позивачем та Відповідачем підписано Акти приймання виконаних будівельних робіт форма № КБ-2в на загальну суму 17 586,07 грн, а саме: акт №1 на суму 6301,31 грн, Акт № 2 на суму 248,94 грн, Акт № 3 на суму 10715,16 грн та Акт № 4 на суму 320,66 грн. За умовами пункту 4.3. Договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться Замовником протягом 180 календарних днів після підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) і довідки вартості виконаних робіт і затрат (форма № КБ-3) на підставі отриманого Замовником рахунку. Наданий позивачем до матеріалів справи рахунок-фактура №ЕР-1333 від 22 липня 2020 року на суму 17586,07 грн, що є підставою для здійснення оплати за виконані роботи, відповідач не отримував; доказів відправлення позивачем даного рахунку на адресу відповідача та отримання відповідачем вказаного рахунку позивачем не надано. Отже дата формування рахунку позивачем не може бути датою отримання вказаного рахунку відповідачем. Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних позивачем здійснено з 19.01.2021 року, тобто відрахувавши 180 днів з моменту формування рахунку-фактури № ЕР-1333 від 22 липня 2020 року на суму 17586,07 грн. Проте, враховуючи зазначене, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних виконано не вірно, виходячи з того, що не встановлено дату, з якої відповідач прострочив виконання зобов'язань з оплати за виконані роботи за Договором. У зв'язку із цим інфляційні втрати в сумі 11 874,53 грн та 3% річних в сумі 2278,00 грн не підлягають стягненню із відповідача, оскільки їх розмір не доведений позивачем. Крім того, у відзиві зазначено, що відповідач вважає, що у випадку задоволення позову, виконання рішення може бути розстрочено судом на 3 місяці. В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/1458/25, відповідач зазначив про наявність об'єктивних обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим, зокрема: скрутний фінансовий стан АТ «Запоріжжяобленерго», що підтверджується фінансовою звітністю; наявність великого податкового боргу; збільшення дебіторської заборгованості споживачів електричної енергії, щодо яких неможливо вжити заходи припинення, обмеження електропостачання (екологічна, аварійна, технологічна броня) або введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (провадження у справі про банкрутство); значна кредиторська заборгованість АТ «Запоріжжяобленерго» перед ДП «Енергоринок» та ПрАТ «НЕК «Укренерго»; негайне відновлення енергосистеми після ракетно-дронових обстрілів Російською Федерацією задля забезпечення лікарень, госпіталів, підприємств критичної інфраструктури та населення м. Запоріжжя і Запорізької області. У відзиві також наведені заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Просив суд: 1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Електроресурс» у задоволенні позову до Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення 17586,07 грн основного боргу, 11874,53 грн інфляційних втрат, 2278,00 грн 3% річних та судового збору. 2. У випадку задоволення позову - розстрочити виконання рішення суду на строк 3 (три) місяці. 3. Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 500,00 грн.
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 09.06.2025, позивачем зокрема зазначено, що виходячи зі змісту відзиву, відповідач не заперечує факт укладення між сторонами договору № Р490417 від 12.04.2017, факт виконання в рамках цього договору робіт, встановлення обладнання на об'єкті, розміру заборгованості за виконані роботи. Сторонами договору підписані приймально-передавальні документи (акти, довідки). Жодних зауважень до них з боку відповідача не надійшло. Таким чином, умови для здійснення оплати визначені ст. 853 Цивільного кодексу України, а також положеннями договору настали. Відповідач не звертався до позивача за одержанням будь-яких документів, в тому числі рахунків. Відповідач був достовірно обізнаний із банківськими реквізитами позивача, які наведені у договорі та додаткових угодах. Також відповідач одержував претензію із проханням погасити борг із реквізитами для його погашення. Окремої уваги заслуговують правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.11.2021 у справі №922/449/21, щодо відсутності рахунку і його впливу на строк оплати за зобов'язаннями в рамках договорів. Отже доводи відповідача щодо ненастання строку оплати є необґрунтованими. Зазначене вказує на правомірне стягнення з відповідача не лише основного боргу, але й інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України. Позивач заперечив проти заяви відповідача про розстрочення виконання рішення. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; у задоволенні заяви Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» про розстрочення виконання рішення - відмовити.
У запереченні на відповідь на відзив, яке прийнято судом до розгляду (ухвала від 18.06.2025) відповідачем підтримано викладену ним у відзиві позицію щодо ненадання йому позивачем рахунку №ЕР-1333 від 22.07.2020, копія якого додана до позовної заяви, та неправильністю розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, виходячи з того, що не встановлено дату з якої відповідач прострочив виконання зобов'язання. Додатково відповідачем вказано про те, що розділом 9 Договору передбачено звільнення сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення форс-мажорних обставин. Зазначено, що з початку повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України підрозділи АТ «Запоріжжяобленерго», а саме: СП Мелітопольські ВВЕМ, СП Василівський МР РЕМ, СП Кам'янсько-Дніпровський РЕМ, СП Токмацький МР РЕМ, СП Якимівський МР РЕМ, СП Мелітопольський МР РЕМ, СП Бердянський МР РЕМ перебувають у тимчасовій окупації та частково в тимчасовій окупації перебувають Оріхівський МР РЕМ і СП Пологівський МР РЕМ. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, з 25.02.2022 та станом на даний момент 80% території Запорізької області є тимчасово окупованими. Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет та адресований «Всім кого це стосується», ТПП засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022. Крім того, у запереченні в т.ч. наведені норми матеріального права, що передбачають підстави господарсько-правової відповідальності (зокрема ч. 2 ст. 218 ГК України) та висновки Верховного Суду про те, що частина 3 статті 551 ЦК України, з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, якщо її розмір значно перевищує розмір збитків (постанова від 13.07.2022 у справі №925/577/21). Щодо надання розстрочки у випадку задоволення позовних вимог, вказано, що відповідачем надано обґрунтування у відзиві на позовну заяву. Додатково відповідач просив врахувати, що ТОВ «Електроресурс» одночасно подано до Господарського суду Запорізької області 5 позовних заяв по стягненню з АТ «Запоріжжяобленерго», на загальну суму 342865,00 грн, що значно ускладнює здійснення оплати одним платежем (справи №№908/1455/25, 908/1456/25, 908/1457/25, 908/1458/25, 908/1459/25).
Розглянувши матеріали справи, суд
12.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОРЕСУРС» (Підрядник, позивач у даній справі) та Публічне акціонерне товариство «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» (Замовник; наразі найменування змінено на Акціонерне товариство «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» - відповідач у справі) уклали Договір про закупівлю робіт №Р490417 (далі - Договір), за умовами якого Підрядник зобов'язався у 2017р. виконати роботи, зазначені в п. 1.2 Договору, відповідно до проектно-кошторисної документації, наданої Замовником, а Замовник - прийняти і оплатити роботи (закінчений будівництвом об'єкт) за цінами, в порядку і строки, визначені цим Договором (п. 1.1 Договору).
В п. 1.2 Договору визначено найменування робіт: «Реконструкція КТП-162/327 та ПЛ 0,4 кВ Ф-1 від КТП-162/327 для електропостачання олійниці ФОП Лук'янов В.О. по вул. Кірова, 2ж с. Нове Запоріжжя Запорізького району Запорізької області» (шифр 0.1610.0491.18.02.16.352.00) (згідно договору на стандартне приєднання № 1610-0419 від 18.02.2016р. (СПП 1610-0491)).
З положень п. 1.5 Договору слідує, що Підрядник в межах ціни Договору виконує на свій ризик власними і залученими силами будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи, передбачені проектно-кошторисною документацією…, передає Замовнику об'єкт - КТП-162/327 та ПЛ 0,4 кВ Ф-1 від КТП-162/327 для пред'явлення приймальній комісії, усуває в межах гарантійних термінів експлуатації об'єкту недоробки, недоліки допущені через неякісне виконання робіт.
Згідно з п. 3.1 Договору, ціна цього Договору становить 25578,83 грн без ПДВ. ПДВ 20% на суму 5115,77 грн. Всього ціна Договору з ПДВ 30694,60 грн. Договірна ціна цього Договору - динамічна. Ціна Договору може бути зменшена за взаємною письмовою згодою сторін.
Сторонами укладались Додаткові угоди №№1-9 до Договору, які є його невід'ємними частинами та якими вносились зміни до пункту 1.1, підпункту 5.1.1 Договору щодо строків/термінів виконання робіт, пункту 11.1 щодо строку дії Договору.
Так, відповідно до пп. 5.1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 9 від 29.11.2019), зокрема, визначено, що строки/терміни виконання робіт - згідно з календарним графіком виконання робіт (додаток №2): строк початку виконання робіт - дата підписання договору, Строк (термін) закінчення робіт (завершення будівництва) - 31.03.2020.
Цей Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє по 30.04.2020 року включно, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (п. 11.1 в редакції Додаткової угоди №9 від 29.11.2019).
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться Замовником протягом 180 календарних днів після підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) і довідки вартості виконаних робіт і затрат (форма №КБ-3) на підставі отриманого Замовником рахунку за умови наявності одночасно таких умов:
- виконання Підрядником робіт на суму здійсненої Замовником передоплати та оформлення документів, зазначених у п.4.2 цього Договору;
- підписання Сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) і довідки вартості виконаних робіт і затрат (форма №КБ-3), акту приймання-передачі змонтованого устаткування;
- реєстрації Підрядником в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка складена відповідно до вимог законодавства...
Відповідно до пп. 6.4.1 пункту 6.4 Договору, Підрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи.
Замовник зобов'язаний приймати виконані роботи згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт. Своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи (пп. 6.1.1, 6.1.2 пункту 6.1 Договору).
Як свідчать матеріали справи, на підставі вищезазначеного Договору 05.03.2020 сторонами були складені та підписані Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за березень 2020 року на загальну суму 17586,07 грн, а саме:
- Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 на суму 6301,31 грн;
- Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 на суму 248,94 грн.
- Акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 на суму 10715,16 грн;
- Акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 на суму 320,66 грн.
05.03.2020 сторони також склали та підписали Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за березень 2020 на загальну суму 17586,07 грн з ПДВ.
Позивачем була складена відповідна податкова накладна №6 від 05.03.2020, яка 20.03.2020 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9058989342.
Також ТОВ «ЕЛЕКТРОРЕСУРС» додано до позовної заяви копію рахунку-фактури №ЕР-1333 від 22.07.2020 на суму 17586,07 грн з ПДВ.
24.04.2025 позивач направив відповідачу претензію вих. № 105 від 24.04.2025, в якій вимагав здійснити оплату заборгованості по Договору про закупівлю робіт №Р490417 від 12.04.2017 в сумі 17586,07 грн. На підтвердження направлення та отримання відповідачем зазначеної претензії до позовної заяви додані копії поштового чеку від 24.04.2025 про направлення рекомендованого листа № 6903204736121 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з яким воно було вручено адресату 28.04.2025.
Проте, як зазначив позивач, відповідач оплату за виконані позивачем роботи не здійснив, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/1458/25.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1 статей 13 та 14 ЦК передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 837 § 1 глави 61 ЦК України, за договором підряду підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
В частинах 1 та 2 ст. 875 § 3 глави 61 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
З положень ч. 1 ст. 853 ЦК України слідує, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
В частині 1 ст. 854 ЦК України визначено: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Судом встановлено, що в рамках Договору про закупівлю робіт №Р490417 від 12.04.2017 позивачем були виконані будівельні роботи, що підтверджується Актами №№1-4 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за березень 2020 на загальну суму 17586,07 грн, які підписані сторонами 05.03.2020 без зауважень. Докази пред'явлення відповідачем претензій щодо якості робіт або про виявлені недоліки у процесі прийняття робіт в матеріалах справи відсутні.
Як зазначив позивач у позові, враховуючи умови п. 4.3 Договору, строк оплати слід рахувати саме з дати виставлення рахунку, тому граничний термін розрахунку припадає на 18.01.2021 (22.07.2020 + 180 днів), у зв'язку з чим починаючи з 19.01.2021 наявне прострочення відповідача щодо виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на відсутність доказів направлення позивачем відповідачу та отримання відповідачем вказаного рахунку, який є підставою для здійснення оплати.
Зі змісту п. 4.3 Договору слідує, що Замовник здійснює розрахунки за виконані роботи протягом 180 календарних днів після підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт і довідки вартості виконаних робіт і затрат.
Тобто саме Акти приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт є тими первинними документами, на підставі яких виникає обов'язок сплати.
Натомість рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням має лише інформаційний характер.
Так, рахунок на оплату є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за переданий товар або надані послуги, і за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, встановленим у статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки рахунком не фіксується господарська операція чи дозвіл на її проведення.
Суд зазначає, що відсутність доказів отримання відповідачем рахунку не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України й не звільняє замовника від обов'язку з оплати прийнятих ним робіт. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.
Надані позивачем докази у їх сукупності є належними доказами, які підтверджують факт виконання ним будівельних робіт за Договором на загальну суму 17586,07 грн та прийняття їх відповідачем.
Зазначення у договорі умови про те, що оплата здійснюється, в т.ч. на підставі рахунку, не змінює строк виконання грошового зобов'язання, який пов'язується з моментом (датою) підписання сторонами Акта(-ів) приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2В), який(-і) є підтвердженням факту виконання Підрядником робіт та прийняття їх Замовником.
При цьому, банківські платіжні реквізити сторін наведені у розділі ХІV Договору та у Додаткових угодах до нього.
Отже вартість виконаних позивачем робіт відповідачу була відома з Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт і повинна була ним сплачена у строк, визначений п. 4.3 Договору, а саме - протягом 180 календарних днів після підписання сторонами Актів №№1-4 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 і Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за березень 2020, яке відбулось 05.03.2020, тобто - до 01.09.2020 включно.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України, засадами цивільного законодавства, зокрема, є: справедливість, добросовісність та розумність.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, зокрема, визначено, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20).
Суд виходить з того, що у принципі добросовісності, а саме - при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору підрядник бере на себе обов'язок виконати певну роботу, водночас замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Враховуючи вищевикладене, за наявності підписаних сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт і Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, викладені у відзиві заперечення відповідача щодо ненастання строку виконання зобов'язання з оплати виконаних позивачем будівельних робіт є безпідставними.
Відповідач доказів виконання зобов'язання щодо оплати, в т.ч. часткової оплати, заявленої до стягнення суми заборгованості за виконані позивачем роботи, строк виконання якого настав, суду не надав.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 17586,07 грн основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 11874,53 грн інфляційних втрат за період прострочення: лютий 2021 - березень 2025 та суми 2278,00 грн - 3% річних, нарахованих за період прострочення з 19.01.2021 по 13.05.2025 включно (1576 днів прострочення).
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст.625 Цивільного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21 зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем оплати виконаних позивачем робіт на суму 17586,07 грн, у позивача виникло право на нарахування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення вказаного грошового зобов'язання.
Щодо наведених у запереченні доводів відповідача про форс-мажорні обставини, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 9.1, 9.3, 9.4 Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення форс-мажору (обставин непереборних сили), які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін. Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії форс-мажору (обставин непереборної сили), повинна не пізніше ніж протягом 10-ти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Документом, який засвідчує настання форс-мажору (обставин непереборної сили) та строку його (їх) дії є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова Верховного Суду від 25.01.2022 № 904/3886/21).
При цьому, в силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
Суд зазначає, що введений в України з 24.02.2022 воєнний стан, який на теперішній час не припинено, є загальновідомою обставиною дії форс-мажорних обставин в Україні до їх офіційного закінчення, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України в листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
Однак, лист ТПП є лише одним із документів, необхідних для доведення форс-мажору, та не є доказом наявності форс-мажору у кожному конкретному випадку невиконання договірних зобов'язань.
Сторона, яка заявляє про те, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок форс-мажорних повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Крім того, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Суд бере до уваги, що обов'язок відповідача з оплати виконаних позивачем робіт на підставі Договору виник ще до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. Матеріалами справи не підтверджується причинно-наслідковий зв'язок між введенням воєнного стану в Україні та неможливістю відповідача своєчасно виконати свої зобов'язання за Договором.
При цьому, слід зазначити, що як відповідач так і позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов'язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.
Якщо обидві сторони правочину є суб'єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб'єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Таким чином, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми, це не звільняє його від відповідальності визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Також відповідно до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25), враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено. При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних (п.п. 115-117 постанови).
Разом з тим, суд зауважує, що заяви відповідача по суті справи (відзив, заперечення на відповідь на відзив) не містять звернень до суду з проханням про зменшення відсотків річних; у запереченні на відповідь на відзив міститься лише посилання на право суду зменшити штрафні санкції.
Як зазначалось вище, факт прострочення відповідачем оплати виконаних позивачем робіт на суму 17586,07 грн є доведеним, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання в цілому є обґрунтованими.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум 3% річних, в межах заявленого періоду прострочення протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання грошового зобов'язання, суд встановив, що у розрахунку допущена арифметична помилка. Фактично за заявлений позивачем період нарахування (з 19.01.2021 по 13.05.2025) стягненню з відповідача на користь позивача належить сума 2276,55 грн 3% річних. Отже в іншій частині вимог про стягнення 3% річних судом відмовляється.
Розрахунок інфляційних втрат в межах заявленого позивачем періоду нарахування з лютого 2021 по березень 2025 в розмірі 11874,53 грн здійснений позивачем правильно, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом у заявленому позивачем розмірі.
На підставі усього вищевикладеного, в цілому заявлені позовні вимоги задовольняються судом частково.
У відзиві та у запереченні на відповідь на відзив відповідачем заявлено про розстрочення виконання рішення на три місяці. В обґрунтування заяви зокрема зазначено, що станом на 01.04.2025 року дебіторська заборгованість споживачів перед АТ «Запоріжжяобленерго» складає 3 114 613 тис. грн. Наявна дебіторська заборгованість не тільки не приносить прибутку, але і поставила відповідача у скрутне становище при здійсненні розрахунків з іншими підприємствами. Кредиторська заборгованість відповідача перед ДП «Енергоринок» станом на 01.04.2025 року складає 680 166 тис.грн. Також, у АТ «Запоріжжяобленерго» існує кредиторська заборгованість за роботи та послуги, постачання ТМЦ, яка станом на 01.04.2025 року складає 1 883 378 тис.грн., однією з найбільших статтею витрат є розрахунки з постачальниками послуг на ринку електроенергії. Дефіцит обігових коштів АТ «Запоріжжяобленерго» спричинено в тому числі і тим, що тарифи на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання на 2025 рік для АТ «Запоріжжяобленерго» встановлені постановою НКРЕКП від 19.12.2024 року № 2208, якою затверджено статтю «Витрати, пов'язані з купівлею електричної енергії з метою компенсації технологічних витрат електроенергії на її розподіл» з урахуванням прогнозованого рівня ціни купівлі технологічних витрат електроенергії набагато нижчою, що не забезпечує у 2025 році покриття в повному обсязі витрат Товариства, пов'язаних з купівлею електроенергії з метою компенсації технологічних витрат електроенергії на її розподіл. На дефіцит обігових коштів Товариства також вплинули активні бойові дії на окремих територіях Запорізької області та окупація більшої частини території Запорізької області, що призвело до зниження фактичних обсягів розподілу електричної енергії майже вдвічі, внаслідок чого Товариство протягом 2022-2024 років щорічно недотримувало необхідний дохід (більш ніж в два рази проти рівня, встановленого НКРЕКП). Тобто рівень тарифів на послуги з розподілу електричної енергії критично не відповідає фактичним витратам АТ «Запоріжжяобленерго» при здійсненні ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії. Відповідач знаходиться у вкрай важкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду у справі №908/1458/25 у зв'язку з відсутністю коштів на поточних рахунках та наявністю податкового боргу, який станом на 01.04.2025 року складає 884 тис.грн. АТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством критичної інфраструктури, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» та Наказом Міністерства енергетики України від 10.10.2024 № 394. Отже, стабільна та безперебійна робота АТ «Запоріжжяобленерго» є надзвичайно важливою для життєдіяльності всього регіону - Запорізької області. Порушення в роботі АТ «Запоріжжяобленерго» може призвести до негативних наслідків. Об'єктивними обставинами, що можуть істотно ускладнити виконання рішення суду та є підставою для надання розстрочки, зокрема є: - скрутний фінансовий стан АТ «Запоріжжяобленерго», що підтверджується фінансовою звітністю; наявність великого податкового боргу; збільшення дебіторської заборгованості споживачів електричної енергії, щодо яких неможливо вжити заходи припинення, обмеження електропостачання (екологічна, аварійна, технологічна броня) або введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (провадження у справі про банкрутство); значна кредиторська заборгованість АТ «Запоріжжяобленерго» перед ДП «Енергоринок» та ПрАТ «НЕК «Укренерго»; негайне відновлення енергосистеми після ракетно-дронових обстрілів Російською Федерацією задля забезпечення лікарень, госпіталів, підприємств критичної інфраструктури та населення м. Запоріжжя і Запорізької області. На теперішній час АТ «Запоріжжяобленерго» не може сплатити заборгованість за рішенням по справі одним платежем, у зв'язку з чим вважає, що виконання судового рішення може бути розстрочено на три місяці.
Позивач у відповіді на відзив проти заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення заперечив, вказавши, що таке розстрочення не стимулюватиме процедуру виконання рішення суду, а лише сприятиме відповідачу в подальшому порушувати свої зобов'язання та без достатньої правової підстави користуватися майном позивача.
Розглянувши вищезазначену заяву відповідача, суд дійшов до висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Частинами третьою та четвертою статті 331 ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (ч. 5 ст. 331 ГК України).
Надання відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не визначає чіткого переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна здійснюватися судом за правилами ст. 86 ГПК України.
Можливість відстрочення/розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку в будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними або винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. Встановлення необхідності надання відстрочки або розстрочки виконання рішення здійснюється в залежності від конкретних обставин, що мають бути підтверджені відповідними засобами доказування. Питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду має вирішуватись із дотриманням балансу інтересів сторін.
Отже, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення/розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Вирішуючи дане питання, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Суд звертає увагу, що практика Європейського суду з прав людини свідчить, що «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини» (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004).
Звертаючись з заявою про розстрочку виконання рішення на 3 місяці, боржник не надав жодних гарантій, що рішення господарського суду буде ним виконуватись у зазначений строк та, відповідно, надання судом розстрочки буде виправданим.
В свою чергу сплата заборгованості на користь позивача за рішенням суду у даній справі не може ставитись в залежність від фінансових результатів господарської діяльності відповідача, і скрутний фінансовий стан в будь-якому разі не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.
Вирішуючи питання про надання розстрочки виконання рішення, суд також бере до уваги незгоду позивача на надання відповідачу розстрочки.
Невиконання відповідачем грошового зобов'язання виникло задовго до введення в Україні воєнного стану та пов'язаних із цим відповідних наслідків, на які посилається відповідач, і невиконання грошового зобов'язання має місце вже протягом тривалого часу з моменту його виникнення. Крім того, відсутні навіть часткові оплати з боку відповідача, що свідчить про недобросовісність.
Наявність в провадженні господарського суду інших справ за позовами позивача до відповідача також не є підставою для розстрочення виконання рішення у даній конкретній справі. При цьому, сума яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача у даній справі №908/1458/25 не є значною.
На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення.
Щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд враховує наступне.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).
З положень ч. 1, підпункту 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні до суду з даним позовом позивач за платіжною інструкцією № 1246 від 14.05.2025 сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Враховуючи ціну позову та те, що позовна заява надійшла до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», за подання цієї позовної заяви позивач, із застосуванням коефіцієнту пониження ставки судового збору, мав сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн (3028х0,8). Тобто позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Отже судовий збір у розмірі 605,60 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України. Повернення зазначеної суми судового збору буде здійснено ухвалою суду за відповідним клопотанням позивача.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до приписів п. 2 ч. 1 статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 2422,29 грн витрат зі сплати судового збору - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО», код ЄДРПОУ 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОРЕСУРС», код ЄДРПОУ 38520991 (48101, Тернопільська область, Тернопільський район, м. Теребовля, вул. Січових Стрільців, буд. 28) суму 17586 (сімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн 07 коп. основного боргу, суму 2276 (дві тисячі двісті сімдесят шість) грн 55 коп. - 3% річних та суму 11874 (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн 53 коп. втрат від інфляції.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО», код ЄДРПОУ 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОРЕСУРС», код ЄДРПОУ 38520991 (48101, Тернопільська область, Тернопільський район, м. Теребовля, вул. Січових Стрільців, буд. 28) суму 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 29 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 20.08.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва