вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" серпня 2025 р. Справа№ 925/1318/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша промислово - будівельна група «Буд Девелопмент»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2025
у справі № 925/1318/24 (суддя Костянтин Довгань)
за позовом Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша промислово - будівельна група «Буд Девелопмент»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області
про стягнення коштів та виселення,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі також - РВ ФДМУ) звернулось до Господарського суду Черкаської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша промислово - будівельна група «Буд Девелопмент» (далі також - Товариство), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (далі також - ДСА), про стягнення заборгованості за договорами оренди нерухомого майна від 11.0.7.2023, а саме, 36 612,64 грн основного боргу, 5534,09 грн пені та 159410,72 грн неустойки за неповернення майна та про виселення із гаражних боксів, літ. Б-2, № 2, площею 65,7 кв.м, № 4, площею 65,0 кв.м, № 5, площею 65,9 кв.м, № 6, площею 65,0 кв.м, № 7, площею 67,6 кв.м (загальна площа 329,20 кв.м), що знаходяться за адресою: вул. О. Дашковича, 66, м. Черкаси, Черкаська область.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.04.2025 у справі №925/1318/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Перша промислово-будівельна група «Буд Девелопмент» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях 36 612,64 грн заборгованості з орендної плати, 5 534,09 грн пені, 159 410,72 грн неустойки за неповернення майна, 6 056,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю Перша промислово-будівельна група «Буд Девелопмент» із гаражних боксів, літ. Б-2, № 2, площею 65,7 кв.м, № 4, площею 65,0 кв.м, № 5, площею 65,9 кв.м, № 6, площею 65,0 кв.м, № 7, площею 67,6 кв.м (загальна площа 329,20 кв.м), що знаходяться за адресою: вул. О. Дашковича, 66, м. Черкаси, Черкаська область.
Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей 17, 24, 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статей 11, 16, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 785 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), статей 20, 173-175, 193 Господарського кодексу України (далі також - ГК України) а також встановленими судом обставинами укладення між РВ ФДМУ і Товариством договорів оренди державного майна, передачею предмету оренди від балансоутримувача (ДСА) орендарю (Товариство), відсутністю доказів сплати орендної плати з першого місяця оренди, припинення договору оренди в односторонньому порядку у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати орендної плати більше, ніж за три місяці, наявністю підстав для нарахування та стягнення не тільки суми основного боргу, а й пені, у зв'язку із простроченням строків сплати орендних платежів, а також неустойки у розмірі подвійної орендної плати, з огляду на неповернення предмету оренди після припинення договору оренди.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша промислово - будівельна група «Буд Девелопмент» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Товариство вказує на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Так, судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин сторін ч.6 ст. 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Судом не надано належної оцінки обставинам неможливості користування орендарем гаражними боксами, що є предметом оренди за договорами від 11.07.2024. Так, матеріалами справи підтверджується, що власник земельної ділянки, на якій розташовано гаражні бокси, обмежив доступ до єдиної дороги до цих приміщень шляхом зачинення воріт на замок.
Товариство наполягає на тому, що його обов'язок з повернення орендованого майна орендарю не настав, оскільки, в порушення умов договору, Балансоутримувач не оглядав об'єкт оренди та не направляв орендарю на підпис акти повернення майна з оренди.
Безпідставним є нарахування та стягнення неустойки за договором, оскільки за умовами договору така неустойка стягується лише у випадку користування орендарем об'єктами оренди після підписання актів приймання-передачі майно, чого, як встановлено судом першої інстанції так і не відбулось.
Необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для перерахування забезпечувальних депозитів за договорами оренди від 11.07.2023 до державного бюджету, оскільки під час розгляду спору судом першої інстанції не встановлено обставин, передбачених п. 4.7. договорів оренди. Товариство зауважує на відсутності підстав для застосування умов п. 4.7. договорів оренди до забезпечувальних депозитів, натомість, вони мають бути використані у порядку, визначеному п. 4.8. договорів оренди.
Вважає, що позов заявлено неналежним позивачем, оскільки власником майна є ДСА, а не РВФДМУ, відповідно, саме ДСА як власник майна може вимагати виселити Товариство з належних йому приміщень.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша промислово-будівельна група «Буд Девелопмент» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша промислово-будівельна група «Буд Девелопмент» на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2025 у справі №925/1318/24 та призначено розгляд скарги на 03.07.2025. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 18.06.2025. Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1318/24.
09.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/1318/24.
17.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не визнає вимог апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. Позивач зазначає, що апеляційна скарга містить хибні твердження щодо неврахування орендодавцем сплаченого Товариством авансового внеску, його розміру та забезпечувального депозиту; висновки суду про те, що Регіональне відділення виступає належним позивачем у справі підтверджуються правовою позицією Верховного Суду з цього питання, викладеною у ряді постанов від 04.03.2020 у справі 910/6475/19, від 22.10.2019 у справі №910/3705/19. Водночас, позивач зауважив, що виселення боржника із нежитлового приміщення, яке раніше перебувало у нього в оренді, є ефективним способом захисту порушеного права, адже полягає у поверненні орендованого майна від боржника.
01.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача Семеняки І.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з його участю 03.07.2025 в судовому засіданні Господарського суду Черкаської області у справі №925/673/25.
02.07.2025 від Іщенка Романа Петровича, представника позивача у справі, надійшло клопотання про надання йому можливості приймати участь у судових засіданнях під час розгляду справи №925/1318/24 у режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 вищевказане клопотання представника позивача Іщенка Романа Петровича про надання йому можливості приймати участь у судових засіданнях у справі №925/1318/24 у режимі відеоконференції задоволено.
Цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 14.08.2025 на 10 год.20хв.
07.08.2025 через підсистему «Електронний суд» від Барілова С.А., представника відповідача надійшло клопотання про надання йому можливості приймати участь у судових засіданнях під час розгляду справи №925/1318/24 у режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 вищевказане клопотання представника відповідача задоволено повністю.
В судовому засіданні 14.08.2025 представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю, застосувавши до вимог про стягнення коштів та вимоги про виселення наслідки спливу строку позовної давності.
Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вказуючи на безпідставність її доводів та вимог, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду - залишити без змін.
14.08.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша промислово-будівельна група «Буд Девелопмент», дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.07.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша промислово-будівельна група «Буд Девелопмент» було укладено Договори оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за № 2302 та № 2303 (далі Договір № 2302; Договір № 2303; Договори оренди).
Об'єктом Договорів оренди є гаражні бокси, літ. Б-2, № 2, площею 65,7 кв.м, № 4, площею 65,0 кв.м, № 5, площею 65,9 кв.м, № 6, площею 65,0 кв.м, № 7, площею 67,6 кв.м (загальна площа 329,20 кв.м), що знаходяться за адресою: вул. О. Дашковича, 66, м. Черкаси, Черкаська область.
Вказане у Договорі № 2302 та Договорі № 2303 державне майно обліковується на балансі Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (далі - Балансоутримувач).
Відповідно пунктів 9.1 розділу І Договорів оренди місячна оренда плата за Договором № 2302 становила - 6 001,00 грн; за Договором № 2303 7 501,00 грн.
Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 розділу І договорів оренди (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди. За умовами п.16 розділу І Договорів оренди орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50/50.
Згідно з пунктами 2.1. розділу ІІ договорів оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна.
Майно передане в оренду відповідачу за актами приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.07.2023.
Договори оренди укладені на строк дії правового режиму воєнного стану в Україні та 12 місяців після його припинення чи скасування.
Договори оренди та акти приймання-передачі підписані представниками сторін за допомогою кваліфікованих електронних підписів.
Надаючи оцінку встановленим судом обставинам, колегія суддів керується приписами ст. 11 ЦК України, якою визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. ст. 509, 526 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що за правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди, за яким, відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Під час розгляду справи судом першої інстанції також було встановлено, що договори оренди були припинені в односторонньому порядку внаслідок наявності прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців.
Так, за змістом ч. ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
За умовами п.12.7.1. розділу ІІ Договорів оренди у разі допущення орендарем прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або якщо сумарна заборгованість з орендної плати більша ніж плата за три місяці договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця.
У зв'язку з неналежним виконанням умов Договорів оренди та у відповідності до пунктів 12.8. цих договорів листом РВ ФДМУ від 29.11.2023 № 50-12.01-2904 Товариство було поінформовано про наявність підстав для одностороннього розірвання договорів оренди з ініціативи орендодавця внаслідок невиконання орендарем договірних зобов'язань та запропоновано останньому усунути порушення у встановлений цим листом строк.
05.01.2024 Товариству повторно був направлений лист № 50-12.01-039 з вимогою виконати взяті за договорами оренди зобов'язання.
Оскільки Товариство не усунуло виявлені порушення, то РВФДМУ було скеровано на адресу відповідача лист про припинення договорів оренди від 16.01.2024 № 50-12.1-135.
За умовами абз. 3 п. 12.8. розділу ІІ Договорів оренди договір вважається припиненим на п'ятий робочий день після надіслання орендодавцем орендарю листа про дострокове припинення цього договору. Орендодавець надсилає орендарю лист про дострокове припинення цього договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна. Дата дострокового припинення цього договору на вимогу орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні орендодавця.
Лист про дострокове припинення договорів оренди позивачем був відправлений 16.01.2024, що підтверджується вказаною датою на штемпелі на поштовому відправленні.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про припинення договорів оренди в односторонньому порядку з 23.01.2024 відповідає умовам договорів оренди та нормам ст. 651 ЦК України, ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів також враховує, що Товариством обставина припинення дії договорів оренди з 23.01.2024, - не оскаржується.
Отже, матеріалами справи підтверджується існування між сторонами договірних зобов'язань та їх припинення в односторонньому порядку.
Предметом спору у справі, що переглядається є кілька вимог РВФДМУ до Товариства, а саме, про:
стягнення орендних платежів за період з 12.07.2023 до 22.01.2024 у розмірі 20340,05 грн за договором №2303 та 16272,59 грн за договором №2302;
стягнення пені за несвоєчасне внесення орендних платежів у розмірі 3074,45 грн за договором №2303 та у розмірі 2459,64 грн за договором №2302;
стягнення неустойки за користування об'єктами оренди після припинення дії договорів, за період з 27.01.2024 до 20.01.2025 у розмірі 88560,20 грн за договором №2303 та у розмірі 70850,52 грн за договором №2302;
виселення Товариства з об'єктів оренди - із гаражних боксів, літ. Б-2, № 2, площею 65,7 кв.м, № 4, площею 65,0 кв.м, № 5, площею 65,9 кв.м, № 6, площею 65,0 кв.м, № 7, площею 67,6 кв.м (загальна площа 329,20 кв.м), що знаходяться за адресою: вул. О. Дашковича, 66, м. Черкаси, Черкаська область.
Переглядаючи справу апеляційному провадженні, колегія суддів виходить з того, що за правилами ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Під час розгляду спору, судом встановлено, що місячна оренда плата за Договором № 2302 становила - 6 001,00 грн; за Договором № 2303 7 501,00 грн (п. 9.1 розділу І Договорів оренди).
Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні - 50/50, щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди (п.16 розділу І Договорів оренди).
Переглядаючи спір, колегія суддів також враховує, що РВФДМУ заявлено вимоги про стягнення належної йому частки орендної плати (50%) за період з 12.07.2023 до 22.01.2024.
За змістом пунктів 3.5, 3.6 розділу ІІ Договорів оренди, у день укладення цього договору або до цієї дати Орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначену у пункті 10 Умов (авансовий внесок з орендної плати), на підставі документів, визначених у пункті 3.6 цього договору. Якщо цей договір укладено за результатами проведення аукціону, то підставою для сплати авансового внесок з орендної плати є протокол про результати електронного аукціону.
Матеріалами справи підтверджується, що 11.07.2023 Товариством на рахунок РВФДМУ, вказаний у договорах оренди, а саме, НОМЕР_1 внесено 7501,00 грн авансового внеску за договором оренди нерухомого майна (арк. 79).
Пунктом 3.8. розділу ІІ Договорів оренди встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або Балансоутримувачем (в частині, належній Балансоутримувачу). Орендодавець і Балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у Орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов'язані з поданням позову.
За змістом п. 3.9. розділу ІІ Договорів оренди, на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Відповідно до п. 3.10 розділу ІІ Договорів оренди надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету або Балансоутримувачу, підлягає в установленому порядку зарахуванню в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого зарахування у зв'язку з припиненням орендних відносин - поверненню Орендарю. Сума орендної плати, сплаченої авансом відповідно до пункту 3.5 цього договору, підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за перші місяці оренди після підписання акта приймання-передачі Майна.
Колегія суддів під час перерахунку заявлених до стягнення сум враховує, що авансовий платіж у розмірі 7501,00 грн за договором оренди №2303 було у повному обсязі перераховано на рахунок РВФДМУ, відповідно, доводи Товариства про необхідність врахування під час розрахунку заборгованості перед РВФДМУ всього розміру авансу, - є мотивованими та відповідають умовам п. 3.10 розділу ІІ Договору оренди №2303 від 11.07.2023.
Водночас, Товариством не надано доказів перерахування авансового платежу у розмірі 6001,00 грн за договором оренди №2302 від 11.07.2023 на рахунок РВ ФДМУ також у повному обсязі, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає мотивованим врахування під час розрахунку розміру орендних платежів лише 50% авансового платежу, як такого, що, за доводами РВФДМУ надійшов на його рахунок.
Оскільки договори оренди було припинено з 23.01.2024, орендар мав сплатити орендні платежі за 21 день липня 2022 року, за повні місяці серпень - грудень 2023 року, а також за 22 дні січня 2024 року, що, з урахуванням внесення Товариством авансу за перші місяці оренди, за підрахунком апеляційного суду складає 16 163,97 грн за договором 2302 (19 164,47 грн (2 032,59 грн + 15 002,5 грн +2 129,38 грн) - 3000,5 грн) та 16 453,64 грн за договором 2303 (23 954,64 грн (2 540,58 грн +18 752,5 грн + 2 661,56 грн) - 7501,00 грн).
Оскільки РВ ФДМУ заявлено до стягнення 20340,05 грн за договором №2303 та 16 272,59 грн за договором №2302, то, враховуючи розрахунки апеляційного суду, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 16 453,64 грн за договором 2303 та 16 163,97 грн за договором 2302.
Крім цього, РВ ФДМУ було заявлено вимоги про стягнення пені за несвоєчасне внесення Товариством орендних платежів.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
З системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).
Водночас, ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як уже було зауважено, п.3.8. розділу ІІ Договорів оренди сторони узгодили, що на суму заборгованості орендаря з орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
РВФДМУ, керуючись умовами Договорів оренди, з урахуванням положень ст.232 ГК України, нарахував відповідачу пеню за період з 12.07.2023 по 15.07.2024 за Договором № 2302 в сумі 2 459,64 грн та за Договором № 2303 в сумі 3 074,45 грн.
Перевіряючи заявлений до стягнення розмір пені за договором №2302, колегія суддів виходить з того, що за липень 2023 року прострочення сплати орендної плати відсутнє, з огляду на внесення Товариством авансу.
За серпень 2023 року пеня нараховується на 2 032,6 грн невнесеної орендної плати за період з 16.08.2023 до 16.02.2024 та складає 359,42 грн;
за вересень 2023 року пеня нараховується на 3000,5 грн за період з 16.09.2023 до 16.03.2024 та складає 490,01 грн;
за жовтень 2023 року пеня нараховується на 3000,5 грн за період з 16.10.2023 до 16.04.2024 та складає 465,07 грн;
за листопад 2023 року пеня нараховується на 3000,5 грн за період з 16.11.2023 до 16.05.2024 та складає 444,33 грн;
за грудень 2023 року пеня нараховується на 3000,5 грн за період з 16.12.2023 до 16.06.2024 та складає 434,03 грн;
за січень 2024 року пеня нараховується на 2 129,38 грн за період з 16.01.2022 до 16.07.2024 та складає 299,22 грн.
Отже, за перерахунком колегії суддів, загальний розмір пені, передбаченої п. 3.8. розділу ІІ договору оренди №2302 складає 2 492,08 грн.
Оскільки РВ ФДМУ за договором № 2302 заявив вимоги про стягнення пені у розмірі 2 459,64 грн, тобто меншому, ніж встановлено апеляційним судом, колегія суддів приходить до висновку, що у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Перевіряючи заявлений до стягнення розмір пені за договором №2303, колегія суддів виходить з того, що за липень та серпень 2023 року прострочення сплати орендної плати відсутнє, з огляду на внесення Товариством авансу безпосередньо на рахунок РВ ФДМУ.
За вересень 2023 року пеня нараховується на 2 540,58 грн невнесеної орендної плати за період з 16.09.2023 до 16.03.2024 та складає 414,90 грн;
за жовтень 2023 року пеня нараховується на 3 750,5 грн за період з 16.10.2023 до 16.04.2024 та складає 581,32 грн;
за листопад 2023 року пеня нараховується на 3 750,5 грн за період з 16.11.2023 до 16.05.2024 та складає 555,40 грн;
за грудень 2023 року пеня нараховується на 3 750,5 грн за період з 16.12.2023 до 16.06.2024 та складає 542,52 грн;
за січень 2024 року пеня нараховується на 2 661,56 грн за період з 16.01.2022 до 16.07.2024 та складає 374,00 грн.
Отже, за перерахунком колегії суддів, загальний розмір пені, передбаченої п. 3.8. розділу ІІ договору оренди №2303 складає 2 468,14 грн.
Оскільки РВ ФДМУ за договором № 2303 заявив вимоги про стягнення пені у розмірі 3 074,45 грн, тобто більшому, ніж встановлено апеляційним судом, колегія суддів приходить до висновку, що у цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Крім цього, РВ ФДМУ було заявлено вимоги про стягнення неустойки за користування об'єктами оренди після припинення дії договорів, за період з 27.01.2024 (строк виконання обов'язку з повернення майна) до 20.01.2025 (розгляд спору у підготовчому засіданні) у розмірі 88560,20 грн за договором №2303 та у розмірі 70850,52 грн за договором №2302.
Переглядаючи спір у цій частині, колегія суддів виходить з того, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються умовами договору та нормами ЦК України.
Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Аналогічні положення вміщено до договорів оренди від 11.07.2023.
Так, відповідно до пункту 4.1 розділу ІІ Договорів оренди, у разі їх припинення орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів звільнити орендоване майно від належних йому речей і повернути орендоване майно за актом повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід'ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, разом із такими поліпшеннями чи капітальним ремонтом.
Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з того, що договори оренди від 11.07.2023 були підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору. Натомість, припинення Договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві майно у стані, в якому воно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід'ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, разом із такими поліпшеннями чи капітальним ремонтом.
За змістом пункту 4.2. розділу ІІ Договорів оренди протягом трьох робочих днів з моменту припинення цих договорів Балансоутримувач зобов'язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за договорами оренди та за договорами відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю в акті повернення з оренди орендованого майна.
Балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники орендарю.
Орендар зобов'язаний підписати три примірники акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від балансоутримувача і одночасно повернути балансоутримувачу два примірники підписаних орендарем актів разом із ключами від об'єкта оренди та звільнити майно одночасно із поверненням підписаних орендарем актів.
Згідно пункту 4.3. розділу ІІ Договорів оренди майно вважається поверненим з оренди з моменту підписання Балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,
листом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 31.01.2024 № 01-352/24 позивача було поінформовано про направлення 26.01.2024 засобами поштового зв'язку актів повернення майна на адресу відповідача.
Відповідач лист Балансоутримувача залишив без відповідного реагування, майно з оренди у встановленому порядку не повернув.
Надаючи оцінку цим обставинам, колегія суддів керується нормами статей 610, 611, 612 ЦК України, якими визначено, що невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами ст. 610 ЦК України та ст. 216 ГК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Законодавець у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Правові наслідки порушення умов договору оренди державного майна визначені відповідними нормами ЦК України та ГК України та умовами укладених між сторонами договорів оренди від 11.07.2023.
Невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Отже, відповідно до ст. 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою ст. 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
Надаючи оцінку діям Товариства щодо виконання обов'язку з повернення орендованого майна після закінчення строку оренди, колегія суддів виходить із встановлених судом обставин повідомлення Товариства листом про припинення дії договорів оренди від 11.07.2023 в односторонньому порядку, а також, що Товариство цю обставину не заперечує.
Колегія суддів відхиляє доводи Товариства про те, що неотримання ним від Балансоутримувача актів повернення майна спростовує наявність обов'язку повернути майно орендарю.
Колегія суддів зауважує, що обов'язок Товариства як наймача повернути річ після припинення дії договору виникає в момент припинення дії договору та має бути виконаний у встановлений у договорі строк. Неотримання Товариством актів повернення майна, за своєю правовою природою не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України (тобто обставиною яка впливає на виконання Товариством обов'язку з повернення майна) та не є прострочкою кредитора, у розумінні ст. 613 ЦК України (тобто діями Балансоутримувача без вчинення яких Товариство не могло повернути майно з користування).
У підсумку, матеріалами справи підтверджується, а Товариством не заперечується, що після припинення дії договорів оренди від 11.07.2023 воно продовжувало користуватись об'єктами оренди та не повертало їх у встановлений договорами спосіб. Товариство не зверталось ні до балансоутримувача, ні до орендодавця з вимогою прийняти у нього об'єкти.
Тобто, матеріали справи не місять доказів неможливості повернення майна орендарем орендодавцю або балансоутримувачу.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування до Товариства неустойки, передбаченої законом та умовами договору за неповернення майна з оренди.
Положеннями ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов'язання.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).
Тобто, неустойка згідно із ч. 2 ст. 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).
Водночас, неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
За розрахунком суду апеляційної інстанції, неустойка нараховується за 4 дні січня 2024 року, повні місяці лютий-грудень 2024 року та 20 днів січня 2025 року та за договором 2302 складає 70 656,92 грн (35 328,46 грн (387,16 грн + 33005,5 грн + 1935,8 грн)*2), а за договором 2303 складає - 88 318,04 грн (44 159,02 грн (483,92 грн + 41 255,5 грн + 2 419,6 грн)*2).
Оскільки РВФДМУ було заявлено вимоги про стягнення неустойки за користування об'єктами оренди після припинення дії договорів у розмірі 70850,52 грн за договором №2302 та у розмірі 88560,20 грн за договором №2303, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги підлягають частковому задоволенню.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи Товариство про відсутність підстав для застосування п. 4.7 розділу ІІ договорів оренди від 11.07.2023 та перерахування сплаченого Товариством депозиту до державного бюджету.
Так, п. 4.7. розділу ІІ договорів оренди від 11.07.2023 встановлено, що орендодавець перераховує забезпечувальний депозит у повному обсязі до державного бюджету, якщо:
Орендар відмовився від підписання акта повернення з оренди орендованого Майна у строк, визначений цим договором, або створює перешкоди у доступі до орендованого Майна представників Балансоутримувача або Орендодавця з метою складення такого акта;
Орендар не підписав в установлені строки договір оренди Майна за результатами проведення аукціону на продовження цього договору оренди, в якому Орендар оголошений переможцем.
Так, як мотивовано зауважено судом першої інстанції, докази, що містяться в матеріалах справи, та зміст відзиву Товариства свідчать про відмову останнього від повернення майна з оренди.
Отже, під час судового розгляду судом першої інстанції було встановлено наявність підстав для застосування п. 4.7 Розділу ІІ договорів оренди від 11.07.2023, що унеможливлює застосування п. 4.8. Розділу ІІ договорів оренди від 11.07.2023 та врахування забезпечувального депозиту під час розрахунків між орендодавцем та орендарем.
Колегія суддів підкреслює, що доводи апеляційної скарги не містять доказів того, що Товариство було готове передати об'єкти оренди орендодавцю (балансоутримувачу), і саме внаслідок дій останніх не було підписано відповідні акти повернення майна.
Сукупність доказів, що є у матеріалах справи, вказує на те, що Товариство, отримавши об'єкти оренди, почало ними користуватись, однак не сплачувало орендну плату, що й зумовило припинення договору в односторонньому порядку, а також уже більше року після припинення дії договорів оренди продовжує користуватись об'єктами оренди. Ним не було вжито дій не тільки щодо підписання актів повернення майна, а й щодо, хоча б, передачі ключів від гаражних боксів орендодавцю чи балансоутримувачу, що б, принаймні, вказувало на бажання Товариства повернути об'єкти оренди та не користуватись ними.
Колегія суддів також не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин сторін ч.6 ст. 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Надаючи оцінку обставинам неможливості користування орендарем гаражними боксами, що є предметом оренди за договорами від 11.07.2024, на підтвердження яких додано акти про недопуск до орендованого нерухомого майна від 21.08.2023, від 04.09.2023, та від 01.10.2023 та зі змісту яких убачається обмеження власником земельної ділянки, на якій розташовано гаражні бокси, доступу до єдиної дороги до цих приміщень шляхом зачинення воріт на замок, суд першої інстанції мотивовано наголосив на тому, що оскільки акти складені директором товариства Ігорем Семенякою у присутності свідків, які можливо являються працівниками товариства, але без участі представників Балансоутримувача та Регіонального відділення, то акти не можуть вважатись достатніми та належними у розумінні ст.78 ГПК України.
Колегія суддів також звертає увагу Товариства на те, що умовами п. 12.9.2 Розділу ІІ договорів оренди від 11.07.2023 встановлено, що цей договір може бути достроково припинений на вимогу Орендаря, якщо протягом двох місяців після підписання акта приймання-передачі Орендар не матиме можливості використовувати об'єкт або приступити до виконання ремонтних робіт на об'єкті через відсутність на об'єкті можливості підключення до комунальних послуг, або відмови Балансоутримувача укласти із Орендарем договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю, або відмови постачальників відповідних комунальних послуг укласти із Орендарем договори на постачання таких послуг протягом одного місяця з моменту звернення Орендаря (за умови, що Орендар звернувся до таких постачальників послуг не пізніше ніж протягом одного місяця після підписання акта приймання-передачі Майна).
Пунктом 12.10. Розділу ІІ договорів оренди від 11.07.2023 визначено, що про виявлення обставин, які дають право Орендарю на припинення договору відповідно до пункту 12.9 цього договору, Орендар повинен повідомити Орендодавцю і Балансоутримувачу із наданням відповідних доказів протягом трьох робочих днів після закінчення строків, передбачених пунктом 12.9 договору. Якщо протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення Орендаря зауваження Орендаря не будуть усунені, Орендар надсилає Орендодавцю і Балансоутримувачу вимогу про дострокове припинення цього договору і вимогу про повернення забезпечувального депозиту і сплачених сум орендної плати. Вимоги Орендаря, заявлені після закінчення строків, встановлених цим пунктом договору, задоволенню не підлягають.
Тобто, умовами договору охоплюється спірна ситуація щодо неможливості використання орендарем гаражних боксів. Надані Товариством акти датовані 21.08.2023, від 04.09.2023, та від 01.10.2023. Перші два акти охоплюються періодом, встановленим п. 12.9.2 Розділу ІІ договорів оренди від 11.07.2023. Однак, Товариство не зверталось до орендодавця та балансоутримувача з вимогою про усунення виявлених ним недоліків, зокрема, в частині неможливості використання орендованого майна у зв'язку з відсутністю доступу до такого майна. Перший лист Товариства до орендодавця, датований груднем 2023 року, містить прохання про внесення змін до договорів оренди, а не вимогу про усунення виявлених орендарем недоліків.
Оскільки за змістом ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, і при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, то вчинення Товариством дій поза межами умов укладених ним договорів оренди має відповідні наслідки. Зокрема, у межах спірних правовідносин сторін - це стягнення основного боргу, неустойки та виселення з орендованих приміщень.
РВ ФДМУ також заявлено вимогу про виселення Товариства з орендованих ним приміщень, наполягаючи, що невиконання відповідачем зобов'язання, щодо своєчасного повернення об'єкта оренди після припинення договірних відносин є підставою для примусового його виселення із зайнятих ним приміщень державної власності в порядку, встановленому Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про наявність підстав для виселення Товариства з орендованих ним приміщень, колегія суддів виходить з того, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист свого цивільного права та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права та інтересу.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Норми статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів. Одним із таких способів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений Цивільним кодексом України) суперечить завданням цивільного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом цивільних спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, спір у даній справі пов'язаний з орендними правовідносинами, що виникли на підставі договорів оренди від 11.07.2023, та які були припинені в односторонньому порядку.
Як уже було зауважено колегією суддів, згідно з частиною першою статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
За змістом п. 4.2 Розділу ІІ договорів оренди від 11.07.2023, орендар зобов'язаний підписати три примірники акта повернення з оренди орендованого Майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від Балансоутримувача і одночасно повернути Балансоутримувачу два примірники підписаних Орендарем актів разом із ключами від об'єкта оренди (у разі, коли доступ до об'єкта оренди забезпечується ключами) та звільнити Майно одночасно із поверненням підписаних Орендарем актів.
Не пізніше ніж на четвертий робочий день після припинення договору Балансоутримувач зобов'язаний надати Орендодавцю примірник підписаного акта повернення з оренди орендованого Майна або письмово повідомити Орендодавцю про відмову Орендаря від підписання акта та/або створення перешкод Орендарем у доступі до орендованого Майна з метою його огляду, та/або про неповернення підписаних Орендарем примірників акта.
Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом повернення об'єкта договору оренди.
Встановивши обставини невиконання Товариством фактичного обов'язку щодо повернення майна, а також ухилення від підписання актів повернення майна, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відповідність позовної вимоги про його виселення як примусового виконання обов'язку в натурі, - приписам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України
При цьому, колегія суддів зазначає, що оскільки виселення полягає у поверненні (звільненні) орендованого майна від боржника та його майна, слід дійти висновку, що РВФДМУ обрано ефективний спосіб захисту порушеного права і задоволення такої вимоги призведе до дійсного захисту його порушеного права та законного інтересу без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Колегія суддів також відхиляє доводи Товариства про те, що позов заявлено неналежним позивачем, оскільки власником майна є ДСА, а не РВФДМУ, відповідно, саме ДСА як власник майна може вимагати виселити Товариство з належних йому приміщень.
Так, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, гаражні бокси, що є об'єктами договорів оренди від 11.07.2023 є державною власністю.
За умовами договорів оренди, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є орендодавцем майна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша промислово-будівельна група «Буд Девелопмент», - орендарем, а Державна судова адміністрація - балансоутримувачем об'єктів оренди.
За сталою правовою позицією Верховного Суду (наприклад, постанова ВС від 01.10.2019 у справі № 910/4446/19), саме орендодавцеві, як власнику майна належить право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів. Натомість, чинне законодавство не надає балансоутримувачу права як виступати орендодавцем щодо спірного нерухомого майна та мати права орендодавця, так і заявляти вимогу про зобов'язання орендаря повернути орендоване майно.
Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є вмотивованими. Однак, судом першої інстанції неправильно визначено розмір позовних вимог, для задоволення яких є правові підстави. Зокрема, за наслідками апеляційного провадження встановлено наявність фактичних та правових підстав для задоволення вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 16 453,64 грн за договором 2303 та 16 163,97 грн за договором 2302, стягнення пені у розмірі 2 468,14 грн за договором №2303 та у розмірі 2 492,08 грн за договором №2302, про стягнення неустойки у розмірі 88 318,04 грн за договором 2303 та у розмірі 70 656,92 грн за договором 2302.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2025 підлягає зміні шляхом викладення його резолютивної частини у новій редакції.
Колегія суддів також враховує, що оскільки вимоги апеляційної скарги зводяться до скасування оскаржуваного рішення суду та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову, то підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша промислово - будівельна група «Буд Девелопмент».
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша промислово - будівельна група «Буд Девелопмент» на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2025 у справі № 925/1318/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2025 у справі №925/1318/24 - змінити.
Викласти резолютивну частину рішення у такій редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Перша промислово-будівельна група «Буд Девелопмент» (ідентифікаційний код: 41230386; вул.Б.Вишневецького,145, м. Черкаси, 18001) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (ідентифікаційний код: 43173325; проспект Голосіївський,50, м. Київ, 03039):
- 32 617,61 грн (тридцять дві тисячі шістсот сімнадцять грн 61 коп.) заборгованості з орендної плати,
- 4 960,22 грн (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят грн 22 коп.) пені,
- 158 974,96 грн (сто п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят чотири грн 96 коп.) неустойки за неповернення майна,
- 5 894,68 грн (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто чотири грн 68 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю Перша промислово-будівельна група «Буд Девелопмент» (ідентифікаційний код: 41230386) із гаражних боксів, літ. Б-2, № 2, площею 65,7 кв.м, № 4, площею 65,0 кв.м, № 5, площею 65,9 кв.м, № 6, площею 65,0 кв.м, № 7, площею 67,6 кв.м (загальна площа 329,20 кв.м), що знаходяться за адресою: вул. О. Дашковича, 66, м. Черкаси, Черкаська область.»
3. Доручити Господарському суду Черкаської області видати накази на виконання даної постанови.
4. Матеріали справи №925/1318/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.08.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко