19.08.2025 Справа №607/12322/25 Провадження №3/607/4979/2025
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунцьо С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Як встановлено у судовому засіданні, громадянин ОСОБА_1 повторно протягом року, а саме 01 червня 2025 року о 17.05 год. в м. Тернополі на вул. Микулинецька, 107, керував транспортним засобом марки «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 , при цьому не мав права керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив п.2.1 «а» Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, та суду пояснив, що керуючи автомобілем він заробляє кошти, які необхідні на лікування важкохворої матері, а іншого джерела доходу у нього не має, тим більше стан його здоров'я не дозволяє йому займатися будь якою іншою роботою пов'язаною із фізичними навантаженнями.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП знайшла своє підтвердження, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Окрім цього, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю доведена матеріалами справи, а саме даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №348303 від 01.06.2025; аудіовізуальному диску; копії постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.06.2025 відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в вигляді штрафу в розмірі 40800 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, на підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП, до строку застосованого адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за цією постановою приєднано невідбуту частину такого адміністративного стягнення за постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2024 року у справі № 607/26989/24, яка набрала законної сили 27 січня 2025 року, та остаточно застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 9 ( дев'ять) років 7 місяців 24 дні.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що сукупність досліджених доказів є переконливими і в повній мірі, поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_1 а саме те, що адміністративне правопорушення мало місце внаслідок порушення ним п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, відповідно до якого, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність викладених в матеріалах справи обставин адміністративного правопорушення не вбачається, оскільки вони є повними, послідовними та повністю узгоджуються між собою.
За таких обставин, оглянувши матеріали справи вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, тобто - повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме -керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, а тому ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції статті за якою він притягується до відповідальності.
Так, санкція ч.5 ст.126 КУпАП передбачає стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Згідно довідки ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, долученої до адміністративних матеріалів, вбачається, що відомості щодо отримання посвідчення водія ОСОБА_1 згідно бази ІКС ІПНП ІП - відсутні, , однак за висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який викладений у постанові від 04.09.2023 року по справі №702/301/20, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
З вищенаведеної постанови випливає, що навіть за відсутності в особи посвідчення водія її може бути позбавлено права керувати транспортними засобами, адже особи, які керують транспортними засобами не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, несуть суспільну небезпеку для оточуючих.
Вирішуючи питання про застосування додаткового стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу суд враховує те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 348303 від 01.06.2025, складеному відносно ОСОБА_1 , зазначено, що транспортний засіб «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 , керуючи яким 01 червня 2025 року ОСОБА_1 скоїв правопорушення, належить ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" №14 від 23.12.2005 р., не можна накладати стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншим особам.
Відтак транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , у приватній власності останнього не перебуває, а тому вважаю за неможливе застосувати до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, такий вид додаткового стягнення як оплатне вилучення транспортного засобу.
При накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, обставини справи, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність за вчинене правопорушення, вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафуз позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки саме таке стягнення буде відповідати рівню суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, а також буде достатнім для запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень в майбутньому.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення. Тому, у відповідності до п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст. 8, 33, 40-1, 126, 280, 283, 284 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі чотирьох тисяч вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 81 600 (вісімдесят одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) в дохід держави.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяС. В. Кунцьо