19.08.2025 Справа №607/17080/25 Провадження №1-кс/607/4764/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання начальника СВ ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , із середньою спеціальною освітою, працюючого слюсарем в ТДВ «Булат», одруженого, який має на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 262 КК України,
19.08.2025 начальник СВ ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, без визначення розміру застави, щодо підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12025211060000260 від 17.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 262, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що СВ ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211060000260 від 17.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 262, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 17.08.2025 близько 14 год. 29 хв. ОСОБА_7 спільно із ОСОБА_8 на автомобілі марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибули до воріт домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_9 . Надалі, у ОСОБА_7 , який вступив у попередню змову із ОСОБА_8 , виник злочинний умисел, спрямований на незаконне проникнення на територію вказаного домоволодіння, а саме його подвір'я. Реалізуючи свій злочинний умисел, 17.08.2025 близько 14 год. 29 хв. ОСОБА_7 , за попередньою змовою із ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом, нехтуючи гарантованим конституційним правом кожного громадянина на недоторканість житла та іншого володіння особи, з особистих мотивів, з метою незаконного проникнення до іншого володіння (подвір'я), всупереч волі законного володільця - ОСОБА_9 та за відсутності визначених законом підстав, не маючи права власності на даний будинок, не будучи зареєстрованим та не проживаючи у ньому, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, його суспільно небезпечні наслідки, відкривши хвіртку воріт, що ведуть до подвір'я будинку, проник на територію домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_3 , чим порушив право потерпілої гарантоване статтею 30 Конституції України.
Крім того, органом досудового розслідування встановлено, що 17.08.2025 близько 14 год. 29 хв. ОСОБА_7 спільно із ОСОБА_8 , перебуваючи на подвір'ї будинку АДРЕСА_3 , поводили себе агресивно, викрикували нецензурні слова та викликали потерпілого ОСОБА_10 , який у той час знаходився у приміщенні будинку АДРЕСА_3 , щоб той вийшов на територію подвір'я. В цей час дії останніх помітив потерпілий ОСОБА_10 , який с інвалідом І групи, оскільки отримав поранення внаслідок участі у відсічі збройної агресії російської федерації на територію України, а тому з метою можливого припинення вчинення протиправних дій, взявши нарізний карабін марки «DB 15» серійний номер НОМЕР_2 , який являється напівавтоматичною вогнепальною зброєю нарізним карабіном калібру 223 REM (5.56х45), що був споряджений 24 патронами, та на підставі дозвільних документів належить ОСОБА_10 (дозвіл № НОМЕР_3 від 19.06.2025) вийшов із приміщення будинку. В подальшому, ОСОБА_11 утримуючи у руках карабін «DB15», висловив усну вимогу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покинути територію домоволодіння. В цей час у ОСОБА_12 , який вступив у попередню змову із ОСОБА_8 , виник злочинний умисел, наплавлений на вчинення нападу з метою викрадення та привласнення вогнепальної зброї, а також бойових припасів до неї, шляхом спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 . Реалізуючи свій злочинний умисел, 17.08.2025 близько 14 год. 35 хв. ОСОБА_13 , перебуваючи на подвір'ї будинку АДРЕСА_3 , за попередньою змовою із ОСОБА_8 , чітко розуміючи та знаючи, що ОСОБА_10 є інвалідом І групи та являється особою з обмеженими можливостями внаслідок отримання поранень під час відсічі збройної агресії російської федерації на територію України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, з метою відкритого викрадення карабіну «DB15», спорядженого 24 патронами, спільно напали на ОСОБА_10 та із застосуванням фізичного насильства, що виражалося у нанесенні ударів кулаками та ногами, повалили останнього на землю, та продовжували наносити удари по голові, тулубу та кінцівках потерпілого. В подальшому, ОСОБА_7 шляхом застосування фізичної сили та своєї переваги над ОСОБА_14 , у якого обмежені можливості, подавлював можливість останнього чинити фізичний опір нападникам та таким чином надав можливість ОСОБА_15 вирвати із рук ОСОБА_10 зброю, та таким чином здійснив відкрите викрадення карабіну «DB15», який був споряджений 24 набоями. Надалі, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покинули територію подвір'я будинку АДРЕСА_3 із викраденим карабіном «DB15» та на автомобілі «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 поїхали у напрямку центра с. Настасів.
Слідчий у клопотанні зазначає, що 17.08.2025 о 20 год. 23 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 262 КК України.
18.08.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 262 КК України.
Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 262 КК України, та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_7 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). З урахуванням викладеного та даних про особу підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий у клопотанні зазначає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, тому щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні, в тому числі, злочину, вчиненого із застосуванням насильства, слідчий за погодженням із прокурором вважає, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, є підстави не визначати розмір застави підозрюваному ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні.
Внесене клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України, його копія вручена підозрюваному.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 найбільш суворого заходу, посилаючись на наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, визначених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 заперечив щодо клопотання сторони обвинувачення та просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на наявність в нього на утриманні вагітної дружини.
В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 також висловив заперечення щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення, посилаючись на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у даному кримінальному провадженні та недоведеність зазначених слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. За наведеного та посилаючись на міцність соціальних зв'язків підозрюваного ОСОБА_7 в місці його постійного проживання, наявність в нього на утриманні вагітної дружини та малолітньої дитини, просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби, який вважає достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та виконання ним процесуальних обов'язків або визначити розмір застави.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить таких висновків.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. При цьому слідчий суддя повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов'язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211060000260 від 17.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 262, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України.
17.08.2025 о 20 год. 23 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 262 КК України.
18.08.2025 ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 262 КК України, а саме: у незаконному проникненні до іншого володіння, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; у викраденні вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб шляхом розбійного нападу.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 262 КК України. Зокрема такими доказами є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025211060000260 від 17.08.2025; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 17.08.2025; протокол допиту потерпілого ОСОБА_10 від 17.08.2025; консультаційний висновок спеціаліста КНП «ТМКЛШД» ТМР №3141 від 17.08.2025; протокол огляду предмету (відеозапису) від 18.08.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 17.08.2025; протокол огляду місця події від 17.08.2025; протоколи обшуку від 17.08.2025, інші долучені до клопотання матеріали кримінального провадження.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому слідчим суддею повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідні кримінальні правопорушення могли бути вчинені, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_7 таких кримінальних правопорушень.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Водночас, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В свою чергу, стороною захисту не наведено достатніх обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_7 до злочинів, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.
Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 262 КК України, а саме: у незаконному проникненні до іншого володіння, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; у викраденні вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб шляхом розбійного нападу, які відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 12 КК України, класифікуються як кримінальний проступок (ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162 КК України) та особливо тяжкий злочин (ч. 3 ст. 262 КК України).
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_7 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Як зазначено у клопотанні слідчого, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_7 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, про наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, а також знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, свідчить те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих злочинів та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний може умисно переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності.
При встановленні наявності ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. За таких обставин, ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
При встановленні наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином слідчий суддя враховує, що існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_7 може підшуковувати осіб, які можуть надати органу досудового розслідування вигідні для нього неправдиві показання.
Крім того, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні декількох кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб, одне з яких є особливо тяжким злочином проти громадської безпеки, що в цілому свідчить про те, що останній в подальшому може вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення.
Водночас, слідчий суддя вважає недоведеною слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні можливість продовження ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється, оскільки інкриміновані останньому кримінальні правопорушення стороною обвинувачення кваліфіковано як закінчені злочини.
Поряд з цим, з урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_7 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Надаючи оцінку наведеним в судовому засіданні захисником доводам на захист підозрюваного ОСОБА_7 про можливість застосування щодо останнього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчий суддя враховує, що за встановлених в судовому засіданні обставин та ризиків такий запобіжний захід, як і ще менш обтяжливі запобіжні заходи, не зможуть запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати процесуальну поведінку підозрюваного.
Крім того, слідчим суддею взято до уваги посилання сторони захисту на наявність у підозрюваного ОСОБА_7 на утриманні вагітної дружини та малолітньої дитини, втім, за наявності прямо передбачених ст. 177 КПК України ризиків у даному кримінальному провадженні, на думку слідчого судді, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних умов, і навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, він повністю відповідає як вимогам КПК України, так і обставинам даного кримінального провадження. З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, задоволенню не підлягають.
Будь-яких доказів того, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_7 виключає його утримання під вартою, слідчому судді не надано.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя у відповідності до вимог ст. 178 КПК України та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного; відсутність судимостей у підозрюваного; ризик повторення протиправної поведінки.
Слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. У зв'язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, в тому числі проти громадської безпеки, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.
Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5 (в частині вчинення іншого кримінального правопорушення) ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Крім того, у зв'язку з наявністю обставини, передбаченої п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя не вбачає підстав для визначення підозрюваному ОСОБА_7 застави у даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні обставини вчинення інкримінованих йому злочинів в сукупності з обсягом встановлених у цьому випадку ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України.
За таких обставин, клопотання слідчого, яке погоджене прокурором, підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання начальника СВ ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 262 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20 год. 23 хв. 15.10.2025, без визначення розміру застави, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддяОСОБА_1