Справа № 951/325/25
Провадження №3-в/951/4/2025
21 серпня 2025 року селище Козова
Суддя Козівського районного суду Тернопільської області Лавренюк О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови Козівського районного суду Тернопільської області від 09.06.2025,
31.07.2025 ОСОБА_1 подав до суду заяву про розстрочку виконання постанови Козівського районного суду Тернопільської області від 09.06.2025 у справі №951/325/25, у якій просив розстрочити сплату штрафу у розмірі 17000,00 грн рівними частками на десять місяців по 1700,00 грн кожного місяця до 10 числа з моменту набуття постановою законної сили.
В обґрунтування заяви зазначив, що на даний час не працевлаштований, перебуває у скрутному матеріальному становищі, а тому сплата штрафу одним платежем є для нього надмірним тягарем.
19.08.2025 з Тернопільського апеляційного суду до Козівського районного суду Тернопільської області повернуто матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).
У судове засідання 21.08.2025 ОСОБА_1 не з'явився, подав заяву від 04.08.2025, у якій просив заяву про розстрочку виконання постанови розглянути без його участі, вимоги заяви підтримав повністю.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, вважаю, що заява підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 09.06.2025 у справі №951/325/25, яка залишена без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 23.07.2025, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Відповідно до статті 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
За правилами частини першої статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно зі статтею 304 КУпАП питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
За змістом частини другої статті 301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII).
Частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Нормами частини другої статті 12 Закону № 1404-VIII встановлено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню з наступного дня після його прийняття.
Статтею 33 Закону № 1404-VIII передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Отже, наведена норма пов'язує можливість розстрочення чи відстрочення виконання рішення, зокрема, у «виняткових випадках» за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Незважаючи на відсутність вичерпного законодавчого переліку підстав для надання відстрочки, розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, суд, керуючись критерієм настання обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, у кожній конкретній справі з врахуванням всіх особливостей ситуації, вирішує питання про їх наявність чи відсутність, а також вирішує питання про наявність чи відсутність причин, які перешкоджають виконанню рішення суду та за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази.
Крім того, варто зазначити, що відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується в першу чергу з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Таким чином, адміністративне стягнення не має на меті лише кару, воно не має стати для особи непосильним тягарем, адже в такому разі справжня його мета не буде досягнута.
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).
Судом встановлено, що у ОСОБА_1 за період з січня 2025 по червень 2025 відсутні доходи, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 28.07.2025 №1918-25-1683 від 28.07.2025.
З огляду на вказане, наявні об'єктивні обставини, що ускладнюють сплату ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000,00 грн одним платежем протягом строку, встановленого законом, так як в останнього скрутне матеріальне становище, він не працює, не отримує доходу.
Таким чином, ураховуючи те, що ОСОБА_1 має намір виконати постанову та сплатити визначений судом штраф, але не має можливості сплатити його одним платежем у встановлений статтею 307 КУпАП строк з огляду на скрутне матеріальне становище, суддя вважає за можливе розстрочити ОСОБА_1 виконання постанови суду від 09.06.2025 в частині накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на 6 (шість) місяців, що є достатнім строком для виконання судового рішення.
З огляду на вказане, заява ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови Козівського районного суду Тернопільської області від 09.06.2025 в частині сплати штрафу підлягає задоволенню частково.
Згідно з частиною першою статті 303 КУпАП у разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Керуючись статтями 23, 283, 298, 301, 303, 304 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови Козівського районного суду Тернопільської області від 09.06.2025 задовольнити частково.
Розстрочити ОСОБА_1 сплату штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, накладеного постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 09.06.2025 у справі №951/325/25, строком на 6 (шість) місяців, а саме по 2833 (дві тисячі вісімсот тридцять три) гривні 33 (тридцять три) копійки щомісячно до 30 числа кожного місяця, починаючи з 22 серпня 2025 року і до повної сплати присудженої суми штрафу.
Зупинити перебіг строку давності звернення до виконання постанови Козівського районного суду Тернопільської області від 09.06.2025 у справі №951/325/25 в частині сплати штрафу до закінчення строку розстрочки, визначеного судом.
Попередити ОСОБА_1 , що у разі несплати чергового платежу у встановлений строк постанова про накладення адміністративного стягнення буде направлена до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна для примусового виконання та стягнення несплаченої суми штрафу.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Лавренюк