19 серпня 2025 рокуСправа № 380/2076/25 пров. № А/857/17929/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року (суддя Коморний О.І., м.Львів), -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч) в якому просив:
визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - відповідача щодо невключення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889 (далі - Постанова №889), до складу сум грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалась та виплачувалась у 2013-2017 роках грошова допомога на оздоровлення, передбачена частиною першою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).
- зобов'язати в/ч нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2013-2017 роки із включенням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок №44).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року позов задоволено повністю.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі вказує, що додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889 не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується та виплачується грошова допомога на оздоровлення.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що
оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, була одним із підвидів щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, оскільки виплачувалася щомісяця, мала фіксований розмір у відсотковому відношенні до місячного грошового забезпечення та складала істотну частину фактичного заробітку військовослужбовця, а тому відповідач протиправно не включив суми цієї щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення позивача, з якого в 2013-2017 роках обчислював грошову допомогу на оздоровлення.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач проходив військову службу у в/ч у період з 28.12.2011 по 25.01.2025.
Наказом начальника Генерального Штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 23.01.2025 №166-РС позивач звільнений із займаної посади.
Наказом командира в/ч (по стройовій частині) від 25.01.2025 №25 позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
У період з 2013 по 2017 роки позивачу нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення. Факт отримання позивачем у цей же період щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, відповідачем у відзиві та апеляційній скарзі не заперечується, заперечується лише правомірність її включення до бази розрахунку допомоги на оздоровлення. Відповідачем не включено зазначену щомісячну додаткову грошову винагороду до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховувалась грошова допомога на оздоровлення позивачу за 2013-2017 роки.
Будь-яких доказів на спростування доводів позивача щодо неправильного нарахування спірних сум грошового забезпечення відповідач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав.
Вважаючи нарахування та виплату позивачу з грошового забезпечення без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Натомість, спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон № 2011-XII.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з частиною третьою статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Відповідно до пунктів 30.1, 30.3 розділу ХХХ «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260 (далі - Інструкція №260), особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п.6 розділу ХХІІІ Порядку №260).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин; далі - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Щодо включення до складу грошової допомоги на оздоровлення щомісячної додаткової грошової винагороди суд зазначає таке.
Постановою № 889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) з 01.07.2014 - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Оскільки позивачу у спірний період виплачувалася додаткова грошова винагорода, визначена Постановою № 889, вона не може вважатись одноразовою.
Судом встановлено, що така щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася відповідачем під час проходження військової служби позивачем щомісячно, а тому така не може вважатися одноразовою.
Таким чином, щомісячна додаткова грошова винагорода включається до складу грошового забезпечення, з якого обраховується грошова допомога на оздоровлення.
Натомість, до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому було здійснено обчислення грошової допомоги на оздоровлення не включено щомісячну додаткову грошову винагороду.
Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.
Встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Також аналогічний висновок у подібних правовідносинах наведені у постанові Верховного Суду 20 січня 2022 року у справі № 520/15971/2020.
Враховуючи вищезазначене правове регулювання та обставини справи суд дійшов переконання, що щомісячна додаткова грошова винагорода має враховуватися при нарахуванні грошової допомоги на оздоровлення.
Вказана позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич