19 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/726/25 пров. № А/857/24852/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Обрізка І.М., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року, ухвалене суддею Гебеш С.А. у м. Ужгород Закарпатської області о 10:04, повний текст якого складений 20 травня 2025 року, у справі № 380/16682/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій,-
31 січня 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати рішення щодо відмови йому у звільненні з військової служби відповідно до пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - протиправним.
- зобов'язати звільнити його з військової служби відповідно до пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним рішення НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), оформлене листом від 30.12.2024 року за №08.1/18893-24-Вн щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі статті 26 частини 5 пункту 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 06.11.2024 року та вирішити питання про звільнення з військової служби старшого сержанта ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) з врахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що судом порушено норми процесуального і матеріального права. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у позивача відсутні підстави для звільнення, на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини, оскільки він належним чином не підтвердив, що його дідусь ОСОБА_2 , який по відношення до його бабусі є членом сім'ї першого ступеня споріднення, сам потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, та не може здійснювати за нею догляд.
Зазначає, що повторний розгляд НОМЕР_2 прикордонним загоном рапорту ОСОБА_1 та вирішення питання про звільнення з врахуванням висновків суду не можливий, оскільки позивач не перебуває у підпорядкуванні НОМЕР_2 прикордонного загону.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив щодо її доводів та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (далі - Позивач) проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) Державної Прикордонної Служби України (Далі - Відповідач).
21.10.2024 позивач подав рапорт № 02.8.1.8/16195/24-Вн, у якому просив звільнити його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у запас, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю І або ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (а.с. 13-14).
Повторно, 06.11.2024 позивачем подано ще один рапорт про звільнення з військової служби (а.с. 15-16).
Згідно матеріалів справи та поданого позивачем рапорту підставою для звільнення з військової служби зазначено здійснення постійного догляду. Так, особою, що потребує догляду є бабуся позивача ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).
Факт необхідності здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю, що потребує постійного догляду підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії №116/4 від 04.07.2024 (а.с. 32).
Разом з тим, у судовому засіданні з'ясовано, що позивач у рапорті на звільнення з військової служби вказує на відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення які можуть надавати постійний догляд його бабусі ОСОБА_3 .
До рапорту від 06.11.2024 долучені наступні документи: нотаріально завірена копія паспорту ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 ; нотаріально завірена заява ОСОБА_3 про те, що вона є особою з інвалідністю ІІ групи, внаслідок чого потребує постійного стороннього догляду від ОСОБА_1 ; нотаріально завірена копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 710492; нотаріально завірена копія виписки з протоколу ЛКК ОСОБА_3 ; нотаріально завірена копія форми 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» ОСОБА_3 ; нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; нотаріально завірена копія картки платника податків ОСОБА_3 ; нотаріально завірена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 ; витяг з реєстру територіальної громади про місце проживання ОСОБА_3 ; нотаріально завірена копія довідки Холмківської сільської ради про склад сім'ї ОСОБА_3 ; нотаріально завірена копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; нотаріально завірена копія паспорту ОСОБА_2 серії НОМЕР_7 ; нотаріально завірена копія виписки з протоколу ЛКК ОСОБА_2 ; нотаріально завірена копія форми 080-2/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» ОСОБА_2 ; нотаріально завірена копія картки платника податків ОСОБА_2 ; нотаріально завірена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; витяг з реєстру територіальної громади про місце проживання ОСОБА_2 ; нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 ; нотаріально завірена копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадянам про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України ОСОБА_5 ; нотаріально завірена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 ; нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; нотаріально завірена копія паспорту ОСОБА_1 № НОМЕР_8 ; нотаріально завірена копія картки платника податків ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади про місце проживання ОСОБА_1 ; нотаріально завірена копія виписки із протоколу ЛКК ОСОБА_1 ; нотаріально завірена копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадянам про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України ОСОБА_1 ; нотаріально завірена копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо активного запису про народження ОСОБА_1 ; службове посвідчення ОСОБА_1 № НОМЕР_9 ; нотаріально завірена копія довідки з Холмківської сільської ради про сумісне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; нотаріально завірена копія акту проведення обстеження сім'ї, що не заперечується відповідачем.
Згідно висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної пільги з догляду на непрофесійній основі №162/3 за формою №080-2/о ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - чоловік ОСОБА_3 також потребує догляду на непрофесійній основі від фізичної особи та відповідно до довідки ЛКК №162/3 від 11.09.2024 року також потребує постійного стороннього догляду (а.с. 42, 43).
НОМЕР_2 Прикордонний загін листом від 30.12.2024 повідомив позивача про те, що 05.12.2024 на засіданні атестаційної комісії було розглянуто рапорт щодо звільнення з військової служби від 06.11.2024 та прийнято рішення щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі пп. «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною 12 цієї статті, а саме необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого споріднення, який є особою з інвалідністю І або ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного стороннього догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікувально-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із відсутністю підстав.
Разом з тим, у судовому засіданні судом першої інстанції також встановлено, що інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення ОСОБА_3 , окрім позивача, та її чоловіка ОСОБА_2 , відсутні, оскільки єдиний син, ОСОБА_5 помер.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови йому у звільненні з військової служби протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Як передбачено ч. 4 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України №2232-XII.
Відповідно до статті 26 частини 5 пункту 3 підпунктом «г» Закону України № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом звільняються з військової служби під час проведення проведення мобілізації та дії воєнного стану: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається ч. 12 цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Як передбачено частиною 12 вказаної статті, необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Разом з тим, як встановлено судом із наданої відповідачем відмови на рапорт позивача про звільнення з військової служби від 30.12.2024, останнім зазначено «у зв'язку із відсутністю підстав».
Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що у позивача відсутні підстави для звільнення з військової служби, оскільки він належним чином не підтвердив, що його дідусь ОСОБА_2 , який по відношенню до його бабусі є членом сім'ї першого ступеня споріднення, сам потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-констультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, та не може здійснювати за нею догляд.
На підтвердження того, що дідусь позивача не може здійснювати догляд за своєю жінкою та бабусею позивача, останнім до рапорту про звільнення додано копія форми 080-2/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» ОСОБА_2 .
Тож, як вірно зазначено судом першої інстанції, спірним у цій справі є питання допустимості висновку ЛКК №162/3 від 11.09.2024 року на підтвердження того, що ОСОБА_2 також потребує постійного догляду та не може здійснювати постійний догляд за своєю жінкою, тобто бабусею позивача.
Так, визначення терміну “медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України “Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін “медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін “медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
В свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
Щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд вірно зазначив, що Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Згідно вимог пункту 3 Положення № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
За приписами пункту 11 підпункту 1 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що у наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
При цьому, поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 квітня 2008 року № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві";
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Вимогами пункту 2 цієї Інструкції установлено, що висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.
Згідно із пунктом 5 Інструкції, Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.
Відповідно до пункту 8 Інструкції, у пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Як передбачено пунктом 10 Інструкції, Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду, то суд вірно зазначив, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
При цьому, стаття 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Судом першої інстанції також враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року по справі № 120/1909/23 та від 11 квітня 2024 року №420/16689/23.
У постанові Верховного Суду від 11 квітня 2024 року № 420/16689/23 колегія суддів також врахувала, що відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Однак, Верховний Суд доходить висновку, що Закон України № 2232-XII встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів і перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. Зі свого боку приписи постанови Кабінету Міністрів України розмежовують повноваження таких органів залежно від суб'єкта, якому надається відповідний висновок.
Як встановлено судом, позивачем до рапорту про звільнення з військової служби, серед іншого, додано і висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №162/3 від 11.09.2024 року (за формою № 080-2/о), відповідно до якого дідусю позивача - ОСОБА_2 рекомендовано соціальну послугу з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Згідно з випискою ЛКК від 11.09.2024 року № 162/3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду (а.с. 42).
Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах визначає Закон України «Про соціальні послуги» від 17 січня 2019 року № 2671-VIII (далі - Закон № 2671-VIII).
Як визначено частиною 6 статті 13 Закону № 2671-VIII, фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є: 1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі захворювання, визначені в цьому пункті.
Механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) визначає Порядок надання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 (далі - Порядок № 859).
Зі змісту пункту 7 Порядку № 859 вбачається, що для призначення і виплати компенсації в залежності від статусу отримувача соціальної послуги, серед іншого, подаються різні медичні висновки, як от: копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (для осіб з інвалідністю); висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ; висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ; копії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ; довідки про захворювання дитини на тяжке захворювання, вказане у цій нормі.
Саме відповідно до Закону України № 2671-VIII та Порядку № 859 подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020, затверджено форму первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення, які надані позивачем до рапорту як підстава для звільнення з військової служби.
При цьому військові частини не мають ставити під сумнів достовірність таких висновків, у тому числі з питань належності суб'єкта, до повноважень якого віднесено видача відповідних медичних документів (висновків, довідок).
Судом вірно зазначено, що поданий до рапорту про звільнення з військової служби висновок ЛКК №162/3 від 11.09.2024, є належним і достатнім документом для підтвердження того, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду та не може сам здійснювати такий догляд за іншою особою.
Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що рішення НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ), оформлене листом від 30.12.2024 за №08.1/18893-24-Вн щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі статті 26 частини 5 пункту 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є протиправним.
Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що належним способом відновлення права позивача є зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 06.11.2024, вирішити питання про звільнення з військової служби старшого сержанта ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі № 260/726/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді І. М. Обрізко
Н. М. Судова-Хомюк