Справа № 640/1927/19
19 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван Медіа Експерт" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ван Медіа Експерт" (далі - Товариство, ТОВ "Ван Медіа Експерт", позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0202615147 від 23.01.2019 та № 0192615147 від 23.01.2019.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На підставі пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-IX (в редакції Закону № 3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами дана справа передана на розгляд та вирішення Тернопільському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Ван Медіа Експерт" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, розгляд справи розпочато спочатку.
Одночасно цією ухвалою суду замінено у справі відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Позов обґрунтовано тим, що ГУ ДФС у м. Києві проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Ван Медіа Експерт" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Церейра-С» за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року та за січень 2018 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та з податку на прибуток підприємств за 2017, 2018 роки, про що складено акт перевірки від 02.01.2019 № 1/26-15-14-07-02- 10/40063485. Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток за 2017 рік у розмірі 238 551 грн та заниження ПДВ на суму 308 849 грн. Такі висновки зроблені через те, що контролюючий орган вважає, що між ТОВ «Церейра-С» і позивачем не здійснювалися господарські операції по виконанню робіт (послуг). На підставі акта перевірки відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення (далі - ппр) від 23.01.2019 № 0202615147 та № 0192615147.
Товариство не погоджується з висновками контролюючого органу, вважає, що вони прийняті контролюючим органом в односторонньому порядку, на підставі інформації по контрагенту з інформаційної системи АІС «Облікова картка суб'єкта фіктивного підприємництва», за яким внесена інформація про порушення кримінальної справи за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Відповідач в акті перевірки посилається на протокол допиту директора ТОВ «Церейла-С» від 17.07.2018, відомості ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2018 у справі № 761/13445/18 ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.12.2017 по справі №757/68019/17-к, ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2018 по справі № 761/36546/18, в яких згадується ТОВ «Церейра-С» як контрагент у фіктивних господарських операціях; неподання ТОВ «Церейра-С» податкової звітності. На підставі цих даних відповідач встановив відсутність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Церейра-С».
Позивач вказує, що такі висновки не відповідають дійсності з посиланням на положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) та обставини надання послуг позивачу контрагентом, що підтверджується договором, укладеним між ТОВ «Ван Медіа Експерт» (замовник) та ТОВ «Церейра-С» (виконавець) № 258 від 28.02.2017 на розміщення зовнішньої реклами, актами виконаних робіт за травень-жовтень 2017 року, податковими накладними, підписаними директором ТОВ «Церейра-С».
Товариство вважає, що протокол допиту директора ТОВ «Церейра-С» ОСОБА_1 , яка надала свідчення про непричетність до здійснення господарської діяльності ТОВ «Церейра-С», а також ухвали районних судів винесені в рамках клопотань слідчих органів в період проведення досудового розслідування, які містять посилання на ТОВ «Церейра-С», не є підставою для висновків про безтоварність господарських операцій, оскільки особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Посилання відповідача на кримінальні провадження відносно ТОВ «Церейра-С» не підтверджують безтоварність господарських операцій у спірному випадку.
Ще вказує, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх, подання звітності, наявності досудових розслідувань щодо контрагентів. Товариство не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
Відтак ТОВ "Ван Медіа Експерт" вважає, що оскаржувані ппр прийняті на підставі неправомірних висновків суб'єкта владних повноважень, є протиправними і підлягають скасуванню.
ГУ ДФС у м. Києві проти позову заперечило. У відзиві на позов зазначило, що у ході проведення перевірки ТОВ "Ван Медіа Експерт" по взаємовідносинах з ТОВ «Церейра-С» встановлено фактичну відсутність господарських операцій. Такі висновки зроблені на підставі аналізу укладеного договору від 28.02.2017 №258, укладеного між позивачем та ТОВ «Церейра-С» в особі директора Бондарчук С.С. Відповідно до договору та актів здачі-прийняття робіт неможливо встановити, яким чином встановлювалися рекламні конструкції, місцезнаходження рекламних конструкцій, зміст наданих послуг, чий матеріал використовувався при встановленні зазначених конструкцій. Пояснень щодо виконання зазначених послуг ані до суду, ані до перевірки не надавались. У ході аналізу податкової інформації по контрагенту-постачальнику ТОВ «Церейра-С» встановлено, що остання звітність з ПДВ подана за грудень 2017 року, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва та декларація з податку на прибуток за 2017 рік та податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за IV квартал 2017 року не подано; по ТОВ «Церейра-С» внесена інформація від 17.07.2018 про порушення кримінальної справи за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 КК України. До уваги взято протокол допиту свідка від 17.07.2018 директора ТОВ «Церейра-С» (код 33998830) ОСОБА_1 , яка повідомила, що до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства непричетна, їй було запропоновано зареєструвати підприємство, але жодного відношення до його діяльності вона не має, діяльності не здійснювала. Відповідачем враховано відсутність на підприємстві власних основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність їх залучення у третіх осіб. У Єдиному державному реєстрі судових рішень зареєстровані ухвали слідчих суддів, які розглядалися в межах досудового розслідування, та містять інформацію про причетність ТОВ «Церейра-С» до фіктивних господарських операцій.
Враховуючи вищезазначене, відповідачем зроблено висновок, що у діяльності ТОВ «Церейра-С» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою заниження фінансового результату, не мають реального товарного характеру, на підставі якого, у свою чергу, встановлено заниження позивачем ПДВ та податку на прибуток.
Після прийняття Тернопільським окружним адміністративним судом цієї справи до провадження від учасників справи жодних пояснень та клопотань не надходило.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ван Медіа Експерт", код ЄДРПОУ 40063485, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.10.2015. Основним видом економічної діяльності юридичної особи є рекламні агентства. Товариство з 13.10.2015 взяте на облік як платник податків, зареєстроване платником податку на додану вартість.
ГУ ДФС у м.Києві проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Ван Медіа Експерт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Церейра-С» за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року та за січень 2018 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств за 2017, 2018 роки, про що складено акт перевірки від 02.01.2019 № 1/26-15-14-07-02- 10/40063485.
За висновками акта перевірки встановлено такі порушення: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, внаслідок чого заниження податок на прибуток за 2017 рік у розмірі 238 551 грн, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 308 849 грн.
Висновки відповідача ґрунтуються на фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Церейра-С», які зроблені на підставі таких обставин. Для перевірки було надано договір від 28.02.2017 №258, укладений між ТОВ «Ван Медіа Експерт» (замовник) та ТОВ «Церейра-С», в особі директора Бондарчук С.С. За умовами договору виконавець розміщує зовнішню рекламу замовника на спеціальних конструкціях у повній відповідності з рекламним сюжетом згідно з додатками до цього договору, які є його невід'ємною частиною, замовник своєчасно та у повному обсязі проводить розрахунки з виконавцем згідно з умовами даного договору та додатками. Вартість послуг, що надає виконавець визначається відповідно до додатків які є невід'ємною частиною даного договору та оплачується в порядку не пізніше 17 числа за наступний місяць. Вид розрахунків безготівковий. Інших первинних документів позивачем по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Церейра-С» за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2017 до перевірки не надано, хоча договір передбачає відповідні додатки.
Ще в акті перевірки зазначено податкову інформацію відносно контрагента-постачальника ТОВ «Церейра-С», яке перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському p-ні ГУ ДФС у м. Києві, вид діяльності 74.10 спеціалізована діяльність із дизайну. За результатами аналізу баз даних ДФС України встановлено не подання податкової звітності, а саме: по ПДВ така не подана з січня 2018, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва та декларація з податку на прибуток за 2017 рік не подані, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і суми отриманого податку не подані за IV квартал 2017 року. У ході перевірки встановлено, що відповідно до інформаційної системи АІС «Облікова картка суб'єкта фіктивного підприємництва» по ТОВ «Церейра-С» внесена інформація від 17.07.2018 про порушення кримінальної справи за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 КК України. В інформації щодо відпрацювання СФП зазначено, що в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150000000087 від 26.01.2017 допитано та складено протокол допиту свідка від 17.07.2018 директора ТОВ «Церейра-С» ОСОБА_1 , яка повідомила, що до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства непричетна. В 2015 році їй запропонували зареєструвати на своє ім'я підприємство. Жодного відношення до діяльності ТОВ «Церейра-С» вона ніколи не мала, підприємницькою діяльністю не займалась, ключами від електронної системи «клієнт-банк» ніколи не користувалась та нікому не передавала. Не володіє жодною інформацією стосовно покупців та постачальників ТОВ «Церейра-С». Печаткою зазначеного підприємства ніколи не володіла та не користувалась, банківські рахунки ніколи не відкривала. На ТОВ «Церейра-С» ніколи не здійснювала товарних взаємовідносин, які б мали реальне вираження. Ніколи не здійснювала закупівлі, постачання ТМЦ (робіт, послуг) від імені ТОВ «Церейра-С».
Ще в акті перевірки зазначено про відсутність у ТОВ «Церейра-С» власних основних засобів: складських приміщень, транспортних засобів, а також відсутність залучення їх у третіх осіб. В Єдиному державному реєстрі судових рішень зареєстровані такі судові рішення: ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2018 по справі № 761/13445/18, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 22.12.2017 по справі № 757/68019/17-к, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2018 по справі № 761/36546/18, у яких згадується про ТОВ «Церейра-С» (код 39998830), яке було діяне у схемах уникнення від оподаткування та завищення податкового кредиту, формування витрат.
На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві 23.01.2019 винесені податкові повідомлення-рішення № 0202615147, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання по ПДВ на суму 308 849, 00 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 77 212,25 грн, та №0192615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 238 551 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 59 637,75 грн.
Вважаючи вказані ппр протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 ПК України).
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 ПК України).
Відповідно до вимог пункту підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
Також пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.
Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов'язкових реквізитів).
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або врахування відповідних витрат при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Отже, підсумовуючи наведене, суд констатує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Верховний Суд неодноразово висловлював аналогічні правові висновки, зокрема у постановах від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18), від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа №808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа №460/2315/19), від 26 вересня 2023 року (справа № 120/6732/22).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Крім того, зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в вказаній постанові акцентувала увагу також на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум витрат та податкового кредиту, є підставною для врахування таких при формування доходів та одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з'ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
Повертаючись до матеріалів цієї справи суд зазначає, що позивач на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Церейра-С» (виконавцем) надав договір № 258 від 28.02.2017, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується розмістити зовнішню рекламу замовника на спеціальних конструкціях у повній відповідності з рекламним сюжетом згідно з додатками, а замовник зобов'язується оплатити отримані послуги, вартість послуг визначається у додатках, усі додатки є невід'ємною частиною договору, а ще акти виконаних робіт: від 31.10.2017 № ОУ-0000238 щодо розміщення зовнішньої реклами на суму 164 527,67 грн, від 31.10.2017 № ОУ-0000210 щодо розміщення зовнішньої реклами на суму 121 901,83 грн, від 30.09.2017 № ОУ-0000215 щодо розміщення зовнішньої реклами на суму 182 494,90 грн, від 31.08.2017 № ОУ-0000192 щодо розміщення зовнішньої реклами на суму 93 808,07 грн, від 31.07.2017 № ОУ- 0000169 щодо розміщення зовнішньої реклами на суму 122 947,91 грн, від 31.07.2017 № ОУ-0000180 щодо розміщення зовнішньої реклами на суму 112 548,96 грн, від 30.06.2017 № ОУ-0000161 щодо розміщення зовнішньої реклами на суму 99 573,24 грн, від 30.06.2017 № ОУ- 0000149 щодо розміщення зовнішньої реклами на суму 103 547,38 грн, від 30.06.2017 № ОУ-0000147 щодо розміщення зовнішньої реклами на суму 102 698,24 грн, від 30.06.2017 № ОУ-0000148 щодо розміщення зовнішньої реклами на суму 96 581,15 грн, від 31.05.2017 № ОУ- 0000116 щодо розміщення зовнішньої реклами на суму 117 285,68 грн, від 31.05.2017 № ОУ-000133 щодо розміщення зовнішньої реклами на суму 143 698,14 грн, від 31.03.2017 № ОУ-0000069 щодо розміщення зовнішньої реклами на суму 128 727,44 грн.
Надаючи оцінку таким доказам, суд зазначає, що додатки до договору відсутні, фактично у яких за умовами договору мала б міститися уся інформація стосовно виду, форми розміщення реклами, рекламних сюжет, місце встановлення реклами тощо, а також погодження розміру оплати. Виходь, що замовник не роз'яснив виконавцю яку та яким чином і де розміщувати зовнішню рекламу. Окрім того, акти здачі приймання-робіт містять лише посилання на послугу «розміщення зовнішньої реклами» також без конкретизації обсягу наданих робіт, місця проведення робіт, змісту наданих послуг. Платник податків є непослідовним у своїх діях, визначаючи в умовах договору № 258 від 28.02.2017 оформлення обов'язкових додатків з конкретизацією замовлених послуг, не надає суду жодного такого додатку щодо місця встановлення зовнішньої реклами, погодження вартості робіт, актів на передачу виконавцю макетів реклами чи інших рекламних матеріалів, не контролює дотримання виконавцем умов гарантії та підтримання зовнішньої реклами у належному стані протягом гарантійного строку, що за умовами договору передбачає її заміну у разі пошкодження. Відсутність будь-якої ідентифікації розміщення реклами вказує на те, що сторона замовника не зможе претендувати на гарантійні зобов'язання у разі пошкодження реклами (передбачені умовами договору), бо навіть визначити дотримання гарантійного строку неможливо без дати коли і яку та де встановлювали рекламу.
Також позивач не надав жодних доказів наявності у нього рекламної продукції, її виготовлення, договорів укладених з замовниками реклами, яка мала розміщуватися ТОВ «Церецра-С».
Суд вважає слушними зауваження відповідача, що відповідно до договору та актів здачі-прийняття робіт неможливо встановити, яким чином встановлювалися рекламні конструкції, місцезнаходження рекламних конструкцій, зміст наданих послуг, чий матеріал використовувався при встановленні зазначених конструкцій.
Пояснень щодо виконання зазначених послуг позивач не надав ні під час перевірки, ні на час розгляду справи у суді.
Окрім того, суд зазначає, що розміщення будь-якої реклами передбачає отримання відповідних дозволів, які видаються уповноваженими суб'єктами владних повноважень. Товариство не надало з цього приводу також доказів щодо отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, яка мала розміщуватися на спеціальних конструкціях виконавцем ТОВ «Церейра-С». Так відповідно до статті 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є 73.11 рекламні агентства. Цей клас включає забезпечення повного набору рекламних послуг (за допомогою власних можливостей або на договірній основі), у т.ч. консультування, послуги з художнього оформлення реклами, виготовлення рекламних матеріалів, їх купівлю. Цей клас включає створення та проведення рекламних кампаній: створення та розміщення реклами в газетах, у періодичних виданнях, на радіо й телебаченні, у мережі Інтернет та інших засобах масової інформації, створення та розміщення засобів реклами на відкритому повітрі, наприклад, білбордів, панелей, рекламних рамок, віконного оформлення, виставкових залів, розміщення реклами на транспортних засобах тощо, аерореклама, розповсюдження або доставку рекламних матеріалів або зразків, створення стендів та інших демонстраційних поверхонь і сайтів, проведення маркетингових кампаній та інших рекламних послуг задля залучення й утримання клієнтів: просування товарів, реклама в місці продажу.
Отож, ТОВ «Ван Медіа Експерт» придбаває послуги, які фактично саме надає, що по суті для Товариства є збитковою господарською операцією.
За обставин цієї справи, суд приходить до висновку, що має місце формальне оформлення договору, актів здачі-приймання робіт та податкових накладних без фактичного (реального) настання наслідків для позивача. Самі по собі ці документи не можуть бути підставою для податкового обліку, позаяк не містять даних про зміст та обсяг господарської операції, не розкривають суть проведених операцій, є неповними, тобто не підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій з придбання позивачем послуг.
На такі висновки суду не впливають факти порушення кримінальних проваджень, на які вказав відповідач, бо вони не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його ТОВ «Церейра-С», а протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві.
Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій зроблені також на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в інформаційно-аналітичних ресурсах ДПС відносно контрагента позивача, відсутність основних засобів: приміщення, транспортних засобів, відсутність їх залучення через третіх осіб.
З цього приводу суд зазначає, що сама по собі зібрана податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій, але у сукупності з іншими доводами може свідчити про фіктивність та відсутність наслідків у вигляді зміни руху активів по господарській операції.
Суд оцінює інші докази, які описані вище та наявні в матеріалах справи, що викликають сумнівів у достовірності спірної господарської операції, та відсутність доказів, які мав би надати позивач, стверджуючи про реальність господарських операцій з ТОВ «Церейра-С».
Для підтвердження факту реальності позивач не надав доказів того, що послуга розміщення реклами була отримана від указаного у первинних документах контрагента, а він, у свою чергу, передавав відповідні рекламні матеріали для їх розміщення у визначеному місці, мав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, замовників, які придбали рекламну продукцію, виготовив рекламу, яка мала розміщуватися ТОВ «Церейра-С». Проводячи ретельну перевірку обставин виконання умов договору, на які вказує позивач, суд приходить до переконання про їх фіктивність з ТОВ «Церейра-С».
Отже, в ході розгляду справи судом встановлено обставини, які підтверджують нереальність здійснення господарських операцій щодо виконання робіт контрагентом позивача ТОВ «Церейра-С». Відтак правомірним є висновок відповідача про заниження ТОВ "Ван Медіа Експерт" податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток по господарських операціях з ТОВ «Церейра-С». З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними, а позовні вимоги безпідставні та необгрунтовані, а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван Медіа Експерт" (вулиця Генерала Наумова, будинок 23Б, місто Київ, 03164, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40063485) до Головне управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений і підписаний 19 серпня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.