20 серпня 2025 р. № 400/11960/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді головуючого Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаУправління Державної міграційної служби України в Миколаївській області в особі Південноукраїнського відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, , вул. Спортивна, 3,м. Південноукраїнськ,Вознесенський р-н, Миколаївська обл.,55001
провідстрочення виконання рішення,
ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області в особі територіального підрозділу - Південоукраїнського відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області з вимогами про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року позов задоволено повністю:
- визнано протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області в особі Південноукраїнського відділу УДМС у Миколаївській області в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки ОСОБА_2 , відповідно до “Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
- зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області в особі Південноукраїнського відділу УДМС у Миколаївській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до “Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
04.08.2025 року до суду надійшла заява Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про відстрочення виконання рішення від 13.06.2025 у даній справі. Заява вмотивована тим, що на даний час виконання судового рішення ускладнюється у зв'язку з підписанням Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та тим, що бланк паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки ще фактично не знаходиться на балансі Южноукраїнського відділу УДМС у Миколаївській області, а сама ОСОБА_2 не звернулась до територіального підрозділу з метою виконання рішення суду.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення виконання судового рішення, з огляду на таке.
Відповідно до статті 124 Конституції України, статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною першою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина третя статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини п'ятої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
Отже, інститут відстрочення виконання рішення суду спрямований на забезпечення виконання судового рішення протягом певних визначених проміжків часу у разі наявності виняткових обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд зобов'язаний встановити та перевірити наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або обставин, що роблять його виконання неможливим, врахувати ступінь вини відповідача (у даному випадку - заявника), стихійне лихо, інші надзвичайні події.
Разом з тим під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність виключних обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами, як це встановлено статями 72, 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обов'язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Так, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26 липня 2023 року №451/2023 «воєнний стан продовжено на 90 діб із 05 годин 30 хвилин 18.08.2023.
В подальшому, Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та правовий режим воєнного стану в Україні діє по цей час. Законом №4356-ІХ передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено.
Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону. В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.
Згідно статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до статті 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Згідно частини першої статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Отже, окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень в умовах воєнного стану встановлюються законом.
Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не встановлені жодні обмеження щодо видачі паспорта громадянина України під час воєнного стану.
Тому запровадження воєнного стану не може слугувати підставою для обмеження права позивача на отримання документа, що посвідчує його особу - паспорта громадянина України у формі книжечки, більш того - право на отримання якого встановлене рішенням суду.
Разом з тим відповідачем (заявником) не надано доказів неможливості забезпечення доставки бланків паспортів громадянина України до територіальних підрозділів.
Також судом враховується і те, що відповідно до пункту 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Згідно підпункту 10 пункту 4 цього Положення ДМС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює оформлення і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство.
Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.
Відповідно до підпункту 4 пункту 5 Положення ДМС з метою організації своєї діяльності надає територіальним органам та територіальним підрозділам методичну і практичну допомогу, проводить перевірки їх діяльності.
Заявником не надано доказів відмови ДМС України у наданні методичної та практичної допомоги щодо організації виконання своїх безпосередніх функцій з метою виконання рішення суду у цій справі.
Відповідно заявник (відповідач) не позбавлений можливості сформувати запит на отримання бланку паспорту з метою виконання даного судового рішення.
Крім того у спірному випадку обставини централізованого зберігання бланків паспортів та посилання на неможливість його видачі особі беззаперечно порушують необхідних баланс між діями суб'єкта владних повноважень та наслідками таких дій для такої особи, а саме: позбавлення її права легітимної ідентифікації задля реалізації своїх безпосередніх прав, як то, права на здобуття освіти, права на працю, тощо, безпосередньою умовою для реалізації яких є посвідчення особи, встановлене законом, яким, у такому виключному випадку, є паспорт громадянина України.
Враховуючи вищевикладене, підстави, на які посилається заявник, щодо відстрочення виконання згаданого судового рішення не дають підстав для висновку про істотність ускладнення чи неможливість виконання судового рішення, а відповідно заява заявника про відстрочення виконання рішення суду у цій адміністративній справі не підлягає задоволенню відповідно до вимог статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про відстрочення виконання рішення суду - відмовити.
Ухвалу суду за результатами розгляду питання про відстрочення виконання судового рішення може бути оскаржено в порядку, встановленому КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 КАС України.
Ухвала підписана суддею 20.08.2025 р.
Суддя Н.В. Лісовська