20 серпня 2025 рокусправа № 380/17748/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛКОР» до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЛКОР» (далі - позивач, ТОВ «БАЛКОР») пред'явило позов до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті № ПШ 056608 від 31.07.2024 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛКОР» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28.06.2024 старший державний інспектор відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті склав акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 015408. Стверджує, що під час ознайомлення позивачем з актом № 015408 від 28.06.2024, а саме під час читання тексту акту неможливо встановити, які саме пункти ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» порушив водій транспортного засобу позивача, що в подальшому стало підставою для винесення відповідачем постанови №ПШ 056608 від 31.07.2024 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн. Вказує, що факт наявності договору з замовником про надання послуг від 26.06.2024 №11 та квитанції про оплату послуг від 26.06.2024 повністю спростовує твердження відповідача про ніби-то наявність складу адміністративного правопорушення, зафіксованого в Акті № 015408 від 28.06.2024. Крім того наголошує, що відповідач не повідомляв його про час, дату і місце розгляду справи про порушення жодним із передбачених п. 26 порядку №1567 способом. Враховуючи викладене, просить суд позов задовольнити, визнати протиправною та скасувати постанову.
Ухвалою судді від 26.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
12.09.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що під час проведення рейдової перевірки 28.06.2024 виявлені порушення автомобільним перевізником ТОВ «БАЛКОР» щодо відсутності документів, визначених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час виконання перевезення пасажирів, за що передбачена відповідальність абз. 3 ч 1 ст. 60 цього Закону, а саме були відсутні: тахокарти за попередні 23 дні або бланки підтвердження діяльності водія за вказаний період, договір із замовником послуг, квитанція про оплату послуг. Зазначає, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 з актом перевірки ознайомлений, про причини порушень не вказав, свій підпис в акті поставив. Враховуючи наведені обставини, вважає, що відповідач діяв в межах закону та просить суд відмовити в задоволенні позову.
17.01.2025 відповідач подав додаткові пояснення, у яких зокрема ще наголосив, що у позивача був обов'язок надавати під час перевірки тахокарти за день перевірки та 28 попередніх днів або бланк підтвердження діяльності водія в разі, якщо водій не керував транспортним засобом, або якщо не здійснював перевезення пасажирів, який міг бути документальним підтвердженням того, що тахокарти за попередній період відсутні з об'єктивних причин. Констатує, що тахокарта фіксує відомості про режим праці та відпочинку водія, а бланк підтвердження діяльності містить інформацію про періоди, протягом яких водій не виконував роботу з керування транспортним засобом або не здійснював перевезення пасажирів, а водій надав 6 тахокарт, але не надав 23 за попередні дні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
28.06.2024 посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок та направлення на рейдову перевірку №013239 від 24.06.2024 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) у м. Львів, на вул. Зелена.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевірено транспортний засіб марки EOS, номерний знак НОМЕР_1 , на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання нерегулярних перевезень пасажирів та відповідачем встановлено, що автомобільний перевізник ТОВ «БАЛКОР» не забезпечив водія ОСОБА_1 документами, передбаченими ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме тахокартами за попередні 23 днів, бланками підтвердження діяльності водія, договору із замовником послуг, квитанціями про оплату послуг, чим порушено вимоги положення № 340, ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт», на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 28.06.2024 №АР015408.
Під час перевірки 28.06.2024 виявлено порушення: ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 06.07.2010, при нерегулярних перевезеннях пасажирів виявлено порушення: відсутній договір із замовником послуг, відсутня квитанція про оплату послуг у водія ОСОБА_1 , відсутня інформація режиму праці та відпочинку водія, відсутні тахокарти за попередні 23 днів та бланк підтвердження діяльності водія за вказаний період, у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 цього Закону.
На підставі Акту проведення перевірки № 015408 від 28.06.2024 винесено постанову від 31.07.2024 № ПШ056608, в якій зазначено, що ТОВ «БАЛКОР» допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись з постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з прийняттям постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті за № ПШ 056608 від 31.07.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми законодавства України та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - постанова №103).
Згідно з п. 4 постанови №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є: 1) реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; 2) внесення на розгляд Міністра інфраструктури пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 3) здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 4) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг у сфері автомобільного, міського електричного, залізничного транспорту.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регламентує Закон України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III).
За змістом ст. 3 Закону №2344-III цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Приписами ст. 6 Закону №2344-III унормовано, що загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
На виконання зазначеної норми Кабінет Міністрів України 08.11.2006 прийняв постанову №1567, якою затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - порядок №1567).
Пунктом 1 порядку №1567 визначено, що цей порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Згідно з п. 2 порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до п. 12, 13 і 14 порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 20 порядку №1567 встановлено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
За правилами п. 21 порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Положеннями п. 25 порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до п. 26, 27 порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Системний аналіз наведених нормативних приписів порядку №1567 дає підстави дійти висновку, що адміністративний розгляд справи про застосування адміністративно-господарського штрафу відбувається у відповідному органі державного контролю з обов'язковим належним повідомленням (рекомендованим повідомленням чи під розписку) суб'єкта господарювання. Водночас постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів виноситься керівником органу державного контролю або його заступником за наявності достатніх підстав, встановлених під час адміністративного розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Суд установив, що 28.06.2024 представниками Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок та направлення на рейдову перевірку від 24.06.2024 №013239, на автодорозі м. Львів вул. Зелена перевірено транспортний засіб марки «EOS» номер знак НОМЕР_1 , під кермуванням водія - ОСОБА_1 , транспортний засіб використовує в своїй діяльності ТОВ «БАЛКОР».
За результатами проведеної перевірки посадовими особами відповідача складено Акт №015408 від 28.06.2024 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
31.07.2024 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ056608, відповідно до якої за порушення вимог ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з ТОВ «БАЛКОР» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.
Представник позивача стверджує, що ТОВ «БАЛКОР» не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, та незважаючи на вказані обставини відповідач здійснив розгляд справи без участі представника позивача. За таких обставин відповідач позбавив позивача можливості забезпечити явку свого представника для надання своїх доказів, доводів, міркувань, пояснень з приводу складеного старшим державним інспектором акту №015408 від 28.06.2024, що є порушенням вимог п. 25, 27 порядку № 1567.
У контексті цього суд установив, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №015408 призначено на 31.07.2024, про що позивачу направлений рекомендований лист від 10.07.2024 №59323/31/24-24 на адресу місцезнаходження юридичної особи ТОВ «БАЛКОР» відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань: вул. Миколайчука, буд, 17, с. Зимна Вода, Львівський район, Львівська область.
Направлення такого повідомлення підтверджується фіскальним чеком AT «Укрпошта» від 11.07.2024 та списком рекомендованих відправлень, згідно трекінгу відправлень на офіційному веб-сайті Укрпошта https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html рекомендований лист за номером ШКІ (штриховий кодовий ідентифікатор) 8038304607978, що відправлений позивачу 11.07.2024, прибув у відділення 13.07.2024 та 20.07.2024 особисто вручено одержувачу.
Відтак суд дійшов висновку, що відповідач вчинив необхідні дії, передбачені п. 26, 27 порядку № 1567, щодо повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв'язку із неявкою уповноваженої особи суб'єкта господарювання, правомірно розглянув справу без його участі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 року у справі № 820/4624/17.
Однак, при розгляді цієї справи суд враховує правову позицію Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №820/4810/17 про те, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді.
Щодо порушень, встановлених актом перевірки №015408 від 28.06.2024, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з п. 4 порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до п. 15 порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Статтею 39 Закону №2344-III регламентовано, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх пасажирських перевезень, визначених ст. 39 Закону №2344-III, віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.
Приписами ст. 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Так, згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III (який було застосовано відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із позицією відповідача перелік документів, які повинен мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, зазначений у ст. 39 Закону №2344-III не є вичерпним та до інших документів, передбачених законодавством України, слід зокрема віднести заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР.
Наказом Міністерства України транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - положення №340).
За змістом п. 1.3 положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); робочий час водія - час, протягом якого водій зобов'язаний виконувати свої обов'язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ (п. 1.5 положення №340).
Відповідно до п. 6.1 положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
За правилами п. 6.2 положення №340 облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) (п. 6.3 положення №340).
Наказом Міністерства України транспорту та зв'язку від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - інструкція №385).
Ця інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (п. 1.3 інструкції №385).
Пунктом 3.3. інструкції №385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: 1) забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; 2) своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; 3) використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; 4) має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; 5) у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); 6) у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, в частині неоформлення перевізником протоколу перевірки та адаптації тахографа для водія, відповідальність несуть саме автомобільні перевізники суб'єкти господарювання.
У постановах від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 та від 10.10.2024 у справі №420/15732/22 Верховний Суд акцентував на тому, що положеннями Закону №2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - у разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340.
У розглядуваній справі суд установив, що в акті №015408 від 28.06.2024 вказано таке: «відсутні тахокарти за попередні 23 днів або бланки підтвердження діяльності водія за вказаний період».
За правилами п. 6.1 положення №340 водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
У позовній заяві представник позивача констатує, що під час здійснення перевірки на дотримання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», водієм автобуса на місці перевірки було надано інспектору для огляду наявна відомість обліку робочого часу та відпочинку водія, а також надано усні пояснення з приводу того, що відсутні тахокарти, оскільки водієм не було здійснено жодного маршруту з нерегулярних та/або регулярних перевезень.
Згідно бланку підтвердження діяльності від 28.06.2024 водій ОСОБА_2 з 21:45 год 02.06.2024 по 06:00 год. 28.06.2024 не здійснював перевезення пасажирів та/або вантажів.
У матеріалах справи відсутні докази керування транспортними засобами водієм 23 дні до 28.06.2024.
Відповідно до вимог ст. 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Як вже суд установив, відповідно до акту проведення перевірки № 015408 від 28.06.2024, під час рейдової перевірки 28.06.2024 були відсутні: договір із замовником послуг; квитанція про оплату послуг.
Суд зазначає, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Цей документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб'єктами, однак наведені в акті обставини повинні підтверджуватися іншими доказами.
Відповідачем не заперечується факт надання водієм договору №19/11-2021 на перевезення пасажирів від 19.11.2021, яким у п. 7.2 передбачено пролонгацію строку його дії.
Разом з тим, судом встановлено з матеріалів справи, що у позивача наявний договір №11 датований 26.06.2024, тобто до здійснення перевезення, та квитанція про оплату №11 від 26.06.2024 на суму 8000 грн.
Позивачем також надана доповідна записка ОСОБА_1 від 29.06.2024, в якій підтверджено водієм про наявність усіх необхідних документів під час перевезення пасажирів.
Відтак, з огляду на зазначену судом раніше правову позицію Верховного Суду у справі №820/4810/17 від 01.03.2018, суд враховує подані представником позивача докази, відповідно порушень ст. 39 Закону №2344-III, в частині відсутності у водія договору із замовником послуг, квитанції про оплату послуг та бланки підтвердження діяльності водія, ним не допущено.
Таким чином, аналіз законодавства про автомобільний транспорт та встановлені у цій справи обставини дають підстави для висновку про протиправність дій відповідача щодо винесення постанови № ПШ 056608 від 31.07.2024, оскільки така була винесена всупереч вимогам Закону №2344-III та порядку №1567.
Відтак, на переконання суду, постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті № ПШ 056608 від 31.07.2024 є протиправною та підлягає скасуванню.
За змістом ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон, стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд враховує, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто спосіб відновлення порушеного права позивачки має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Оскільки у цій справі оскаржуються рішення, прийняте суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України перевіряє чи прийняте (вчинене) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи рішення відповідача, прийняття якого зумовило пред'явлення позивачем цього позову, суд дійшов висновку, що воно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги адміністративного позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною постанови №ПШ056608 від 31.07.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу та її скасування.
Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Отже, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 262, 294, 295, КАС України, суд
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛКОР» до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ056608 від 31.07.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛКОР» за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЛКОР» (місцезнаходження: вул. Миколайчука, буд. 17, с. Зимна Вода, Львівська обл., 82408; ЄДРПОУ 42859695).
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, 01601; ЄДРПОУ 00034039) в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (вул. Володимира Івасюка, буд. 8, с. Малехів, Львівська обл., 80383).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна