20 серпня 2025 рокусправа № 380/23608/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та проведенні розслідування нещасного випадку, що трапився з нею 23.11.2015;
- зобов'язати відповідача призначити та провести розслідування зазначеного нещасного випадку, за результатами якого видати ОСОБА_1 відповідний акт.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.11.2015 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_2 в приміщенні Франківського ВП ГУНП, громадянин ОСОБА_3 , який з метою помсти хотів ударити ОСОБА_2 , під час удару випадково зачепив позивачку та наніс тілесні ушкодження - «Закрита ЧМТ. Струс головного мозку. Забій м'яких тканин обличчя, перенісся», які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 10.12.2015 № 2130, що проводилась в рамках кримінального провадження, утворились від дії тупого предмету, могли виникнути 23.11.2015 та відносяться до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров'я. За цим фактом проведено службове розслідування та складено висновок службового розслідування за фактом травмування інспектора Франківського ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 09.12.2015, відповідно до якого інспектор Франківського ВП ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м'яких тканин обличчя, перенісся під час виконання службових обов'язків.
У жовтні 2024 року, звернувшись в усній формі до працівників Львівського районного управління поліції № 2 (Франківський) ГУНП у Львівській області та до працівників ГУНП у Львівській області дізналась, що розслідування нещасного випадку не було проведено, відповідно акт розслідування не складено. 30.10.2024 позивачка звернулась до ГУНП у Львівській області із заявою, у якій просила доручити призначити та провести розслідування нещасного випадку, який стався 23.11.2015, однак листом від 12.11.2024 відповідач, покликаючись на приписи наказу МВС України від 05.10.2020 №705, відмовив у проведенні розслідування в зв'язку зі спливом строку давності для проведення розслідування нещасного випадку. Позивачка наголошує, що нормами порядку №1346 не передбачено будь-яких строків для звернення про розслідування нещасних випадків. Вважаючи поведінку відповідача протиправною звернулася до суду з цим позовом. Ухвалою судді від 25.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою судді від 25.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 29.11.2024 позовну заяву залишено без руху на підставі ч. 13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
16.12.2024 позивачка подала заяву про усунення недоліків, до якою додала оригінал квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 18.12.2024 розгляд справи продовжено.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних документів процесуального характеру від нього на адресу суду не надходило. Про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».
За приписами ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які позивачка покликається, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд увстановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
23.11.2015 до ГУНП у Львівській області надійшла інформація про те, що 23.11.2015 у Франківський ВП ГУНП у Львівській області з МТП № 2 м. Львова поступило повідомлення від чергового лікаря ОСОБА_5 щодо звернення за медичною допомогою ОСОБА_4 з діагнозом «забій м'яких тканин спинки носа».
З медичної карти стаціонарного хворого за №7896 встановлено, що ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Жовківської ЦРЛ з 24.11.2015 до 05.12.2015. Діагноз заключний клінічний: «Закрита ЧМТ. Струс головного мозку. Забій м'яких тканин обличчя, переносиці».
Старшим інспектором УКЗ ГУНП у Львівській області, за результатами проведення перевірки за фактом травмування інспектора Франківського ВП ГУНП старшого лейтенанта поліції Лози О.Ю., складено висновок перевірки за фактом травмування інспектора Франківського ВП ГУНП старшого лейтенанта поліції Лози О.Ю. від 09.12.2015, затверджений начальником ГУНП у Львівській області.
За змістом висновку «у ході проведення перевірки установлено, що 23.11.2015, близько 02:30 до Франківського ВП ГУНП за вчинення дрібного хуліганства доставлений громадянин ОСОБА_2 . Під час складання інспектором Франківського ВП Лозою О.Ю. відносно останнього протоколу про адміністративне правопорушення, громадянин ОСОБА_3 , котрий самостійно прибув до відділу поліції та знаходився в приймальній громадян під час складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_2 , з метою помсти, зробив спробу ударити ОСОБА_2 під час чого випадково ліктем наніс удар старшому лейтенанту поліції ОСОБА_6 в область обличчя, спричинивши останній тілесні ушкодження. Під час отримання тілесних ушкоджень старший лейтенант поліції ОСОБА_4 знаходилась на службі (перебувала у слідчо оперативній групі), у форменому одязі, з табельною вогнепальною зброєю.
Перевіркою встановлено, що отримані інспектором Франківського ВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді «закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м'яких тканин стінки носа» відповідно до п. 3.9. Порядку розслідування та обліку нещасних випадків професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом MВС України від 27.12.2002 № 1346 зі змінами, затвердженими наказом МВС України від 10.06.2015 № 667, слід кваліфікувати як такі, що отримані нею під час виконання функціональних обов'язків за режимом роботи підрозділу, тобто при виконанні службових обов'язків.
Водночас, враховуючи те, що відповідно до п.п. 1.2 та 1.3 вказаного Порядку його дія поширюється на особовий склад органів та підрозділів внутрішніх справ і визначає порядок розслідування нещасних випадків, у тому числі поранень, що стались з особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, а не поліцейськими Національної поліції України, яким на момент отримання зазначених тілесних ушкоджень (23.11.2015) була ОСОБА_6 , беручи до уваги, що станом на 09.12.2015 порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій в органах підрозділах Національної поліції України не врегульований, проведення перевірки за фактом травмування інспектора Франківського ВП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 припинено.
Обставини отримання інспектором Франківського ВП ГУНП У Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 , 23.11.2015 тілесних ушкоджень у вигляді «закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та забою м'яких тканин спинки носа» кваліфікувати після правового врегулювання порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій в органах і підрозділах Національної поліції України.
Копію висновку перевірки скеровано до ВК ГУНП у Львівській області для долучення до особової справи інспектора Франківського ВП ГУНП старшого лейтенанта поліції Лози О.Ю.»
Згідно з висновком експерта від 10.12.2015 № 2130 гр. ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Жовківської ЦРЛ з діагнозом «Закрита ЧМТ. Струс головного мозку. Забій м'яких тканин обличчя, перенісся» і відмічена наявність «гематоми» в ділянці носа. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, могли виникнути 23.11.2015 та відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
30.10.2024 ОСОБА_7 (прізвище після державної реєстрації шлюбу, згідно з свідоцтвом серії НОМЕР_1 ) ОСОБА_8 звернулася до ГУНП у Львівській області із заявою, в якій просила провести розслідування нещасного випадку, який стався 23.11.2015 під час проходження служби на посаді старшого інспектора Франківського ВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції, оскільки таке не було проведене.
Львівське районне управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області розглянуло заяву та листом від 31.10.2024 №71657-2024 повідомило, що розслідування нещасних випадків із працівниками поліції проводиться відповідно до «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, що сталися поліцейськими», який затверджений наказом МВС України від 05.10.2020 №705 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.11.2020 за № 1139/35422. Відповідно до пункту 6 розділу І вказаного Порядку, строк давності для розслідування нещасного випадку становить три роки з дня його настання. У разі встановлення факту нещасного випадку рішенням суду, таке розслідування проводиться незалежно від дати його настання.
Не погоджуючись з відмовою у проведенні розслідування нещасного випадку та вважаючи, що така є протиправною, позивачка пред'явила цей позов до суду.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
За змістом ст. 1 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» (далі - Закон №2694-XII) охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Відповідно до ст. 22 Закону № 2694-XII роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України унормовані Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Статтею 1 Закону № 580-VIII регламентовано, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Відповідно до ст. 2 Закону № 580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Основні повноваження поліції визначені ст. 23 Закону № 580-VIII.
За змістом ч. 1 ст. 24 Закону № 580-VIII виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Приписами ст. 60 Закону № 580-VIII унормовано, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з положеннями ст. 22 Закону № 2694-XII і ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Кабінет Міністрів України постановою від 17.04.2019 №337 затвердив Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (далі - порядок № 337).
За приписами абз. 4 п. 2 порядку № 337 дія цього Порядку не поширюється на осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейських, військовослужбовців Національної гвардії, курсантів (слухачів) закладів освіти МВС і Національної гвардії.
Абзацом 10 п. 2 порядку №337 передбачено, що розслідування та облік нещасних випадків щодо осіб, зазначених в абзацах третьому-восьмому цього пункту, здійснюються у порядку, визначеному міністерствами та іншими державними органами, в управлінні яких перебувають військові частини, установи, організації, заклади освіти та підрозділи, де проходять службу або утримуються такі особи.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 23.11.2015, близько 02:30 до Франківського ВП ГУНП за вчинення дрібного хуліганства був доставлений громадянин ОСОБА_2 . Під час складання інспектором Франківського ВП Лозою О.Ю. відносно останнього протоколу про адміністративне правопорушення, громадянин ОСОБА_3 , котрий самостійно прибув до відділу поліції та знаходився в приймальній громадян під час складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_2 , з метою помсти, зробив спробу ударити ОСОБА_2 та випадково ліктем наніс удар старшому лейтенанту поліції ОСОБА_6 в область обличчя, спричинивши останній тілесні ушкодження. Під час отримання тілесних ушкоджень старший лейтенант поліції ОСОБА_4 перебувала на службі (перебувала у слідчо оперативний групі), у форменому одязі, з табельною вогнепальною зброєю.
Згідно з висновком перевірки за фактом травмування інспектора Франківського ВП ГУНП старшого лейтенанта поліції Лози О.Ю. від 09.12.2015, затверджений начальником ГУНП у Львівській області, перевіркою встановлено, що отримані інспектором Франківського ВП ГУНП У Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді «закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м'яких тканин стінки носа», відповідно до п. 3.9. Порядку розслідування та обліку нещасних випадків професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом MВС України від 27.12.2002 № 1346 змінами, затвердженими наказом МВС України від 10.06.2015 № 667, слід кваліфікувати як такі, що отримані нею під час виконання функціональних обов'язків за режимом роботи підрозділу, тобто при виконанні службових обов'язків.
За приписами ч. 1 ст. 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Підзаконним нормативно-правовим актом, який регламентує порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, є Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 № 1346 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404 (далі - порядок № 1346, чинний на час виникнення спірних правовідносин), який розроблено з метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.
Згідно з п. 2.1 порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).
За правилами п.2.2 порядку № 1346 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Відповідно до п. 2.4 порядку № 1346 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).
Пунктом 3.1 порядку № 1346 передбачено, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосередньо керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.
Згідно з п. 3.8 порядку № 1346 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії:
обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;
з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків) або в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю;
скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.
У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.
Відповідно до п. 3.5 порядку №1346 керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС.
Отже, п. 3.5 порядку №1346 прямо передбачено, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією.
Тобто, при зверненні позивачки із заявою про проведення розслідування нещасного випадку, який з нею стався, відповідачу необхідно було створити комісію з розслідування нещасного випадку.
Аналогічна правова позиція щодо подібних правовідносин викладена у постановах Верховного Суду від 14.07.2020 в справі № 823/1605/17, від 01.11.2019 у справі №823/346/17, від 14.04.2020 у справі № 580/1768/19.
Питання по суті отриманої позивачкою травми мають вирішуватись саме створеною комісією з розслідування такого випадку, за наслідками роботи якої, нею мають бути зроблені відповідні висновки про обґрунтованість/необґрунтованість заяви позивачки.
Враховуючи визначені порядком №1346 підстави для проведення розслідування нещасного випадку, суд зазначає про те, що отримання позивачкою під час проходження служби 23.11.2015 тілесного ушкодження, яке призвело до втрати працездатності більше ніж на один робочий день, є підставою для проведення розслідування нещасного випадку, що стався з нею 23.11.2015 під час виконання службових обов'язків.
Відповідно до п. 3.19 порядок № 1346 нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Предметом спору в цій справі є відмова Головного управління Національної поліції у Львівській області у проведенні розслідування нещасного випадку за фактом отримання 23.11.2015 інспектором Франківського ВП ГУНП У Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 тілесних ушкодження у вигляді «закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м'яких тканин стінки носа».
За змістом листа від 31.10.2024 року №71657-2024 підставою для відмови позивачці у проведенні розслідування нещасного випадку слугувало те, що строк давності для розслідування нещасного випадку минув.
Однак суд не може погодитися з твердженням відповідача, оскільки нормами порядку № 1346 не передбачено будь-яких строків для звернення про розслідування нещасних випадків.
Зазначений висновок підтриманий Верховним Судом у постанові від 29.07.2022 в справі № 816/633/17.
Отже, приписи п. 3.5 порядку №1346 містить єдину підставу організації розслідування нещасного випадку одержання керівником повідомлення про нещасний випадок.
Пунктом 3.5 прямо передбачено, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією.
Із наведеного випливає, що саме рішення (відмова) відповідача є формою виконання повноважень, покладених на даний орган.
Суд акцентує на тому, що аспекти дії нормативно-правового часу в часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.
Зокрема, у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України дійшов висновку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Більше того суд констатує, що процедура розслідування нещасного випадку, який трапився 23.11.2015 з інспектором Франківського ВП Лозою О.Ю. розпочата, однак у встановленому порядку - складанням акта за формою Н-1* (НТ*), не завершена, що підтверджується висновком від 09.12.2015 за результатами проведення перевірки за фактом травмування інспектора Франківського ВП ГУНП старшого лейтенанта поліції Лози О.Ю, затвердженим начальником ГУ НП у Львівській області, та свідчить про триваючу, протиправну бездіяльність відповідача в спірних правовідносинах.
За змістом висновку від 09.12.2015 «обставини отримання інспектором Франківського ВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 23.11.2015 тілесних ушкоджень у вигляді «закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та забою м'яких тканин спинки носа» слід кваліфікувати після правового врегулювання порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій в органах і підрозділах Національної поліції України», однак таке розслідування ні самим відповідачем, ні на підставі заяви позивачки від 30.10.2024 не було проведено (поновлено), відтак суд констатує про непослідовність та неоднозначність в діях суб'єкта владних повноважень, що призвело до стану правової невизначеності в спірних правовідносинах.
Варто наголосити на підході Верховного Суду, висловленому в постанові від 19.06.2018 в справі №820/5348/17 про те, що розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону, що узгоджується з принципом правової визначеності.
Як стверджує єдиний орган конституційної юрисдикції, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб
З урахуванням викладеного суд вважає за можливе зобов'язати відповідача провести розслідування нещасного випадку, що стався з позивачкою 23.11.2015.
Щодо позовних вимог в частині видачі акта за результатами розслідування нещасного випадку суд зазначає, що такий складається відповідною комісією за результатами проведеного розслідування та встановлення причинно-наслідкового зв'язку між отриманою травмою та виконанням службових обов'язків.
Верховний Суд у постанові від 09.05.2024 у справі № 580/3690/23 зазначив, що якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб'єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб'єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.
У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи здійснити перевірку того, чи забезпечив позивач на момент його звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень виконання всіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та (або) якщо суб'єкт до якого звертається позивач має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Подібний підхід викладений Верховним Судом також і у постановах від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18, від 04.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20 та від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19, у яких наголошено на тому, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Встановлення причинно-наслідкових зав'язків є дискреційним повноваженням відповідної комісії, а тому суд без її висновків та рішень не може перебирати на себе повноваження комісії ще до її утворення.
За результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків. Водночас якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ*.
Суд може в подальшому надати правову оцінку висновкам комісії, у випадку їх оскарження, однак у цьому провадженні такі вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Щодо строків звернення з цим позовом, то суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, сформовані в постанові від 24.09.2020 у справі № 823/463/17.
Застосовуючи такі у розглядуваній справі суд наголошує, що листом Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області від 31.10.2024 №71657-2024 позивачку повідомлено про відсутність правових підстав для проведення розслідування нещасного випадку. Водночас, з цим позовом позивач звернулася 20.11.2024, що свідчить про дотримання нею строків звернення до суду, унормованих приписами ст. 122 КАС України.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів позивачки, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, водночас обравши ефективний спосіб захисту порушених прав позивачки, незалежно від формулювання позовних вимог, яке зазначене у позовній заяві.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду з цим позовом позивачка сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Отже, понесені позивачкою документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Водночас суд зауважує, що відшкодуванню підлягає вся сума судового збору у розмірі 1211,20 грн. Оскільки, незважаючи на часткове задоволення позову, суд установив порушення прав позивачки внаслідок протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень і спір по суті вирішено на її користь, тобто задоволена основна позовна вимога немайнового характеру.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Львівській області, оформлену листом від 31.10.2024 №71657-2024, у проведенні розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 23.11.2015.
3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області провести розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 23.11.2015.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивачка - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: вул. Генерала Григоренка, буд. 3, м. Львів, 79007; ЄДРПОУ 40108583).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна