20 серпня 2025 рокусправа № 380/16007/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Брильовського Р.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом малого приватного підприємства «ЕРІДАН» (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Транспортна, 8/2, ЄДРПОУ 31718639) до Львівської митниці (79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява малого приватного підприємства «ЕРІДАН» до Львівської митниці, у якій просить суд: визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/400087/2 від 08.07.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач до митного оформлення надав митну декларацію №25UA209140017112U0 від 07.07.2025, в якій задекларував товар «Тканини, виготовлені із стрічкових або подібної форми ниток з поліпропілену. Країна виробництва: Китай. На підтвердження заявленого рівня складових митної вартості товарів позивач надав митному органу відповідні документи. Митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслала позивачу вимогу про надання додаткових документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару. Після розгляду усього наданого пакету документів, Митниця не погодилась із заявленою позивачем митною вартістю товарів та прийняла Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/400087/2 від 08.07.2025. Стверджує, що Позивач надав усі необхідні документи, які підтверджують справжню вартість товару, однак відповідач такі документи не врахував. Вважає, що Рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, оскільки надані позивачем документи, насправді, не створюють підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів. Вказує, що Митниця протиправно, без належних на те підстав, вимагала в позивача надати додаткові документи та без жодних підстав застосувала резервний метод визначення митної вартості товару. Просив позов задовольнити.
Ухвалою судді від 7.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.
Відповідач у своїх запереченнях вказує, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 07.07.2025 № 25UA209140017112U0 (далі - МД) було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне: у гр.22 ЦМР внесено відомості щодо фірми відправника PFC Logistics, проте відсутні документи що регулюють відносини із даним підприємством; за власним бажанням декларантом надано посередницьку проформу від 24.03.2025 № PSXH 20250324 та інвойс № PSXH20250423 від 23.04.2025, необхідно зауважити, що у проформі окремо зазначено, що фрахт та страхові витрати оплачуються продавцем. Проте відсутнє підтвердження включення цих витрат до проформи. При детальнішому вивченні вищезгаданих документів можна дійти висновку, що в принципі не підписані ніким з боку Продавця, оскільки містять лише відтиск штампу з імітацією рукописних ієрогліфів; у рахунку на оплату послуг на транспортування міститься посилання на договір від 30.06.2025 № 1-30/06/2025, документ до митного оформлення не надано; Заявка № 1/06 від 30.06.2025 не містить підпису виконавця замовлення; до митного оформлення надано Акт виконаних робіт - послуга «customs clearans» ціна 100 EUR, проте, не зазначено курс перерахунку у вітчизняну валюту, що унеможливлює перевірку правильності розрахунку даної складової митної вартості; платіжна інструкція щодо здійснення оплати за товар не може бути взята до уваги, в якості підтвердження оплати за товар, оскільки засвідчує лише факт про переведення коштів на транзитний рахунок банку-кореспондента. Львівська митниця встановила невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення додаткових складових (навантаження, транспортні витрати) митної вартості. Зазначає, що документи надані не в повному обсязі, містять розбіжності, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. На вимогу декларант надав копію експортної МД країни відправлення. Інших додаткових документів не надано. У зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів. Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 28.05.2025 № 209140/25/13254 від 28.05.2025. Вказує, що документи, які підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані Малим приватним підприємством «Ерідан» не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню. Вважає, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Мале приватне підприємство «ЕРІДАН» є суб'єктом здійснення господарської діяльності.
01.04.2025 МПП «ЕРІДАН» уклало з POLEXPROD SP.Z.O.O. Контракт № 01-04-2025 (далі - Контракт).
Предметом Контракту є купівля обладнання, матеріалів та запчастин. Найменування кожної партії Товару що відвантажується зазначається у Додатках до даного Контракту.
Відповідно до Доповнення №1 від 15.06.2025 до Контракту №01-04-2025 від 01.04.2025 (далі - Доповнення №1): Найменування: Агротканина поліпропіленова вага 90 г/м, Розмір 0,8м х100м. колір чорний з зеленими лініями. 1.2. Виробник: Weifang Xinhao Plastic Co.,Ltd Add: Fangzi Industrial Development Zone, Weifang, China
Кількість Товару - 400 (чотириста) рулонів. 1.4. Вага товару Нетто - 2830кг 1.5. Вага товару Брутто - 2895кг
Відповідно до розділу 3 Контракту Продавець повинен поставити Товар на умовах FCA - Жешув, Польща, відповідно до цього Контракту і Міжнародних правил «INCOTERMS» (видання 2010). Умови постачання можуть бути змінені і обговорені додатково Сторонами і зафіксовані в Додатках до цього Контракту. У такому разі партії Товару мають бути поставлені на умовах, передбачених в згаданих Додатках.
Згідно з Доповненням №1, Ціна 1 рулону 13,10 доларів США.
Загальна сума доповнення складає 5240.00 USD (п'ять тисяч двісті сорок доларів США, 00 центів). Ціна є остаточна і не підлягає зміні. Постачальник повинен поставити товар на умовах FCA Ґданськ, Польща.
Позивач до митного оформлення надав митну декларацію №25UA209140017112U0 від 07.07.2025, в якій задекларував товар «Тканини, виготовлені із стрічкових або подібної форми ниток з поліпропілену, завширшки менш як 3 м: Агротканина поліпропіленова, щільність 90 г/м, розмір 0,8 м х 100 м. Колір: чорний з зеленими лініями. Виробник: Weifang Xinhao Plastic Co.,Lt d. Країна виробництва: Китай.».
На підтвердження заявленого рівня складових митної вартості товарів позивач надав митному органу наступні документи:
-Пакувальний лист (Packing list) від 23.04.2025;
-Рахунок-проформа (Proforma invoice) №PSXH20250324 від 24.03.2025;
-Рахунок-фактура (ІНВОЙС) (Commercial invoice) №1 від 15.06.2025;
-Рахунок-фактура (ІНВОЙС) (Commercial invoice) №PSXH20250423 від 23.04.2025;
-Автотранспортна накладна (Road consignment note) №498609 від 03.07.2025;
-Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) MRN 25PL322010NSKYXRK0 від 02.07.2025;
-Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №С257600359510001 від 29.04.2025;
-Декларащя про походження товару (Declaration of origin) №1 від 15.06.2025;
-Статус особи, яка подає митну декларацію №2;
-Банківський платіжний документ, що стосується товару №2JBKLP6 від 25.06.2025;
-Банківський платіжний документ, що стосується товару від 26.03.2025;
-Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №13/01106 від 03.07.2025;
-Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 04.07.2025;
-Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №01-04-2025 від 01.04.2025;
-Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 15.06.2025;
-Специфікація № 1 від 15.06.2025;
-Договір про надання послуг митного брокера №38/М/2025 від 25.06.2025;
-Договір (контракт) про перевезення №1/06 від 30.06.2025;
-Інші некласифіковані документи №2 від 04.07.2025;
-Інші некласифіковані документи №3 від 04.07.2025;
-Інші некласифіковані документи (Фото товару) від 23.04.2025.
Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 07.07.2025 № 25UA209140017112U0 (далі - МД) було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне:
-у гр.22 ЦМР внесено відомості щодо фірми відправника PFC Logistics, проте відсутні документи що регулюють відносини із даним підприємством;
-за власним бажанням декларантом надано посередницьку проформу від 24.03.2025 № PSXH 20250324 та інвойс № PSXH20250423 від 23.04.2025, необхідно зауважити, що у проформі окремо зазначено, що фрахт та страхові витрати оплачуються продавцем. Проте відсутнє підтвердження включення цих витрат до проформи. При детальнішому вивченні вищезгаданих документів відповідач дійшов висновку, що в принципі не підписані ніким з боку Продавця, оскільки містять лише відтиск штампу з імітацією рукописних ієрогліфів;
-у рахунку на оплату послуг на транспортування міститься посилання на договір від 30.06.2025 № 1-30/06/2025, документ до митного оформлення не надано;
-Заявка № 1/06 від 30.06.2025 не містить підпису виконавця замовлення;
-до митного оформлення надано Акт виконаних робіт - послуга «customs clearans» ціна 100 EUR, проте, не зазначено курс перерахунку у вітчизняну валюту, що унеможливлює перевірку правильності розрахунку даної складової митної вартості;
-платіжна інструкція щодо здійснення оплати за товар не може бути взята до уваги, в якості підтвердження оплати за товар, оскільки засвідчує лише факт про переведення коштів на транзитний рахунок банку-кореспондента.
Львівська митниця встановила невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення додаткових складових (навантаження, транспортні витрати) митної вартості.
Відповідач вважав, що документи надані не в повному обсязі, містять розбіжності, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслала позивачу вимогу, в якій просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.
На вимогу декларантом надано копію експортної МД країни відправлення. Інших додаткових документів не надано.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III.
Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 28.05.2025 № 209140/25/13254 від 28.05.2025, де рівень митної вартості товару № 123 зі схожими характеристиками (агроволокно захисне, 90г/м, країна виробництва Китай, постачається із Польщі, обсяг партії 1600 тон, контракт прямий) становить 5.521 дол. США за кг.
Коригування на розмір партії та комерційні рівні не здійснювалося. Коригування у зв'язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України.
Сума донарахованих митних платежів по оскаржуваному рішенню про коригування митної вартості становить 88219,80 грн.
Після розгляду усього наданого пакету документів, Митниця не погодилась із заявленою позивачем митною вартістю товарів та прийняла Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/400087/2 від 08.07.2025.
Відповідач прийняв картку відмови та здійснив випуск у вільний обіг товарів на підставі положення ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України за ВМД ІМ 40 ДЕ №25UA209140017294U1 згідно з якою сплачено заставу грошових коштів відповідно до розрахованої відповідачем нової митної вартості і додатково нараховано 88 219,80 грн. митних платежів (1% ввізне мито за кодом 020 на загальну вартість 4 161,31 грн та 20% ПДВ за кодом 028 на загальну вартість 84 058,49 грн).
Позивач, не погоджуючись із вище вказаним рішенням, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.
Згідно з статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з статтею 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною другою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).
Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.
Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:
- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною першою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).
Згідно з правилами частин третьої - шостої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини четвертій статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Як встановлено з матеріалів справи декларант надав до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018 року, №815/6827/17 від 29.01.2019 року, №804/2256/16 від 12.11.2021 року, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021 року №480/3558/19 від 17.11.2021 року, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов'язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена рахунку-фактурі (інвойсі).
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: пакувальний лист (Packing list) від 23.04.2025; рахунок-проформа (Proforma invoice) №PSXH20250324 від 24.03.2025; рахунок-фактура (ІНВОЙС) (Commercial invoice) №1 від 15.06.2025; рахунок-фактура (ІНВОЙС) (Commercial invoice) №PSXH20250423 від 23.04.2025;автотранспортна накладна (Road consignment note) №498609 від 03.07.2025; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) MRN 25PL322010NSKYXRK0 від 02.07.2025; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №С257600359510001 від 29.04.2025; декларащя про походження товару (Declaration of origin) №1 від 15.06.2025; статус особи, яка подає митну декларацію №2; банківський платіжний документ, що стосується товару №2JBKLP6 від 25.06.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару від 26.03.2025; бахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №13/01106 від 03.07.2025; бахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 04.07.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №01-04-2025 від 01.04.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 15.06.2025; специфікація № 1 від 15.06.2025; договір про надання послуг митного брокера №38/М/2025 від 25.06.2025; договір (контракт) про перевезення №1/06 від 30.06.2025; інші некласифіковані документи №2 від 04.07.2025; інші некласифіковані документи №3 від 04.07.2025; інші некласифіковані документи (Фото товару) від 23.04.2025.
Суд встановив, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище.
Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість товару не може бути визнана з тієї причини, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Щодо твердження відповідача, що у гр.22 ЦМР внесено відомості щодо фірми відправника PFC Logistics, проте відсутні документи що регулюють відносини із вказаним підприємством, суд зазначає наступне.
Відповідно до Договору на надання транспортно-експедиторських послуг №202725 від 2.07.2025 Експедитор зобов'язується за рахунок Замовника організувати перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньоторговельних вантажів відповідно до заявки Замовника.
Отже, враховуючи положення статті 929 Цивільного кодексу України, експедитор може укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням експедитор .
Враховуючи вищенаведене, позивач вніс відомості у гр.22 ЦМР стосовно фірми відправника PFC Logistics.
Щодо зауваження відповідача про те, що - за власним бажанням декларантом надано посередницьку проформу від 24.03.2025 № PSXH 20250324 та інвойс № PSXH20250423 від 23.04.2025, необхідно зауважити, що у проформі окремо зазначено, що фрахт та страхові витрати оплачуються продавцем. Проте відсутнє підтвердження включення цих витрат до проформи.
Позивач до митного оформлення надав лист про відсутність страхування №2 від 04.07.2025, де вказав, що вантаж який імпортується згідно з договором №01-04-2025 від 01.04.2025, укладений з компанією POLEXPROD SP Z.O.O. (Польща) та вказаний у фактурі №1 від 15.06.2025 не страхувався.
Відповідно до Контракту поставка товару здійснювалась на умовах FCA.
Згідно з Міжнародними правилами «INCOTERMS» (видання 2010) за умовами поставки FCA в сторін не виникає обов'язку страхування.
Стосовно твердження митного органу про ненадання декларантом договору від 30.06.2025 №1-30/06/2025.
Суд зазначає, що в рахунку про оплату №13/01106 від 03.07.2025 міститься посилання на Заявку-Договір на перевезення №1/06, що надана до митного оформлення.
Щодо твердження відповідача про відсутність підпису виконавця замовлення на заявці №1/06 від 30.06.2025.
Суд погоджується з твердженням позивача про те, що вказане порушення носить формальний характер, оскільки ФОП ОСОБА_1 дійсно забезпечував перевезення товару, що й підтверджується долученими документами.
Заявка на транспортні послуги жодним чином не впливає митну вартість товару, оскільки з долучених документів, можливо встановити вартість усіх складових митної вартості.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить мотивування, яким чином ненадання такого документа як “замовлення покупця» обумовило висновок про відсутність документального підтвердження складової митної вартості за наявності всіх інших підтверджуючих документів.
Ненадання заявки, яка стосується вказаної поставки не могло жодним чином унеможливити перевірку витрат на транспортування Відповідачем на підставі інших документів.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, окрім інших, є: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Замовлення, що подається змовником до постачальника не є документом комерційного значення, такий документ містить лише відомості про опис товару, номер моделі, колір та їх кількість.
Суд зазначає, що замовлення на поставку товару відсутнє у переліку документів, передбаченому ст. 53 Митного кодексу України, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості.
З огляду на вказане, відсутність замовлень серед документів, поданих до митного оформлення, жодним чином не впливає на можливість визначення складових числового значення заявленої митної вартості.
Суд зазначає, що заявка на поставку товару є попереднім замовленням покупця, що не виступає товаросупровідним документом, не є документом із остаточною інформацією про товар, його кількість чи ціну. Тобто заявка на поставку партії товарів лише свідчить про майбутню угоду та поставку, відтак не містить відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, замовлення до контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє особа. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.
Щодо твердження митного органу про те, що до митного оформлення надано Акт виконаних робіт - послуга «customs clearans» ціна 100 EUR, проте, не зазначено курс перерахунку у вітчизняну валюту, що унеможливлює перевірку правильності розрахунку даної складової митної вартості, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 3-1 Митного кодексу України для цілей здійснення митних формальностей щодо товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується офіційний курс валюти України до іноземної валюти, встановлений Національним банком України, що діє на 0 годин дня подання митної декларації, або дня здійснення митних формальностей, якщо вони здійснюються без подання митної декларації.
Так, цей курс є офіційним та загальнодоступним, і митний орган може самостійно перевірити правильність розрахунку, застосувавши курс НБУ, що діяв на момент здійснення митних процедур.
Стосовно твердження відповідача про те, що платіжна інструкція щодо здійснення оплати за товар не може бути взята до уваги, в якості підтвердження оплати за товар, оскільки засвідчує лише факт про переведення коштів на транзитний рахунок банку-кореспондента.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України декларант або уповноважена особа зобов'язані надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, однак ні вказана норма, ні будь які інші приписи МК України не деталізують поняття «банківські платіжні документи».
Поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, загальні засади функціонування платіжних систем в Україні визначаються приписами Закону України №1591-IX від 30.06.2021 «Про платіжні послуги», який серед банківських документів, що опосередковують проведення платіжних операцій визначає саме платіжну інструкцію.
Згідно з п. 54 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжною інструкцією вважається розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Порядок виконання платіжних операцій врегульований положеннями глави 3 розділу IV «Умови надання платіжних послуг» Закону України «Про платіжні послуги». Так згідно ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Ініціювання платіжної операції здійснюється одним із визначених у ч. 2 ст. 41 Закону України «Про платіжні послуги» способів, зокрема, шляхом надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок.
В подальшому надавач платіжних послуг зобов'язаний прийняти до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію, за умови що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті. Надавач платіжних послуг платника зобов'язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього протягом операційного часу, у той самий операційний день. Надавач платіжних послуг платника зобов'язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього після закінчення операційного часу, не пізніше наступного операційного дня. (ч. 1, 3-4 ст. 43 Закону України «Про платіжні послуги»).
Надавач платіжних послуг платника зобов'язаний виконати платіжну інструкцію ініціатора протягом операційного дня з моменту прийняття ним до виконання платіжної інструкції (ч. 1 ст. 47 Закону України «Про платіжні послуги»).
Надавач платіжних послуг вважається таким, що виконав належним чином платіжну операцію, якщо така операція виконана на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції (ч. 8 ст. 46 Закону України «Про платіжні послуги»).
Виходячи з наведених приписів законодавства саме платіжна інструкція є тим банківським документом на підставі якого в подальшому здійснюється переказ коштів. Прийняття банком як надавачем платіжної послуги означає неминучість здійснення такого банківського переказу протягом встановлених законодавством строків. Більше того, саме платіжна інструкція є тим документом, який дозволяє встановити отримувача, його банківські реквізити суму оплати та мету здійснення такого переказу коштів.
Отже, платіжна інструкція є саме тим документом, який в силу приписів МК України може вважатися «банківським платіжним документом, що стосуються оцінюваного товару», його зміст дозволяє встановити особу одержувача коштів, суму такого переказу, та призначення такого переказу.
Позивач надав до митного оформлення належні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Вищевказані документи, надані декларантом, не містять жодних розбіжностей щодо числових складових митної вартості товарів, надають можливість ідентифікувати найменування, вартість, порядок та факт поставки Товару, а дані, вказані у зазначених документах, кореспондуються між собою.
Відтак, у цьому випадку відсутні умови, які уможливлюють використання митної декларації країни відправника у якості документа, що підтверджує митну вартість товару.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Митний орган не аргументував, як зазначені обставини впливають на числові значення митної вартості товарів, що було подано до митного оформлення.
Таким чином, зазначені відповідачем зауваження не знаходять свого підтвердження того, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі необґрунтованим.
Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 28.05.2025 №209140/25/13254 від 28.05.2025, де рівень митної вартості товару № 123 зі схожими характеристиками (агроволокно захисне, 90г/м, країна виробництва Китай, постачається із Польщі, обсяг партії 1600 тон, контракт прямий) становить 5.521 дол. США за кг.
Відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цієї декларації, а не будь-яких інших. Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків, а також причин не проведення коригування на обсяг партії на комерційні рівні (обсяги поставок різняться в десятки разів), різні країни експорту, різні умови поставки, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати однієї митної декларації, яка з неочевидних причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки, тощо, не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі необґрунтованим.
Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів митна вартість товару відповідачем визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Згідно з ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Частинами 1, 2 ст.64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.
На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов'язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об'єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.
Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв'язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованими та правомірними. Наведене свідчить про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/400087/2 від 08.07.2025, а відтак про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Окрім того, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».
Однак, оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.
Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за методом 2ґ, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування його є підставними та підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.
Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці №UA209000/2025/400087/2 від 08.07.2025 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) на користь Малого приватного підприємства «ЕРІДАН» (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Транспортна, 8/2, ЄДРПОУ 31718639) 2422,40 грн сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович