про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі
19 серпня 2025 року м. Київ № 320/16718/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві,
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до пункту 10 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» в редакції від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року за весь період, з 17 липня 2019 року, з 26 квітня 2021 року.
Підставою позову позивач вказує порушення його прав внаслідок відмови у призначенні пенсії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали даної адміністративної справи, суд встановив таке.
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою 03 квітня 2024 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду.
У позовній заяві позивач просить суд у тому числі поновити пропущені процесуальні строки, з огляду на таке.
З 2016 року по 2021 рік позивач проживав в окупації, є переселенцем з тимчасово окупованої території, у 2020 році переніс інсульт, маючи похилий вік та поганий стан здоров'я, застосування по країні карантинних заходів щодо коронавірусної хвороби, зараз воєнний час. Позивач не має юридичної освіти, не знає особливостей пенсійного законодавства, у зв'язку з чим не міг знати, що його права порушуються, тобто, що розмір пенсії не відповідає вимогам законодавства. Позивача з приводу цього компетентні органи не інформували. Про невідповідність прийнятого відповідачем рішення та відповідно розмірів пенсії вимогам Конституції України та інших законодавчих актів позивач дізнався кілька місяців назад після спілкування зі своїм колишнім колегою, який одночасно з ним працював на митниці і теж вийшов на пенсію, але йому надали пенсію державного службовця.
Також позивач послався на те, що відповідач навмисно відмовив в призначенні пенсії як державному службовцю, користуючись всіма вищенаведеними вадами позивача. Відповідач, маючи всі необхідні документи та законні підстави для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» листом від 18 червня 2021 року № 2600-02-07-8/100648 протиправно відмовило позивачу, тим самим ввело в оману та обмежило розмір його пенсії сумою в 10 740,00 грн відповідно до пункту 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто відповідач позбавив позивача права на належне йому пенсійне забезпечення на підставі наявного стажу на державній службі та розміру заробітної плати.
З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 55 Конституції України зазначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали (частина тринадцята статті 171 КАС України).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.
Так відповідно до частиною третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з незгодою позивача з відмовою в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», починаючи з 26 квітня 2021 року, яка оформлена листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18 червня 2021 року № 2600-0207-8/100648.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 зроблено висновки щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах такої категорії, а саме:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Суд зауважує, що особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Судом встановлено, що позивачу на підставі його заяви від 26 квітня 2021 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», тобто, з цього часу позивач почав отримувати пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи, що позивач не погоджується з відмовою у призначенні йому пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу», перебіг строку на оскарження дій відповідача, розпочинається від дати отримання листа відповідача, а саме з червня 2021 року.
Разом із цим, цей позов поданий до суду 03 квітня 2024 року, тобто, з пропуском встановленого статтею 122 КАС України строку звернення в суд після виникнення спірних відносин.
Частиною другою та п'ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Так, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Ключовою є фраза «з поважних причин», а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.
Таким чином, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
Позивач підставою пропуску строку звернення до суду зазначає запровадження карантину (COVID-19) та введення воєнного стану на території України.
З даного приводу суд зазначає, що згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05.30 год. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який в подальшому був продовжений Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України, та який триває і наразі.
Після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків та їх обчислення до КАС України не вносилось.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
Отже, посилання позивача на те, що протягом усього періоду воєнного стану, запровадженого в Україні у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суд вважає неґрунтовними, адже запровадження в Україні воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення пропущених строків звернення до суду у всіх без винятку випадках та без з'ясування які саме обставини, пов'язані з введенням воєнного стану в Україні спричинили пропуск строку звернення до суду з позовом.
Суди зауважує, що в даному випадку таких обставин позивачем не доведено.
За таких самих обставин суд вважає необґрунтованим покликання позивача і на запровадження в Україні карантину.
За нормами пункту 3 Прикінцевих положень КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Відтак, запровадження карантину не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду і не скасовує обов'язку позивача повідомити суду обставини, у зв'язку з якими такий строк пропущений, а також надати докази на підтвердження таких обставин.
Водночас, позивачем не повідомлено, які саме обставини, пов'язані з карантинними обмеженнями і як саме унеможливили своєчасне звернення до адміністративного суду.
При цьому, суд звертає увагу, що строк на звернення до суду розпочався задовго й до воєнного стану.
За таких підстав, оскільки судом після відкриття провадження у справі встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність надання позивачу десятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду з позовними вимогами, в якій вказати підстави для поновлення цього строку та надати докази поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 160, 161, частиною тринадцятою статті 171, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху після відкриття провадження у справі.
2. Встановити ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до частини чотирнадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Жук Р.В.