20 серпня 2025 року Справа № 280/5344/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Садового І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
24.06.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.05.2025 №083850026145 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до її пільгового стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 період роботи з 01.08.2002 по 15.01.2003 та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 з 29.05.2025;
- стягнути на користь позивача судові витрати понесені у зв'язку із розглядом справи.
Ухвалою суду від 25.06.2025 відкрито провадження у справі №280/5344/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№31329 від 24.06.2025). Зокрема зазначено, що 23.05.2025 у зв'язку із досягненням необхідного віку та наявністю стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах. Зауважено, що на час звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 виповнилось 47 років та вона правомірно розраховувала на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки мала всі обов'язкові для цього умови. Проте, рішенням №083850026145 від 30.05.2025 відповідачем було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв'язку із недосягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV). Крім того, оскаржуваним рішенням повідомлено, що до пільгового стажу позивача не зараховано період її роботи з 01.08.2002 по 15.01.2003, згідно з довідкою про підтвердження стажу від 07.05.2025 №36, оскільки професія не відповідає характеру роботи зазначеній згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 11.03.1994 №162 (далі - Постанова №162) та у переліку професій до наказу про проведення атестації робочих місць №341 від 15.07.1999 відсутня назва цеху, в якому працювала позивач. Зауважено, що вказаним рішенням відповідач порушив гарантоване статтею 46 Конституції України право позивача на соціальний захист. На підставі вищевикладеного у сукупності представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№34912 від 10.07.2025). Зокрема зазначено, що 23.05.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1. За результатами розгляду заяви та наданих до неї документів відповідачем було прийнято рішення №083850026145 від 30.05.2025, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону №1058-IV у зв'язку з недосягненням пенсійного віку. До того ж вказано, що рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 було визнано неконституційною статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII), зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Наголошено, що зазначене рішення Конституційного суду України не може бути застосовано для вирішення питання щодо призначення пенсії позивачу, оскільки починаючи з 11.10.2017 норми Закону №1788-XII не підлягають застосуванню при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Водночас зауважено, що призначення дострокових пенсій за віком на пільгових умовах на даний час врегульовано саме статтею 114 Закону №1058-ІV. Враховуючи вищевикладене відзначено, що відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення №083850026145 від 30.05.2025, відповідно до якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, а тому підстави для задоволення позовних вимог повністю відсутні.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 26.05.1998 Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с.6-8).
Відповідними записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 20.11.1996 та довідкою АТ «МОТОР СІЧ» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №36 від 07.05.2025, підтверджено роботу ОСОБА_1 із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 (а.с.9-12).
23.05.2025 у зв'язку із досягненням необхідного віку та наявністю стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (а.с.16 зворотній бік-17).
За результатами розгляду заяви відповідачем було прийнято рішення від 30.05.2025 №083850026145, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 з посиланням на недосягнення позивачем передбаченого статтею 114 Закону №1058-IV необхідного віку. Водночас, зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період роботи позивача з 01.08.2002 по 15.01.2003, згідно з довідкою про підтвердження стажу від 07.05.2025 №36, оскільки професія не відповідає характеру роботи згідно Постанови №162 від 11.03.1994 та у переліку професій до наказу про проведення атестації робочих місць №341 від 15.07.1999 відсутня назва цеху, в якому працювала позивач (а.с.18).
Позивач не погодившись з рішенням відповідача №083850026145 від 30.05.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV та не зарахуванням до її пільгового стажу періоду роботи з 01.08.2002 по 15.01.2003, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону №1058-IV.
03.10.2017 Верховною Радою України ухвалено Закон № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-І, який містить пункт 1 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно;
45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;
46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;
47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;
47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;
48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;
48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;
49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;
49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;
50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.»
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII, право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
В той же час, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам…».
При цьому, Конституційний Суд України в пункті 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Окрім цього, слід звернути увагу на те, що у справах «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, відповідно до яких: «…на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV…».
За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Суд зауважує, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1, вік ОСОБА_1 становив 47 років, про що зазначено й в оскаржуваному рішенні від 30.05.2025 №083850026145 (а.с.18)
Таким чином, посилання відповідача на те, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії не досягла необхідного пенсійного віку, є необґрунтованими та судом відхиляються.
Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення від 30.05.2025 №083850026145 зокрема вбачається, що до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано період її роботи з 01.08.2002 по 15.01.2003, згідно з довідкою про підтвердження стажу від 07.05.2025 №36, оскільки професія не відповідає характеру роботи згідно Постанови №162 від 11.03.1994 та у переліку професій до наказу про проведення атестації робочих місць №341 від 15.07.1999 відсутня назва цеху, в якому працювала позивач.
Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.
Також, згідно із пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Так, при зверненні із заявою про призначення пенсії позивачем також було надано довідку АТ «МОТОР СІЧ» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №36 від 07.05.2025, якою підтверджено роботу ОСОБА_1 із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 (а.с.12 зворотній бік-13).
Відповідно до відомостей, що містяться у вищевказаній довідці позивач, зокрема, у періоди з 01.08.2002 по 14.08.2011 та з 12.03.2021 по 31.05.2014 працювала повний робочий день в АТ «МОТОР СІЧ» за професією дефектоскопіст ренгено-гаммаграфування постійно та безпосередньо зайнятий на рентгенівських установах, цех 21 та виконувала роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань і берилієм, яка передбачена Списком №1 (Розділ ХХІІ Підрозділ 5 12205000-1754б, Розділ ХХІІ Підрозділ 5 позиція 22.5-1б). У якості підстав для видачі довідки вказано: особова картка Т-2, штатний розклад, розрахункова відомість. Накази про результати атестації робочих місць: №341 від 15.07.199, Реєстраційний номер державної експертизи умов праці в Запорізькій області №7 - 00414-2 від 16.09.1999, №262 від 18.06.2004, №352 від 04.11.2009, Постанова КМ України №162 від 11.03.1994, Постанова КМ України №36 від 16.01.2003.
Таким чином, записи в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 20.11.1996 та довідка АТ «МОТОР СІЧ» №36 від 07.05.2025 чітко підтверджують, що позивач працював у періоди з 01.08.2002 по 15.01.2003 в особливо шкідливих та особливо важких умовах праці за Списком №1.
При цьому, суд звертає увагу, що посада дефектоскопіст ренгено-гаммаграфування постійно та безпосередньо зайнятий на рентгенівських установах, яку позивач обіймала, зокрема, в період з 01.08.2002 по 15.01.2003 була передбачена затвердженим Постановою №162 Списком №1 (розділ ХХІІ, позиція 12205000-1754б) «Працівники, постійно і безпосередньо зайняті ремонтом, регулюванням і наладкою рентгенівських установок у народному господарстві та науково-дослідних інститутах», а тому твердження відповідача, що професія позивача не відповідає характеру роботи згідно Постанови №162 є необґрунтованими та безпідставними.
Так само, безпідставними і необґрунтованими є посилання відповідача на відсутність у переліку професій до наказу про проведення атестації робочих місць №341 від 15.07.1999 назви цеху, в якому працювала позивач, оскільки з наданої до матеріалів справи копії переліку професій до наказу про проведення атестації робочих місць №341 від 15.07.1999, вбачається, що навпроти професії позивача у графі «Найменування структурного підрозділу» вказаного «21», що відповідає номеру цеху у якому працювала позивач у спірний період.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на зарахування до її пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком №1 роботи з 01.08.2002 по 15.01.2003 на АТ «МОТОР СІЧ», який підтверджений записами у трудовій книжці та наданою позивачем довідкою АТ «МОТОР СІЧ» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №36 від 07.05.2025.
На переконання суду, за наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
На підставі вищевикладеного у сукупності, здійснивши аналіз доказів у справі, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.05.2025 №083850026145 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV є протиправним та необґрунтованим у зв'язку із чим підлягає скасуванню.
При вирішенні питання щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд виходить з наступного.
Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а.
Згідно з частиною 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
В даному випадку із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 позивач вперше звернулась до відповідача 23.05.2025.
В силу викладеного, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 23.05.2025 (дата звернення із заявою про призначення пенсії), зарахувавши ОСОБА_1 до її пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком №1 період її роботи з 01.08.2002 по 15.01.2003 на АТ «МОТОР СІЧ».
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96грн, що підтверджується квитанцією №9589-5406-3690-2502 від 23.06.2025 (а.с.6).
За таких обставин, судовий збір у розмірі 968,96грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким прийнято оскаржуване рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) від 30.05.2025 №083850026145 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 року народження) у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) призначити з 23.05.2025 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно із рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, зарахувавши до її пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком №1 період її роботи з 01.08.2002 по 15.01.2003 на АТ «МОТОР СІЧ».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012 на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 20.08.2025.
Суддя І.В.Садовий