Справа № 761/34419/24
Провадження № 2/761/2961/2025
03 квітня 2025 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді: Кондратенко О.О.
при секретарі: Клюс В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ?Перший Український Міжнародний Банк? до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У вересні 2024 року Акціонерне товариство ?Перший Український Міжнародний Банк? (надалі - АТ ?Перший Український Міжнародний Банк?) звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просило суд:
-стягнути з ОСОБА_1 на свою (АТ ?Перший Український Міжнародний Банк?) користь заборгованість за кредитним договором №1010592703 від 30 вересня 2022 року, яка складає 53 072, 97 грн. а також понесені судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30 вересня 2022 року між АТ ?Перший Український Міжнародний Банк? та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1010592703, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 44 052, 05 грн.
Позивач, взяті на себе зобов?язання виконав в повному обсязі.
Відповідач у свою чергу, взяті на себе зобов?язання в частині повернення грошових коштів не виконує, в строки, визначені кредитним договором, грошові кошти не повертає, що спричинило виникнення заборгованості за кредитами.
Так, станом на 01 липня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору №2101059270330 вересня 2022 року складає 53 072, 97 грн., з яких: 43 999, 99 грн. - заборгованість за кредитом, 7, 21 грн. - заборгованість за процентами, 9 065, 77 грн. - заборгованість за комісією. А тому, для захисту порушеного права позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
Відповідач, своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористався; відзив на позовні вимоги до суду не надіслав.
Представник позивача в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; в позовній заяві зазначив, що просить провести розгляд справи за його відсутності; на задоволенні позовних вимог наполягали в повному обсязі з підстав, викладених у позові; проти проведення заочного розгляду справи не заперечував.
В судовому засіданні відповідачка підтвердила, що дійсно, нею було отримано кредитні кошти у позивача, які у визначені договором строк вона не повернула.
Суд, заслухав пояснення відповідачки, розглянувши подані стороною позивача документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Перевіряючи обставини по справі, судом встановлено, що 30 вересня 2024 року між АТ ?Перший Український Міжнародний Банк? та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1010592703, у вигляді заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. На підставі якої відповідачу було надано кредит з цільовим призначенням: погашення заборгованості, у розмірі 44 052, 05 грн., шляхом переказу за банківськими реквізитами. Строком на 12 місяців, з розміром процентної ставки: 0, 01 % річних, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 1, 4 %.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що АТ ?Перший Український Міжнародний Банк? свої зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором виконало належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 грошові кошти, про що свідчать виписки з рахунку ОСОБА_1 .
В судовому засіданні відповідачка не оспорювала факту отримання вищезазначених грошових коштів, як і допущення порушення умов договору в частині повернення отриманих грошових коштів.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Договір є обов?язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. ст.525, 526, 546 ЦК України, зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виконання зобов?язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов?язання.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов?язання внаслідок односторонньої відмови від зобов?язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов?язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання (ст.625 ЦК України).
При цьому, положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов?язок повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.
Отже, позивачем доведено, що умовами кредитного договору були узгоджені істотні умови договору та факт отримання відповідачем кредитних коштів.
Під час розгляду справи, з боку відповідача суду не було надано доказів, що розмір заборгованості по кредитному договору відсутній чи наявний у меншому розмірі.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, відповідач належним чином свої зобов?язання не виконувала, а тому, утворилася заборгованість, станом на 01 липня 2024 року по кредитному договору №1010592703 від 30 вересня 2022 року у розмірі 53 072, 97 грн., з яких: 43 999, 99 грн. - заборгованість за кредитом, 7, 21 грн. - заборгованість за процентами, 9 065, 77 грн. - заборгованість за комісією.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України ?Про споживче кредитування?, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов?язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України ?Про споживче кредитування?, до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов?язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України ?Про споживче кредитування?, безпосередньо передбачено право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України ?Про споживче кредитування? Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 ?Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту?.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов?язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов?язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України ?Про споживче кредитування? та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, яка утворилася станом на 01 липня 2024 року за кредитним договором №1010592703 від 30 вересня 2022 року у розмірі 53 072, 97 грн.
Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 536, 549, 598, 599, 610, 611, 624, 625, 629, 1049, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 77-81, 141, 223, 263, 265 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства ?Перший Український Міжнародний Банк? (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 4) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ?Перший Український Міжнародний Банк? заборгованість за кредитним договором №1010592703 від 30 вересня 2022 року, яка утворилася станом на 01 липня 2024 року у розмірі 53 072 (п?ятдесят три тисячі сімдесят дві) грн. 97 коп., з яких: 43 999 (сорок три тисячі дев?ятсот дев?яносто дев?ять) грн. 99 коп. - заборгованість за кредитом, 07 (сім) грн. 21 коп. - заборгованість за процентами, 9 065 (дев?ять тисяч шістдесят п?ять) грн. 77 коп. - заборгованість за комісією, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., а всього 55 495 (п?ятдесят п?ять тисяч чотириста дев?яносто п?ять) грн. 37 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: