Справа № 761/4730/25
Провадження № 2/761/5102/2025
(заочне)
12 березня 2025 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді: Кондратенко О.О.
при секретарі: Лаврук Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Кошельок? до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
В лютому 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю ?Кошельок? (надалі по тексту - ТОВ ?Кошельок?) звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просило суд:
-стягнути з ОСОБА_1 на його (ТОВ ?Кошельок?) користь заборгованість за договором про надання коштів у позику від 10 лютого 2022 року у розмірі 37 986, 37 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8 500, 00 грн., заборгованості по процентам у розмірі 18 887, 00 грн., інфляційних трат у розмірі 8 440, 67 грн., 3% річних у розмірі 2 158, 70 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422, 40 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10 лютого 2022 року між сторонами було укладено договір №3597704330-612193 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ ?Кошельок?. В рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор - 8606, для підписання кредитного договору №3597704330-612193 від 10 лютого 2022. Відповідно до умов Кредитного Договору, ТОВ ?Кошельок? взяло на себе зобов?язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: - сума кредиту, становить 8 500, 00 грн. (п.1.1. договору, р.3., паспорту кредиту); кредит надається строком на 22 дні ( п.2.1. договору, р.3., р.4 паспорту кредиту, п.1. графіку розрахунків); - відсоткова ставка, становить 1,10% на добу за початковий строк кредитування визначений п.2.3., п.3.6., п.3.7. договору (р.4. паспорту кредиту, п.1. п.2. графіку розрахунків); - сума кредиту та нараховані відсотки, за початковий строк користування позикою, на 22 дні, становить 10 557, 00 грн. (8 500, 00 грн. тіло кредиту +2 057, 00 грн. відсотки за користування позикою за перші 22 дні, р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2 графіку розрахунків).
Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов?язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит, відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 підтвердив виникнення своїх зобов?язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов?язання Кредитодавця, а саме: отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладання кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі, у разі отримання ним грошових коштів (розділ 7 Паспорту кредиту).
Пунктом 3.6. кредитного договору, за якими позичальник був попередньо ознайомлений та погодився, встановлено, що Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення початкового Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на умовах визначених п. 3.7. та п. 3.8.
Згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 04 березня 2022 року до 01 червня 2022 року, за ставкою 2, 2% на добу.
Водночас, відповідач свої зобов?язання за договором не виконував у зв?язку з чимн, станом на час звернення до суду з вищезазначеною позовною заявою у позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою у розмірі (8 500, 00 грн. тіло кредиту + 18 887, 00 грн. відсотки за користування позикою) 27 387, 00 грн.
Відповідач, своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористався; відзив на позовні вимоги до суду не надіслав.
Представник позивача в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; направив письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності; на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі з підстав, викладених у позові; проти проведення заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку; письмовий відзив на позов не надіслав, як і не направила свого представника для прийняття участі у розгляді справи.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки, позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, суд, відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши подані стороною позивача документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Перевіряючи обставини по справі судом встановлено, що 10 лютого 2022 року між ТОВ ?Кошельок? та ОСОБА_1 , було укладено договір №3597704330-612193 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким, ОСОБА_2 зобов?язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.
Зазначений договір укладено згідно статей 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України ?Про електронну комерцію?, Закону України ?Про електронний цифровий підпис?, Закону України ?Про електронні документи та електронний документообіг?, Закону України ?Про споживче кредитування?, Правил надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ ?Кошельок?.
ОСОБА_1 не виконав свої зобов?язання за укладеним договором не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв?язку з чим, станом на 15 січня 2025 року у відповідача, за Договором №3597704330-612193 від 10 лютого 2022 року, утворилась заборгованість.
Згідно п. 2.1. та п 3.7. кредитного договору, р.3, р.4 паспорту кредиту п.1 графіку розрахунків початковий строк кредитування становить 22 дні, відсоткова ставка становить 1, 10 % на добу за початковий строк кредитування визначений п. 2.3., п. 3.6., п. 3.7. договору (р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2. графіку розрахунків); сума кредиту та нараховані відсотки, за початковий строк користування позикою, на 22 дні, становить 10 557, 00 грн. (8 500, 00 грн. тіло кредиту + 2 057, 00 грн. відсотки за користування позикою за перші 22 дні, р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2 графіку розрахунків).
Пунктом 3.6. кредитного договору, за якими позичальник був попередньо ознайомлений та погодився, встановлено, що Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення початкового Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на умовах визначених п. 3.7. та п. 3.8.
Згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 04 березня 2022 року до 01 червня 2022 року, за ставкою 2, 2% на добу.
Умови кредитування, серед іншого, відображені й в паспорті споживчого кредиту.
Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника, його персональні дані, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.
Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов?язки, зокрема у ТОВ ?Кошельок?, виникло зобов?язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов?язання з повернення кредитних коштів.
З долучених до матеріалів справи довідок вбачається, що 10 лютого 2022 року ТОВ ?Кошельок? на підставі договору №3597704330-612193 від 10 лютого 2022 року про надання кредиту перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , грошові кошти у сумі 8 500, 00 грн.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача утворилась заборгованість за договором №3597704330-612193 від 10 лютого 2022 року про надання кредиту, в розмірі 27 387, 00 грн., що складається з: заборгованості за сумою кредиту - 8 500, 00 грн.; заборгованість за відсотками за користування позикою 18 887, 00 грн.
Відповідно до ч. 1, 2ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно положень ст.ст.525, 526, 527, 530 ЦК України, що зобов?язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором; одностороння відмова від виконання зобов?язання не допускається; боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов?язання.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Приписами ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України ?Про електронну комерцію?.
У статті 3 Закону України ?Про електронну комерцію? визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України ?Про електронну комерцію?, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч.4 ст.11 Закону України ?Про електронну комерцію?, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За правилами ч.5 ст.11 Закону України ?Про електронну комерцію?, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України ?Про електронну комерцію?, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України ?Про електронну комерцію?, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України ?Про електронну комерцію?, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб?єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб?єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв?язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048ЦК України).
Відповідно до ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Положеннями ч.1 ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За вимогами ст.626 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України визначено, що зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Зобов?язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).
Положеннями ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов?язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже для належного виконання зобов?язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому, прострочення виконання зобов?язання є його порушенням.
Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2статті 77 ЦПК України.
Згідно ст. ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №3597704330-612193 від 10 лютого 2022 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення, порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України ?Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг?.
Не виконуючи належним чином зобов?язання за вказаним договором, відповідач порушив вищезазначені норми законодавства та умови кредитного договору.
Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надав беззаперечних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав його звільнення від відповідальності за порушення зобов?язання.
Підписавши договір, відповідач, підтвердив те, що ознайомився з текстом договору та Правилами, отримав всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодився з умовами кредитного договору, у тому числі, строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, був обізнаний про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов?язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов?язку визначений моментом пред?явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України).
Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України ?Про введення воєнного стану в Україні? від 24 лютого 2022 року №64/2022, який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, Указами Президента України вказаний строк неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
З урахуванням вищезазначеного, оскільки, в період часу з 24 лютого 2022 року до даного часу в Україні діє воєнний стан, а тому, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача інфляційних втрат та трьох відсотків річних, відповідно до простроченої суми, передбачених ст.625 ЦК України.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 213, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ?Кошельок? (код ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження: Київська область Києво-Святошинський район с. Чайка, вул.. Антонова, 8-А) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Кошельок? заборгованість за договором №3597704330-612193 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 10 лютого 2022 року станом на 01 червня 2022 року складає 27 387 (двадцять сім тисяч триста вісімдесят сім) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю ?Кошельок? відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: