Справа № 202/6079/25
2/703/1638/25
20 серпня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Овсієнка І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
18.06.2025 позивач звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №559253693, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 5500,00 грн з терміном повернення до 12.11.2021 та сплатою процентів за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 на строк до 28.11.2019, що із урахуванням додаткової угоди від 31.12.2021 №27 продовжений до 31.12.2022.
Відповідно до реєстру прав вимоги №164 від 14.12.2021 до договору факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01, ТОВ «Таліон Плюс» отримало від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» право вимоги до відповідача на загальну суму 14011,80 грн, з яких заборгованість за кредитом 5500,00 грн, заборгованість по процентах 8511,80 грн.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01.
Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 до договору факторингу від 30.10.2023 №30/1023-01 «ФК «Онлайн Фінанс» отримало від ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача на загальну суму 23354,10 грн, з яких заборгованість за кредитом 5500,00 грн, заборгованість по процентах 17854,10 грн.
29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу №29/05/25-Е, згідно з реєстром боржників до договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 позивачу відступлене право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №559253693 на загальну суму 23354,10 грн, з яких заборгованість за кредитом 5500,00 грн, заборгованість по процентах 17854,10 грн.
Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Станом на день звернення до суду з даним позовом заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються.
Загальний розмір кредитної заборгованості становить 23354,10 грн, з яких заборгованість за кредитом 5500,00 грн, заборгованість по процентах 17854,10 грн.
Оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів товариства, позивач змушений звернутися в суд з даним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача вказану заборгованість і судові витрати.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 19.06.2025 справу передано на розгляд Смілянського міськрайонного суду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18.07.2025 заяву прийнято до розгляду, відкрите провадження у цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлено процесуальний строк для подання до суду письмових заяв по суті справи, вирішене клопотання позивача про витребування доказів, що становлять банківську таємницю.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07.08.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач ОСОБА_1 07.08.2025 засобами електронної пошти подав заяву про визнання основної суми боргу, однак відповідна заява подана без додержання вимог ст. 183, ч. 1 ст. 191 ЦПК України, а тому залишена судом без розгляду.
У зв'язку із викладеними обставинами суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов'язань за кредитним договором.
13.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №559253693, згідно з яким відповідач отримав кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 5500,00 грн на строк 30 днів, до 12.11.2021, із дисконтною процентною ставкою 3,65% річних, що становить 0,01% від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 1.9.1 договору), індивідуальною процентною ставкою 722,70%, що становить 1,98% від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 1.9.2 договору), базовою процентною ставкою 722,70% річних, що становить 1,98% в день від суми кредиту за кожен день користування ним та застосовується після закінчення дисконтного періоду або протягом всього строку кредитування в разі, якщо позичальник продовжує користуватися кредитом по завершенню дисконтного періоду та протягом вказаного періоду не сплатить проценти (п. 1.9.3 договору).
Відповідно до п. 1.7 договору кредитна лінія надається строком на 30 днів, до 12.11.2021.
В пункті 1.12 сторони погодили, що факт користування позичальником сумою кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує отримання нових траншів, має наслідком продовження дії договору кредитної лінії.
За п. 1.12.1 договору зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
З наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю 1087,70% річних, що становить 2,98% на день від суми кредиту, за кожний день користування ним (п. 1.12.2 договору).
В п. 1.13 договору сторони узгодили, що проценти в розмірі, визначеному п. 1.9 та 1.12.2 договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи із першого дня надання траншу і до дня фактичного повернення всієї суми кредиту.
З договору №559253693 від 13.10.2021 вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений та згодний з умовами договору, що підтверджується його електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора.
Зокрема, ОСОБА_1 зобов'язався здійснювати повернення кредиту, нарахованих процентів згідно графіку платежів та ознайомлений з загальною вартістю кредиту, реальною річною процентною ставкою, тарифами.
Як вбачається з платіжного доручення від 13.10.2021, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на користь ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5500,00 грн згідно кредитного договору №559253693 від 13.10.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Зі змісту договору кредитної лінії №559253693 від 13.10.2021 вбачається, що при його укладенні позичальником було вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адреса реєстрації та місця фактичного проживання, номер мобільного, та електронна адреса.
Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Як вбачається з паперової копії електронного документу - договору від 13.10.2021, ОСОБА_1 підписав його із використанням одноразового ідентифікатора MNV3Т65Н.
Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вчинили дії, визначені ст. 11-12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого відповідачу були перераховані кошти.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У порушення зазначених норм закону та умов договору, відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за вказаним кредитним договором.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 на строк до 28.11.2019, строк дії якого, із урахуванням додаткової угоди від 31.12.2021 №27, продовжений до 31.12.2022.
Відповідно до реєстру прав вимоги №164 від 14.12.2021 до договору факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01, ТОВ «Таліон Плюс» отримало від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» право вимоги до відповідача на загальну суму 14011,80 грн, з яких заборгованість за кредитом 5500,00 грн, заборгованість по процентах 8511,80 грн.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01.
Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 до договору факторингу від 30.10.2023 №30/1023-01, «ФК «Онлайн Фінанс» отримало від ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача на загальну суму 23354,10 грн, з яких заборгованість за кредитом 5500,00 грн, заборгованість по процентах 17854,10 грн.
29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу №29/05/25-Е, за витягом із реєстру боржників до договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 позивачу відступлене право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №559253693 на загальну суму 23354,10 грн, з яких заборгованість за кредитом 5500,00 грн, заборгованість по процентах 17854,10 грн.
На підтвердження наявності заборгованості та її розміру банком надано виписку про рух коштів за рахунком на ім'я ОСОБА_1 за період з 13.10.2021 до 18.10.2021, з якого вбачається зарахування 5500,00 грн 13.10.2021.
Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц дійшов правового висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Отже надана банком виписка за картковим рахунком позичальника у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2021 в справі №278/2177/15-ц: виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Доказів сплати відповідачем заборгованості за вказаним кредитним договором, як частково, так і у повному обсязі, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону №1357-IX від 30.03.2021, який набрав чинності 23.04.2021), тобто на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
З довідки форми 5 від 30.07.2025 вбачається ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 з 18.03.2022.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України №189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.
Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесені зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту: військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває дотепер.
Крім того, Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Разом з тим, будь-якими іншими доказами не підтверджено факту саме безпосередньої участі ОСОБА_1 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпеченні їх здійснення, перебування безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Лише безпосередня участь особи у бойових діях, спрямованих на захист Батьківщини, під час дії в державі особливого періоду дала б підстави для висновку, що на спірні правовідносини поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №306/1157/15-ц (провадження № 61-2525св18), від 30 травня 2018 року у справі №521/12726/16-ц (провадження № 61-16144св18), від 10 січня 2019 року у справі №327/353/16-ц (провадження № 61-25229св18) та від 04 вересня 2019 року у справі №554/10264/17 (провадження № 61-42778св18).
Враховуючи викладене, в даному випадку не вбачається підстав для застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Крім того, з розрахунків заборгованості, наявних у матеріалах справи, встановлено, що нарахування процентів за кредитним договором ОСОБА_1 здійснене в період із 13.10.2021 до 09.02.2022, тобто за період, що передував його призову на військову службу 18.03.2022.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, оскільки відповідач не виконав свого зобов'язання за кредитним договором ні на користь первісного кредитора, ні на користь будь-якого з наступних кредиторів, а відсотки нараховані відповідно до умов договору. Отже позов підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, суд зазначає наступне.
На підтвердження відповідних витрат позивача суду надано:
- договір №29/05/25-01 про надання правової допомоги від 29.05.2025, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» як клієнтом та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» як виконавцем, відповідно до якого виконавець бере на себе обов'язки надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором;
- протокол погодження вартості послуг до договору №29/05/25-01 про надання правової допомоги від 29.05.2025;
- додаткову угоду №25770679509 від 30.05.2025, предметом якої є надання юридичної допомоги щодо стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 ;
- акт прийому-передачі наданих послуг до договору №29/05/25-01 про надання правової допомоги від 29.05.2025 із зазначенням кількості затраченого часу та вартості відповідних послуг, загалом 7000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.08.2019 в справі №915/237/18, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Застосовуючи такий підхід в даній справі, суд не вважає заявлений до відшкодування позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, відповідним критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Такий розмір витрат на правничу допомогу є очевидно неспівмірним, хоча і відповідає умовам укладеного договору про надання правової допомоги, оскільки справа не належить до категорії складних, не потребує вчинення значної кількості процесуальних дій з боку представника, в тому числі участі в судових засіданнях, в даній категорії справ склалася усталена судова практика.
З урахуванням рівня складності вказаної справи, обсягу виконаних робіт (складання типової позовної заяви), враховуючи ціну позову, суд приходить до висновку про можливість стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3500,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №559253693 від 13.10.2021 у сумі 23354,10 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3500,00 грн, всього - 29276 (двадцять дев'ять тисяч двісті сімдесят шість) грн 50 коп.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», адреса: 02175, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складене 20.08.2025.
Суддя І.В. Овсієнко