Справа № 703/5253/25
3/703/2155/25
20 серпня 2025 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнко І.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , а проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП,
Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №472528, ОСОБА_1 04.08.2025 за місцем свого проживання, що за адресою АДРЕСА_2 , ухилилася від виконання покладених на неї батьківських обов'язків щодо догляду та виховання своїх неповнолітніх дітей, оскільки перебувала в стані алкогольного сп'яніння, чим наразила їх на небезпеку.
Органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП як невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом направлення судової повістки про виклик засобами мобільного зв'язку на номер телефону, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, відповідне повідомлення нею отримане, що підтверджується звітом про доставку.
Відповідно до рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Справа не належить до тих, що розглядаються за обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому суддя вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.
Суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 суд визнав, що провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції, і у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.
Отже при розгляді справи про адміністративні правопорушення судом мають бути застосована процедура та дотримані гарантії прав осіб, прирівняні до таких під час кримінального провадження.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Частиною другою статті 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частина 1 ст. 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
У протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 04.08.2025 перебувала за місцем проживання в стані алкогольного сп'яніння, тому не могла виконувати власні батьківські обов'язки щодо трьох неповнолітніх дітей, чим наразила їх на небезпеку.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення ЄСПЛ "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди зобов'язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" №39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» п. 161).
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 надано виключно протокол про адміністративне правопорушення та рапорт, зареєстрований в Журналі єдиного обліку ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області 04.08.2025 під №20221, з якого вбачається, що остання особисто викликала поліцію, бо діти влаштували вдома безлад та висловлювалися щодо неї нецензурними словами.
Із матеріалів справи не вбачається існування будь-яких достатніх та переконливих доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення або винуватості ОСОБА_1 , що суперечить вимогам ч. 1 ст. 256 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_1 , не може бути визнаний належним доказом по даній справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали б сумніви у суду.
Частиною 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку.
У зв'язку із зазначеним, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також не може змінювати суть «обвинувачення», викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.
Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність достатніх доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому провадження у справі підлягає закриттю у відповідності до пункту 1 статті 247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 221, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя І.В.Овсієнко