Справа № 367/780/22
Провадження №2-о/367/4/2025
Іменем України
10 липня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Карабаза Н.Ф.,
при секретарі Андрійченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: територіальна громада м. Києва в особі органу місцевого самоврядування - Київської міської ради, Міністерство юстиції України в особі Департаменту нотаріату та державної реєстрації про встановлення факту прийняття спадщини,
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , зацікавлені особи: територіальна громада м. Києва в особі органу місцевого самоврядування - Київської міської ради, Міністерство юстиції України в особі Департаменту нотаріату та державної реєстрації про встановлення факту прийняття спадщини. В своїй заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина. Заповіту померлою складено не було. Спадкоємці, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині, відсутні. Відсутні також будь-які інші спадкоємці, а отже відсутній спір про право. У встановлений законом шестимісячний строк після смерті матері він як спадкоємець звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Аніскової H.A. із заявою про прийняття спадщини та подав необхідні для цього документи. Приватним нотаріусом відкрито спадкову справу №38/2021 відносно майна померлої ОСОБА_2 . Спадковим майном є квартира АДРЕСА_1 . Цю квартиру ОСОБА_2 успадкувала після смерті свого чоловіка, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . В свою чергу ОСОБА_3 успадкував квартиру АДРЕСА_1 після смерті матері, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті матері ОСОБА_5 спадщину прийняв, бо проживав разом з матір'ю та був зареєстрований у цій квартирі. Однак свідоцтво про право на спадщину не оформив. А отже, відбулася спадкова трансміссія. Згідно ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). ОСОБА_3 від спадщини не відмовлявся, а відтак відбулося прийняття спадщини. Тому правовстановлюючим документом на момент відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_2 було свідоцтво про право власності на житло, видане Дніпровською районною Радою народних депутатів 12 квітня 1995 року, з якого вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 . Водночас, ОСОБА_3 за життя було складено заповіт, за яким усе своє майно він заповідав дружині ОСОБА_2 20 вересня 2021 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої матері ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Свідоцтво на іншу 1/2 нотаріусом видано не було у зв'язку із тим, що не було виконано державної реєстрації права власності попередніх власників. Просить суд встановити факт прийняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_2 у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Заявник в судове засідання не з'явився. Від його представника - адвоката Левчишиної О.В. через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі сторони заявника, просила ухвалити рішення, яким задовольнити заяву.
Зацікавлена особа: територіальна громада м. Києва в особі органу місцевого самоврядування - Київської міської ради, не забезпечила явку свого представника в судове засідання. Через канцелярію суду подано письмові пояснення в яких зазначено, що з матеріалів справи вбачається що підставою звернення до суду з даною заявою є відсутність державної реєстрації права власності попередніх власників на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . При цьому, матеріали справи не містять постанови нотаріуса у відмові вчиненні нотаріальної дії щодо спірного спадкового майна. За змістом ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Просять суд ухвалити рішення, згідно норм чинного законодавства, та розглядати справу за відсутності представника КМР.
Зацікавлена особа: Міністерство юстиції України в особі Департаменту нотаріату та державної реєстрації не забезпечила явку свого представника в судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, заяв клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Дослідивши заяву про встановлення факту прийняття спадщини, додані письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
Ухвалою Ірпінського міського суд Київської області від 25.07.2022 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Заявник зазначає, що не зміг оформити право власності на спадкове майно, а саме 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю у спадкодавця, його матері ОСОБА_2 , правовстановлюючих документів на спірну 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яку вона фактично успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який в свою чергу спірне майно успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_4 , оскільки проживав разом з матір'ю та був зареєстрований у вказаній вище квартирі, однак свідоцтво про право на спадщину не оформив. А отже відбулася спадкова трансмісія. Через відсутність спору про право виникло питання звернення до суду з даною заявою.
Однак, жодних відомостей, у витребуваних судом спадкових справ щодо спадкування в порядку спадкової трансмісії не міститься.
Зі свідоцтва про право власності на житло від 12 квітня 1995 року, виданого згідно розпорядженням (наказом) від 12 квітня 1995р. № 20/394 , вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , загальна площа квартири становить 44,0кв.м.
Зі свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 28 листопада 2012 року, виданого відділом реєстрації акті цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 82 років, місце смерті м. Київ, про що 28 листопада 2012 року складено відповідний актовий запис № 1154.
З договору дарування частки квартири від 09 серпня 2019 року (що міститься в матеріалах спадкової справи № 38/2021) укладеного між ОСОБА_3 (дарувальником) від імені якого діє ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (обдаровано), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісковою Н.А., зареєстрованого в реєстрі за № 743, вбачається, що дарувальник, в особі представника, подарував своїй дружині 1/2 частку квартири за АДРЕСА_1 , а обдаровувана, прийняла у дар від свого чоловіка вищезазначену частку квартири. Згідно п. 2 договору 1/2(одна друга) частка квартири, яка дарується, належать дарувальнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Анісковою Н.А, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 14 березня 2019 року за реєстровим № 187. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності , індексний номер витягу: 159542126, сформованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісковою Н.А., 14 березня 2019 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1785824180000, номер запису про право власності: 30690392. Згідно п. 3. договору квартира, 1/2 частки якої відчужується, складається, з 2(двох) кімнат, житловою площею 27,60кв.м., загальною площею 44,00кв.м.
Твердження заявника, про те, що ОСОБА_3 не оформив своє право на спадщину, після смерті ОСОБА_4 не знайшло свого підтвердження, а навпаки, згідно умов договору дарування від 09 серпня 2019 року (що міститься в матеріалах спадкової справи № 38/2021) вбачається, що 1/2(одна друга) частка квартири, яка дарується, належать дарувальнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Анісковою Н.А, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 14 березня 2019 року за реєстровим № 187. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 159542126, сформованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісковою Н.А., 14 березня 2019 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1785824180000, номер запису про право власності: 30690392.
Таким чином, з вище зазначеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 , як власник нерухомого майна (отриманого за спадщиною після смерті матері ОСОБА_4 ), а саме: квартири за АДРЕСА_1 розпорядився своїм правом відчуження майна, оформивши вище зазначений договір дарування у нотаріуса та здійснивши державну реєстрацію права власності на нового власника ОСОБА_2 .
За змістом норм статей 1268, 1269 ЦК України, факт прийняття спадщини тісно пов'язується з постійним проживанням разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, проте чинне законодавство не передбачає можливості окремо встановити факт прийняття спадщини без встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Доказів щодо постійного проживанням разом із спадкодавцем, його матір'ю на час відкриття спадщини, заявник не надає суду, крім того, зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви приватному нотаріусу 30 червня 2021 року вбачається що особисто ОСОБА_1 зазначає, що його мати ОСОБА_2 постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , свою ж адресу проживання/реєстрації він зазначає: АДРЕСА_3 .
Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є обґрунтованим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Належних доказів відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, зокрема спірне спадкове майно ОСОБА_1 суду не надає.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому, у порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне. Відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.
Як передбачено ч.ч. 1, 2, 4 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Згідно з п.п. 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Із системного аналізу наведеного вище вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Отже, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) виснувано, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту прийняття спадщини, є встановлення у судовому порядку обставин, необхідних для прийняття ним спадщини після смерті матері, зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останньої, яка не оформила спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який в свою чергу був спадкоємцем спадкового майна після смерті своєї матері ОСОБА_4 .
При цьому жодних належних доказів, що ОСОБА_3 був єдиним спадкоємцем після смерті своєї матері ОСОБА_4 заявник суду не надає.
Крім того, судом встановлено, що 1/2 частка нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Анісковою Н.А, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 14 березня 2019 року за реєстровим № 187. Інфомрації щодо власника іншої 1/2 частка нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 (спірного спадкового майна) суду не надано.
Таким чином, факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті матері ОСОБА_2 у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , про встановлення якого просить заявник не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
До того ж, суд звертає увагу заявника на те, що він вправі подати позовну заяву у порядку позовного провадження
Керуючись ст. 4, 10, 13, 247, 258-261, 293, 294, 315, 353-355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , зацікавлені особи: територіальна громада м. Києва в особі органу місцевого самоврядування - Київської міської ради, Міністерство юстиції України в особі Департаменту нотаріату та державної реєстрації про встановлення факту прийняття спадщини залишити без розгляду.
Роз'яснити заявнику його право звернення до суду в порядку цивільного судочинства, шляхом подання позовної заяви на загальних підставах у порядку позовного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Н.Ф. Карабаза