20 серпня 2025року
м. Київ
справа № 754/2415/25
провадження № 61-10526зно25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід
судді Верховного Суду Петрова Є. В. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 6 серпня
2025 року за нововиявленими обставинами у справі за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в
м. Києві про стягнення незаконно неперерахованої пільги та відшкодування моральної шкоди,
14 серпня 2025 року ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надіслав заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 6 серпня 2025 року за нововиявленими обставинами.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14 серпня 2025 року вказану заяву передано судді-доповідачу Петрову Є. В.
У вказаній заяві ОСОБА_1 заявив недовіру судді Петрову Є. В., а також висловив заперечення щодо розгляду та вирішення суддею заяви. Заявник зазначаєу заяві таке:«Я вищевказаному судді (Є.Петрову) не довіряю (підстави вагомі) - і це моє право (ст. 21 КУ) з яким ви зобов'язані рахуватися, бо це право вище за рангом виконання чим усі статті ЦПКУ - це і є конституційним принципом «Верховенства права»(це я пишу для того, щоб він не розглядав цю заяву - маються на увазі вищевказаний суддя)… це буденаочний злочин, якщо знову цей же суддя будерозглядати і вирішувати цю заяву. Вам це зрозуміло?».
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2025 року заявлений ОСОБА_1 відвід судді Верховного Суду Петрову Є. В.визнано необґрунтованим та передано для вирішення зазначеного питання іншому судді.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 19 серпня 2025 року заяву ОСОБА_2 про відвід судді Верховного
Суду Петрова Є. В. визначено судді-доповідачу Верховного Суду Карпенко С. О.
Дослідивши матеріали касаційного провадження, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого ОСОБА_1 відводуз огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 ЦПК України).
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта
статті 36 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або небезсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України» № 33949/02, § 49-52,
від 9 листопада 2006 року).
Щодо суб'єктивного критерію, то немає підстав стверджувати, що суддя Верховного Суду Петров Є. В. у цій справі можевиявити або виявив особисту упередженість до заявника. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного. Таких доказів матеріали касаційного провадження не містять.
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Верховний Суд, оцінюючи наявність обґрунтованих підстав для відводу, дійшов висновку, що зміст заяви ОСОБА_1 не свідчить про наявність підстав, передбачених статтями 36, 37 ЦПК України.
Незгода заявника з ухвалою Верховного Суду від 6 серпня 2025 року не є підставою для відводу судді відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України, при цьому ухвалення суддею зазначеного судового рішення є реалізацією процесуальних повноважень, передбачених нормами ЦПК України.
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Верховний Суд звертає увагу заявника, що він як учасник справи зобов'язаний виявляти повагу до суду, та не може використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для нього процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Відповідно до частини одинадцятої статті 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
За таких обставин у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Петрова Є. В. суддя відмовляє.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід
судді Верховного Суду Петрова Є. В. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 6 серпня
2025 року за нововиявленими обставинами у справі за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в
м. Києві про стягнення незаконно неперерахованої пільги та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко