4 листопада2024 року
м. Київ
справа № 572/3056/22
провадження № 61-12229ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 19 грудня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки
без реєстрації шлюбу,
16 серпня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасуватирішення Сарненського районного суду Рівненської області від 19 грудня 2013 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2024 року касаційну скаргу залишено
без руху, надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме заявнику необхідно було надати суду докази, які підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.
На виконання вимог зазначеної ухвали ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків касаційної скарги з відповідним додатком - копією розписки від 19 липня
2024 року про отримання нею копії рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, як стверджує заявник, у суді першої інстанції.
За змістом постанови Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2024 року, ОСОБА_1 брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції саме в судовому засіданні, в якому проголошено оскаржувану постанову, тобто 25 червня 2024 року. Цього ж дня апеляційним судом складено повне судове рішення, що оскаржується. Заявник ні у касаційній скарзі, ні у заяві, поданій на усунення недоліків касаційної скарги, не посилається на неможливість отримання постанови апеляційного суду від 25 червня 2024 року у день складення її повного тексту.
На недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень заявник не посилається.
За змістом частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки
подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).
Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно з частиною другою статті 127 ЦПК України встановлений судом
процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи,
поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Аналіз матеріалів, поданих ОСОБА_1 на усунення недоліків касаційної скарги, свідчить про наявність підстав для продовження строку на їх усунення.
3 огляду на зазначене суд вважає за можливе продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги на десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Керуючись статтями 120, 127, 260, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Продовжити ОСОБА_1 на десять днів з дня вручення цієї ухвали строк для усунення недоліків касаційної скарги, наведених в ухвалі Верховного Суду
від 23 вересня 2024 року.
Якщо заявником у встановлений судом строк не буде подано доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, це
є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко