28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 165/1291/20
провадження № 61-6967св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В.,
Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Свередюк Юлія Анатоліївна, на постанову Волинського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року, ухвалену колегією у складі суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» (далі - ПрАТ «СК «ТАС»), про відшкодування майнової і моральної шкоди.
В обґрунтування позову вказувала, що 8 липня 2017 року близько 21 год30 хв ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем марки «Фольксваген Гольф» з номерним знаком НОМЕР_1 , і, рухаючись
на вулиці Зеленій у місті Нововолинську Волинської області, не виконав законної вимоги працівників поліції про зупинку транспортного засобу, продовжив рух, збільшуючи швидкість, виїхав на перехрестя вулиць Миру та Зелена, де, не впоравшись із керуванням, виїхав на прилеглий праворуч тротуар і допустив наїзд на її матір - ОСОБА_3 , яка від отриманих трав померла.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди встановлена вироком суду. У зв'язку зі смертю матері позивач визнана потерпілою у кримінальному провадженні; діями ОСОБА_2 їй завдано майнової і моральної шкоди.
Майнова шкода складається з витрат на виготовлення та встановлення пам'ятника на місці поховання матері у розмірі 102 000 грн; витрат, понесених під час розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_2 , зокрема, на проїзд до апеляційного та касаційного суду у розмірі 873,58 грн; на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Свередюк Ю. А. під час розгляду кримінальної справи (написання апеляційної та касаційної скарги і участь у судовому засіданні в апеляційному суді), у розмірі 5 000 грн.
Крім того, під час розгляду кримінального провадження відповідач написав розписку від 17 грудня 2017 року, якою зобов'язався відшкодувати позивачу 19 000 грн майнової шкоди та 500 доларів США, що на 13 травня 2020 року еквівалентно 13 395 грн, за надання правничої допомоги адвокатом
Юзефовичем С. В. у суді першої інстанції.
Загальна сума майнової шкоди становить 135 268,58 грн.
Крім того, позивач вказувала, що неправомірними діями відповідача їй завдано і моральної шкоди. Вона втратила найближчу та найріднішу людину, перенесла душевні хвилювання з приводу непоправності події, самотності та страху, вона та її сім'я постійно перебувають у пригніченому стані, у неї виникло гостре відчуття безсилля та відчаю, не може адаптуватися до нових умов життя, постійно думає про цю негативну в її житті ситуацію, відбулися негативні зміни психоемоційної та соціальної сфер існування, порушено життєвий спокій та звичний спосіб життя.
Моральну шкоду, виходячи із її характеру та обсягу, позивач оцінює
у 500 000 грн.
14 квітня 2021 року позивач подала заяву про зменшення розміру позовних вимог у частині відшкодування вартості надгробного пам'ятника на суму 31 015 грн, які вона отримала у рахунок страхового відшкодування від страхової компанії, та просила стягнути з відповідача на її користь 604 253,58 грн на відшкодування майнової і моральної шкоди, а також 4 000 грн - у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 28 травня
2021 року, ухваленим у складі судді Ушакова М. М., позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 63 985 грн у відшкодування майнової шкоди, 150 000 грн - моральної шкоди та 2 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено у задоволенні позову в іншій частині.
Суд першої інстанції дійшов висновку про існування правових підстав для відшкодування позивачу витрат на спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 63 985 грн (95 000 грн (вартість надгробного пам'ятника) - 31 015 грн (сума, відшкодована ПрАТ «СК «ТАС» за спорудження надгробного пам'ятника)).
Крім того, місцевий суд зазначив про стягнення з відповідача 150 000 грн у відшкодування моральної шкоди. Суд врахував, що під час розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_2 він сплатив позивачу 5 000 доларів США у відшкодування моральної шкоди. Зазначений розмір відшкодування суд вважав розумним і справедливим з огляду на моральні страждання позивача у зв'язку зі смертю її матері ОСОБА_3 , яка настала внаслідок дій ОСОБА_2 .
Постановою Волинського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 28 травня 2021 року в частині задоволених позовних вимог та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційний суд вказував про неврахування судом першої інстанції того, що витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож у даній місцевості. Такий граничний розмір згідно з додатком до постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» № 45 від 3 жовтня 2008 року у Волинській області складає 2 500 грн. Суд апеляційної інстанції врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 392/548/16-ц (провадження № 61-21176св18).
Суд апеляційної інстанції врахував, що за спорудження пам'ятника позивачу страхова компанія виплатила страхове відшкодування у розмірі, який перевищує граничний розмір, тому підстави для відшкодування зазначених коштів за рахунок відповідача відсутні.
Також апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування відповідачу моральної шкоди, зазначивши про її відшкодування страховиком у розмірі 38 400 грн та відповідачем у розмірі 5 000 доларів США.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2022 рокупредставник ОСОБА_1 - адвокат Свередюк Ю. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року і залишити в силі рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 28 травня 2021 року.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 жовтня 2019 року
у справі № 607/3451/16-ц (провадження № 61-24229сво18), про те, що «у цивільному законодавстві містяться правила відшкодування витрат
на спорудження надгробного пам'ятника. За загальним правилом, у разі понесення таких витрат на спорудження надгробного пам'ятника, боржником у зобов'язанні щодо їх відшкодування є особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, а кредитором - особа, яка здійснила такі витрати. При цьому
у статті 1201 ЦК України не встановлено межі відшкодування витрат на спорудження. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 жовтня
2008 року № 45 «Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», якими передбачено розмір витрат на поховання залежно
від регіону України, встановлено на випадки смерті від нещасного випадку на виробництві та при професійному захворюванні та на виниклі в даній справі правовідносини не поширюються».
Заявник зазначає про помилковість висновків апеляційного суду щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди.
Позиція інших учасників справи
У вересні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та правильність висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року
у справі № 607/3451/16-ц (провадження № 61-24229сво18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами встановлено, що 18 липня 2017 року близько 21 год30 хв ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем марки «Фольксваген Гольф» номерний знак НОМЕР_1 , і, рухаючись на вулиці Зеленій у місті Нововолинську Волинської області, не виконав законну вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, проявив недбалість, не зупинився, а продовжив рух, збільшуючи швидкість, виїхав на перехрестя вулиць Миру та Зелена, де, не впоравшись з керуванням, виїхав на прилеглий праворуч тротуар та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 (мати позивача), яка від отриманих травм померла.
Вина відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена вироком апеляційного суду Волинської області від 4 вересня 2018 року
у справі № 165/1859/17, який постановою Верховного Суду від 2 квітня 2019 року залишено без змін.
У цих судових рішеннях зазначено, що потерпіла ОСОБА_1 залишила без розгляду заявлений позов, оскільки претензій майнового і морального характеру до ОСОБА_2 не має у зв'язку із повним відшкодуванням ним цієї шкоди.
Суди встановили, що ОСОБА_1 понесла витрати на виготовлення пам'ятника у розмірі 95 000 грн. та витрати на його встановлення - 7 000 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на 18 липня 2017 року застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АК 4020294) від 29 травня 2017 року у ПрАТ «СК «ТАС».
ПрАТ «СК «ТАС» сплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування за страховим випадком від 18 липня 2017 року за участю забезпеченого транспортного
засобу «Фольксваген Гольф» з номерним знаком НОМЕР_1 , яким під час страхового випадку керував ОСОБА_2 , в загальному розмірі 76 800 грн, в тому числі 31 015 грн - на спорудження надгробного пам'ятника.
Також суди встановили, що ОСОБА_2 добровільно сплатив ОСОБА_1
5 000 доларів США у відшкодування моральної шкоди.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Щодо вирішення позовних вимог про відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника
За змістом частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Статтею 1201 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що:
- ОСОБА_1 понесла витрати на виготовлення пам'ятника у розмірі 95 000 грн
та витрати на його встановлення - 7 000 грн;
- ПрАТ «СК «ТАС» сплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в загальному розмірі 76 800 грн, в тому числі 31 015 грн на спорудження надгробного пам'ятника.
При цьому у спірних правовідносинах діє принцип повного відшкодування шкоди, який закріплений у статті 1166 ЦК України, та реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Відповідно до зазначених норм особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування витрат спорудження надгробного пам'ятника, апеляційний суд керувався тим, що витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож у даній місцевості. Такий граничний розмір згідно з додатком до постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» № 45 від 3 жовтня 2008 року у Волинській області складає 2 500 грн.
Суд апеляційної інстанції врахував, що за спорудження пам'ятника позивачу страхова компанія виплатила страхове відшкодування у розмірі, який перевищує граничний розмір, тому підстави для відшкодування зазначених коштів за рахунок відповідача відсутні.
З вказаним висновком апеляційного суду погодитись не можна, виходячи з такого.
У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 рокуу справі № 607/3451/16-ц
(провадження № 61-24229сво18) зазначено: «У цивільному законодавстві містяться правила відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника. За загальним правилом, у разі понесення таких витрат на спорудження надгробного пам'ятника, боржником у зобов'язанні щодо їх відшкодування є особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, а кредитором - особа, яка здійснила такі витрати. При цьому у статті 1201 ЦК України не встановлено межі відшкодування витрат на спорудження. У випадку, якщо було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, то у разі понесення таких витрат на спорудження надгробного пам'ятника, боржником у зобов'язанні щодо їх відшкодування є страховик (МТСБУ). При цьому законодавцем у пункті 27.4 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено межу щодо розміру відшкодування, і загальний розмір якого стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. До регулювання цивільно-правових відносин щодо визначення витрат на спорудження надгробного пам'ятника не застосовуються положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Про неврахування наведеного висновку Верховного Суду заявник зазначив у касаційній скарзі.
Апеляційний суд не застосував зазначений висновок Верховного Суду про те, що у статті 1201 ЦК України не встановлено межі по відшкодуванню витрат на спорудження надгробного пам'ятника, тому дійшов помилкового висновку про обмеження цих витрат страховим відшкодуванням, виплаченим ОСОБА_1
ПрАТ «СК «ТАС».
Суд апеляційної інстанції не врахував, що норми постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 жовтня 2008 року № 45 «Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», якими передбачено розмір витрат на поховання залежно від регіону України, встановлено на випадки смерті від нещасного випадку на виробництві та при професійному захворюванні і не застосовуються до правовідносин, що виникли у справі, яка переглядається.
Суд першої інстанції, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, повно встановивши обставини справи, враховуючи вказані норми матеріального права (статті 1166, 1194 та 1201 ЦК України), дійшов правильного висновку про існування правових підстав для відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника в частині, яку не відшкодувала страхова компанія. Розмір таких витрат відповідач не спростував протягом розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Висновок місцевого суду узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 607/3451/16-ц
(провадження № 61-24229сво18).
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, правильно застосував норми права і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, яке суд апеляційної інстанції у вказаній частині помилково скасував.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За таких обставин оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника не відповідає вимогам законності й обґрунтованості, а судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права і правильно застосовані норми матеріального права. Тому колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість касаційної скарги в цій частині, що є підставою для скасування постанови Волинського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року у вказаній частині і залишення в цій частині в силі рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 28 травня 2021 року.
Щодо вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди
Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування відповідачу моральної шкоди, зазначивши про її відшкодування страховиком у розмірі 38 400 грн та відповідачем у розмірі 5 000 доларів США.
Доводи касаційної скарги не спростовують таких висновків суду апеляційної інстанції, належних аргументів про неправильне застосування апеляційним судом норм права з посиланням на висновки Верховного Суду, які апеляційний суд не врахував, заявник не навела.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки цей суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив в цій частині судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги в цій частині без задоволення, а постанови апеляційного суду у відповідній частині без змін.
Постанова апеляційного суду в іншій частині в касаційному порядку не оскаржується, тому Верховним Судом не переглядається.
Щодо судових витрат
Враховуючи висновок Верховного Суду про залишення в силі рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 63 985 грн, що складає 10,58% від суми відшкодування, яку просила стягнути позивач (604 253,58 грн), постанова апеляційного суду, якою відмовлено позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанцій в цій частині зміні.
Так, в суді першої інстанції позивач заявила про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн, тому враховуючи часткове задоволення її позову (на 10,58%), позивачу пропорційно задоволених вимог підлягають відшкодуванню зазначені витрати у розмірі 423,20 грн (4 000 грн * 10,58%).
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, підлягає зміні в частині суми відшкодування, яка підлягає зменшенню з 2 000 грн до 423,20 грн.
Враховуючи, що обидві сторони звільненні від сплати судового збору, а саме ОСОБА_1 - на підставі пункту другого частини першої статті 5 Закону
України «Про судовий збір» (звернулась із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи), а ОСОБА_2 - на підставі пункту дев'ятого частини першої статті 5 цього Закону (є особою з інвалідністю ІІ групи), підстави для розподілу судового збору в цій справі відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Свередюк Юлія Анатоліївна, задовольнити частково.
Постанову Волинського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 63 985 грн у відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника скасувати із залишенням в цій частині в силі рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 28 травня 2021 року.
Постанову Волинського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 в суді першої інстанції, скасувати, а рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 28 травня 2021 року у цій частині змінити шляхом зменшення суми відшкодування з 2 000 грн до 423,20 грн.
Постанову Волинського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточноюі оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік