Справа № 515/660/25
Провадження № 2-о/515/932/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
19 серпня 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Луцюка В.О.,
при секретарі судового засідання Комерзан Л.І.,
за участю заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Дімітренка В.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Дімітренко Валерій Євстафійович, заінтересована особа: Татарбунарська міська рада Білгород-Дністровського району Одеської області про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
06 травня 2025 року заявник ОСОБА_1 через свого представника адвоката Дімітренка В.Є. звернулася до суду зі заявою про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа: Татарбунарська міська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, яку обґрунтувала таким.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області у віці 70 років померла матір заявниці ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , належну спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу.
Інші спадкоємці відсутні. Батько заявниці та чоловік спадкодавці - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявниця, як спадкоємець першої черги за законом після смерті матері, звернулася до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини за законом. Однак, нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини та ненадання доказів факту постійного проживання разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини.
Заявниця зазначає, що на момент смерті матері вона постійно проживала разом із нею по АДРЕСА_2 . Матір лише формально була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Фактично заявниця разом із батьками завжди проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_2 . Після смерті батька вона постійно проживала з матір'ю за вищевказаною адресою, де проживає і дотепер. Матір померла у будинку АДРЕСА_2 і заявниця проводила її поховання з вказаного будинку. Вказані обставини можуть підтвердити у судовому засіданні також і свідки.
Метою звернення до суду з даною заявою, заявниця визначила встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку.
У судовому засіданні заявниця та її представник заявлені вимоги підтримали та просили про їх задоволення.
Представник заінтересованої особи Логінов О.Г. до суду не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення судового повідомлення на електронну адресу, направив заяву щодо розгляду справи без його участі, проти задоволення заявлених вимог заперечень не мав (вх. № ЕП-764/25-Вх 01.07.2025).
Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК Україн, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з'явився у судове засідання, що був належним чином повідомлений про день, місце та час розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до такого висновку.
Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п.п. 3,4 ст. 5 ст. 12 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.
Відносно надання суду будь-яких інших доказів сторони до суду заяв та клопотань не надавали.
З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 01 листопада 2023 року Татарбунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області у віці 70 років померла ОСОБА_2 , актовий запис про смерть № 397 (а.с. 8).
Після її смерті відкрилася спадщина на майно, а саме: на житлову квартиру АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 09 лютого 1993 року, посвідченого державним нотаріусом Татарбунарської державної нотаріальної контори Єпішкіною С.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 346 (а.с. 9).
Заявник є донькою спадкодавці та спадкоємцем першої черги за законом.
На підтвердження родинних відносин, які між матір'ю та донькою, заявницею надано: копію свідоцтва про своє народження серії НОМЕР_2 , виданого 13 грудня 1972 року Синельниковським райбюро ЗАГС Дніпропетровської області на підставі актового запису №471, відомості про батьків: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (а.с. 7); копію Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00044939447 від 10 травня 2024 року, про укладення шлюбу з гр. ОСОБА_4 18 жовтня 1992 року, та копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 22 листопада 2000 року на підставі актового запису № 68 від 18 жовтня 2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області, на підтвердження зміни прізвища з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , (а.с. 15-16); копію Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00044937798 від 10 травня 2024 року, про укладення шлюбу з гр. ОСОБА_7 19 вересня 2001 року та копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого на підставі актового запису № 7 від 14 березня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Татарбунарського районного управління юстиції в Одеській області, на підтвердження зміни прізвища з ОСОБА_6 на ОСОБА_8 (а.с. 17-18).
Заявниця як спадкоємець першої черги за законом звернулася до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Монастирліу О.П. з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, нотаріусом останній відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини та ненадання доказів на підтвердження факту спільного проживання разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини (а.с. 21).
Інші спадкоємці відсутні. Батько заявниці та чоловік спадкодавці - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підтвердження чого заявницею надано копію свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_5 , виданого 04 квітня 2019 року Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 171 (а.с. 10).
Спадкова справа після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася, про що свідчить Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 82197270 від 13 серпня 2025 року
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За змістом норм статей 1268-1269 ЦК України факт прийняття спадщини тісно пов'язується з постійним проживанням разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, проте окремо встановити факт прийняття спадщини без встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини чинним законодавством не передбачено. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 2-844/2008 (провадження № 61-1424св18), від 25 квітня 2018 року у справі № 145/1480/14-ц (провадження № 61-4170св18), від 01 квітня 2019 року у справі № 127/1149/17-ц (провадження № 61-21375св18) та від 05 червня 2019 року у справі № 554/3192/16-ц (провадження № 61-10720вс18).
Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ч.ч.1,6 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. При цьому місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до п.210 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року (в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини) видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013).
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17.
Статтею 3 цього Закону визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.
Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.
Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав разом із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем. (Правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17).
У разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію свого місця проживання (якщо спадкоємець знявся з реєстрації за попереднім місцем проживання та не звернувся до органу реєстрації після прибуття до нового місця проживання) доказом постійного проживання із спадкодавцем є довідка ЖЕО (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 185/8005/16-ц).
З аналізу наведених норм можна дійти висновку про те, що законодавець не пов'язує місце відкриття спадщини з місцем реєстрації спадкодавця, а відповідно до статті 1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем проживання останнього, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до п.211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом від 03 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882 (в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.
У заяві заявниця посилається на те, що на момент смерті матері вона постійно проживала разом із нею по АДРЕСА_2 . Фактично заявниця разом із батьками завжди проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_2 . Після смерті батька вона постійно проживала з матір'ю за вищевказаною адресою, де проживає і дотепер. Вказаний житловий будинок заявниця успадкувала після смерті батька ОСОБА_3 відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 07 листопада 2019 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. та зареєстрованого у реєстрі за № 1375 (а.с. 19). Право власності на житловий будинок зареєстровано 07 листопада 2019 року (а.с. 20).
На підтвердження факту проживання разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини заявником надано довідку Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 17 липня 2025 року вих. № 03-20/5822, згідно з якою ОСОБА_2 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Допитані в якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили, що дійсно померла ОСОБА_2 з 2004 року і по день своєї смерті проживала разом із донькою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Вони вели спільне господарство. Донька доглядала за матір'ю та здійснила її поховання.
Наведене вище підтверджує той факт, що заявниця проживала зі своєю матір'ю ОСОБА_2 на день її смерті, за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_2 , однак, факт такого проживання може бути встановлений виключно у судовому порядку.
Обставини проживання заявниці разом із спадкодавцем підтверджуються вищенаведеними належними та допустимими доказам, а саме показаннями свідків та письмовими доказами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявниця постійно проживала зі спадкодавцем на день її смерті, здійснювала за нею догляд та у подальшому поховання.
Оскільки заявниця, як спадкоємиця за законом проживала разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини в одному помешканні та протягом шести місяців із часу відкриття спадщини не заявила про свою відмову від спадщини, то вона вважається такою, що прийняла спадщину.
Метою встановлення факту спільного проживання заявниці зі спадкодавицею є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення зазначених фактів. Спір про право відсутній.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обґрунтування заявлених вимог знайшли своє об'єктивне підтвердження, суд вважає, що заява є такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.12,13,77,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Татарбунарська міська рада Білгород-Дністровського району Одеської області про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м.Синельникове Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_6 , на час відкриття спадщини разом із спадкодавицею ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.08.2025.
Суддя В.О. Луцюк