Справа № 132/2356/25
3/132/1384/25
Іменем України
12 серпня 2025 року місто Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області СЄЛІН Є.В. розглянувши матеріал, який надійшов з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Залісся Київської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП документально не підтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
ОСОБА_2 - 13 липня 2025 року о 04год.32хв. по вулиці Свинаря в селі Іванів Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Maxxter NEOS III», без номерного знаку, з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння в передбаченому законом порядку відмовився під відеофіксацію, чим порушив пункт 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
До Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_2 не з'явився, залучив до участі у справі в якості свого захисника - адвоката Шимотюк Оксану Вікторівну (Ордер на надання правничої допомоги серії АВ № 1222193, виданий 12.08.2025 року на підставі Договору про надання правничої допомоги б/н від 12.08.2025 року, яким повноваження адвоката не обмежуються).
Адвокат Шимотюк О.В. подала письмове клопотання, в якому просила суд розглянути справу про адміністративне правопорушення у її відсутності, справу закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, оскільки не зафіксовано факту керування ОСОБА_2 електроскутером марки (моделі) «Maxxter NEOS III», який не є механічним транспортним засобом, а отже останній не є водієм в розумінні вимог ПДР України, та не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17.10.2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», у випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, обчислюється починаючи з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому правопорушенні - починаючи з дня його виявлення. Можливість зупинення цього строку у зв'язку з перенесенням розгляду справи не передбачено, крім випадку, визначеного частиною четвертою статті 277 КУпАП.
Велика палата Верховного суду у постанові від 23.08.2018 року у справі №11-237сап18, звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року та «Олександр Шевченко проти України» (Заява № 8371/02) від 26.04.2007 року.
Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 року).
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Саме на національні суди покладено обов'язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення від 06.09.2007 року у справі «Цихановський проти України», рішення від 18.10.2007 року у справі «Коновалов проти України»).
У рішенні в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Згідно сталої правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 03.05.2022 року у справі № 520/5386/15-ц, від 24.10.2024 року у справі № 752/8103/13-ц, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За вказаних обставин та відповідно до вимог ст.268 КУпАП, що не передбачає обов'язкової участі особи при розгляді справи за ч.1 ст.130 КУпАП, ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Шимотюк О.В., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст.ст.268, 271 КУпАП.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків:
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність у разі керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, та так само відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 390017 від 13.07.2025 року слідує, що ОСОБА_2 - 13 липня 2025 року о 04год.32хв. по вулиці Свинаря в селі Іванів Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Maxxter NEOS III», без номерного знаку, з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння в передбаченому законом порядку відмовився під відеофіксацію, чим порушив пункт 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.
Згідно з пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилася від проходження такого огляду.
За правилами частин 1, 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).
Так згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктом 1 розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються дослідженими судом доказами, зокрема:
рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрала поліції Зеленчука О. від 13.07.2025 року;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.07.2025 року;
відеозаписом з відеореєстратора (нагрудної бодікамери) працівника органу Національної поліції з місця вчинення адміністративного правопорушення.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 390017 від 13.07.2025 року слідує, що ОСОБА_2 - 13 липня 2025 року о 04год.32хв. по вулиці Свинаря в селі Іванів Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Maxxter NEOS III», без номерного знаку, з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння в передбаченому законом порядку відмовився під відеофіксацію.
Суд звертає увагу на те, що водій ОСОБА_2 підписав даний протокол без жодних зауважень та/або застережень, а отже фактично погодився з обставинами, які в ньому зазначені.
Обставини, які викладені у протоколі підтверджуються наступними доказами:
рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрала поліції Зеленчука О. від 13.07.2025 року, згідно якого, 13.07.2025 року о 04год.32хв. на вулиці Свинаря в селі Іванів, був зупинений транспортний засіб марки (моделі) «Maxxter NEOS III», без номерного знаку, під керуванням водія ОСОБА_2 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці), та якому було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Драгер та в найближчому закладі охорони здоров'я, від чого водій ОСОБА_2 відмовився в категоричній формі, за наслідками чого був складений протокол про адміністративне правопорушення;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, чи знижують увагу та швидкість реакції від 13.07.2025 року, згідно якого за наявності у водія ОСОБА_2 ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці), йому було запропоновано пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я, натомість він від такого огляду відмовився, що прослідковується з його дій, які зафіксовані на відеореєстратори (нагрудні бодікамери) працівників органу Національної поліції;
відеозаписами, які велися на відеореєстратори (нагрудні бодікамери) працівників органу Національної поліції, який був безпосередньо досліджений судом під час розгляду цього матеріалу, на якому чітко зафіксований факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом марки (моделі) «Maxxter NEOS III», без номерного знаку, та його зупинення працівниками поліції; факт виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння; факт пропозиції йому пройти огляд на виявлення ознак алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу Драгер та в найближчому закладі охорони здоров'я; та факт відмови від проходження такого огляду.
Таким чином, факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом; виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння; пропозиції йому пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння в передбаченому законом порядку за допомогою спеціального технічного приладу Драгер та в найближчому закладі охорони здоров'я, та відмови у проходженні такого огляду, підтверджено документально.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відеозапис працівника поліції є об'єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не встановлюється від людей і не залежить від їх суб'єктивного сприйняття певних обставин.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_2 , зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_2 суду не надано.
Пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння працівниками поліції зроблена згідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП, відповідно до якої під час проведення огляду на стан сп'яніння осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу і в найближчому закладі охорони здоров'я, під час ведення безперервної відеофіксації.
Суд звертає увагу на те, що правопорушення вважається закінченим, саме з моменту відмови водія від проходження такого огляду.
Відповідно до положень частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно частини 2 цієї статті обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно приписів статті 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт відмови ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, знайшов своє підтвердження та повністю доведений поза розумним сумнівом в ході даного судового розгляду, а його дії за ч.1 ст.130 КУпАП правильно кваліфіковано.
Доводи захисника ОСОБА_2 - адвоката Шимотюк О.В. про те, що факт керування ОСОБА_2 електроскутером марки (моделі) «Maxxter NEOS III», не зафіксована, а даний скутер не є механічним транспортним засобом, а отже ОСОБА_2 не є водієм в розумінні вимог ПДР України, та не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є безпідставними та помилковими з наступних підстав:
На наявних відеозаписах, які велися на відеореєстратори (нагрудні бодікамери) працівників органу Національної поліції зафіксовано, факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом марки (моделі) «Maxxter NEOS III», та його зупинення працівниками поліції, що прослідковується із розмов між водієм ОСОБА_2 та працівниками поліції. Водій ОСОБА_2 не оспорював дані обставини та жодним чином не заперечував, що керував транспортним засобом.
Згідно статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до пункту 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
За нормами статті 16 Закону України «Про дорожній рух», водій, серед іншого, зобов'язаний виконувати розпорядження поліцейського.
Пунктом 2.5 ПДР України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З урахуванням вищенаведеного, водій ОСОБА_2 зобов'язаний був неухильно виконати вимогу поліцейського та пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, як це визначено законом, проте дану вимогу не виконав, що прослідковується з досліджених матеріалів справи та відеозаписів з нагрудних бодікамер (відеореєстраторів).
Статтею 60 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
Особою, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 не доведено, що вимога поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, була явно злочинною.
Невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17).
Отже, невиконання законної вимоги поліцейського не допускається. Правопорушник володіє правом оскаржувати незаконні, на його думку, дії працівників поліції, однак ухилення від виконання вимоги працівника поліції на момент оголошення такої вимоги не може вважатися допустимим способом захисту ймовірно порушених прав та свідчить виключно про зухвале нехтування громадянином встановленого законодавством порядку.
Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_2 суду не надано.
За порушення пункту 2.5 ПДР України, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП, яка вміняється ОСОБА_2 .
Суд звертає увагу на те, що дане правопорушення вважається закінченим, саме з моменту відмови водія від проходження такого огляду.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння до КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради, яке складене 13.07.2025 року поліцейським взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капралом поліції Зеленчуком О.
Дане направлення, як свідчить графа 11 «До протоколу додаються» протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 390017 від 13.07.2025 року, на момент його складення вже було наявне та долучалось до його матеріалів у якості доказу.
Зазначену обставину підтвердив і ОСОБА_2 , проставивши свій підпис в графі 18 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 390017 від 13.07.2025 року, засвідчивши, що зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені дані підтверджує.
Отже, ОСОБА_2 було забезпечене право на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я, проте він даним правом не скористався та від нього фактично відмовився, що прослідковується з його дій, які чітко зафіксовані на відеозаписах з бодікамер працівників поліції.
Згідно з усталеною судовою практикою, при розгляді адміністративних справ зазначених категорій і, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема пункт 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, Закон України «Про автомобільний транспорт» з останніми змінами, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» тощо.
Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіброскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 01.03.2018 року у справі №278/3362/15-к (провадження №51-877км18) виснував, що будь-який транспортний засіб, який приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів.
Виходячи з наведеного, мопед марки «Maxxter NEOS III», який обладнаний електродвигуном потужністю 1500 Вт, є транспортним засобом категорії А1, хоча і не може бути класифікований як механічний транспортний засіб у розумінні ПДР України, а відтак особа, яка керує ним, вважається водієм та є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
З урахуванням наведеного, клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до вимог статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_2 , суд враховує обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.
Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб, а тому таке правопорушення не може бути визнано малозначним.
Відповідно до положень статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Слід зауважити, що додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, є безальтернативним.
Враховуючи вимоги закону, конкретні обставини справи та особу правопорушника, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_2 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Визначена судом міра адміністративного стягнення ОСОБА_2 , буде необхідною і достатньою для попередження його від скоєння нових адміністративних правопорушень.
У відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_2 слід стягнути в дохід держави судовий збір.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 130, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн.00коп. в дохід держави на рахунок (IBAN) UA418999980313080149000002001, отримувач: ГУК у Вінницькій обл./Він.обл/21081300, ЄДРПОУ 37979858, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 605грн.60коп. на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП, та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя