Справа № 132/107/25
3/132/344/25
Іменем України
13 серпня 2025 року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області СЄЛІН Є.В. розглянувши матеріали, які надійшли з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Гущинці Вінницької області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, маючого одну малолітню дитину, працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП документально непідтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП,
ОСОБА_2 - 05 січня 2025 року о 21год.20хв. рухаючись по вулиці Шкільній в селі Іванів Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «ВАЗ 111840-110-30», номерний знак « НОМЕР_1 », в стані алкогольного сп'яніння, що встановлено зі згоди водія за допомогою приладу Alcotest 7510 Drager, тест № 418, який показав 0,82 ‰ (проміле), чим порушив п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Він же, 02 червня 2025 року о 10год.47хв. по вулиці Некрасова в селі Гущинці Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Viper V150A», номерний знак « НОМЕР_2 », з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; тремтіння пальців рук; неприродня блідість обличчя), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння в передбаченому законом порядку відмовився під відеофіксацію, чим порушив пункт 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
До Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в передбаченому законом порядку. Заяв та/або клопотань про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, не подав.
З матеріалів справи об'єктивно вбачається, що ОСОБА_2 достеменно обізнаний про те, що стосовно нього складені протоколи про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, і розгляд справи відбудеться у Калинівському районному суді Вінницької області, а тому повинен був проявляти особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних заходів для того, щоб бути в курсі подій у провадженні, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні в справі Каракуця проти України від 16.02.2017 року № 18986/06.
Згідно пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17.10.2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», у випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, обчислюється починаючи з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому правопорушенні - починаючи з дня його виявлення. Можливість зупинення цього строку у зв'язку з перенесенням розгляду справи не передбачено, крім випадку, визначеного частиною четвертою статті 277 КУпАП.
Велика палата Верховного суду у постанові від 23.08.2018 року у справі №11-237сап18, звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року та «Олександр Шевченко проти України» (Заява № 8371/02) від 26.04.2007 року.
Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 року).
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Саме на національні суди покладено обов'язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення від 06.09.2007 року у справі «Цихановський проти України», рішення від 18.10.2007 року у справі «Коновалов проти України»).
У рішенні в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Слід також зазначити, що у відповідності до статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», інформація про судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України, та ОСОБА_2 не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.
Згідно сталої правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 03.05.2022 року у справі № 520/5386/15-ц, від 24.10.2024 року у справі № 752/8103/13-ц, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За вказаних обставин та відповідно до вимог ст.268 КУпАП, що не передбачає обов'язкової участі особи при розгляді справи за ч.1 ст.130 КУпАП, ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків:
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність у разі керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, та так само відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 213679 від 05.01.2025 року слідує, що ОСОБА_2 - 05 січня 2025 року о 21год.20хв. рухаючись по вулиці Шкільній в селі Іванів Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «ВАЗ 111840-110-30», номерний знак « НОМЕР_1 », в стані алкогольного сп'яніння, що встановлено зі згоди водія за допомогою приладу Alcotest 7510 Drager, тест № 418, який показав 0,82 ‰ (проміле), чим порушив п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 348928 від 02.06.2025 року слідує, що ОСОБА_2 - 02 червня 2025 року о 10год.47хв. по вулиці Некрасова в селі Гущинці Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Viper V150A», номерний знак « НОМЕР_2 », з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; тремтіння пальців рук; неприродня блідість обличчя), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння в передбаченому законом порядку відмовився під відеофіксацію, чим порушив пункт 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
Вказані протоколи відповідають вимогам ст.256 КУпАП, оформлені компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка їх склала, в яких чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.
Згідно з пунктом 2.9 (а) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).
Так згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктом 1 розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 213679 від 05.01.2025 року, підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 213679 від 05.01.2025 року, згідно якого, ОСОБА_2 - 05 січня 2025 року о 21год.20хв. рухаючись по вулиці Шкільній в селі Іванів Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «ВАЗ 111840-110-30», номерний знак « НОМЕР_1 », в стані алкогольного сп'яніння, що встановлено зі згоди водія за допомогою приладу Alcotest 7510 Drager, тест № 418, який показав 0,82 ‰ (проміле). Обставини, які викладені у протоколі підтверджуються наступними доказами:
рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрала поліції Данилюка О. від 05.01.2025 року, згідно якого, 05.01.2025 року о 21год.20хв. на вулиці Шкільній в селі Іванів, був зупинений автомобіль марки (моделі) «ВАЗ 111840-110-30», номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_2 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; тремтіння пальців рук), та йому запропоновано було пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння, зокрема з використанням спеціального технічного засобу Drager, на що водій ОСОБА_2 добровільно погодився. За результатами огляду, був встановлений позитивний результат 0,82 ‰ (проміле), у зв'язку із чим складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП;
чеком приладу Alcotest 7510 Drager (тест № 418 від 05.01.2025 року), згідно якого у водія ОСОБА_2 було виявлено 0,82 ‰ (проміле);
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 05.01.2025 року, згідно якого водій ОСОБА_2 був освідуваний за допомогою технічного приладу Alcotest 7510 Drager (тест № 418 від 05.01.2025 року), який показав позитивний результат - 0,82 ‰ (проміле);
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 05.01.2025 року, згідно якого водію ОСОБА_2 була надана можливість пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, однак він цим правом не скористався;
відеозаписами з місця проведення огляду, які велися на нагрудні бодікамери працівників поліції, які були безпосередньо досліджені судом під час розгляду цієї справи, на яких зафіксовано, момент зупинення автомобіля марки (моделі) «ВАЗ 111840-110-30», номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_2 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, та йому запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння, зокрема з використанням спеціального технічного засобу Drager, на що водій ОСОБА_2 добровільно погодився. За результатами огляду, був встановлений позитивний результат 0,82 ‰ (проміле), у зв'язку із чим складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 348928 від 02.06.2025 року, підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 348928 від 02.06.2025 року, згідно якого, ОСОБА_2 - 02 червня 2025 року о 10год.47хв. по вулиці Некрасова в селі Гущинці Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Viper V150A», номерний знак « НОМЕР_2 », з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; тремтіння пальців рук; неприродня блідість обличчя), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння в передбаченому законом порядку відмовився під відеофіксацію. Обставини, які викладені у протоколі підтверджуються наступними доказами:
рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшого сержанта поліції Демченка М. від 02.06.2025 року, згідно якого, 02.06.2025 року о 10год.47хв. на вулиці Некрасова в селі Гущинці, був зупинений транспортний засіб марки (моделі) «Viper V150A», номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням водія ОСОБА_2 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; тремтіння пальців рук; неприродня блідість обличчя), та якому було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Драгер та в найближчому закладі охорони здоров'я, від чого водій ОСОБА_2 відмовився в категоричній формі, за наслідками чого був складений протокол про адміністративне правопорушення;
витягом з адміністративної практики із даними (відомостями) про притягнення до адміністративної відповідальності, згідно якого, ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП, що мало місце 02.06.2025 року на вулиці Некрасова в селі Гущинці, під час керування транспортним засобом марки (моделі) «Viper V150A», номерний знак « НОМЕР_2 » (постанова серії ЕНА № 4873362 від 02.06.2025 року);
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, чи знижують увагу та швидкість реакції від 02.06.2025 року, згідно якого за наявності у водія ОСОБА_2 ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; тремтіння пальців рук; неприродня блідість обличчя), йому було запропоновано пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я, натомість як вбачається з відеозапису з портативного відеореєстратору (нагрудної бодікамери) працівника органу Національної поліції, він від такого огляду відмовився;
відеозаписом, який вівся на відеореєстратор (нагрудну бодікамеру) працівника органу Національної поліції, який був безпосередньо досліджений судом під час розгляду цього матеріалу, на якому чітко зафіксований факт зупинки транспортного засобу марки (моделі) «Viper V150A», номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням водія ОСОБА_2 ; факт виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння; факт пропозиції йому пройти огляд на виявлення ознак алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного приладу та в найближчому закладі охорони здоров'я; та факт відмови від проходження такого огляду.
Згідно статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до пункту 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
За нормами статті 16 Закону України «Про дорожній рух», водій, серед іншого, зобов'язаний виконувати розпорядження поліцейського.
Пунктом 2.5 ПДР України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З урахуванням вищенаведеного, водій ОСОБА_2 зобов'язаний був неухильно виконати вимогу поліцейського та пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, як це визначено законом, проте дану вимогу не виконав, що прослідковується з досліджених матеріалів справи та відеозаписів з нагрудних бодікамер (відеореєстраторів).
Статтею 60 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
Особою, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 не доведено, що вимога поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, була явно злочинною.
Невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17).
Отже, невиконання законної вимоги поліцейського не допускається. Правопорушник володіє правом оскаржувати незаконні, на його думку, дії працівників поліції, однак ухилення від виконання вимоги працівника поліції на момент оголошення такої вимоги не може вважатися допустимим способом захисту ймовірно порушених прав та свідчить виключно про зухвале нехтування громадянином встановленого законодавством порядку.
Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_2 суду не надано.
За порушення пункту 2.5 ПДР України, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП, яка вміняється ОСОБА_2 .
Суд звертає увагу на те, що дане правопорушення вважається закінченим, саме з моменту відмови водія від проходження такого огляду.
Відповідно до положень частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно частини 2 цієї статті обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно приписів статті 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт керування транспортним засобом ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння (згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 213679 від 05.01.2025 року), та відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння (згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 348928 від 02.06.2025 року), знайшов своє підтвердження та повністю доведений поза розумним сумнівом в ході даного судового розгляду, а його дії за ч.1 ст.130 КУпАП правильно кваліфіковано.
Відповідно до вимог статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Призначаючи адміністративне стягнення, суд враховує обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.
Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб, а тому таке правопорушення не може бути визнано малозначним.
Відповідно до положень статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачене покарання у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Слід зауважити, що додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, є безальтернативним.
Правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції частини 1 статті 130 КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
З урахуванням цього, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала особа посвідчення водія на момент вчинення адміністративного правопорушення.
Враховуючи вимоги закону, конкретні обставини справи та особу правопорушника, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_2 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Дана міра адміністративного стягнення буде необхідною і достатньою для попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від скоєнні нових адміністративних правопорушень.
Крім цього, у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_2 слід стягнути в дохід держави судовий збір.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 130, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн.00коп. в дохід держави на рахунок (IBAN) UA418999980313080149000002001, отримувач: ГУК у Вінницькій обл./Він.обл/21081300, ЄДРПОУ 37979858, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 605грн.60коп. на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП, та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом відповідно до статті 317-1 КУпАП, здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським. Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя