19 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/11650/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Колос І.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КЕМ Південь" (далі - Товариство)
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 (головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Сибіга О.М. і Гончаров С.А.)
за заявою Товариства
про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025
у справі № 910/11650/24
за позовом Товариства
до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця)
про стягнення 1 366 445,27 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
Товариство звернулося до суду з позовом до Залізниці про стягнення заборгованості у розмірі 1 369 771,30 грн, з яких: основний борг у розмірі 1 302 788,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 63 647,23 грн, та проценти річних у розмірі 3 335,14 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду від 14.12.2023 № ПЗ/Е-231189/НЮ (далі - Договір), в частині оплати виконаних позивачем робіт, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 1 302 788,93 грн. Крім того, за порушення умов Договору, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати та проценти річних, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2024: позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 302 788,93 грн основного боргу, 63 647,23 грн інфляційних втрат та 9,08 грн 0,001% річних; в іншій частині в позові відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, в порушення умов Договору, не здійснено оплату виконаних робіт у повному обсязі на суму 1 302 788,93 грн, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у зазначеному розмірі, яка не оспорена відповідачем. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості виконаних робіт в розмірі 1 302 788,93 грн. При цьому, за розрахунками місцевого господарського суду, 0,001% річних на суму боргу 1 302 788,93 грн за період з 13.01.2024 до 23.09.2024 становлять 9,08 грн та позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в іншій частині 0,001% річних в позові слід відмовити, у зв'язку з тим, що позивачем невірно визначено період прострочення, оскільки 12.01.2024 є останнім днем оплати виконаних робіт. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 63 647,23 грн інфляційних втрат за обґрунтованими розрахунками позивача.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025: скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 та прийнято нове рішення про відмову в позові.
За висновком апеляційного суду, при укладенні спірного договору сторони були обізнані про те, що фінансування робіт буде здійснено за рахунок коштів Державного бюджету України. Укладаючи договір позивач мав розуміти ризики пов'язані з укладенням такого договору, зокрема того, що в договорі було передбачено умову наявності бюджетного фінансування, а також те, що сторони визнали несвоєчасне перерахування коштів органами державного казначейства обставиною, що повністю виключає вину відповідача.
Товариство звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 за нововиявленими обставинами, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 та ухвалити нову, якою рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/11650/24 залишити в силі.
Як на підставу перегляду за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 у справі № 910/11650/24 Товариство посилається на інформацію, що міститься у відповідях на адвокатські запити, зокрема, від Державної казначейської служби України № 12-06-06/3369 від 13.02.2025, від Міністерства фінансів України № 06040-05-7/4646 від 13.02.2025, від Міністерства розвитку громад та територій України № 3346/47/10-25 від 13.02.2025 та від Залізниці № Ц-2-1.5-18/113-25 від 17.02.2025.
Залізниця подала заперечення на заяву про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 за нововиявленими обставинами, в яких зазначила, що листи Державної казначейської служби, Міністерства фінансів України і Міністерства розвитку громад та територій України та інформація зазначена в них не є нововиявленими обставинами у даній справі. Зазначена у листах інформація була досліджена судами першої та апеляційної інстанції і таким обставинам судами була надана оцінка.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025; відмовлено Товариству у задоволенні заяви про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 за нововиявленими обставинами; зазначену постанову залишено в силі.
За висновком апеляційного суду наведені Товариством обставини не є нововиявленими обставинами у розумінні положень статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Доводи заявника, які викладені у заяві про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 за нововиявленими обставинами, фактично зводяться до переоцінки доказів, оцінених судами у процесі розгляду справи № 910/11650/24, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами у розумінні пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій з посиланням на підставу касаційного оскарження, визначену абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права (пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України) та неправильне застосування норм матеріального права (неправильно витлумачив пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України; не застосував статтю 96, абз. другий частини першої статті 617 ЦК України та частини другу статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, задовольнити заяву про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 за нововиявленими обставинами, скасувати її, залишивши в силі рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024.
Узагальнено доводи скаржника зводяться до того, що апеляційний суд:
- помилково оцінив інформацію про порушення Залізницею регламенту роботи органів Державної казначейської служби України у період завершення бюджетного 2023 року та початку 2024 року як новий доказ, а не як обставину, що спростовує висновки апеляційного суду, порушивши норми пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України;
- неправильно витлумачив пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України та не застосував судову практику у питанні добросовісності учасника цивільних правовідносин;
- не застосував статтю 96, абз. другий частини першої статті 617 ЦК України та частини другу статті 218 ГК України та сталий правовий висновок про те, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, викладений у низці постанов Верховного Суду, наведених скаржником у касаційній скарзі.
Від Залізниці надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали апеляційного суду, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Порядок перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами визначено розділом IV глави 3 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною другою статті 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта, п'ята статті 320 ГПК України).
Великою Палатою Верховного Суду неодноразово зазначалося, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (пункти 7.4, 7.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13).
Велика Палата Верховного Суду послідовно та логічно висловлювала правову позицію, що є нововиявленою обставиною у розумінні процесуального законодавства у подібних правовідносинах, зокрема:
- нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22.01.2019);
- нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були й не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його в кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, котрі беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 752/4995/17);
- істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду в адміністративній справі в адміністративному суді у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 9901/230/20);
- при цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте) (пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а).
Водночас Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах також сформулювала правові висновки про те, що не є нововиявленими обставинами, зокрема:
- не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (пункт 6.38. постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/819/18 від 14.04.2021);
- не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (пункти 27-28 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22.01.2019);
- обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими. До того ж не вважається нововиявленими обставини зміна правової позиції суду в інших подібних справах. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а);
- не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 9901/230/20).
При цьому Верховний Суд виходить з того, що частина четверта статті 423 ЦПК України, частина четверта статті 361 КАС України є аналогічними за змістом із частиною четвертою статті 320 ГПК України, а, отже, зазначені правові висновки щодо того, що не може вважатися нововиявленими обставинами, є релевантними до цієї справи.
Слід також враховувати висновок Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11, про те, що необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Верховний Суд також вважає за необхідне відмітити, що зазначені концептуальні підходи щодо процедури поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження узгоджуються з практикою усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі «Попов проти Молдови» № 2).
Але при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії»). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.06.2011 у справі «Желтяков проти України»).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі «Правєдная проти Росії»).
Отже, узагальнюючи наведене вище, Верховний Суд виходить з того, що:
(1) перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження, в якому, на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї;
(2) метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення;
(3) законодавство не містить визначення категорії "нововиявлені обставини", проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Верховний Суд наголошує, що прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.
Крім цього Суд зауважує, що дослідження обставин і перевірка доказів про наявність нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нової правової оцінки обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.
Як на підставу перегляду за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 у справі № 910/11650/24 Товариство посилається на інформацію, що міститься у відповідях на адвокатські запити, зокрема, від Державної казначейської служби України № 12-06-06/3369 від 13.02.2025, від Міністерства фінансів України № 06040-05-7/4646 від 13.02.2025, від Міністерства розвитку громад та територій України № 3346/47/10-25 від 13.02.2025 та від Залізниці № Ц-2-1.5-18/113-25 від 17.02.2025.
Так, Товариство зазначає, що лише після винесення постанови Північним апеляційним господарським судом України з цих листів, йому стали відомі наступні обставини:
- Державна казначейська служба України відхилила платіж Залізниці через те, що він був поданий з порушенням наказу Державної казначейської служби України від 27.11.2023 № 299 зі сторони Залізниці (що впливає на висновок суду щодо відсутності вини відповідача і наявності вини органів казначейства);
- бюджетні зобов'язання перед Товариством зняті з обліку органами казначейства (тобто взагалі ніколи не оплатяться, що впливає на висновок суду про невідкладне погашення боргу після отримання бюджетного фінансування);
- Залізниця з 30.12.2023 по дату звернення не звертався до Міністерства фінансів України з приводу виділення коштів на оплату виконаних робіт, які залишилися неоплаченими у 2023 році за бюджетною програмою КПКВК 3101270 "Оновлення рухомого складу для перевезення пасажирів, будівництво та реконструкція об'єктів інфраструктури суб'єктів господарювання залізничного транспорту державного сектору економіки" (тобто Залізниця протягом всього 2024 року не отримала фінансування, що впливає на висновок суду про можливість погашення);
- згідно з бюджетною декларацією на 2025 - 2027 роки, поданій Міністерством розвитку громад та територій України, кошти на погашення боргу Залізниці перед Товариством у бюджеті не враховані (тобто протягом щонайменше чотирьох років погашення не відбудеться, що впливає на висновок суду про невідкладне погашення боргу після отримання бюджетного фінансування).
За доводами Товариства, наведене свідчить про те, що при винесенні постанови у цій справі Північний апеляційний господарський суд та Товариство не знали про існуючі обставини, які суттєво впливають на повноту розгляду справи і правильність висновків та мають істотне значення для вирішення спору по суті.
Апеляційний суд за результатами оцінки наданих відповідей на адвокатські запити та інформації, яка у них міститься, виснував, що наведені Товариством обставини не є нововиявленими обставинами у розумінні положень статті 320 ГПК України, а доводи Товариства, які викладені у заяві про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 за нововиявленими обставинами, фактично зводяться до переоцінки доказів, оцінених судами у процесі розгляду справи № 910/11650/24, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами у розумінні пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України.
Так, апеляційним судом з'ясовано, що:
- у листі Державної казначейської служби України детально розписано регламент роботи органів казначейства, зокрема відділення казначейства в якому обслуговується Залізниця, а також розписано рух сформованих для оплати документів. Дана інформація була наведена Залізницею як у відзиві на позовну заяву, який було подано під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі і у відповіді на відзив на апеляційну скаргу, які були подані Залізницею до суду апеляційної інстанції. Ця інформація була досліджена при розгляді апеляційної скарги та відображена в постанові Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025. Тобто, за висновком апеляційного суду, лист Державної казначейської служби України від 13.02.2025 № 12-06-06/3369 не містить нововиявлених обставин;
- у листі Міністерства фінансів України міститься інформація щодо окремих питань, пов'язаних із реалізацією у 2023 році бюджетної програми за КПКВК 3101270 "Оновлення рухомого складу для перевезення пасажирів, будівництво та реконструкція об'єктів інфраструктури суб'єктів господарювання залізничного транспорту державного сектору економіки", зокрема зазначено про те, що у період з 30.12.2023 по дату надання відповіді Залізниця не зверталася до Мінфіну з приводу виділення коштів на оплату виконаних робіт, які залишилися неоплаченими у 2023 році за вищезазначеною бюджетною програмою. Однак, за висновком апеляційного суду, цю інформацію не можна віднести до нововиявлених обставин по справі, оскільки, як зазначалось відповідачем у поданих ним документів до суду у справі, що зокрема, підтверджується паспортом бюджетної програми КПКВК 3101270 на 2023 рік (наявному в матеріалах справи), проект "Реконструкція споруд залізниці з електрифікацією дільниці Васильків-Васильків ІІ регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" у Київській області" реалізовувався за рахунок Бюджетної програми на 2023 рік "Оновлення рухомого складу для перевезення пасажирів, будівництво та реконструкція об'єктів інфраструктури суб'єктів господарювання залізничного транспорту державного сектору економіки". Як встановлено судом, головним розпорядником зазначеної бюджетної програми, в розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України, було Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України. Фактично, як зазначає відповідач у своїх запереченнях, Залізниця в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Укрзалізниця" виступало виконавцем цього проєкту. В зв'язку з цим, Залізниця і не могла безпосередньо звертатись до Міністерства фінансів України з приводу виділення бюджетних коштів на завершення фінансування вказаного проекту, так як головним розпорядником зазначеної бюджетної програми виступала не Залізниця, а профільне міністерство;
- у листі Міністерства розвитку громад та територій України зазначена інформація, яка фактично підтверджує висновки Північного апеляційного господарського суду, викладені в постанові від 16.01.2025. Зокрема, в частині того, що Залізниця не відмовляється від оплати заборгованості яка виникла перед Товариством, а також те, що Залізниця неодноразово зверталася та продовжує звертатись до міністерства, щодо виділення бюджетного фінансування на покриття заборгованості за бюджетною програмою в рамках реалізації проекту "Реконструкція споруд залізниці з електрифікацією дільниці Васильків - Васильків ІІ регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" у Київській області". Зазначене, за висновком апеляційного суду, підтверджує добросовісність дій Залізниці у питаннях виділення бюджетних асигнувань необхідних для оплати заборгованості;
- у листі Залізниці підтверджена наявність заборгованості за Договором, а також те що 1 302 788,93 грн включено до кредиторської заборгованості за службою електропостачання регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Залізниці. За висновком апеляційного суду ця інформація міститься в матеріалах справи та їй була надана оцінка Північним апеляційним господарським судом при прийнятті постанови від 16.01.2025, у зв'язку з чим лист Залізниці теж не містить жодних істотних нововиявлених обставин, які мають значення для справи.
Отже, апеляційним судом з належною повнотою досліджено та оцінено листи Держказначейства, Мінфіну, Мінрозвитку та Залізниці на предмет наявності у них нововиявлених обставин та з'ясовано, що такі обставини не є нововиявленими обставинами у розумінні положень статті 320 ГПК України, з чим погоджується і Верховний Суд.
Товариство, зазначаючи свої доводи в обґрунтування касаційної скарги, залишає поза увагою дійсний зміст статті 320 ГПК України, аналіз якого дає підстави виснувати, що не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову, а також ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі або могли бути встановлені в разі своєчасного подання таких доказів. Заявник жодним чином не аргументував, чому такі обставини об'єктивно не могли бути відомі заявникові.
За таких обставин апеляційний суд цілком правомірно оцінив інформацію про порушення Залізницею регламенту роботи органів Державної казначейської служби України у період завершення бюджетного 2023 року та початку 2024 року та про наслідки такого порушення як нові докази, а не як нововиявлені обставини.
Верховний Суд в контексті наведеного вище зауважує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. При цьому, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Отже, наведені Товариством доводи та аргументи не є нововиявленими обставинами у розумінні положень статті 320 ГПК України, а заява Товариства по суті спрямована на перегляд судового рішення, яке набуло чинності, без належних правових підстав.
Посилання скаржника на неправильне тлумачення апеляційним судом норми пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України та не застосування судової практику у питанні добросовісності учасника цивільних правовідносин, а також неправомірне назастосування апеляційним судом статті 96, абз. другого частини першої статті 617 ЦК України та частини другу статті 218 ГК України та сталого правового висновку про те, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, викладеного у низці постанов Верховного Суду, фактично зводяться до оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025, а не ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025, якою скаржнику відмовлено у задоволенні заяви про її перегляд за нововиявленими обставинами та залишено в силі, та не можуть слугувати підставою для її (ухвали) скасування.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують того, що ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права, а, отже, підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
З урахуванням обставин відпустки судді-доповідача у справі, розгляд справи здійснено у розумні строки.
Керуючись статтею 129, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КЕМ Південь" залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі № 910/11650/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос