29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"14" серпня 2025 р. Справа №924/478/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Нечаюк А.О., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ''КВС-України'', м. Київ
до акціонерного товариства ''Хмельницькгаз'', м. Хмельницький
про стягнення 153055,97 грн., з яких 130478,03 грн. - основної заборгованості, 14140,91 грн. - пені, 6747,08 грн. - інфляційних втрат, 1689,95 грн. - 3% річних
За участю представників:
від позивача: Зварун Б.І. - згідно ордеру від 07.05.2025р.
від відповідача: Доценко О.О. - згідно довіреності від 06.01.2025р.
У судовому засіданні, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Процесуальні дії по справі:
Ухвалою суду від 16.05.2025р. відкрито провадження у справі №924/478/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
30.06.2025р. постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Виклад позицій учасників судового процесу.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача коштів в розмірі 153055,97 грн., з яких 130478,03 грн. - основної заборгованості, 14140,91 грн. - пені, 6747,08 грн. - інфляційних втрат, 1689,95 грн. - 3% річних. В обгрунтування позовних вимог посилається на наявність у відповідача боргу за договором від 17.07.2024р. про реструктуризацію заборгованості по договору розподілу природного газу від 18.07.2016р.
Стверджує, що у період дії договору розподілу природного газу від 18.07.2016р. позивач виконував свої зобовязання належним чином, зокрема, своєчасно сплачував кошти за послуги розподілу природного газу. Однак, у подальшому, з ініціативи відповідача, надання послуг було призупинено. При цьому, на рахунках відповідача залишились кошти, які були сплачені позивачем авансом, але не були використані за цільовим призначенням - послуги не надавались.
Вказує, що вимога про повернення залишку коштів, сплачених авансом згідно договору розподілу природного газу від 18.07.2016р. відповідачем не задоволена з посиланням на скрутне фінансове становище. Однак, сторони, з метою врегулювання ситуації у досудовому порядку, уклали договір про реструктуризацію заборгованості по договору розподілу природного газу від 17.07.2024р., встановивши графік погашення боргу, який так і не був виконаний.
Пеня нарахована позивачем з посиланням на п. 6.2 договору про реструктуризацію заборгованості від 17.07.2024р. та обмежена подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який пеня нарахована і складає 14140,91 грн. (за період з 01.11.2024р. - по 07.05.2025р.). Інфляційні втрати в сумі 6747,08 грн. (за період листопад 2024 року - березень 2025 року) та 3% річних в розмірі 1689,95 грн. (за період з 01.11.2024р. - до 07.05.2025р.) нараховано з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідач у відзиві, поданому 03.06.2025р., не заперечує проти наявного у нього боргу за договором про реструктуризацію заборгованості по договору розподілу природного газу від 17.07.2024р., однак, просить відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені або зменшити її на 99%.
Стверджує, що прострочення повернення попередньої оплати зумовлено складним фінансовим становищем у зв'язку із зупиненням дії ліцензії з розподілу природного газу з 30.09.2023р.; виникненням дебіторської заборгованості населення та юридичних осіб; наявністю заборгованості щодо повернення надміру сплачених сум за розподіл природного газу як побутовими, так і не побутовими споживачами; воєнним станом в державі; належністю підприємства до критичної інфраструктури і надання ним життєвоважливих послуг енергозабезпечення. Звертає увагу, що такий фінансовий стан є результатом рішень, які прийняті державними органами та Регулятором (НКРЕКП).
У відповіді на відзив від 26.06.2025р. позивач зауважив, що посилання відповідача на складне фінансове становище, втрату ліцензії, воєнний стан та статус критичної інфраструктури не можуть бути підставою для зменшення розміру пені. Відмічає, що договір про реструктуризацію підписаний вже після настання таких обставин, що свідчить про добровільне, усвідомлене прийняття зобов'язань з урахуванням наявної ситуації.
У додаткових поясненнях від 14.07.2025р. відповідач зауважує, що у суду наявні всі підстави для зменшення акціонерному товариству ''Хмельницькгаз'' заявленої до стягнення неустойки, а заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу є неспівмірною з обсягом виконаних адвокатом робіт, зазначених у заяві, виходячи із критеріїв реальності наданих послуг та просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив зменшити розмір пені та витрат на правову допомогу.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
18.07.2016р. між акціонерним товариством ''Хмельницькгаз'', як оператором ГРМ, та товариством з обмеженою відповідальністю ''КВС-України'', як споживачем, укладено договір розподілу природного газу, за умовами якого (п. 2.1) оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Як передбачено п. 6.4 договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ.
Згідно п. 9.1 договору оператор ГРМ має право припинити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем.
Згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.09.2023р. №1775 акціонерному товариству ''Хмельницькгаз'' зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.
Товариство з обмеженою відповідальністю ''КВС-України'' надіслало акціонерному товариству ''Хмельницькгаз'' претензію №361 від 23.11.2023р., з вимогою повернення коштів у сумі 130478,03 грн., у звязку з розірванням договору на розподіл природного газу.
У відповідь на претензію акціонерне товариство ''Хмельницькгаз'' надіслало лист від 02.07.2024р., згідно якого підтвердило наявність переплати товариства з обмеженою відповідальністю ''КВС-України'' по договору розподілу природного газу від 18.07.2016р. в розмірі 130478,03 грн., повідомивши, що знаходиться у вкрай скрутному матеріальному становищі та не має на даний час можливості погасити борг.
17.07.2024р. акціонерне товариство ''Хмельницькгаз'', як боржник, та товариство з обмеженою відповідальністю ''КВС-України'', як кредитор, уклали договір №17/07/24 про реструктуризацію заборгованості по договору розподілу природного газу від 18.07.2016р.
За умовами вказаного договору (п. 1.1) сторони визнають та підтверджують, що станом на 17 липня 2024 року у боржника існує кредиторська заборгованість перед кредитором за договором розподілу у сумі 130478,03 грн.
Згідно п. 1.2 договору, кредитор та боржник домовились про реструктуризацію заборгованості по договору розподілу, який був укладений між кредитором та боржником, і за яким утворилась заборгованість шляхом розстрочення на умовах цього договору.
Графік погашення заборгованості сторони передбачили в пункті 1.3 договору, згідно умов якого боржник зобовязався погасити заборгованість перед кредитором, зазначену в пункті 1 договору, який передбачає:
- перший платіж в розмірі 43492,67 грн. до 31.10.2024р.,
- другий платіж в розмірі 43492,67 грн. до 30.11.2024р.,
- третій платіж в розмірі 43492,68 грн. до 31.12.2024р.
Згідно п. 6.2 договору, у разі повного або часткового нездійснення платежів згідно з графіком погашення заборгованості у розмірі, що дорівнює сумі одномісячного платежу, боржник зобовязується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення, а також проценти річних та інфляційні нарахування відповідно до умов чинного законодавства.
Відповідачем за вказаний період сплату боргу у строки, передбачені у договорі про реструктуризацію, не здійснено.
Борг відповідача перед позивачем склав 130478,03 грн.
За порушення виконання зобов'язань за договором про реструктуризацію заборгованості від 17.07.2024р. згідно п. 6.2 нарахована пеня в розмірі 14140,91 грн. (за період з 01.11.2024р. - по 07.05.2025р.). Також, нараховано інфляційні втрати в сумі 6747,08 грн. (за період листопад 2024 року - березень 2025 року) та 3% річних в розмірі 1689,95 грн. (за період з 01.11.2024р. - до 07.05.2025р.).
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.
У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що у позивача з відповідачем існували правовідносини на підставі договору розподілу природного газу від 18.07.2016р., за умовами якого відповідач зобов'язувався надавати позивачу послугу з розподілу природного газу, а позивач зобов'язувався приймати зазначені послуги та сплачувати її вартість.
Як свідчить наявна в матеріалах справи Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.09.2023р. №1775 відповідачу зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, відповідно, надання послуг з розподілу природного газу за договором розподілу природного газу від 18.07.2016р. було призупинено.
Оскільки, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за договором з розподілу природного газу, згідно п. 6.4 договору, здійснювалась на умовах попередньої оплати, позивач, скориставшись своїм правом, надіслав відповідачу претензію №361 від 23.11.2023р. з вимогою повернення коштів, сплачених за послуги з розподілу природного газу авансом у сумі 130478,03 грн.
Як вбачається з відповіді на претензію від 02.07.2024р. відповідач підтвердив наявність переплати позивача по договору розподілу природного газу від 18.07.2016р. в розмірі 130478,03 грн., повідомивши що знаходиться у вкрай скрутному матеріальному становищі та не має на даний час можливості погасити борг.
З матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач уклали договір №17/07/24 від 17.07.2024р. про реструктуризацію заборгованості по договору розподілу природного газу, і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання.
Так, за умовами вказаного договору (п.п. 1.1, 1.2) сторони визнають та підтверджують, що станом на 17 липня 2024 року у відповідача існує кредиторська заборгованість перед позивачем за договором розподілу у сумі 130478,03 грн. Кредитор та боржник домовились про реструктуризацію заборгованості по договору розподілу природного газу., який був укладений між кредитором та боржником, і за яким утворилась заборгованість шляхом розстрочення на умовах цього договору.
Отже, волевиявлення сторін щодо повернення відповідачем позивачу коштів переплати за договором розподілу природного газу від 18.07.2016р. було реалізовано шляхом укладення договору №17/07/24 від 17.07.2024р. про реструктуризацію заборгованості.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Графік погашення заборгованості сторони передбачили в пункті 1.3 договору, згідно умов якого боржник зобовязався погасити заборгованість перед кредитором, зазначену в пункті 1 договору, який передбачає:
- перший платіж в розмірі 43492,67 грн. до 31.10.2024р.,
- другий платіж в розмірі 43492,67 грн. до 30.11.2024р.,
- третій платіж в розмірі 43492,68 грн. до 31.12.2024р.
Оскільки, відповідач зобов'язання щодо повернення коштів згідно графіку погашення заборгованості не виконав, він вважається боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
З врахуванням викладеного вище, позовні вимоги в частині стягнення 130478,03 грн. - основної заборгованості заявлені правомірно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Сплата неустойки, якою серед іншого є пеня, являється наслідком порушення виконання зобов'язання (п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Розмір пені, передбачений законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
У пункті п. 6.2 договору про реструктуризацію передбачено сплату кредитору пені у разі повного або часткового нездійснення платежів згідно з графіком погашення заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення.
За порушення строків оплати послуг, на підставі п. 6.2 договору, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 14140,91 грн. (за період з 01.11.2024р. - по 07.05.2025р.).
Судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення пені та встановлено, що вказані нарахування арифметично вірні, здійснені у можливих межах, з огляду на що вимога про стягнення пені в розмірі 14140,91 грн. є правомірною.
З приводу зменшення нарахованої пені, заявленої відповідачем, судом відмічається, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру процентів річних, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми річних таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
В обґрунтування зменшення розміру пені на 99% відповідач посилається на складне фінансове становище у зв'язку із зупиненням дії ліцензії з розподілу природного газу; виникненням дебіторської заборгованості; наявністю заборгованості щодо повернення надміру сплачених сум за розподіл природного газу як побутовими, так і не побутовими споживачами; воєнним станом в державі; належністю підприємства до критичної інфраструктури.
Судом враховується, що заявлена до стягнення сума пені становить 14140,91 грн. і являється невеликою у порівнянні з основним боргом (130478,03 грн.). Тим більше, що обрахована пеня заявлена не в максимальному розмірі та є співмірною з розміром основного зобов'язання.
Судом враховується, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, що вимагає невідворотність наслідків неналежного виконання умов договору для усіх учасників таких правовідносин.
Зменшення розміру пені, в даному випадку, фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Аналогічної правової позиції з питань застосування статті 551 ЦК України дотримується Верховний Суд України у постанові від 26.05.2020р. у справі №918/289/19, у постанові від 04.02.2020р. у справі №918/116/19.
Тим більше, що ч. 1 ст. 42 ГК України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Тобто, відповідач, здійснюючи господарську діяльність, взяв на себе відповідні зобов'язання і мав передбачити пов'язані із цим ризики ведення господарської діяльності.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведені обставини, оцінивши матеріали справи та доводи сторін, враховуючи вищенаведені правові норми, а також незначний розмір пені, що є співмірним з розміром основного боргу, невиконанням відповідачем зобов'язання та непогашенням боргу, суд не вбачає винятковості випадку у спірних правовідносинах щодо зменшення заявленого до стягнення розміру пені.
Тому, клопотання відповідача про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає, відповідно, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в повному розмірі заявленому позивачем, а саме: в розмірі 14140,91 грн.
Позивач також заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 6747,08 грн. (за період листопад 2024 року - березень 2025 року) та 3% річних в розмірі 1689,95 грн. (за період з 01.11.2024р. - до 07.05.2025р.).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд України неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду України від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду України від 04.10.2019р. у справі №915/880/18).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду України від 05.07.2019р. у справі №905/600/18).
Судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат в сумі 6747,08 грн. та 3% річних в розмірі 1689,95 грн. та встановлено, що вказані нарахування здійснені у можливих межах, арифметично правильно, з огляду на що вимоги про їх стягнення є правомірними та підлягають задоволенню.
Підсумовуючи викладене вище, позовні вимоги обгрунтовані, підтверджені належними у справі доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.
У позові позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 47700,00 грн., посилаючись на додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, платіжні документи, що підтверджують оплату професійних правничих послуг.
У свою чергу, відповідач подав заперечення на стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Правнича допомога позивачу надавалась на підставі договору про надання правничої допомоги №16/01/2024 від 16.01.2024р.
Згідно додаткової угоди №1 до договору, укладеної 01.04.2025р. між товариством з обмеженою відповідальністю ''КВС-України'', як замовником, та адвокатським бюро ''Юридична фірма ''Богдана Зваруна'', як виконавцем, замовник доручив виконавцю здійснити стягнення з Хмельницькгазу заборгованості, яка виникла у Хмельницькгазу перед замовником по договору розподілу природного газу та договору про реструктуризацію заборгованості №17/07/24, шляхом подання позовної заяви та представництва інтересів замовника у компетентному суді з використанням повноважень для цього, що передбачені додатковою угодою, договором та законодавством України без будь-яких обмежень (п. 1 додаткової угоди).
Згідно ордеру від 07.05.2025р. адвокат Зварун Б.І., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №000843 від 10.02.2020р., надавав правничу допомогу позивачу у справі №924/478/25 - товариству з обмеженою відповідальністю ''КВС-України''.
Згідно п. 2 додаткової угоди сторони вирішили визначити вартість послуг (винагороду) виконавця, що зазначаються у пункті 1 додаткової угоди, у розмірі 47700,00 грн., яка має бути сплачена замовником на банківський рахунок виконавця, вказаний у цій додатковій угоді, протягом 20 календарних днів з моменту підписання цієї додаткової угоди.
При цьому, виконавець зобовязується додатково вчиняти необхідні дії для стягнення з Хмельницькгазу понесених замовником судових та інших витрат, що виникли у замовника, у зв'язку із необхідністю стягнення заборгованості Хмельницькгазу у компетентному суді, в тому числі, стягнення понесених витрат замовника у зв'язку із виплатою виконавцю суми винагороди, що зазначена у пункті 2 додаткової угоди.
Згідно виписки з рахунку за 22.04.2025р. товариство з обмеженою відповідальністю ''КВС-України'' сплатило на рахунок адвокатського бюро ''Юридична фірма ''Богдана Зваруна'' 47700,00 грн.
Згідно опису наданих послуг, складеного 24.06.2025р. адвокатом Зварун Б.І., вартість наданих послуг склала 47700,00 грн
Право учасників справи користуватися правничою допомогою закріплено у ч. 1 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 07.09.2020р. у справі №910/4201/19).
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного договору (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц).
Крім того, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний висновок міститься у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, від 22.11.2019р. у справі №910/906/18.
Оцінюючи обґрунтованість розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом враховується, що за своєю категорією справа №924/478/25 характеризується наявністю невеликої кількості доказів, спір стосувався стягнення коштів, що врегульовано нормами права і не потребує великого обсягу юридичної та технічної роботи.
Тобто, спір у даній справі №924/478/25 не є спором значної складності.
Також, судом в даному випадку приймається до уваги, що у відповідача зупинено дію ліцензії з розподілу природного газу; фінансовий стан відповідача є не результатом неналежної власної господарської діяльності, а результатом рішень, які прийняті державними органами та Регулятором (НКРЕКП); належністю підприємства до критичної інфраструктури і надання ним життєвоважливих послуг енергозабезпечення.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 23850,00 грн. (50%) витрат на професійну правничу допомогу, а в решті витрат на правничу допомогу належить відмовити.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з акціонерного товариства ''Хмельницькгаз'' (м. Хмельницький, вул, Проспект Миру, буд 41;, код ЕДРПОУ 05395598) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''КВС-України'' (м. Київ, бульвар Миколи Міхновського, 19; код ЕДРПОУ 31189761) 130478,03 грн. (сто тридцять тисяч чотириста сімдесят вісім гривень три копійок) - основної заборгованості, 14140,91 грн. (чотирнадцять тисяч сто сорок гривень девяносто одну копійку) - пені, 6747,08 грн. (шість тисяч сімсот срок сім гривень вісім копійок) - інфляційних втрат, 1689,95 грн. (одну тисячу шістсот вісімдесят девять гривень девяносто пять копійок) - 3% річних, 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) - витрат по оплаті судового збору, 23850,00 грн. (двадцять три тисячі вісімсот пятдесят гривень 00 копійок) - витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20 серпня 2025 року.
Суддя В.В. Димбовський