вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"19" серпня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/595/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В,Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна Фірма "Левіт"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Груп"
про стягнення заборгованість в сумі 452 758 грн. 42 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Приймаченко Антон Олегович (поза межами залу суду)
Від відповідача: не з'явився.
30 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна Фірма "Левіт" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Груп" (далі - відповідач) про стягнення заборгованість в сумі 452 758 грн. 42 коп.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період 06 вересня 2024 року по 23 жовтня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Левіт" на підставі замовлень Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Груп" надано транспортні послуги з перевезення вантажів у внутрішньодержавному сполученні на загальну суму 486 564 грн. 20 коп., що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами про надання послуг.
Позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі виконав свої зобов'язання по оплаті за поставлений товар у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання. За твердженням позивача, за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати поставленого товару у відповідача виник перед позивачем борг в сумі 441 564 грн. 20 коп. Окрім того, позивачем у зв'язку із неналежним виконанням грошового зобов'язання нараховано відповідачу 2 322 грн. 75 коп. 3% річних та 8 871 грн. 47 коп. інфляційних втрат.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову, або будь-які інші письмові заперечення по суті спору.
Суд зазначає, що до матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачам копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місця проживання відповідача, яка також є офіційною адресою його місця проживання згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до пункту 11 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день: якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтех-Груп" має зареєстрований електронний кабінет.
З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтех-Груп" вважається повідомленим про розгляд справи № 918/595/25 належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач проявив протиправну процесуальну бездіяльність.
З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даного спору, останній не скористалися свої процесуальним правом на подачу відзиву або будь-яких інших пояснень, тому вважає можливим здійснювати розгляд справи по суті.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 липня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна Фірма "Левіт" залишено без руху та зобов'язано у 3-денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подати докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
07 липня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна Фірма "Левіт" надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви встановлений в ухвалі суду від 01 липня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/595/25 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05 серпня 2025 року.
В судовому засіданні 19 серпня 2025 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, відповідач у свою чергу не забезпечив явку уповноваженого представника.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
В період з 06 вересня 2024 року по 23 жовтня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Левіт" на підставі замовлень Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Груп" надано транспортні послуги з перевезення вантажів у внутрішньодержавному сполученні на загальну суму 486 564 грн. 20 коп.
Вказане підтверджується товарно-транспортними накладними: № 15, № 16 від 06 вересня 2024 року, № 17, № 18, № 19, № 20 від 13 вересня 2024 року, № ЕL-0000009, № ЕL-00000010, № ЕL-00000011, № ЕL-00000012, № ЕL-00000013, № ЕL-00000014 від 27 вересня 2024 року, № 05/0810, № 06/0810, № 07/0810, № 08/0810, № 09/0810, № 10/0810, № 11/0810, № 12/0810, № 13/0810 від 08 жовтня 2024 року, № 01/0910 від 09 жовтня 2024 року, № 1, № 2, № 3, № 4 від 11 жовтня 2024 року, № 1 від 23 жовтня 2024 року.
Надалі на підставі вказаних товаросупровідних документів складено акти наданих послуг, які затверджено позивачем та відповідачем, а саме: акт надання послуг № 712 від 07 вересня 2024 року, у відповідності до якого виконавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Левіт" надано транспортні послуги з перевезення вантажів у внутрішньодержавному сполученні, по маршруту Залав'я-Любомль, в кількості 50,01 т. кукурудзи, на загальну суму 30 006 грн. 00 коп. з врахуванням ПДВ; акт надання послуг № 739 від 14 вересня 2024 року у відповідності до якого виконавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Левіт" надано транспортні послуги з перевезення вантажів, у внутрішньодержавному сполученні, по маршруту Залав'я-Любомль, в кількості 100,11 т. кукурудзи, на загальну суму 60 066 грн. 00 коп. з врахуванням ПДВ; акт надання послуг № 800 від 27 вересня 2024 року, у відповідності до якого виконавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Левіт" надано транспортні послуги кукурудзи, на загальну суму 115 022 грн. 60 коп. з врахуванням ПДВ; акт надання послуг № 838 від 09 жовтня 2024 року, у відповідності до якого виконавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Левіт" надано транспортні послуги з перевезення вантажів у внутрішньодержавному сполученні, по маршруту Козин-Пониковиця, в кількості 392,88 т. пшениці, на загальну суму 212 155 грн. 20 коп. з врахуванням ПДВ; акт надання послуг № 848 від 11 жовтня 2024 року, у відповідності до якого виконавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Левіт" надано транспортні послуги з перевезення вантажів у внутрішньодержавному сполученні, по маршруту Козин-Пониковиця, в кількості 98,39 т. кукурудзи, на загальну суму 53 130 грн. 60 коп. з врахуванням ПДВ; акт надання послуг № 900 від 23 жовтня 2024 року, у відповідності до якого виконавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Левіт" надано транспортні послуги з перевезення вантажів у внутрішньодержавному сполученні, по маршруту Горбаків-Пониковиця, в кількості 29,97 т. кукурудзи, на загальну суму 16 183 грн., 80 коп. з врахуванням ПДВ.
Відповідно до матеріалів справи, станом на дату подання даної заяви, на рахунок позивача за виконані перевезення, від відповідача надійшло коштів на загальну суму 45 000 грн. 00 коп. (01 жовтня 2024 року згідно платіжної інструкції № 502).
З метою досудового врегулювання спору, позивачем в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, 25 березня 2025 року відповідачу надіслано вимогу щодо сплатити зазначеної суми за надані послуги. Однак, вказана претензія відповідачем залишена без уваги, а заборгованість не погашеною.
Отже, з урахуванням вказаних обставин у відповідача виник обов'язок оплатити надані послуги з перевезення вантажів, однак взяте на себе зобов'язання за надані послуги відповідач виконав частково.
Враховуючи викладені обставини та прострочення у розрахунках за договором, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за порушення строків проведення оплати за надані послуги з врахуванням нарахованих сум 3% річних та інфляційних втрат.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до встановлених обставини вбачається, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються надання послуг з організації перевезень за замовленням відповідача. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає порушеними свої права в частині своєчасної оплати за виконані перевезення.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі усного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов'язання, які виникають на підставі договору організації перевезень вантажів.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Аналогічні положення містяться у ст. 316 ГК України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Положення цієї глави (Глава 65 ЦК України) поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частини друга та третя ст. 929 ЦК України).
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За умовами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Аргументуючи позовні вимоги, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умови оплати здійснених на замовлення останнього перевезень позивачем.
В якості доказів вказаних обставини суду надано наступні докази, а саме копії товарно-транспортних накладних та актів виконаних робіт.
На підставі наданих позивачем доказів судом встановлено, а саме: факт виникнення між сторонами договірних відносин по перевезенню вантажів; факт здійснення позивачем замовлених відповідачем перевезень; факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті за здійсненими перевезеннями; факт виникнення основної заборгованості.
Отже, судом встановлено, що відповідач не оплатив позивачу здійснені останнім перевезення в повному обсязі в сумі 441 564 грн. 20 коп.
Суд зазначає, що відповідно до актів виконаних робіт, відповідач останні прийняв без заперечень.
Доказів протилежного відповідачем не наведено.
Також, суд зазначає, що відповідно до податкових накладних № 14 від 07 вересня 2024 року, № 38 від 14 вересня 2024 року, № 94 від 27 вересня 2024 року, № 34 від 09 жовтня 2024 року, № 39 від 11 жовтня 2024 року, № 98 від 23 жовтня 2024 року, які у відповідності до долучених квитанцій та наявних відміток зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, додатково підтверджується факт надання транспортних послуг, що зазначаються позивачем.
Окрім того, враховуючи зазначені прострочення у розрахунках за здійсненні перевезення, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати.
Суд здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення LIGA:360 встановив, що позивачем вірно нараховано суму відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Зважаючи на вказані обставини, до стягнення з відповідача підлягає наступна відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, а саме 8 871 грн. 47 коп. інфляційних втрат та 2 322 грн. 75 коп. 3% річних
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні в розумінні ст. ст. 74-78 ГПК України будь-які докази сплати у повному обсязі заборгованості.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
З правовою позицією та аргументами позивача суд погоджується та приймає останні.
Оцінка аргументам відповідача не надавалась, оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових заперечень.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
Підсумовуючи усе вищеописане суд констатує, що невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати за здійсненні позивачем перевезення порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасному отриманні оплати за виконані послуги та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення з відповідача суми основної заборгованості та відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 791 грн. 38 коп., який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Груп" (33027, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Київська, 36, офіс 914, код ЄДРПОУ 34847483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Левіт" (43006, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, 10, код ЄДРПОУ 39237094) основну суму боргу у розмірі 441 564 (чотириста сорок одна тисяча п'ятсот шістдесят чотири) грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 2 322 (дві тисячі триста двадцять два) грн. 75 коп., інфляційних втрат у розмірі 8 871 (вісім тисяч вісімсот сімдесят один) грн. 47 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 791 (шість тисяч сімсот дев'яносто один) грн. 38 коп.
3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 19 серпня 2025 року.
Суддя Вадим Торчинюк