вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"19" серпня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/620/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В,Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
до відповідача Приватного підприємства "Ліберті-Трейд"
про стягнення в сумі 147 386 грн. 52 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
07 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Ліберті-Трейд" (далі - відповідач) про стягнення в сумі 147 386 грн. 52 коп.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Згідно із позовною заявою, 20 червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРИС-ЮГ" та Приватним підприємством "ЛІБЕРТІ-ТРЕЙД" укладено договір № 596, відповідно до умов якого визначалися умови надання Товариством з обмеженою відповідальністю "АРИС-ЮГ" послуги по заправці автотранспорту Приватного підприємства "ЛІБЕРТІ-ТРЕЙД". У зв'язку із неналежним виконанням Приватним підприємством "ЛІБЕРТІ- ТРЕЙД" взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг згідно договору № 596, Товариство з обмеженою відповідальністю "АРИС-ЮГ" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою про стягнення із Приватного підприємства "ЛІБЕРТІ-ТРЕЙД" суми заборгованості у розмірі 29 686 грн. 77 коп., нарахованих пені в розмірі 8 673 грн. 30 коп., 5 195 грн. 15 коп. інфляційних втрат, 463 грн. 60 коп. 3% річних та 1 218 грн. 00 коп. судового збору. Відповідно до Рішення Господарського суду Рівненської області від 02 грудня 2015 року по справі № 918/1189/15, котре набрало законної сили, у повному обсязі задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРИС-ЮГ" до Приватного підприємства "ЛІБЕРТІ-ТРЕЙД" про стягнення заборгованості. 18 грудня 2015 року по справі №918/1189/15 видано відповідний наказу суду на виконання рішення від 02 грудня 2015 року.
Надалі ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 березня 2025 року по справі № 918/1189/15, здійснено процесуальне правонаступництво на стадії виконання рішення суду, змінено сторону (стягувача) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" у виконавчому провадженні № 49858644 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 18 грудня 2015 року по справі № 918/1189/15, виданого на примусове виконання Рішення Господарського суду Рівненської області від 02 грудня 2015 року по справі № 918/1189/15, котре набрало законної сили.
Отже, оскільки рішення суду від 02 грудня 2015 року не виконане, з урахуванням строків сплати заборгованості позивач нарахував 87 636 грн. 37 коп. пені та 8 666 грн. 88 коп. 3% річних та 51 083 грн. 27 коп. інфляційних втрат за договором № 596 від 20 червня 2014 року за час прострочення до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання, які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.525 - 527, 549, 610, 625, 629, 640, 693, 712 ЦК України та ст. 179,193,216, 220, 224, 229, 230, 343 ГК України.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову, або будь-які інші письмові заперечення по суті спору.
Суд зазначає, що до матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачам копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місця проживання відповідача, яка також є офіційною адресою його місця проживання згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявне поштове повідомлення, яким судом скеровувалися процесуальні документи відповідачу з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
З огляду на викладене, Приватне підприємство "Ліберті-Трейд" вважається повідомленим про розгляд справи № 918/620/25 належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач проявив протиправну процесуальну бездіяльність.
З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даного спору, останній не скористалися свої процесуальним правом на подачу відзиву або будь-яких інших пояснень, тому вважає можливим здійснювати розгляд справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/620/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до відповідача Приватного підприємства "Ліберті-Трейд" про стягнення в сумі 147 386 грн. 52 коп., визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05 серпня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 серпня 2025 року розгляд справи по суті відкладено на 19 серпня 2025 року.
В судове засіданні 19 серпня 2025 року учасники процесу не з'явилися, хоча про час, місце та дату проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
20 червня 2014 року між Підприємством та позивачем був укладений договір № 596, за умовами якого останній взяв на себе обов'язок надавати відповідачу послуги по заправці його автотранспорту, а також додаткові послуги на підставі пред'явлених останнім пластикових карток, а Підприємство, в свою чергу, - оплачувати дані послуги на умовах, зазначених у цьому правочині. Вказана угода підписана уповноваженими представниками сторін, а також скріплена печатками цих суб'єктів господарювання.
За умовами пункту 2.1 договору Товариство зобов'язалося передати Підприємству по акту пластикові карти в погодженому сторонами асортименті та кількості на умовах даної угоди та протоколів до неї. Відповідно до пункту 2.1.2 Товариство зобов'язалося забезпечити заправку дизельним паливом автотранспорту Підприємства на автозаправних станціях, вказаних у списку автозаправних станцій, при пред'явленні пластикової картки. Згідно з пунктом 2.3.3 договору Підприємство взяло на себе обов'язок приймати від Товариства та підписувати рахунки-фактури, реєстри та акти прийому-передачі наданих послуг і звірки взаємних розрахунків, які є підтвердженням факту прийому відповідачем дизельного палива по пластиковим карткам "ARIS". Ціна послуг по заправці автотранспорту, встановлена сторонами для розрахунку за даним договором, визначається на основі діючої ціни на автозаправній станції, з урахуванням умов, передбачених у протоколах, які є невід'ємною частиною цього договору (пункт 3.1 угоди). Даним пунктом також встановлено, що ціна дизельного пального і послуг по заправці автотранспорту на автозаправних станціях фіксується у платіжній квитанції (чеку, виданому терміналом). Факт надання Підприємству послуг підтверджується чеками "АРИС" встановленої Товариством форми. При заправці дизельним паливом на автозаправній станції при обслуговуванні пластиковою карткою "ARIS" за допомогою автоматичних терміналів, фактом підтвердження заправки є інформація у вигляді реєстру, що надійшла на сервер Товариства, підписана останнім та скріплена його печаткою, або акти приймання-передачі наданих послуг і звірки взаєморозрахунків. Пунктом 3.2 договору встановлено, що строк, протягом якого Підприємство оплачує вартість наданих послуг по заправці автотранспорту дизельним пальним, вказується у протоколі узгодження умов розрахунків.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідач своїх зобов'язань за договором, у жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 20 червня 2014 року між ним та Приватним підприємством "Ліберті-Трейд" укладений договір № 596, на підставі якого позивач протягом березня-квітня 2015 року надав відповідачу передбачені даною угодою послуги по заправці автотранспорту загальною вартістю 120 448 грн. 41 коп. Оскільки Підприємство взяте на себе зобов'язання по оплаті вартості даних послуг виконало лише частково, заборгувавши позивачу 29 686 грн. 77 коп., останній, посилаючись на статті 624, 625 Цивільного кодексу України та статті 193, 198, 230 Господарського кодексу України, просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму основного боргу, а також 8 887 грн. 98 коп. пені, 5 195 грн. 18 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 463 грн. 60 коп., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02 грудня 2015 у справі № 918/1189/15 позов задоволено повністю та стягнуто з Приватного підприємства "Ліберті-Трейд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" 29 686 грн. 77 коп. основного боргу, 8 673 грн. 30 коп. пені, 5 195 грн. 18 коп. інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 463 грн. 60 коп., а також 1 218 грн. 00 коп. судового збору.
Надалі відповідно до Постанови Рівненського МВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області від 18 січня 2016 року відкрито виконавче провадження № 49858644 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 18 грудня 2015 року по справі № 918/1189/15, виданого на примусове виконання Рішення Господарського суду Рівненської області від 02 грудня 2015 року по справі № 918/1189/15.
Станом на розгляд вказаної справи наказ Господарського суду Рівненської області від 18 грудня 2015 року по справі № 918/1189/15, виданий на примусове виконання Рішення Господарського суду Рівненської області від 02 грудня 2015 року по справі № 918/1189/15, не виконаний.
Суд встановив, що під час примусового виконання судового рішення від 02 грудня 2015 року у справі № 918/1189/15, між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРИС-ЮГ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 07 березня 2025 року укладено договір № 07-03-2025 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 березня 2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" про заміну стягувача задоволено та замінено стягувача у справі № 918/1189/15 та в межах ВП 49858644 Товариство з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" (03028, місто Київ, проспект Науки, будинок 41, офіс 436, 442, ідентифікаційний код: 31745725) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 40, офіс 315, код ЄДРПОУ38039872).
Відповідно до статті 75 ГПК України встановлено підстави звільнення від доказування, а саме відповідно до ч. 4 обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, оскільки заборгованість не сплачена відповідачем остаточно, позивач (як правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг") нарахував та заявив до стягнення 87 636 грн. 37 коп. пені та 8 666 грн. 88 коп. 3% річних та 51 083 грн. 27 коп. інфляційних втрат, за період жовтня 2015 року - липня 2025 року.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із неналежним виконанням умов договору надання послуг в частині здійсненні орендних платежів та відповідальністю за порушення строків оплати, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.
Як установлено судом, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині сплати орендних платежів рішенням Господарського суду Рівненської області від 02 грудня 2015 року у справі № 918/1189/15 стягнуто з Приватного підприємства "Ліберті-Трейд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" 29 686 грн. 77 коп. основного боргу, 8 673 грн. 30 коп. пені, 5 195 грн. 18 коп. інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 463 грн. 60 коп., а також 1 218 грн. 00 коп. судового збору.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (вказана правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 23 травня 2018 року у справі № 910/9823/17).
Виходячи з викладеного, враховуючи принцип обов'язковості судових рішень згідно зі ст.129-1 Конституції України, а також принцип правової певності як основний елемент верховенства права, рішення Господарського суду Рівненської області від 02 грудня 2015 року у справі № 918/1189/15, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів та має преюдиціальне значення, а встановлені при його ухваленні обставини повторного доказування у цій справі не потребують у силу ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Отже, в рішенні суду від 02 грудня 2015 року у справі № 918/1189/15 встановлені обставини, пов'язані із неналежним виконанням договору надання послуг в частині сплати орендних платежів та відповідальністю за порушення строків оплати за цим договором, а відтак такі обставини не потребують доказування у цій справі.
Судом установлено, що заборгованість за договором погашена відповідачем не погашена.
Оскільки основна заборгованість не була сплачена відповідачем остаточно, позивач нарахував та заявив до стягнення 87 636 грн. 37 коп. пені та 8 666 грн. 88 коп. 3% річних та 51 083 грн. 27 коп. інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, ураховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04 червня 2019 року та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05 липня 2019 року).
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно ст. 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд зазначає, що пунктом 4.2. договору № 596 від 20 червня 2014 року сторони погодили, що за порушення строку або умов оплати, визначених Договором або Протоколом погодження умов розрахунків, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати. Пеня нараховується з моменту виникнення прострочення платежу і до моменту повного погашення відповідачем заборгованості перед позивачем. Строк позовної давності по сплаті пені становить три роки (п. 4.3, п. 4.4. вказаного договору).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, інфляційних та пені проведений позивачем, встановив, що розмір 3% річних становить - 8 666 грн. 88 коп., інфляційних втрат - 51 083 грн. 27 коп., пені - 87 636 грн. 37 коп. пені, отже, 3% річних, інфляційні втрати та пеня підлягають задоволенню у повному обсязі.
Окрім того, слід зазначити, що нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені після ухвалення рішення у справі № 918/1189/15 здійснено відповідно до усталеної практики господарських судів, правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Отже, з ухваленням рішення про стягнення боргу зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, та у даному випадку також пені оскільки дане визначено умовами договору № 596 від 20 червня 2014 року.
З правовою позицією позивача, суд погоджується.
Оцінка аргументам відповідача не надавалась, оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових заперечень.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп., який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Ліберті-Трейд" (33027, місто Рівне, вулиця Київська, будинок 30, квартира 37, код ЄДРПОУ 31479261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315, код ЄДРПОУ 38039872) 87 636 (вісімдесят сім тисяч шістсот тридцять шість) грy. 37 коп. пені, 8 666 (вісім тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 88 копійок 3% річних, 51 083 (п'ятдесят одна тисяча вісімдесят три) грн. 27 коп. інфляційних втрат та витрати пов'язані з сплатою судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп.
3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 19 серпня 2025 року.
Суддя Вадим Торчинюк