65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"14" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1582/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676)
До відповідача: Комунального підприємства «Роздільнянський міський водоканал» (67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Шевченка, буд. 81, код ЄДРПОУ 37958340)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар сз Коротков С.О.
Представники сторін:
Від позивача: Єгоров В.С. - на підставі довіреності №135 від 12.12.2024р.; Рильцова Є.Ю. - на підставі довіреності №144 від 12.12.2024р. ;
Від відповідача: не з'явився.
В засіданні брали участь:
Від позивача: Рильцова Є.Ю. - на підставі довіреності №144 від 12.12.2024р. ;
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства (далі - КП) «Роздільнянський міський водоканал» про стягнення заборгованості за Договором №1304-ПСО(ТКЕ)-23 постачання природного газу від 19.09.2022р. у розмірі 1 158 743 грн 74 коп.
Ухвалою суду від 28.04.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1582/25, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.05.2025р. Ухвалою суду від 20.05.2025р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 03.07.2025р. Ухвалою суду від 03.07.2025р. відкладено судове засідання на 17.07.2025р. Ухвалою суду від 17.07.2025р. відкладено судове засідання на 29.07.2025р. Ухвалою суду від 29.07.2025р. відкладено судове засідання на 05.08.2025р. Ухвалою суду від 05.08.2025р. відкладено судове засідання на 14.08.2025р.
Позивач - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, яка надійшла до суду 14.05.2025р.
Відповідач - КП «Роздільнянський міський водоканал», у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 12.05.2025р. просить розстрочити здійснення платежів з метою погашення простроченої заборгованості. Також, згідно клопотання від 20.05.2025р. відповідач просить проводити розгляд справи без його участі.
Позивач у справі - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", зазначає, що між ним (Постачальник) та КП «Роздільнянський міський водоканал» (Споживач) 19.09.2022р. укладено Договір №1304-ПСО (ТКЕ)-23 постачання природного газу.
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, у період листопад 2022 - березень 2023 року, він передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 158 933 грн 74 коп., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.
Відповідно до п. 5.1 Договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Позивач повідомив, що оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 5.1 Договору.
На твердження позивача, станом на момент пред'явлення позову КП «Роздільнянський міський водоканал» має основну заборгованість, в розмірі 1 158 743 грн 74 коп.
Щодо досудового врегулювання спору позивач відмітив, що відповідно до п. 11.1 Договору №1304-ПСО(ТКЕ)-23 у разі виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов'язуються розв'язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення.
Позивач звернув увагу суду, що між сторонами не має спору чи розбіжностей щодо виконання договору, а є лише факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань відповідно до умов Договору щодо розрахунку за спожитий природний газ.
Також, позивач відмітив, що факт поставки відповідачу відповідного обсягу природного газу за узгодженою ціною та факт порушення строків оплати за спожитий природний газ не заперечується відповідачем.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду позивач вважає, що така заява відповідача є передчасною, посилаючись на ч. 2 ст. 331 ГПК України.
Крім цього, позивач відмітив, що в підтвердження власних доводів щодо складного фінансового становища відповідачем не надані належні та допустимі докази тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду згідно з ст. 331 ГПК України, а саме: відсутність коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявність реальної загрози банкрутства.
В якості нормативного обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 175, 193, 202, 218, 230-232 Господарського кодексу України та просить суд стягнути з КП «Роздільнянський міський водоканал» заборгованість у розмірі 1 158 743 грн 74 коп.
Відповідач - КП «Роздільнянський міський водоканал», у відзиві на позовну заяву посилається на пп. 4 п. 6.4. Договору №1304-ПСО(ТКЕ)-23 та зазначає, що позивач не виконав свої договірні зобов'язання щодо досудового врегулювання спору між сторонами, адже не було надіслано на адресу відповідача претензії для вирішення питання шляхом переговорів.
При цьому, КП «Роздільнянський міський водоканал» зазначає, що обізнане з вимогами позивача щодо стягнення заборгованості за постачання природного газу в розмірі 1 158 743 грн 74 коп.
Відповідач стверджує, що КП «Роздільнянський міський водоканал» не ігнорує вимоги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та виконає в повному обсязі взяті на себе зобов'язання за Договором №1304-ПСО (ТКЕ)-23 від 19.09.2022 р. і поступово буде погашати суму заборгованості перед Постачальником.
Посилаючись на військову агресію Російської Федерації проти України, відповідач зазначив, що підприємство має важкий фінансовий стан, що стало підставою виникнення заборгованості за Договором.
Разом з тим, посилаючись на ст.ст. 267, 331 ГПК України, відповідач просить суд про розстрочення здійснення платежів з метою погашення простроченої заборгованості перед Постачальником терміном на 8-10 місяців з моменту винесення рішення.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд встановив, що 19.09.2022р. між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та КП «Роздільнянський міський водоканал» (Споживач) було укладено Договір №1304-ПСО (ТКЕ)-23 постачання природного газу, згідно з п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1) п.4 Положення, природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно з п. 1.2. Договору №1304-ПСО (ТКЕ)-23 природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу.
Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з вересня 2022 року по березень 2023 року (включно), в кількості 165,142 тис.куб.метрів.в тому числі по місяцях: листопад 2022р. - 23,273 тис.куб.метрів, грудень 2022р. - 37,668 тис.куб.метрів, січень 2023р. - 42,836 тис.куб.метрів, лютий 2023р. - 34,803 тис.куб.метрів, березень 2023р. - 26,562 тис.куб.метрів.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно з п. 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється окремими актами приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 3.6. Договору звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.
За матеріалами справи, з листопада 2022 р. по березень 2023 р. Постачальник поставив Споживачеві природний газ на загальну суму 1 158 933 грн 74 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2022р. на суму 139 141 грн 58 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2022р. на суму 242 729 грн 89 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2023р. на суму 274 900 грн 75 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023р. на суму 184 144 грн 37 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023р. на суму 82 769 грн 44 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2023р. на суму 171 266 грн 93 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2023р. на суму 63 980 грн 78 коп.
Господарський суд зазначає, що всі акти приймання-передачі підписано сторонами та скріплено печатками без жодних зауважень.
Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Відповідно до п. 5.4. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перераховується на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору.Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим Договором.
Згідно з п. 5.5. Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ; у четверту чергу - компенсація вартості робіт, пов'язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання Споживачу.
За п.2 ч.2 ст.13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Таким чином, Споживач - КП «Роздільнянський міський водоканал», мав належним чином виконувати прийняті на себе зобов'язання щодо оплати вартості спожитого природного газу у визначеному Договором порядку та у визначені строки.
За матеріалами справи, оплату за переданий газ відповідач здійснив частково на суму 190 грн.
Отже, свої зобов'язання за Договором №1304-ПСО(ТКЕ)-23 Споживач належним чином не виконав, у зв'язку з чим суд вважає що вимога про стягнення заборгованості за Договором №1304-ПСО(ТКЕ)-23 постачання природного газу від 19.09.2022р. у розмірі 1 158 743 грн 74 коп. підлягає задоволенню.
Щодо розстрочення виконання рішення, господарський суд зазначає, що згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Окрім того, відповідно до статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження" від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 виснував наступне: « Аналіз положень статей 116, 121 Кодексу і статті 36 Закону дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Така ухвала має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження».
Таким чином, врахувавши стадійність господарського процесу, процедуру виконання рішення господарського суду на підставі наказу, юридичну природу ухвали господарського суду про розстрочку виконання судового рішення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що така ухвала не є підставою для відкриття нового виконавчого провадження, а підлягає виконанню у раніше відкритому на підставі судового наказу виконавчому провадженні як процесуальний акт (документ), яким лише розстрочується виконання судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019р. у справі № 916/190/18 виснувала, що розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.
Обєднана Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2025р. у справі №917/141/24 зазначила, що положення ст. 331 ГПК України застосовується до судового рішення, яким вже вирішено спір між сторонами та яке набрало законної сили й підлягає обов'язковому виконанню. На користь такого свідчить також розміщення законодавцем цієї норми саме в розділі V ГПК України, присвяченому процесуальним питанням, пов'язаним з виконанням судових рішень у господарських справах. При цьому, розстрочення виконання рішення ініціюється стороною одноосібно, зазвичай боржником. Фактично у цьому випадку мова йде про наявність субординаційних відносин між боржником та судом, який, на стадії виконання судового рішення, має право дозволити відповідне розстрочення або відстрочення.
За таких обставин, станом на дату ухвалення судового рішення у справі №916/1582/25 заява Комунального підприємства «Роздільнянський міський водоканал» про розстрочення судового рішення є передчасною.
Господарський суд вважає за необхідне розяснити відповідачу, що згідно з ч. 2 ст. 331 ГПК України, після прийняття рішення по справі, він має право звернутись до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення, яка буде розглянута у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунального підприємства «Роздільнянський міський водоканал» про стягнення заборгованості за Договором №1304-ПСО(ТКЕ)-23 постачання природного газу від 19.09.2022р. у розмірі 1 158 743 грн 74 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Роздільнянський міський водоканал» (67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Шевченка, буд. 81, код ЄДРПОУ 37958340) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ЄДРПОУ 42399676, електронна пошта: ngt@naftogaztrading.com.ua) заборгованість у розмірі 1 158 743 грн 74 коп та витрати на оплату судового збору у розмірі 13 904 грн 92 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 19 серпня 2025 р.
Суддя Н.В. Рога