20 серпня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1583/24
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали справи №915/1583/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал енерджи солюшен" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, оф. 309; e-mail: globalensol@gmail.com; код ЄДРПОУ 44823241)
до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (54020, м. Миколаїв, вул. Погранична, 9; код ЄДРПОУ 42341034)
про стягнення заборгованості в загальній сумі 10572,28 грн.
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами (письмове провадження),
Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал енерджи солюшен" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, про стягнення заборгованості в сумі 10572,28 грн. за поставлену електричну енергію.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору від 23.11.2023 № ГЕС-11/2023/143 про закупівлю електричної енергії у постачальника в частині повної та своєчасної оплати за отриману електроенергію.
Зокрема, позивач вказує, що між ТОВ "Глобал енерджи солюшен" та Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, 23.11.2023 року було укладено договір №ГЕС-11/2023/143 про закупівлю електричної енергії у постачальника (надалі -договір), у відповідності до умов якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов'язувався оплатити її на умовах договору. Як вказує позивач, в комерційній пропозиції, що є додатком №2 до договору, сторони узгодили вартість електричної енергії на рівні 5,53812 грн. з ПДВ за 1 кВт/год.
За ствердженнями позивача, він добросовісно та в повному обсязі виконував умови договору в частині постачання відповідачу електричної енергії, натомість відповідач не повністю сплатив за спожиту електричну енергію. Так, за договором у період з 01.12.2023 року по 20.12.2023 року на об'єкти відповідача було поставлено електричну енергію обсягом 30 000 кВт/год на загальну суму 166143,60 грн. з ПДВ. На виконання умов договору позивач направив відповідачу два примірника акту прийому-передачі електричної енергії №617 від 20.12.2023 року. Вказаний акт був виставлений не на повний розрахунковий період для оплати спожитої електричної енергії в грудні місяці відповідачем в межах бюджетного року. Проте, відповідач не повернув позивачу підписаний та погоджений його екземпляр вищезазначеного акту, водночас відповідачем не було надано позивачу письмової обґрунтованої відмови від підписання актів.
Наразі позивач зазначає, що платіжною інструкцією №1699 від 21.12.2023 р. відповідач перерахував позивачеві 166143,60 грн., тим самим оплатив електричну енергію по акту прийому - передачі електричної енергії №617 від 20.12.2023 року.
Однак, як вказує позивач, фактичне споживання електричної енергії відповідачем у грудні 2023 року становить 31909 кВт/год на загальну суму 176715,88 грн. з ПДВ.
Так, позивач на виконання умов договору позивач 07.02.2024 року цінним листом з описом на адресу відповідача направив два примірника акту-коригування №GE00-000476 приймання-передачі електричної енергії до акту №617 від 31.12.2023 року. Відповідач отримав акти 12.02.2024 р., про що свідчить трекєр відправлення та отримання цінного листа з описом через АТ "Укрпошта". Проте, відповідач не повернув позивачу підписаний та погоджений його екземпляр вищезазначеного акту, також відповідачем не було надано позивачу письмової обґрунтованої відмови від підписання актів.
Оскільки акт-коригування №GE00-000476 приймання-передачі електричної енергії до акту №617 від 31.12.2023 року не був повернутий позивачу, а заперечень щодо його змісту від відповідача не надходило, позивач вважає, що такий акт погоджений та підписаний відповідачем. За ствердженнями позивача, частина електричної енергії по акту-коригування №GE00-000476 приймання-передачі електричної енергії до акту №617 від 31.12.2023 року залишилась не оплаченою.
При цьому позивач, посилаючись на п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 р., вказує, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
За ствердженнями позивача, строк оплати за спожиту електричну енергію настав, але відповідачем взяті на себе фінансові зобов'язання не виконані, тому у відповідача існує прострочена основна заборгованість перед позивачем за спожиту електричну енергію у період з 01.12.2023 року по 31.12.2023 року у розмірі 10572,28 грн. (176715,88 грн. - 166143,60 грн.).
Крім того, позивач вказує, що факт споживання відповідачем електричної енергії в зазначеному позивачем обсягах та період, підтверджується оператором системи розподілу електричної енергії - АТ «ДТЕК Одеські електромережі» та Оператором системи розподілу електричної енергії - Миколаївобленерго.
Наразі позивач зазначає, що відповідно до відповіді АТ «ДТЕК Одеські електромережі» №21/550 від 11.09.2024р. відповідачем у період з 01.12.2023 року по 31.12.2023 року було спожито 21630 кВт/год електричної енергії, що була поставлена саме позивачем. Відповідно до відповіді АТ «Миколаївобленерго» №01/01-22-4637 від 12.09.2024р. відповідачем у період з 01.12.2023 року по 31.12.2023 року було спожито 10 279 кВт/год електричної енергії, що була поставлена саме позивачем. Тобто, Оператори системи розподілу електричної енергії - АТ «ДТЕК Одеські електромережі» та АТ «Миколаївобленерго» повністю підтвердили обсяг електричної енергії, що була поставлена позивачем та спожита відповідачем у спірному періоді.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2024 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал енерджи солюшен" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1583/25 за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
10.01.2025 від представника ТУ ДБР у м. Миколаєві - Горнецької М.В. до Господарського суду Миколаївської області через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 299/25), в якому відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як вказує відповідач, для забезпечення сталої роботи структурних підрозділів (з дислокацією у м. Миколаєві та місті Одеса) ТУ ДБР у м. Миколаєві 10.11.2023 було оголошено процедуру закупівлі UA-2023-11-10-014997-a Запит ціни пропозиції на закупівлю товару за предметом Електрична енергія, вільні ціни, без обмежень по терміну дії, без розподілу. Очікувана вартість закупівлі визначена у розмірі 185700 грн. Період надання послуг - грудень 2023 року. Визначена кількість споживання - 30 000 кВт/год.
Згідно з приписами пункту 14 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості), встановлено, що закупівля відповідно до цих особливостей здійснюється замовником на підставі наявної потреби або у разі планової потреби наступного року (планових потреб наступних періодів). Запланована закупівля включається до річного плану закупівель замовника відповідно до статті 4 Закону України «Про публічні закупівлі». У свою чергу потребу замовники визначають, виходячи із обсягу того, що потрібно закупити замовнику. Виходячи із обсягу, який в подальшому множиться на вартість одиниці товару чи послуги/роботи замовник визначає очікувану вартість закупівлі. У подальшому за результатами закупівлі у разі проведення відкритих торгів, закупівлі шляхом застосування електронного каталогу чи у разі застосування виключень визначених пунктом 13 Особливостей, між переможцем / суб'єктом господарювання та замовником укладається договір про закупівлю.
Як вказує відповідач, 16.11.2023 надійшли пропозиції від 7 учасників торгів, з найбільш економічно-вигідною пропозицією від ТОВ «Глобал Енерджі Солюшен», яка складала 166 143,60 грн за 30 000 кВт/год. 23.11.2023 ТУ ДБР у м. Миколаєві з ТОВ «Глобал Енерджі Солюшен» було укладено договір про закупівлю електричної енергії у постачальника № ГЕС-11/2023/143 (далі - договір).
У пункті 2.1 договору визначено кількість очікуваного споживання (постачання) електричної у грудні 2023 року, а саме: у м. Миколаїв 10000 кВт-год та у м. Одеса 20000 кВт-год.
Пункт 2.2 договору передбачає, що обсяги закупівля електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
Пунктом 2.4. договору та у Комерційній пропозиції (додаток 2 до договору) визначений строк постачання електричної енергії - до 31.12.2023.
Пунктом 5.1. договору визначена ціна договору про закупівлю електричної енергії у постачальника від 23.11.2023 № ГЕС-11/2023/143 у розмірі 166143,60 грн.
Як зауважує відповідач, пункт 17 Особливостей визначає, що договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10 і 13 цих особливостей укладається відповідно до ЦК і ГК України з урахуванням положень статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, крім частин 2-5, 7-9 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі та цих особливостей. Відповідно до пункту 19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, які визначені даним пунктом. Аналізуючи випадки наведені у пункті 19 Особливостей, стверджує, що він не містить підстави для внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадку, збільшення обсягу закупівлі. З огляду на вищенаведене відповідач зазначає, що у разі якщо товар/роботи /послуги отриманні в обсягах більших ніж визначено у договорі про закупівлю, у замовника немає правових підстав проводити оплату за такий товар, роботу чи послугу.
За ствердженнями відповідача, 21.12.2023 на підставі наданого ТОВ «Глобал Енерджі Солюшен» акту № 617 від 20.12.2023 відповідно до умов договору № ГЕС-11/2023/143 від 23.11.2023, ТУ ДБР у м. Миколаєві сплачено за електричну енергію за грудень 2023 року - 166 143,60 грн., тобто в повному обсязі відповідно до договору.
Водночас відповідач звертає увагу, що ТУ ДБР у м. Миколаєві є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який забезпечує виконання бюджетної програми у системі головного розпорядника. Як розпорядник бюджетних коштів відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 (далі - Порядок) бере бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, з урахуванням планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету. При цьому, відповідно до термінів, визначених пунктом 1.4 Порядку, бюджетне фінансове зобов'язання - зобов'язання розпорядника бюджетних коштів сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду відповідно до законодавства.
Згідно з пунктами 6 та 7 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження, а бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду.
Частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Водночас, вказує, що пунктом 3.3. договору передбачено, що постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору. Крім того, зазначає, що договором не передбачено постачання електроенергії споживачу в більшому обсязі, ніж передбачено умовами договору.
Отже, відповідач вказує, що постачальник мав припинити постачання електроенергії понад встановлених договором обсягів, попередивши про це споживача. Тому відповідач вважає, що ТУ ДБР у м. Миколаєві, не порушуючи бюджетного законодавства України, виконало взяте бюджетне зобов'язання відповідно до умов укладеного договору та фінансове зобов'язання перед ТОВ «Глобал Енерджі Солюшен» згідно з наданими документами на оплату в повному обсязі.
На думку відповідача, доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки станом на 31.12.2024 розрахунки за спожиту електроенергію проведені у сумі, визначеній пунктом 5.1 договору, будь-які додаткові угоди щодо зміни ціни, обсягів закупівлі, або інших умов договору сторонами не укладались, отже ТУ ДБР у м. Миколаєві були виконані усі умови договору, за якими досягнуто згоди між сторонами.
Також відповідач зазначає, що акт-коригування № GE00-000476 від 31.12.2023 приймання - передачі електричної енергії до Акту № 617 від 20.12.2023 між сторонами не погоджувався, більше того на адресу ТУ ДБР у м. Миколаєві взагалі не надходив.
При цьому відповідач зауважує, що акт-коригування № GE00-000476 від 31.12.2023 приймання-передачі електричної енергії до аату № 617 направлено постачальником з порушеннями умов комерційної пропозиції (додаток 2 до договору), відповідно до якої акти та рахунки надаються до 5 числа місяця наступного за розрахунковим. Натомість акт-коригування направлений до ТУ ДБР у м. Миколаєві 07.02.2024, тобто більш ніж через місяць від дати, визначеної умовами договору, та фактично після виконання споживачем усіх умов договору щодо оплати послуг, відповідно до розділів 2 та 5 договору, та після закінчення бюджетного періоду, тому відповідач вважає, що підстави для стягнення коштів у сумі 10572,28 грн. з ТУ ДБР у м. Миколаєві на користь ТОВ «Глобал Енерджі Солюшен» відсутні.
На думку відповідача, ТОВ «Глобал Енерджі Солюшен» в обґрунтування своїх позовних вимог не надано, а матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на підтвердження факту існування заборгованості у ТУ ДБР у м. Миколаєві перед позивачем.
Відповідь на відзив позивачем до суду не надана.
Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з цим, на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальших Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», починаючи з 24.02.2022, на території України діє режим воєнного стану.
За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
При цьому у Рекомендаціях, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладеною. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».
За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Окрім того, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі «Штеґмюллер проти Авторії»).
У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом» (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).
При цьому суд зауважує, що в м. Миколаєві періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких судді та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
На підставі вищевикладеного, враховуючи наявність загрози у зв'язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, територіальне розташування міста Миколаєва відносно зони бойових дій, постійні повітряні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав та обов'язків учасників справи, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, наскільки це було можливим за вказаних умов, в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
23.11.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал енерджи солюшен" (надалі - постачальник, позивач) та Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (надалі - споживач, відповідач) укладено договір № ГЕС-11/2023/143 про закупівлю електричної енергії у постачальника, згідно з п. 2.1 якого постачальник продає електричну енергію, за кодом СРV за ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Кількість очікуваного споживання (постачання) електричної енергії за цим договором визначено в обсязі 30000 квт*год., у тому числі за місяцями 2023 року, тис. кВт*год., згідно наведеної таблиці № 1: визначено кількість очікуваного споживання (постачання) електричної у грудні 2023 року, а саме: у м. Миколаїв 10000 кВт-год та у м. Одеса 20000 кВт-год.
Відповідно до п. 2.2 договору обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежні від реального фінансування видатків.
Згідно п. 2.3 договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу/ передачі договору про надання послуг, на підставі якого споживач набуває право отримувати послуги з розподілу /передачі електричної енергії.
Відповідно до п. 2.4 договору строк постачання електричної енергії: до 31 грудня 2023 року.
Відповідно до п. 2.5 договору місце постачання електричної енергії: м. Миколаїв, вул.. Спаська, 18; м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 20; м. Одеса, вул.. Мечникова, 59А.
Згідно п. 3.3 договору постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
Пунктом 5.1 договору визначена ціна договору про закупівлю електричної енергії у постачальника від 23.11.2023 № ГЕС-11/2023/143 у розмірі 166143,60 грн., у тому числі ПДВ 27690,60 грн. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Відповідно до п. 5.2 договору ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.3 договору).
Відповідно до п. 5.4 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно п. 5.5 договору розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника на підставі отриманого від постачальника рахунку, відповідно до наведеної у цьому пункті договору таблиці № 2.
Акти прийняття- передавання товарної продукції споживача оформлюється сторонами щомісячно після закінчення розрахункового періоду, в якому проведено розрахунки за використану електричну енергію, скріплюється підписами та печатками (за наявності) обох сторін. З врахуванням належним чином оформленого та підписаного сторонами Акту прийняття - передавання товарної продукції споживачу видається у встановленому законом порядку податкова накладна.
При цьому споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, та в інший не заборонений законодавством спосіб.
Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника.
Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Рахунок із спеціальним режимом використання постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Відповідно до п. 5.6 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих з моменту отримання рахунку споживачем.
Згідно п. 5.9 договору споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії самостійно оператору системи розподілу, з яким споживач має діючий договір споживача про надання послуг з розподілу. Спосіб оплати за послугу з розподілу електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
Пунктом 5.11 договору визначено порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної Споживачем.
Відповідно до п. 5.12 договору у разі отримання субсидії та/або пільг з оплати електричної енергії, споживач повинен здійснити оплату в рамках цього договору на підставі встановленого законодавством порядку.
Комерційна пропозиція, яка с додатком 2 до цього договору, має містити наступну інформацію:
1) ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи);
2) спосіб оплати (необхідно обрати лише один з варіантів: попередня оплата, по факту, плановий платіж);
3) термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати;
4) визначення способу оплати послуг з розподілу/передачі через постачальника з наступним переведенням цієї оплати постачальником оператору системи та/або напряму з оператором системи (необхідно обрати лише один з варіантів);
5) розмір пені за порушення строку оплати або штраф;
6) розмір компенсації споживачу за недодержання постачальником якості надання комерційних послуг;
7) розмір штрафу за дострокове розірвання договору у випадках, не передбачених умовами договору;
8) термін дії договору та умови пролонгації;
9) дата та підпис споживача;
10) можливість надання пільг, субсидій.
Згідно п. 5.13 договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача, в тому числі умов Комерційної пропозиції, не пізніше ніж за 20 днів до дати їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати цей договір.
Відповідно до п. 6.1 договору споживач має право, зокрема отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому договорі (п.п. 2)).
Згідно п. 6.2 договору споживач зобов'язується, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (п.п.1)).
Згідно п. 7.2 договору постачальник зобов'язується, зокрема нараховувати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРЕЕ та цим договором (п.п.2)).
Відповідно до п. 13.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині виконання зобов?язань сторонами - до повного їх виконання.
Згідно п. 13.2 договору у разі внесення постачальником, в установленому чинним законодавством порядку змін до змісту типового договору про постачання електричної енергії споживачу, затвердженого регулятором, сторони погоджуються з такими змінами у цьому договорі.
Постачальник зобов'язаний поінформувати споживачу про такі зміни не пізніше ніж за 30 днів до дати введення в дію цих змін.
Згідно п. 13.4 договору дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.
Відповідно до п. 13.5 договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача у тому числі умов комерційної пропозиції, не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Споживач має повідомити постачальника про незгоду/неприйняття змін протягом 5-ти робочих днів з дня такого повідомлення, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до зазначеної в повідомленні дати зміни умов договору. Незгода споживача із новими умовами є підставою для одностороннього дострокового розірвання договору, без застосування до споживача будь-яких санкцій пов'язаних з розірванням. З дати зміни умов договору, вказаної в повідомленні, до дати припинення договору розрахунки між сторонами здійснюються за зміненими умовами, які були повідомлені постачальником.
Усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто за зазначеними в цьому договорі або у додатках до нього адресами сторін, або направлені електронною поштою на електронну адресу сторони, вказану в цьому договорі, у додатках до нього або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача або дата відправлення повідомлення постачальником на електронну адресу споживача, визначену відповідно до цього пункту договору в разі направлення повідомлень електронною поштою. Комерційною пропозицією до договору можуть бути передбачені інші способи направлення повідомлень (п. 13.9 договору).
Даний договір підписаний та скріплений печатками сторін.
Відповідач приєднався до умов договору на підставі поданої заяви- приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу № ГЕС -11/2023/143 від 23.11.2023 року.
Додатком 2 до договору про постачання електричної енергії № ГЕС-11/2023/143 є підписана сторонами Комерційна пропозиція, умовами якої передбачено, зокрема наступне:
- на момент укладення договору ціна 5,53812 грн.;
- порядок зміни ціни - відповідно до закону про публічні закупівлі;
- спосіб оплати - по факту;
- порядок оплати - після отримання акту не може бути меншим 5(п'яти) робочих днів з моменту отримання рахунку споживачем;
- термін (строк) надання рахунку за електричну енергію (акту прийняття-передавання товарної продукції) та термін (строк) його оплати - акти та рахунки надаються до 5 числа місяця наступного за розрахунковим;
- споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії самостійно оператору системи розподілу, з яким споживач має діючий договір споживача про надання послуг з розподілу;
- строк дії договору та умови пролонгації. В частині постачання до 31.12.2023 року, а в частині розрахунків - до повного виконання всіх фінансових зобов'язань.
На виконання вказаних умов договору позивачем здійснювалось постачання електричної енергії в грудні 2023 року, на підтвердження чого до позовної заяви додано акт № 617 прийому-передачі електричної енергії від 20.12.2023 р. на загальну суму 166143,60 грн. з ПДВ, у кількості 30,00000 мвт/год (30000,00 квт/год) за період 01.12.2023 р. по 20.12.2023 р. Вказаний акт підписаний лише з боку позивача.
Також матеріали справи містять рахунок на оплату № 617 від 20.12.2023 за електричну енергію - грудень 2023 р. (період 01.12.2023 р. по 20.12.2023р.; обсяг -30,00000 мвт/год), за договором постачання електричної енергії №ГЕС -11/2023/143 від 23.11.2023 р., на суму 166143,60 грн. з ПДВ.
Як вказує позивач у позові, відповідач оплатив електричну енергію по акту приймання- передачі електричної енергії № 617 від 20.12.2023 р. в сумі 166143,60 грн. Разом з цим, позивач зазначає, що фактичне споживання електричної енергії відповідачем у грудні 2023 року становить 31909 квт/год на загальну суму 176715,88 грн. з ПДВ.
Також матеріали справи містять складений позивачем акт-коригування від 31.12.2023 № GЕ00-000476 до акту приймання-передачі електричної енергії № 617 за грудень 2023 року, на суму 10572,28 грн. з ПДВ, в якому зазначено про використання ТУ ДБР у м. Миколаєві у грудні 2023 року електричної енергії у кількості 31,909 мвт/год (31909 квт/год). Вказаний акт підписаний лише з боку позивача.
Позивач вказує, що на виконання умов договору 07.02.2024 р. на адресу відповідача цінним листом були направлені два примірника акту - коригування від 31.12.2023 № GЕ00-000476 приймання - передачі електричної енергії до акту № 617 на суму 10572,28 грн. з ПДВ.
За ствердженнями позивача, відповідач не повернув позивачу підписаний та погоджений екземпляр вказаного акту-коригування від 31.12.2023 № GЕ00-000476 приймання - передачі електричної енергії до акту № 617, заперечень щодо його змісту від відповідача не надходило, а тому вважає, що такий акт погоджений та підписаний відповідачем.
Також матеріали справи містять адвокатські запити представника позивача - адвоката Невструєва Л.Б. вих.№41/24 від 09.09.2024, № 42/24 від 09.09.2024, адресовані АТ ДТЕК Одеські електромережі та АТ Миколаївобленерго, відповідно, згідно яких представник позивача просить надати інформацію про загальний обсяг та обсяг в розрізі точок комерційного обліку електричної енергії, який було розподілено не побутовому споживачу ТУ ДБР, розташоване в м. Миколаєві, по ЕІС кодам споживача 62Z0607131409806, 62Z5772578273581, 62Z1664366130421, а також 62Z5883033657104, 62Z6860165889498, у період з 01.12.2023 по 31.12.2023 включно, постачальником ТОВ «Глобал Енерджі Солюшен».
У відповідь на адвокатський запит АТ «ДТЕК Одеські електромережі» надало відповідь від 11.09.2024 №21/550, відповідно якої у період з 01.12.2023 по 31.12.2023 включно, по ЕІС -кодам точок обліку - 62Z0607131409806, 62Z5772578273581, 62Z1664366130421, загальний обсяг розподіленої електричної енергії віднесеної до постачальника ТОВ «Глобал Енерджі Солюшен» у грудні 2023 р. складає 21630,00 квт.год.
Також з відповіді АТ Миколаївобленерго від 12.09.2024 № 01/01-22-4637 на адвокатський запит № 42/24 від 09.09.2024 вбачається, що за період з 01.12.2023 по 31.12.2023 включно обсяги споживання електричної енергії споживачем по ЕІС кодам 62Z5883033657104, 62Z6860165889498, за грудень 2023 року склали 10279 квт/год.
Як зазначає позивач, частина електричної енергії по акту-коригування від 31.12.2023 № GЕ00-000476 до акту приймання-передачі електричної енергії № 617 залишилися відповідачем не оплаченою, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 10572,28 грн. за поставлену електричну енергію в період з 01.12.2023 року по 31.12.2023 року (176715,88 - 166143,60).
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми збору за спожиту електричну енергію в грудні 2023 року по акту-коригування від 31.12.2023 № GЕ00-000476 приймання - передачі електричної енергії до акту № 617 на підставі договору № ГЕС-11/2023/143 від 23.11.2023.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Суд зазначає, що станом на момент підписання договору про закупівлю електричної енергії у постачальника № ГЕС-11/2023/143 сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".
Як встановлено судом, сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням. Учасники процедур закупівлі, суб'єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.
Статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - Особливості), на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування. Ці Особливості встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
Згідно з приписами пункту 14 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості), встановлено, що закупівля відповідно до цих особливостей здійснюється замовником на підставі наявної потреби або у разі планової потреби наступного року (планових потреб наступних періодів). Запланована закупівля включається до річного плану закупівель замовника відповідно до статті 4 Закону України Про публічні закупівлі.
Як вбачається з п. 17 Особливостей, договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10 і 13 цих особливостей укладається відповідно до ЦК і ГК України з урахуванням положень статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, крім частин 2-5, 7-9 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі та цих особливостей.
Відповідно до пункту 19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, які визначені даним пунктом, а саме:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону; 9) зменшення обсягів закупівлі та/або ціни згідно з договорами про закупівлю робіт з будівництва об'єктів нерухомого майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 382 "Про реалізацію експериментального проекту щодо відновлення населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації" (Офіційний вісник України, 2023 р., № 46, ст. 2466), якщо розроблення проектної документації покладено на підрядника, після проведення експертизи та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку. У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених цим пунктом, замовник обов'язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю відповідно до вимог Закону з урахуванням цих особливостей.
З огляду на зазначені норми, обсяг закупівлі є складовою предмета закупівлі та істотною умовою договору.
Як зазначено вище, у пункті 2.1 спірного договору сторонами визначено кількість очікуваного споживання (постачання) електричної у грудні 2023 року, а саме: у м. Миколаїв 10 000 кВт-год та у м. Одеса 20 000 кВт-год.
Пункт 2.2 договору передбачає, що обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
Також згідно п. 3.3 договору сторони узгодили, що постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
Пунктом 2.4. договору та у Комерційній пропозиції (додаток 2 до договору) визначений строк постачання електричної енергії - до 31.12.2023.
Сторонами договору погоджено ціну договору про закупівлю електричної у енергії у постачальника від 23.11.2023 № ГЕС-11/2023/143 у розмірі 166143,60 грн. (п. 5.1 договору).
Статтями 629, 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом та вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, 21.12.2023 на підставі Акту позивача № 617 від 20.12.2023 відповідно до умов договору № ГЕС-11/2023/143 від 23.11.2023, ТУ ДБР у м. Миколаєві сплачено за електричну енергію за грудень 2023 року - 166143,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1699 від 20.12.2023, копія якої міститься в матеріалах справи.
Таким чином, суд доходить до висновку про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем по договору № ГЕС-11/2023/143 від 23.11.2023 про закупівлю електричної енергії у постачальника згідно вищевказаного акту на загальну суму 166143,60 грн.
Отже, як встановлено судом, відповідачем на момент звернення позивача до суду із заявленим позовом були виконані в повному обсязі зобов'язання за спірним договором щодо здійснення повної оплати вартості наданих позивачем послуг.
Зважаючи на вищевикладене, оскільки договором не передбачено постачання електроенергії споживачу в більшому обсязі, ніж передбачено умовами договору, постачальник мав припинити постачання електроенергії понад встановлених договором обсягів, попередивши про це споживача.
Доводи позивача щодо наявної у відповідача заборгованості за спожиту електроенергію у кількості 1909 кВт-год на суму 10572,28 грн на підставі договору № ГЕС-11/2023/143 від 23.11.2023, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, зважаючи на те, що розрахунки за спожиту електроенергію проведені відповідачем у сумі, визначеній пунктом 5.1 договору, доказів укладення будь-яких додаткових угод щодо зміни ціни, обсягів закупівлі, або інших умов договору матеріали справи не містять.
Так, стверджуючи про факт додаткового споживання ТУ ДБР у м. Миколаєві спірної електроенергії у кількості 1 909 кВт-год (на суму 10572,28 грн), позивач посилається на акт-коригування № GE00-000476 від 31.12.2023р. приймання - передачі електричної енергії до акту № 617 від 20.12.2023 р., який підписаний лише позивачем.
Так, як вбачається з Комерційної пропозиції (додаток 2 до договору про постачання електричної енергії № ГЕС-11/2023/143), зокрема щодо терміну (строку) надання рахунку за електричну енергію (акту прийняття-передавання товарної продукції) та терміну (строку) його оплати, визначено, що акти та рахунки надаються до 5 числа місяця наступного за розрахунковим.
Проте, судом встановлено, що вказаний акт-коригування № GE00-000476 від 31.12.2023р. приймання - передачі електричної енергії до акту № 617 від 20.12.2023 р. було направлено відповідачу 07.02.2024, що підтверджується описом вкладення, списком згрупованих відправлень №2257 та фіскальним чеком, тобто більше ніж через місяць від дати, визначеної умовами договору, та фактично після виконання споживачем усіх умов договору щодо оплати послуг, відповідно до умов Комерційної пропозиції.
Отже, матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на підтвердження факту існування заборгованості у відповідача перед позивачем саме на підставі договору № ГЕС-11/2023/143 від 23.11.2023.
При цьому суд зауважує, що при наданні оцінки всім доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.
Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку решті доводам сторін, оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду щодо відсутності у позивача підстав для нарахування відповідачу коштів за спожиту електричну енергію поза межами договору ГЕС-11/2023/143 від 23.11.2023.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал енерджи солюшен" необґрунтовані, не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за його рахунок.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал енерджи солюшен" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, оф. 309; e-mail: globalensol@gmail.com; код ЄДРПОУ 44823241) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (54020, м. Миколаїв, вул. Погранична, 9; код ЄДРПОУ 42341034) - відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Ільєва