18 серпня 2025 року Справа № 915/775/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши сформовану в системі «Електронний суд» заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс», пр-т Слобожанський, 35а, м. Дніпро, 49083, код ЄДРПОУ 42956110
електронна пошта: elplastplus@gmail.com
представник позивача, Бєликов Вадим Ігорович
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661
електронна пошта: energoatom@atom.gov.ua
в особі: філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Миколаївська обл., м. Південноукраїнськ, Вознесенський р-н, 55001, код ЄДРПОУ 20915546
електронна пошта: office@sunpp.atom.gov.ua
про: стягнення 908 993,59 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» звернулось до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою б/н від 15.05.2025 (вх. № 7443/25 від 15.05.2025) в якій просило суд стягнути з АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661), від імені якого діє філія «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код ВП: 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» (код ЄДРПОУ: 42956110, місцезнаходження: 49083, м. Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 35а) заборгованість у розмірі у розмірі 908 993, 59 грн., яка складається з суми основного боргу - 880 078,32 грн. та понесених матеріальних втрат у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання у розмірі 28 915,27 грн., що включають 2 266,50 грн. - 1% річних від несвоєчасно сплачених сум та 26 648,77 грн. - інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/775/25 за правилами загального позовного провадження.
За результатами розгляду справи, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2025 у справі № 915/775/25 позовні вимоги було задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 880 078,32 грн, 1 % річних у розмірі 2 266,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 26 648,77 грн та судовий збір у розмірі 10 907,92 грн.
07.08.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 06.08.2025 (вх. № 11494/25 від 07.08.2025) про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 915/775/25 про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ - 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ - 20915546) на користь позивача ТОВ «ОК Данаприс» (код ЄДРПОУ - 42956110) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500 грн.
Суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне вирішити питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.
Таким чином, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» б/н від 06.08.2025 (вх. № 11494/25 від 07.08.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 915/775/25, суд зазначає таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом ч. 1 ст. 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
У відповідності до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Як вбачається із матеріалів справи, правничу допомогу позивачу справі № 915/775/25 надавав адвокат Бєликов В.І., яким підписувалися подані позивачем заяви по суті справи (позов та відповідь на відзив).
На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи позивачем долучено копії ордеру серії АЕ № 1354627 від 15.05.2025 на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» адвокатом Бєликовим Вадимом Ігоровичем у підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, Господарському суді Миколаївської області, свідоцтва серії ДП № 5103 від 03.06.2021 про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Бєликова В.І., а також договору (угоди) № 0211202301 від 02.11.2023 про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» та адвокатом Бєликовим В.І.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що 02.11.2023 між адвокатом Бєликовим Вадимом Ігоровичем, як Адвокатом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс», як Клієнтом, було укладно Договір № 0211202301 про надання правової (правничої) допомоги (далі - Договір), відповідно до якого Адвокат надає правову допомогу Клієнтові з приводу захисту прав і законних інтересів, а Клієнт зобов'язується оплатити надані Адвоктом послуги (п. 1 Договору).
За умовами п. 6 Договору обсяг і вартість (гонорар) наданої правової допомоги за цим Договором визначається у відповідному Розрахунку, який складається Адвокатом та узгоджується Клієнтом, на підставі фактично наданих Адвокатом послуг. Сторони прийшли до згоди, що зазначений пункт є визначенням ціни договору.
Відповідні до 6.1 Договору Адвокатом надається правова допомога клієнту щодо досудового та судового врегулювання спору, а саме щодо стягнення заборгованості з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ТОВ «ОК Данаприс» за Договорами поставки товару.
Згідно з п. 7 Договір діє з моменту його підписання Сторонами до моменту виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу надано суду такі докази:
1. Розрахунок від 03.02.2025 до Договору (угоди) про надання правової (правничої) допомоги № 0211202301 від 02.11.2023, підписаний між адвокатом Бєликовим Вадимом Ігоровичем, як Виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс», як Замовником, зокрема, про таке:
- надання правової допомоги Замовнику, відповідно до п. 6 Договору, здійснюється на оплатній основі, шляхом виплати на банківський рахунок Виконавця гонорару Замовником за надання правової допомоги;
- Сторонами погоджено, що Виконавцем надається правова допомога Замовнику щодо досудового та судового врегулювання спору, а саме щодо стягнення заборгованості з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ТОВ «ОК Данаприс» за Договором поставки товару. Орієнтовна вартість надання правової допомоги складає 9 500 грн.
2. Рахунок № 10620252 від 01.06.2025 на суму 9500,00 грн, виставлений Бєликом Вадимом Ігоровичем, як Виконавцем, Товариству з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс», як Замовнику, для опати за юридичні послуги за договором № 0211202301 від 02.11.2023.
3. Платіжна інструкція № 1993 від 02.06.2025, зі змісту якої вбачається здійснення ТОВ «ОК Данаприс» платежу у розмірі 9500,00 грн на користь Бєликова Вадима Ігоровича за рахунком № 10620252 від 01.06.2025.
4. Акт від 11.06.2025 прийому-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги до Договору (угоди) про надання правової (правничої) допомоги № 0211202301 від 02.11.2023, підписаний між адвокатом Бєликовим Вадимом Ігоровичем, як Виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс», як Замовником, зі змісту якого вбачається, що Сторонами погоджено, що Виконавцем надано, а Замовником прийнято наступний обсяг правової допомоги:
- найменування послуги: Вивчення адвокатом первісних документів, їх аналіз, визначення правової позиції, надання консультації та узгодження правової позиції з клієнтом; Вартість, грн: 2000;
- найменування послуги: Формування і подання вимоги до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про погашення заборгованості за Договором поставки товару; Вартість, грн: 1000;
- найменування послуги: Ознайомлення, аналіз, вивчення адвокатом відповіді Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на вимогу ТОВ «ОК Данаприс», пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, аналіз нормативного матеріалу, узгодження правової позиції з клієнтом; Вартість, грн: 500;
- найменування послуги: Формування та подання позову з додатками до AT «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення грошових коштів по справі № 915/775/25; Вартість, грн: 3000;
- найменування послуги: Складення інших процесуальних документів: заява про усунення недоліків позовної заяви, повторна вимога до AT «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про погашення заборгованості за Договором поставки товару; Вартість, грн: 1000;
- найменування послуги: Ознайомлення, аналіз, вивчення адвокатом відзиву відповідача AT «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на позовну заяву по справі № 915/775/25 та формування і подання відповіді на відзив; Вартість, грн: 2000;
- РАЗОМ: Вартість, грн: 9500.
Зі змісту акту також вбачається, що правова допомога надана в повному обсязі, передбаченому договором, Сторони не мають одна до одної претензій з приводу цих послуг.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
У кожній окремій справі суд виходить з конкретних особливих обставин, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність витрат заявника на правничу допомогу.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст.ст. 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо (п.п. 8.39-8.41 постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).
При цьому, у додатковій постанові Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 904/64/18 зроблено висновок про те, що виходячи зі змісту положень ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Подібний за змістом висновок зроблено Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, в якій зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 26.06.2019 у справі № 910/9241/18, в якій судом зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Суд зауважує, що 25.06.2025 від відповідача надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 25.06.2025 (вх. № 9511/25 від 25.06.2025) про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому заявник просить суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1000,00 грн.
У вказаному клопотання відповідач зазначає, зокрема, про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, а саме доказів на підтвердження виконаних обґрунтованих послуг, акт приймання-передачі наданих послуг, перелік складових наданих послуг, розрахунок вартості складових наданих відповідних послуг, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідач також звертає увагу суду на те, що не дивлячись на нескладність справи, адвокатом було допущено порушення процесуального законодавства, а заява про усунення недоліків позовної заяви додатково була прорахована, як виконана робота, що підлягає оплаті. Крім того, в ціну вартості надання послуг введено вимоги і повторні вимоги, які подані поза межами справи, а подання відповіді на відзив які взагалі не містить спростування тверджень та позиції відповідача, не надають додаткових обґрунтувань по суті спору та підготовлені, на погляд відповідача, з метою збільшити загальний розмір наданих послуг, а не захистити інтереси позивача.
Відповідач вважає, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності. Позивачем відповідно до ст. 74 ГПК України не доведено надання зазначених послуг у зазначеній сумі. Позивачем також не надано доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін, а отже вони не підлягають стягненню у повному обсязі з АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ПАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом».
З урахуванням вищевикладених заперечень відповідача, які судом взято до уваги частково, слід зауважити, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 (заява №58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 року у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 року у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 року у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18).
Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд також цілком враховує позицію Верховного Суду про те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 19.04.2023 у справі №911/2410/13).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу щодо понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи докази на підтвердження наданої позивачу правової допомоги вартістю 9500,00 грн, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх пов'язаності з розглядом справи, необхідності та неминучості для розгляду даної справи та досягнення бажаного позивачем результату її розгляду, з урахуванням наданого позивачем акту прийому-передачі наданих послуг від 11.06.2025 вважає за необхідне зауважити таке:
- такі види наданої позивачу правової допомоги як вивчення адвокатом первісних документів, їх аналіз, визначення правової позиції, надання консультації та узгодження правової позиції з клієнтом (п. 1 акту), пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, аналіз нормативного матеріалу, узгодження правової позиції з клієнтом (п. 3 акту частково), є складовою послуги та включається у формування та подання позову з додатками (п. 4 акту). Суд наголошує, що обов'язок ознайомлення із первинними документами, узгодження правової позиції та пошук судової практики є невід' ємною частиною складання позову;
- такі види наданої позивачу правової допомоги як формування і подання вимоги (п. 2 акту), ознайомлення, аналіз, вивчення адвокатом відповіді на вимогу (п. 3 акту частково), складання інших процесуальних документів в частині складання повторної вимоги (п. 5 акту частково), на переконання суду, не підлягають відшкодуванню в межах даної справи. Вказані витрати пов'язані з претензійною роботою позивача з метою досудового врегулювання спору та не є витратами пов'язаними з розглядом справи у суді.
- такі види наданої позивачу правової допомоги як складання інших процесуальних документів в частині складання заяви про усунення недоліків позовної заяви (п. 5 акту частково), на переконання суду, також не підлягають відшкодуванню в межах даної справи, оскільки подання відповідної заяви було спрямоване на усунення допущених саме позивачем при поданні позовної заяви недоліків, а тому тягар відповідних витрат не може бути покладений на відповідача.
Таким чином, на переконня суду, такими що відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи є витрати на такі види наданої позивачу правової допомоги як:
- найменування послуги: Формування та подання позову з додатками до AT «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення грошових коштів по справі № 915/775/25; Вартість, грн: 3000 (п. 4 акту);
- найменування послуги: Ознайомлення, аналіз, вивчення адвокатом відзиву відповідача AT «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на позовну заяву по справі № 915/775/25 та формування і подання відповіді на відзив; Вартість, грн: 2000 (п. 6 акту).
Отже, судом частково враховані аргументи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, посилання відповідача на відсутність належних доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, а саме доказів на підтвердження виконаних обґрунтованих послуг, акт приймання-передачі наданих послуг, перелік складових наданих послуг, розрахунок вартості складових наданих відповідних послуг, віхиляються судом, як такі, що спростовуються матеріалами справи.
Решта доводів відповідача зводяться до неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи.
Разом із тим, суд зауважує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Разом із тим, будь-яких доказів, які свідчили б про неправильність розрахунку позивачем відповідних витрат на правничу допомогу відповідачем суду не надано. Саме лише посилання на неспівмірність витрат за відсутності конкретних обґрунтувань, у тому числі контррозрахунків, є лише декларативними та не доведеними.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених вище висновків суду про доведеність позивачем належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу по даній справі лише в розмірі 5000,00 грн, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що витрати позивача на правову допомогу адвоката по даній справі в розмірі 5000,00 грн відповідають встановленим критеріям.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правову допомогу, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
За такого, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги представника позивача та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» б/н від 06.08.2025 (вх. № 11494/25 від 07.08.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 915/775/25 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна, 01032, місто Київ, вул.Назарівська, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна, 55001, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, місто Південноукраїнськ; код ЄДРПОУ 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» (Україна, 49083, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 35-А; код ЄДРПОУ 42956110) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
3. В решті заяви відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК.
Повний текст додаткового рішення складено 18.08.2025.
Суддя Н.О. Семенчук