18 серпня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/864/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» до Оздоровчого центру “Орлятко» Миколаївської обласної ради про стягнення заборгованості в загальній сумі 6581,71 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Оздоровчого центру “Орлятко» Миколаївської обласної ради про стягнення заборгованості за договором від 27.01.2025 р. № 36/57 про постачання електричної енергії споживачу в загальній сумі 806490,54 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 36/57 від 27.01.2025 в частині повної та своєчасної оплати за отриману активну електричну енергію за період з січня по березень 2025 року.
Зокрема, позивач зазначає, що відповідно до пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні» положень Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01.01.2019 р. ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» є електропостачальником, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії (згідно постанови НКРЕКП від 14.06.2018 року № 429).
Як вказує позивач, між ним та Оздоровчим центром «Орлятко» Миколаївської обласної ради 27.01.2025 року був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 36/57 (далі - Договір). Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити споживачу у 2025 році електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість електричної енергії у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Згідно підпункту 1 пункту 7.2 договору постачальник зобов'язався забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та договору. Відповідно до пункту 13.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання і укладається на строк до 31.12.2025 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони домовилися, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2025. Пунктом 5.5 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Відповідно до пункту 2 Комерційної пропозиції, яка є додатком 2 до договору, постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяця надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Платіжний документ формується постачальником безкоштовно. Датою отримання платіжного документу на оплату сторони визнають в разі отримання у відділі обслуговування споживачів постачальника/ в разі направлення поштовим зв'язком або кур'єром - день отримання споживачем. Підпунктом 1 пункту 6.2 договору визначено, що споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.
За ствердженням позивача, в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань у споживача утворилась заборгованість за активну електроенергію у період з січня 2025 по 11.03.2025 включно (оскільки 12.03.2025 між сторонами був укладений новий договір про постачання електричної енергії споживачу № 36/57) у сумі 806490,54 грн.
Як вказує позивач, в січні 2025 року відповідач спожив електричну енергію в обсягах 48100 кВт*год на суму 378284,76 грн., що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції від 31.01.2025 та рахунком № 36/57/1/1 від 03.02.2025. В лютому 2025 року відповідач спожив електричну енергію в обсягах 47844 кВт*год на суму 389161,75 грн., що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції від 28.02.2025 та рахунком №36/57/2/1 від 04.03.2025. В березні 2025 року відповідач спожив електричну енергію в обсягах 11693 кВт*год на суму 87137,08 грн., що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції від 31.03.2025 та рахунком №36/57/3/1 від 02.04.2025.
Позивач зазначає, що споживачем було проведено часткову оплату по рахункам в сумі 48093,05 грн. Рахунки отримувались відповідачем через сервіс (особистий кабінет) позивачем повторно 15.05.2025 р. на поштову адресу споживача, рекомендованим листом з повідомленням було направлено лист з проханням оплатити заборгованість, повторно відправлено рахунки та акти прийняття-передавання товарної продукції за вищевказаний період. Однак за ствердженням позивача станом на теперішній час заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 806490,54 грн. залишається не сплаченою.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2025 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/864/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 09.07.2025 р. о 12:00.
08.07.2025 р. від представника позивача - Степаненко О.О. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. № 10176/25), згідно з якою позивач просив підготовче засідання, призначене на 09.07.2025 р. о 12:00, провести без участі представника позивача та призначити справу до судового розгляду.
09.07.2025 р. від представника позивача - Степаненко О.О. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. № 10187/25), згідно з якою позивач зазначив, що протягом червня-липня 2025 року відповідачем було проведено часткову оплату заборгованості в сумі 799908,83 грн. та зазначає, що залишок боргу за позовом становить 6581,71 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2422,40 грн. та повернути надмірно сплачений судовий збір в сумі 7255,41 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2025 р. по справі № 915/864/25 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» про зменшення розміру позовних вимог від 09.07.2025 р. (вх. № 10187/25), та підготовче засідання відкладено на 04.08.2025 р. о 13:30.
21.07.2025 р. від представника відповідача - Могильова О.С. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 10671/25), в якому заявник повідомляє, що Оздоровчий центр "Орлятко" здійснив реєстрацію в електронному кабінеті ЄСІКС 14.07.2025, а тому просить суд провести судове засідання за його участю в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Наразі в клопотанні відповідач просить судове провадження у справі № 915/820/25 закрити у зв'язку з повним погашенням заборгованості.
23.07.2025 р. від представника позивача - Степаненко О.О. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 10836/25), в якому позивач просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору та повернути сплачений ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» судовий збір у сумі 9677,89 грн. за платіжним дорученням № 22029 від 03.06.2025, оскільки відповідачем було погашено заборгованість за активну електричну енергію в повному обсязі, а також просив розглянути справу без участі представника позивача.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2025 р. по справі № 915/864/25 клопотання відповідача про участь у судовому засіданні, яке призначено на 04.08.2025 р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
28.07.2025 р. від представника відповідача - Могильова О.С. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 11058/25), згідно з яким відповідач просить підготовче засідання по справі №915/864/25, яке призначене на 04.08.2025 р., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду провести без участі представника відповідача та призначити справу до судового розгляду.
Між тим підготовче засідання у даній справі 04.08.2025 р. не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ільєвої Л.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.08.2025 р. у справі № 915/86402 підготовче засідання призначено на 18 серпня 2025 року о 10:30.
В підготовче засідання, призначене на 18.08.2025 р., представники сторін не з'явились.
Як з'ясовано судом, після відкриття судом провадження у справі Оздоровчим центром “Орлятко» Миколаївської обласної ради сплачено спірну суму заборгованості в розмірі 6581,71 грн. за договором про постачання електричної енергії споживачу № 36/57 згідно з платіжною інструкцією № 144 від 08.07.2025 р.
Відтак, враховуючи те, що внаслідок сплати відповідачем спірної суми боргу у розмірі 6581,71 грн. вимоги позивача фактично задоволені, відповідно суд доходить висновку про відсутність предмета спору у даній справі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Частиною 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги відсутність спору між сторонами по справі, господарський суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі за заявленим Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» до Оздоровчого центру “Орлятко» Миколаївської обласної ради про стягнення заборгованості в загальній сумі 6581,71 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Між тим у поданій заяві про закриття провадження у справі позивачем заявлено клопотання про повернення сплаченої суми судового збору у розмірі сумі 9677,89 грн. згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України“Про судовий збір».
Так, згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» (із змін. і доповн.) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Розглянувши вказане клопотання позивача про повернення судового збору, суд зазначає наступне.
Так, оскільки позивачем згідно із заявою від 09.07.2025 р. (вх. № 10187/25) було зменшено розмір позовних вимог до відповідача з 806490,54 грн. до 6581,71 грн., які оплачуються судовим збором в розмірі 2422,40 грн. (6581,71 грн. х 1,5% = 98,73 грн., але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3028,00 грн. х 0,8, з урахуванням того, що позовна заява була подана в електронній формі через “Електронний суд» ЄСІТС), відповідно за результатами розгляду заяви позивача про закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору розподілу підлягає саме вказана сума судового збору 2422,40 грн. за остаточно заявлені вимоги.
Наразі суд зауважує, що доступ до правосуддя у контексті пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.
Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.
Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається ГПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність господарських процесуальних прав і обов'язків суб'єктів процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Як відомо, законодавче закріплення судових витрат у вигляді судового збору має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі“Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), було зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх цивільних прав та обов'язків, пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом (Голдер проти Сполученого Королівства і Z та інші проти Сполученого Королівства, рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatismutandis, Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року).
Так, саме з метою забезпечення процесуальної економії законодавцем в ч. 1ст. 130 ГПК України закріплено правила щодо можливості повернення заявникові частини судового збору у разі відмови позивача від позову, укладення мирової угоди, визнання відповідачем позову.
Зокрема, за положеннями ч. 1ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Вказані положення ГПК кореспондують з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону “Про судовий збір».
Слід зазначити, що Закон України “Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Натомість, Господарський процесуальний кодекс України встановлює порядок здійснення судочинства в господарських судах, порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Разом з цим, у випадку закриття провадження у справі внаслідок задоволення відповідачем вимог позивача після пред'явлення позову, тобто коли предмет спору відсутній, обов'язок відшкодування судових витрат, зокрема, витрат по сплаті судового збору, покладено законодавцем в ч. 3ст. 130 ГПК України на відповідача.
Так, за положеннями ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Питання про розподіл судових витрат у вказаному випадку, передбаченому ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, суд може вирішити протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі (ч. 6ст. 130 ГПК України).
Відтак, у ст. 130 Господарського процесуального кодексу України закріплено порядок розподілу судових витрат у разі закриття провадження з підстав укладення мирової угоди, відмови позивача від позову, задоволення відповідачем вимог позивача після пред'явлення позову, що кореспондують з підставами закриття провадження у справі, передбачені в пунктах 2, 4 і 7 ч. 1ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору, позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом, сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом).
Отже, виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що порядок розподілу судового збору та його повернення заявникові у разі закриття провадження у справі з інших підстав, що не охоплені наведеними положеннями ст. 130 ГПК України і передбачені в п. 1, 3, 5, 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; судом встановлено обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва), регулюється саме положеннями ст. 7 Закону України “Про судовий збір». Адже, суть у поверненні судового збору у вказаних випадках закриття провадження у справі полягає у тому, що внаслідок виникнення обставин, які унеможливлюють розгляд справи по суті заявлених вимог, позивач (заявник) не може отримати відповідного результату від звернення до суду. Натомість закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору обумовлено саме задоволенням відповідачем вимог позивача, тобто отриманням того, на що позивач розраховував при зверненні до суду із заявленим позовом.
При цьому суд зауважує, що права позивача на відшкодування сплаченого судового збору за подачу позову за рахунок відповідача, а не за рахунок держави, у даному випадку (закриття провадження за відсутністю предмета спору) жодним чином не порушені, поза як здійснення судом розгляду справ за рахунок держави у такому випадку нівелюватиме компенсаційну функцію інституту судових витрат.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає за необхідне відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» у поверненні сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. за остаточно заявлені вимоги про стягнення з Оздоровчого центру “Орлятко» Миколаївської обласної ради заборгованості в загальній сумі 6581,71 грн., які становили предмет спору.
Водночас відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, та саме останнім сплачено суму боргу 6581,71 грн. після пред'явлення позивачем до суду даного позову, у зв'язку з чим вказаний предмет спору припинив існування внаслідок задоволення відповідачем вимог позивача після подачі позову, та провадження у справі було закрито з цих підстав, суд вважає, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. за остаточно заявлені вимоги, які становили предмет спору, слід покласти на відповідача.
Щодо повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в сумі 7255,41 грн. згідно із заявою про зменшення позовних вимог від 09.07.2025 (вх. № 10187/25) суд зазначає про вирішення даного питання окремо.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 129, 130, 185, 232-235Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -
1. Провадження у справі № 915/864/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» до Оздоровчого центру “Орлятко» Миколаївської обласної ради про стягнення заборгованості в загальній сумі 6581,71 грн. закрити у зв'язку з відсутністю предмета спору.
2. Відмовити Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» у задоволенні клопотання про повернення суми сплаченого судового збору за подачу позову в розмірі 2422,40 грн.
3. СТЯГНУТИ з Оздоровчого центру “Орлятко» Миколаївської обласної ради (57460, Миколаївська область, Миколаївській район, с. Рибаківка, вул. Квартал №1, 8; код ЄДРПОУ 23088262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, 39/1; код ЄДРПОУ 42129888) витрати по сплаті судового збору в сумі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Ухвалу підписано 19.08.2025 року
Суддя Ільєва Л.М.